Рішення

від 23.10.2024 по справі 302/1257/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1257/24

Провадження № 2/302/375/24

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

23.10.2024 селище Міжгір?я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Рішко Сергій Іванович до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки і піклування виконавчого комітету Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, Міжгірський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів та звільнення від заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 16 травня 2013 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб.

Після укладення шлюбу позивач та відповідачка оселилися у житловому будинку батьків відповідачки в АДРЕСА_1 .

У шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спільне сімейне життя позивача з відповідачкою не склалося, в сім`ї між ними почастішали конфлікти, тому 17.07.2020 ОСОБА_2 звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області із позовом про розірвання шлюбу й стягнення аліментів, та рішення суду від 01.09.2020 шлюб між ними було розірвано і стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх дітей у розмірі частки від заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.07.2020 і до досягнення дітьми повноліття. При цьому питання визначення місця проживання дітей з кимось із батьків ні в судовому, ні в позасудовому порядку між позивачем та відповідачкою врегульовано не було.

На підставі заяви відповідачки Міжгірським ВДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного МУ Міністерства юстиції (далі Міжгірський ВДВС) було відкрито виконавче провадження № 63400961 щодо примусового виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.09.2020.

Після розірвання шлюбу діти продовжували проживати разом із відповідачкою в АДРЕСА_1 , а позивач переїхав до своїх батьків в АДРЕСА_2 . При цьому позивач належним чином сплачував аліменти на утримання дітей і брав участь у їх вихованні.

Так тривало до 04.06.2022, коли відповідачка привезла дітей за місцем проживання позивача, залишила їх з батьком, після чого виїхала на заробітки за межі України. Наскільки відомо позивачу, з того часу відповідачка не поверталася в Україну, вона не бере жодної участі у вихованні та утриманні дітей. Відповідно з 04.06.2022 і по теперішній час доньки проживають з позивачем і він самостійно займається їх вихованням та утриманням.

Попри це у провадженні Міжгірського ВДВС продовжує перебувати виконавче провадження № 63400961, в рамках якого у позивача накопичується заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітніх доньок, яких він і так фактично самостійно утримує.

З 04.06.2022 і по теперішній час малолітні діти спірних сторін проживають разом із позивачем у житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_2 , який на праві власності належить батькові позивача. Позивач самостійно облаштував будинок усім необхідним для комфортного проживання дітей, зокрема, провів власним коштом ремонт та придбав меблі. Позивач самостійно оплачує всі комунальні послуги та здійснює утримання будинку. Окрім того, позивач самостійно матеріально утримує дітей та забезпечує їх усім необхідним, створюючи рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Натомість відповідачка не бере жодної участі у вихованні та утриманні дітей, практично не спілкується з ними, навіть у телефонному режимі.

Оскільки на даний час офіційно питання щодо визначення місця проживання дітей між спірними сторонами не врегульовано і відповідачка не бажає в позасудовому порядку врегулювати дане питання, враховуючи факт проживання малолітніх дітей разом із батьком та бажання останнього піклуватися про дітей, займатися їх вихованням і утриманням, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом з метою визначення місця проживання дітей з ним, а також задля припинення стягнення з нього аліментів, звільнення його від сплати заборгованості за аліментами на утримання малолітніх дітей та стягнення з відповідачки на його користь аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі половини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Ухвалами суду від 29 серпня 2024 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Рішко С. І. подав заяву з проханням розглядати справу без його участі та участі його довірителя. Висловив позицію про підтримання заявлених у позовній заяві вимог та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом спрямування судових повісток за її зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення виклику в судове засідання на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі представника сільради ради. Висловлено позицію за якою сільська рада визнає вимоги позову про визначення місця проживання дітей з позивачем.

Міжгірським ВДВС явку представника в судове засідання не забезпечено.

Оскільки зі сторони позивача відсутні заперечення проти заочного розгляду справи, а відповідачка належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 травня 2013 року виконкомом Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідачкою, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що було складено відповідний актовий запис за № 01, в результаті чого відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », про свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 20).

У шлюбі в сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17-19).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.09.2020 у справі № 302/667/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано і стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільних дітей у розмірі частки від заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.07.2020 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 21-22).

На підставі заяви відповідачки Міжгірським ВДВС було відкрито виконавче провадження № 63400961 щодо примусового виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.09.2020 у справі № 302/667/20, розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 15.08.2024 становить 173320,95 грн (а.с. 24).

Як зазначено в позовній заяві та не спростовано під час судового розгляду, після розірвання шлюбу діти продовжували проживати разом із відповідачкою в АДРЕСА_1 , а позивач переїхав до своїх батьків в АДРЕСА_2 , й так тривало до 04.06.2022, коли відповідачка привезла дітей за місцем проживання позивача, залишила їх з батьком.

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.08.08.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 04.06.2022 у пункті пропуску Ужгород здійснено перетин державного кордону України на транспортному засобі та дані щодо повернення в Україну, відсутні (а.с. 62).

За змістом довідки Пилипецької сільради від 26.08.2024 № 887, до складу сім`ї позивача входять: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - мати; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - батько; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - донька; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - донька; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - донька; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - сестра; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - племінниця (а.с. 14).

