Рішення

від 21.10.2024 по справі 367/7543/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/7543/24

Провадження №2/367/4849/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2024 Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючогосудді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Маленко О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Олексій Ігорович, до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Олексій Ігорович, до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України, який обґрунтовано наступним.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Тищенко В.Г. за реєстровим номером 469, придбали у спільну часткову власність у рівних часках (по частині кожна) земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0112, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі земельна ділянка НОМЕР_1 ).

Крім того, у той же день, 23 жовтня 2015 року, Позивач та ОСОБА_4 також за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Тищенко В.Г. за реєстровим номером 474, придбали у спільну часткову власність у рівних частках (по частині кожна) земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0060, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі земельна ділянка НОМЕР_2 ).

У день укладання зазначених вище договорів купівлі-продажу приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Тищенко В.Г. проведено державну реєстрації права власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки 54 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 25532343 від 23.10.2015) та на частину земельної ділянки 56 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 25538348 від 23.10.2015), атакож проведено держану реєстрацію права власності ОСОБА_4 начастину земельної ділянки 54 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 25527322 від 23.10.2015) та на частину земельної ділянки 56 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 25536790 від 23.10.2015).

04 листопада 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марінова Л.С. засвідчила справжність підписів ОСОБА_3 (Позивача) та ОСОБА_4 на двох письмових заявах, у яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили розділити на 2 (дві) земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0500 га кожну з належних їм на праві спільної часткової власності земельних ділянок згідно з планом поділу відповідної земельної ділянки, а саме - земельну ділянку 54 (заяву зареєстровано в реєстрі за №№ 1230, 1231) та земельну ділянку 56 (заяву зареєстровано в реєстрі за №№ 1232, 1233), розробити відповідну документацію, присвоїти новоутвореним земельним ділянкам кадастрові номери та зареєструвати земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.

05 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.11.2021 №№ 1230, 1231, правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0112 та укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договорів розробив технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

15 листопада 2021 року відділом у м. Бучі Міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 05.11.2021 ФОП ОСОБА_5 у Державному земельному кадастрі зареєстровано новоутворені земельні ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0015 та площею 0,0500 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0016, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0112.

Крім того, 08 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.11.2021 №№ 1232, 1233, правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0060 та укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договорів, розробив технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

15 листопада 2021 року відділом у м. Бучі Міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 08.11.2021, ФОП ОСОБА_5 у Державному земельному кадастрі зареєстровано новоутворені земельні ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0011 земельні ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0013, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0060.

03 грудня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.11.2021 №№1230, 1231 та Витягів з Державного земельного кадастру №№ НВ-3224396832021, НВ-3224396842021 від 15.11.2021 на новоутворені в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3210945600:01:082:0112 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0015, 3210945600:01:082:0016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем посвідчено укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності від 03.12.2021, зареєстрований в реєстрі за № 1765.

За цим договором ОСОБА_3 набула права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт земельна ділянка кадастровий номер3210945600:01:082:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га.

Так само, стосовно земельної ділянки кадастровий номер: 3210945600:01:082:0060, у той же день, 03 грудня 2022 року, на підставі заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.11.2021 №№ 1232, 1233 та Витягів з Державного земельного кадастру №№ НВ-3224396812021, НВ-3224396802021 від 15.11.2021 на новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0011, 3210945600:01:082:0013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем посвідчено укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності від 03.12.2021, зареєстрований в реєстрі за № 1766.

За цим договором ОСОБА_3 набула права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт земельна ділянка кадастровий номер 3210945600:01:082:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га.

Крім того, 03 грудня 2022 року на підставі нотаріально посвідчених договорів про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності від 03.12.2021, зареєстрованих в реєстрі за №№ 1765, 1766 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем в порядку, встановленому частиною третьою статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 62029777, 62031346, 62035871, 62037991 щодо новоутворених в результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0015, 3210945600:01:082:0013, 3210945600:01:082:0011 із відкриттям нового розділу Державного реєстру прав та формуванням нової реєстраційної справи на кожну з цих новоутворених земельних ділянок та закриттям розділів Державного реєстру прав та реєстраційних справ щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0060, 3210945600:01:082:0112, які були поділені.

На підставі рішень №№ 62029777, 62035871 від 03.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0013 за ОСОБА_3 (позивачем у даній справі) на підставі посвідчених ним договорів про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності від 03.12.2021 зареєстрованих в реєстрі за №№ 1765, 1766.

