Постанова

від 16.10.2024 по справі 607/11228/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11228/23Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/863/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та сторін представника ОСОБА_1 - адвоката Островської О.Н., представника Виконавчого комітету Тернопільської міської ради Гулкевич С.Б., державного виконавця Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/11228/23 за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2024 року, постановлену суддею Ромазаном В.В., за скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Островською Олесею Нектаріївною, заінтересовані особи Тернопільська міська рада, виконавчий комітет Тернопільської міської ради на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

у травні 2024 року скаржник ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Островська О.Н., звернувся у суд зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання судового рішення, у якій просить визнати неправомірним повідомлення від 14.05.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 607/11228/23; зобов`язати старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О., або у разі її відсутності іншу особу, що виконуватиме її функції, вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2024 у справі № 607/11228/23.

В обґрунтування заяви посилається на те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у цивільній справі №607/11228/23, стягнуто із ТзОВ «Тер-Пінгвін» та виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 166295,09 грн. відшкодування матеріальної шкоди у рівних частках по 83147,54 грн., з кожного, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 5442,82 грн. по 2721,41 грн. із кожного. ОСОБА_1 03.05.2024 звернувся до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання означеного судового рішення за виконавчим листом. 14.05.2024 року старший державний виконавець вказаного відділу ДВС Шевчук А.О. прийняла повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання. Як на підставу повернення вказала на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 03.08.2011 року № 845 та пункт 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає такі дії державного виконавця протиправними. Так, ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємства, установа, організація. Пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 03.08.2011 року № 845, визначено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, керівник органу державної виконавчої служби видає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органу державного казначейства протягом десяти днів з дня складання державним виконавцем відповідного акту оригінал виконавчого документу разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. Однак, вважає, що старшим державним виконавцем зазначеного органу ДВС ОСОБА_2 безпідставно прийнято оскаржуване повідомлення та повернуто виконавчий лист стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2024 року скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Островською О.Н., заінтересовані особи Тернопільська міська рада, виконавчий комітет Тернопільської міської ради на дії/бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О., які полягали у винесенні нею повідомлення від 14.05.2024 про повернення стягувачу виконавчого документу - виконавчого листа №607/11228/23, виданого 08.02.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, без прийняття до виконання.

Зобов`язано уповноважену особу відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішити питання про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 607/11228/23, виданого 08.02.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, з урахуванням обставин наведених у даній ухвалі суду.

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Тернопільської міської ради просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог скаржника.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що державним виконавцем ДВС безпідставно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМ України від 03.08.2011 № 845.

У п. 4 даного Порядку вказано, що саме органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів, а не державні органи.

Враховуючи наведене, скаржником обрано неправильний спосіб захисту права та відсутні підстави для задоволення скарги на дії державного виконавця.

В апеляційній скарзі Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог скаржника, посилаючись на те, що відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Однак, аналізуючи чинні норми Закону України «Про виконавче провадження», вбачається що суд невірно оцінив норму права, оскільки державним виконавцем 14.05.2024 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а не постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, тобто при винесенні даного повідомлення державний виконавець не вчиняє жодних дій примусового характеру спрямованих на виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, застосування вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», п. 7 п.п. 2 п. 47 Порядку № 845, є безпідставними.

Щодо примусового виконання органами ДВС виконавчого документу, де боржником виступає орган місцевого самоврядування слід зазначити те, що не вносяться до реєстру боржників відомості щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, боржники, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржники за рішеннями немайнового характеру (пункт 4 розділу X Положення).

При винесені постанови про відкриття виконавчого провадження боржник автоматично вноситься до Реєстру боржників, окрім стягнення періодичних платежів.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій), оскільки Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Також, заявник звертає увагу на те, що скарга подана на дії Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 45000236).

Проте суд першої інстанції зазначає у рішенні, що скарга подана на дії/бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (даний орган не існує), хоча заперечення на відзив подано Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 45000236).

Виходячи з наведеного, стає незрозумілим дії якого органу суд першої інстанції скасовує та державного виконавця якого органу ДВС зобов`язує вчинити дії.

У даному випадку суд також порушив норми процесуального права, оскільки судом відповідно до ст. 42 ЦПК України допущено порушення у складі учасників справи.