Довідками № 06-02/102 і № 06-02/103 від 07.05.2024, виданими Пилипецьким ліцеєм Пилипецької сільської ради Закарпатської області, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 4-А класі даного закладу, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2-А класі (а.с. 25, 26).

Згідно характеристик дітей зі школи, батько співпрацює з учителями, цікавиться навчанням дітей, відповідально ставиться до їх виховання у сім`ї, радиться та реалізує поради вчителів у відносинах із доньками, систематично відвідує класні виховні заходи та батьківські збори (а.с. 27, 28).

Як свідчить довідка Подобовецької гімназії Пилипецької сільради Закарпатської області від 07.05.2024 № 24, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вихованкою дошкільного підрозділу даного закладу (а.с. 29).

Актом обстеження умов проживання дітей, складеним 09.05.2024 комісією Служби у справах дітей Пилипецької сільради, підтверджено факт проживання дітей із позивачем в АДРЕСА_2 , з червня 2022 року (а.с. 30).

Рішенням виконкому Пилипецької сільради від 09.07.2024 № 20 «Про визначення місця проживання дітей» було вирішено визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком в АДРЕСА_2 (а.с. 31).

Відповідно до частин 8 та 9 статті 7 Сімейного Кодексу України (далі СК України), регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Місце проживання дитини, яка недосягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частини 1 та 2 статті 160 СК України).

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що батьком створено належні умови для виховання та розвитку дітей, мати яких тривалий час проживає окремо від них, суд, виходячи із найкращих інтересів дітей, вважає необхідним визначити місце проживання малолітніх дітей разом із батьком.

Ухвалюючи таке рішення суд переконаний, що за наведених вище обставин встановлення місця проживання малолітніх дітей разом із батьком відповідатиме інтересам дітей.

При вирішенні питання обґрунтованості позову в частині вимоги щодо звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 № 596/826/21.

Окрім того, в цій же постанові Верховний Суд звернув увагу суді попередніх інстанцій на те, що враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на корить того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суди повинні оцінити при вирішенні спору наявність підстав для стягнення аліментів на користь позивача, з яким фактично проживає дитина. Існування судового рішення 2019 року про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення, існування такого рішення не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким на час вирішення нового спору проживає дитина, оскільки керівним принципом у цьому випадку є дотримання найкращих інтересів дитини. Отже, стягнення з особи аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Щодо звільнення від сплати аліментів у постанові від 29.06.2022 № 596/826/21 Верховний Суд, зауважив, що відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно з частиною 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, ОСОБА_1 вправі звернутися до суду із заявою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2022 № 596/826/21 надано висновок, що враховуючи відсутність визначеного місця проживання дитини за законом або за рішенням суду (спір про визначення місця проживання дитини перебуває на розгляді в суді), суди передчасно відмовили у задоволенні вимог позивача про припинення стягнення аліментів, мотивуючи своє рішення тим, що батько змінив місце проживання дитини без згоди матері та не виконує рішення органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Ухвалюючи рішення, суди неправильно застосували положення статті 197 СК України, не звернули увагу на те, що практика застосування статті 197 СК України залежить від обставин кожної конкретної справи, з огляду на те, що «обставина, яка має істотне значення» у розумінні частини другої статті 197 СК України, у кожному випадку має індивідуальний характер, а питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

За змістом статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист є виконавчим документом, підлягає примусовому виконанню та може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені аліменти.

Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для визнання виконавчого листа № 302/667/20 від 13.10.2020 Міжгірського районного суду Закарпатської області таким, що не підлягає виконанню та припинення стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання малолітніх дітей, а також звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами.

Разом з тим, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з червня 2022 року, оскільки як встановлено судом, саме з червня 2022 року і по теперішній час діти проживають разом із ним.

Доводи сторони позивача, що, попри розірвання шлюбу, у періоди нарахування заборгованості починаючи з дня пред?явлення виконавчого листа до виконання спірні сторони фактично проживали разом і мали спільний бюджет й всі зароблені кошти у готівковому вигляді позивач віддавав у розпорядження відповідачки, які вона використовувала на власний розсуд, в тому числі і на утримання дітей, судом не приймаються з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

При вирішенні питання обґрунтованості позовної заяви в частині вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 180 СК України встановлено обов?язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181, частини 1 статті 182 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантованийрозмір аліментівна однудитину неможе бутименшим,ніж 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи наведені норми закону та фактично встановлені обставини справи, те, що відповідачка є працездатною особою, оскільки доказів протилежного суду не надано, вік дітей, розмір прожиткового мінімуму встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» для дітей відповідного віку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі половини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що на думку суду, є співмірним до потреб дітей та відповідає таким засадам як добросовісності, розумності, справедливості.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині вимоги про стягнення аліментів.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліментів на утримання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з виконавчим листом, виданим 13.10.2020 Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/667/20 та визнати вказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , від сплати заборгованості за аліментами на утримання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , у виконавчому провадженні № 63400961 згідно з виконавчим листом, виданим 13.10.2020 Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/667/20, нарахованої за період з червня 2022 року по дату набрання рішенням суду в розглядуваній справі законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі половини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28.08.2024 та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу позивачем до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо на нього не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2024 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.