Ухвала

від 23.10.2024 по справі 643/8952/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/8952/24

Провадження № 2/643/4116/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Броницька М.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, -

встановив:

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 643/8952/24 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

21.10.2024 представником позивача надана заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження квартири за адресою : АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення. Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

При цьому, слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини третьої ст.150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, позивач звернувся до суду із позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя нерухомого майна, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частини квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак у заяві про забезпечення позову зазначає, що з урахуванням підстав та змісту позову, на її думку, існує реальна загроза здійснення відчуження майна на користь третіх осіб, що може унеможливлює виконання рішення суду, а тому відповідним та співмірним видом забезпечення позову вважає накладення заборони на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд приймає до уваги, те, що забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити, знецінити його тощо. Припущення позивача, викладені у заяві, про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, повинні бути достатньо мотивованими. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, така правова позиція міститься у постанові ВС від 17 жовтня 2018 року №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Наприклад, якщо спір стосується частини нерухомого майна, то і будь-які заходи забезпечення позову є доцільними саме щодо спірної частини на яку претендує позивач. В іншому разі, забезпечення позову щодо цілого об`єкту нерухомості, порушить права відповідача або третіх осіб, у разі якщо вони є співвласниками об`єкту нерухомості. Якщо позов майнового характеру, де позовною вимогою є, наприклад, стягнення грошових коштів, то вартість майна відповідача, щодо якого вживаються заходи забезпечення позову судом, повинна бути співмірною з ціною позову, докази цьому повинен надати позивач (експертна оцінка майна щодо якого вживаються заходи забезпечення, тощо). Такої ж аналогії слід притримуватись обираючи інші види забезпечення позову.

На разі правова позиція Верховного Суду, полягає в тому, що слід розрізняти види забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони відчуження такого майна відповідачу. А отже, слід ретельно та правильно обрати вид забезпечення позову, адже від цього залежать правові наслідки виконання відповідної ухвали суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2021 року справа №643/12369/19 пояснив, чим арешт майна відрізняється від заборони на відчуження майна. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Звертається увага на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Звертається увага на те, що заборона на відчуження майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном, але не позбавляє права власності. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.

Таким чином, заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим в процесі виконання ухвали суду.

Тому, суд вважає за можливе вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири по АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2024, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Янбековою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1331 за ОСОБА_3 , задоволити.

На підставі викладеного, керуючись ст.149,150,153,154 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя - задоволити.

Заборонити ОСОБА_3 відчужувати належнеїй майно:квартиру по АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 17.09.2024, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Янбековою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1331 за ОСОБА_3 .

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Броницька