Відзив на апеляційні скарги Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник Виконавчого комітету Тернопільської міської ради - Гулкевич С.Б. та державний виконавець Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шавчук А.О. апеляційні скарги підтримали з мотивів, викладених у них.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Островська О.Н. у судовому засіданні апеляційних скарг Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.012024 року у справі № 607/11228/23, яка набрала законної сили, стягнуто із ТзОВ «Тер-Пінгвін» та виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 166295,09 грн. відшкодування матеріальної шкоди у рівних частках по 83147,54 грн., з кожного, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 5442,82 грн. по 2721,41 грн. із кожного (т. 1 а.с. 203-209).

В порядку виконання вказаного рішення суду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 08.02.2024 видано виконавчий лист № 607/11228/23.

З метою виконання вказаного виконавчого листа, стягувач ОСОБА_1 21.02.2024 звернувся із заявою до Управління Державної казначейської служби у м. Тернополі Тернопільської області щодо відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судового збору із боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань зазначеної установи.

21.02.2024 року листом за № 4-06-06/180 від 21.02.2024 року стягувачу ОСОБА_1 повернуто поданий ним виконавчий лист без виконання. Зокрема, орган ДКС зазначив, що в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області виконавчий комітет Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 04058344) не обслуговується, а тому відповідно у нього відсутні будь-які рахунки. Як наслідок, неможливо провести процедуру безспірного списання коштів за виконавчим документом, що є підставою для його повернення згідно із п.п. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 03.08.2011 року № 845 та внесено відповідний запис органом казначейства до виконавчого листа.

З метою примусового виконання означеного судового рішення, скаржник, 03.05.2024 року звернувся із заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання виконавчого листа у частині стягнення із боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради зазначених сум матеріальної шкоди та судового збору.

14.05.2024 року старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Як вбачається із змісту спірного повідомлення, державний виконавець зазначив, що Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», повноваження щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передано органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Рішення виконуються в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду. Для виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу, стягувач повинен звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 03.08.2011 року № 845. Відтак, керуючись пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець прийняв рішення про повернення означеного виконавчого документу без прийняття до виконання.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дії старшого державного виконавця Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О., які полягали у винесенні нею повідомлення від 14.05.2024 про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання суперечили вимогам ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», пунктам 7, п.п. 2 п. 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону є виконавчими документами, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 5 Конституції України передбачено, що влада здійснюється безпосередньо і через органи державної влади (законодавча, виконавча, судова) та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 140, 142 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Тобто, органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади та мають самостійний бюджет.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету та місцевого бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пункт 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного Кодексу України регламентує, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

У розумінні зазначеного Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Водночас п. 9 Порядку № 845 передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник немає відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно ізЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган, то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо боржником є орган місцевого самоврядування, який не має відкритих рахунків в органі Казначейства, орган казначейства не виконує документ про стягнення коштів з такого боржника, а Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на органи місцевого самоврядування.

Як видно з матеріалів справи, що боржником за виконавчим листом № 607/11228/23, виданого 08.02.2024, є виконавчий комітет Тернопільської міської ради, на який не поширюються вимоги ст.3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та ст.6 Закону України Про виконавче провадження.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради не подав доказів про наявність відкритих рахунків в органі Казначейства, з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів. Крім цього, факт відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства підтверджується листом Управління Державної казначейської служби у місті Тернополі Тернопільської області за № 4-06-06/180 21.02.2024 року.

Як пояснив у судовому засіданні апеляційної інстанції представник Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, що виконавчий комітет взагалі не має відкритих рахунків будь-де.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , зобов`язавши уповноважену особу Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішити питання про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 607/11228/23, виданого 08.02.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Необґрунтованими є доводи заявників про те, що державний виконавець правомірно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки таке виконання має виконуватись лише органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, виходячи з такого.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

В свою чергу Держказначейство не є ні органом примусового виконання судових рішень, ні учасником чи стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, виконавчий документ підлягає виконанню органом державної виконавчої служби, а не органом Казначейства.

Не заслуговують на увагу доводи Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що скарга подана на дії Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 45000236), проте суд першої інстанції зазначає у рішенні, що скарга подана на дії/бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (даний орган не існує), оскільки допущена судом описка в назві органу може бути виправлена шляхом виправлення описки в порядку статті 269 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення скарги ОСОБА_1 , тому колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції слід залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2024 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів