Рішення

від 22.10.2024 по справі 447/1450/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/483/24 Справа №447/1450/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.10.2024 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Павліва В.Р.,

за участю секретаря судового засідання Норик І.М.

розглянув у порядку загального позовного провадження в м. Миколаєві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та утримання дітей батьком, стягнення аліментів,

позивач: ОСОБА_1 .

представниця третьої особи: Іванців Л.М.

встановив:

27.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в Миколаївський районний суд Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.

28.05.2024 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду та усунення недоліків позовної заяви, які представник позивача усунув у встановлений судом строк.

Представниця позивача подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та подала заяву про залучення до участі у справі Служби у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області як третьої особи.

У наданій суду заяві (після усунення недоліків) позивач просить суд: розірвати шлюб між ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 28.07.2009, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим Більченською сільською радою Миколаївського району Львівської області 28.07.2009, про що в книзі реєстрації шлюбів 28.07.2009 зроблено запис №7; після розірвання шлюбу визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який самостійно виховує дітей; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі прожиткового мінімуму - 3196 гривень 00 копійок на кожну дитину.

В обгрунтування позовної заяви покликається на таке. Між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб 28.07.2009, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим Більченською сільською радою Миколаївського району Львівської області 28.07.2009, про що в книзі реєстрації шлюбів 28.07.2009 зроблено запис за №07.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наголошує, що з дружиною стосунки давно розладились, зникло взаєморозуміння, стали частими сварки. Кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Уже більше року проживають окремо. До цього неодноразово періодично проживали окремо, оскільки неодноразово виникали сварки. Фактично сім`я припинила своє існування. Сімейного життя сторони не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, будь-які намагання налагодити сімейне життя є неможливим. Крім цього, відповідачка фактично проживає за кордоном. Вважає, що збереження шлюбу неможливе.

Оскільки відповідачка фактично проживає за кордоном, двоє спільних дітей проживають з позивачем за адресою - АДРЕСА_1 , в будинку батьків позивача. Участі в забезпеченні умов життя дітей та у вихованні дітей відповідачка не бере. Діти забезпечені усім необхідним. Позивача батьки також допомагають йому у догляді за дітьми.

Необхідність та доцільність визначення місця проживання спільних дітей з позивачем, окрім бажання дітей та позивача, обумовлена також тим, що відповідачка має намір постійно проживати за кордом, що відповідно створюватиме мовний барєр, а також складнощі в соціальній адаптації, перешкоджатиме отриманню освіти для дітей, які з народження проживають в Україні.

З метою підтвердження місця проживання неповнолітніх дітей у відносинах із третіми особами, зокрема педагогами, соціальними службами, я змушений звертатися до суду із позовною вимогою про визначення місця проживання дітей.

Позивач вказує, що займається веденням фермерського господарства, є засновником та головою Фермерського господарства «Золота криниця», код ЄДРПОУ 44859629 та має можливість забезпечити дітям нормальний життєвий рівень, задовольнити їхні матеріальні та духовні потреби.

З метою гарантування своїм дітям подальшого місця проживання позивач уклав договір оренди житла із власником будинку - ОСОБА_7 .

Для дітей створені комфортні умови проживання, що забезпечують їх нормальний фізичний та інтелектуальний розвиток, що підтверджується Актом обстеження житлових умов, складеним комісією Більченського старостинського округу Миколаївської міської ради від 14.05.2024 №615 та Актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 14.05.2024 №616.

Наголошує, що відповідачка впродовж останнього року фактично мало цікавиться життям дітей, ухиляється від вирішення в договірному порядку питання місця проживання дітей. Позивач вказує, що йому не відомо чи захоче вона в майбутньому забрати дітей за кордон. Вважає, що така невизначеність створює психологічний тиск передусім на дітей, які повинні мати впевненість та визначеність з ким вони залишаються проживати, оскільки й так розлучення батьків є стресом для дітей. Наголошує, що у нього із дітьми тісний психо-емоційний контакт, піклується про їхнє здоров`я, навчання, та розвиток. Позивач вказує, що має можливість і передусім бажання дбати та виховувати дітей.

Доцільність визначення місця проживання дітей підтверджується висновком органу опіки та піклування від 19.06.2024 №01-12/156, що затверджений рішенням Миколаївської міської ради №157 від 13.08.2024.

Зазначає, що йому не відомо, чим займається відповідачка за кордоном, чи має місце проживання, характер та розмір заробітку. Поведінка відповідачки, а саме відсутність зустрічей з дітьми, не часті телефонні розмови, свідчать про відсутність інтересу до виховання дітей. Оскільки відповідачка останній рік не надавала зароблені кошти на потреби сім`ї, в тому числі дітей, позивач вважає, що є підстави вважати що відповідачка і в подальшому в добровільному порядку буде ухилятись від матеріального утримання дитини, тобто сплати аліментів. Відповідачка не несе жодних витрат на утримання дітей, взагалі не турбується про їх фізичне та духовне здоровя, а витрати на дітей постійно зростають, при цьому розмір доходу відповідачки позивачу не відомий, а тому вважає справедливим розміром аліментів, які повинна сплачувати відповідачка - прожитковий мінімум на кожну дитину. Наголошує, що відповідачка інших дітей не має, аліментів нікому не сплачує, а тому вважає, що відповідачка має можливість надавати грошову допомогу на утримання дітей.

01.08.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

16.09.2024 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, вказала, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

07.10.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

22.10.2024 у судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив такі задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав.

22.10.2024 у судове засідання відповідачка не зявилась, заяву про розгляд справи за її участі не подавала.

У судовому засіданні діти сторін - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що мама з ними вже тривалий час не проживає, не бачиться з ними, спілкується з ними дуже рідко у телефонному режимі.

Представниця Служби у справах дітей Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області Іванців Л.М. не заперечувала щодо визначення місця проживання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з батьком, який їх самостійно виховує не заперечувала. Щодо вимого про розірвання шлюбу та стягнення аліметів поклалась на думку суду, вказала, що ці питання не відносяться до компетенції органу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив наступне.

Шлюб між сторонами зареєстровано 28.07.2009, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим Більченською сільською радою Миколаївського району Львівської області 28.07.2009, про що в книзі реєстрації шлюбів 28.07.2009 зроблено запис за №07.

Від вказаного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 18.06.2012 виконавчим комітетом Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 17.06.2014 виконавчим комітетом Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Відповідно до копії договору оренди житла укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , сторони уклали договір про оренду будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа, що передається в користування згідно з договором становить 38 кв.м.

Відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав від 18.01.2012, будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_7 (матері позивача).

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання від 14.05.2024, виданого ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають - ОСОБА_7 (мати позивача), ОСОБА_9 (батько позивача), ОСОБА_1 (позивач) та його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

Відповідно до акту обстеження від 14.04.2024, виданого Більченською сільською радою Стрийського району Львівської області, встановлено, що батько ОСОБА_1 та його діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_9 підтвердив факт проживання сина ОСОБА_1 у будинку спільно з неповнолітніми дітьми, перебування дітей на його утриманні та самостійне виховання дітей.

Відповідно до копії виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником Фермерського господарства «Золота криниця».

Відповідно до копії рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області №157 від 13.08.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, з якого вбачається, що орган опіки та піклування Львівської вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, спільне подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і поновлювати їх не мають наміру, примирення і збереження сім`ї є неможливим.

Суд приходить до висновку, що так як шлюб між сторонами розпався, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, тому цей шлюб слід розірвати.

Відповідно ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони- здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 9 Конвенції проголошує правило про те, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Натомість Конвенція про права дитини є міжнародним договором і саме її норми застосовуються в даному випадку судом, як частина національного законодавства.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці керується саме вищезгаданими приписами Конвенції та покладає в основу своїх рішень принцип дотримання "якнайкращих інтересів дитини".

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства та норм міжнародного права, а також те, що відповідачка, яка надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності та не заперечила щодо визначення місця проживання їхніх з позивачем неповнолітніх дітей разом з позивачем, враховуючи думку дітей, які вказали, що проживають разом з батьком, який самостійно їх виховує, а матір не проживає з ними та майже не спілкується (лише інколи в телефонному режимі), беручи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком, суд приходить до переконання про підставність та обгрунтованість вимог позивача, а тому вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітніх дітей разом з позивачем ОСОБА_1 та факт самостійного їхнього виховання, що визнається відповідачкою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на даний час проживають разом із позивачем та знаходяться на його повному утриманні. Відповідачка усунулась від виконання обов`язків щодо виховання дітей, їхнього матеріального забезпечення, хоча як мати дітей повинна брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні, а тому суд вважає необхідним стягувати з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у заявленому позивачем розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину, що становить 3196 грн. 00 коп.,щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити.

Розірвати шлюб, який уклали ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 28.07.2009 Більченською радою Миколаївського району Львівської області, актовий запис №07.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який самостійно виховує дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі прожиткового мінімуму - 3196 гривень 00 копійок на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. (одну тисячу двісті одинадцять ) гривень 20 копійок судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його постановлення до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22.10.2024.

Суддя Павлів В. Р.