Разом з тим, 10 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим Михайлом Олександровичем відкрито виконавче провадження №64455797 з примусового виконання постанови Донецького апеляційного суду від 26листопада 2020року у справі № 242/3822/19, боржником у якому є ОСОБА_4 .

Однак, на підставі рішень №№ 62031346, 62037991 від 03.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0015, 3210945600:01:082:0011 за ОСОБА_4 на підставі посвідчених ним договорів про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності від 03.12.2021 зареєстрованих в реєстрі за №№ 1765, 1766 з перенесенням одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожну з новоутворених земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0015, 3210945600:01:082:0011 до таких розділів обтяжень речових прав щодо належних ОСОБА_4 часток земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0060, 3210945600:01:082:0112, встановлених приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О.

При цьому, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, з дотриманням вимог чинного законодавства, невідкладно повідомив приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. про закриття розділу Державного реєстру прав на поділені земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0060, 3210945600:01:082:0112 та перенесення відомостей про обтяження належних ОСОБА_4 часток цих земельних ділянок на новоутворені в результаті поділу відповідно до цих часток належні ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0015, 3210945600:01:082:0011.

Звертає увагу суду на те, що жодних обмежень/обтяжень/арештів щодо належного Позивачу, ОСОБА_3 , майна зокрема і земельних ділянок, що є предметом даного спору, ані приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О., ані будь-яким іншим виконавцем чи підрозділом Державної виконавчої служби не накладалося як до моменту поділу земельних ділянок, так і на даний час.

Тобто, Позивач, ОСОБА_3 , не є стороною виконавчого провадження №64455797 з примусового виконання постанови Донецького апеляційного суду від 26листопада 2020 року у справі № 242/3822/19, боржником у якому є ОСОБА_4 .

У свою чергу, належне Позивачу майно є повністю вільним від будь-яких обмежень, обтяжень та арештів.

Однак, 28 грудня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков М.О. звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення від 03.12.2021 №№ 62029777, 62031346, 62035871, 62037991, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем.

19 червня 2022 року Міністерством юстиції України відповідно до підпунктів «а», «r» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято оскаржуваний Наказ № 2551/5 «Про задоволення скарги» (далі - оскаржуваний Наказ), яким скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича від 28.12.2021 задоволено повністю.

Оскаржуваним Наказом було скасовано рішення від 03.12.2021 №№62029777, 62031346, 62035871, 62037991, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем (пункт 2 Наказу).

Крім того, оскаржуваним Наказом було анульовано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сергеєву Олександру Олександровичу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 3 Наказу).

Позивач вважає оскаржуваний Наказ в цілому таким, що не відповідає нормам Конституції України, грубо порушує право власності Позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Міністерства юстиції України №2551/5 від 19 червня 2022 року «Про задоволення скарги» в частині скасування рішень №№ 62029777, 62035871, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем про реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0013 за ОСОБА_3 . Стягнути з відповідача судові витрати.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

16.08.2024 до суду від представника відповідача надходив відзив на позовну заяву, в якому зазначають про те, що вимоги позову не визнають, вважають доводи позивача необгрунтованими. Вказують, що за результатами розгляду скарги на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного ресторатора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, прийняте рішення у формі наказу. Наказом від 19.06.2022 №2551/5 скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича від 28.12.2021 задоволено повністю, скасовано рішення від 03.12.2021 №62029777, 62031346, 62035871, 62037991, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О., анульовано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сергеєву О.О. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Скаржник вважав протиправним та просив скасувати оскаржувані реєстраційні дії, оскільки вважав, що державну реєстрацію проведено всупереч вимогам законодавства, зокрема, реєстраційні дії проведені за наявності заборони на проведення реєстраційних дій. Вказують також, що відповідно до виконавчого листа, виданого 08.02.2021 Селидівським міським судом Донецької області по справі №242/3822/19 з ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за договором позики від 04.01.2009 в розмірі 720029,15 грн. На момент вчинення реєстраційних дій було діюче рішення суду від 08.02.2021 Селидівського міського суду Донецької області по справі №242/3822/19, яким з ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за договором позики від 04.01.2009. Скаржником ( ОСОБА_6 ) було відкрито виконавче провадження №64455797 від 10.02.2021 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. Постановою від 10.02.2021 скаржником накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника за виконавчим провадженням N?64455797від 10.02.2021року приватним виконавцем Чучковим М.О. було накладено арешт N?40497245. Предметом обтяження є: частина земельна ділянка - кадастровий номер: 3210945600:01:082:0060,Опис об?єкта: Площа (га):0.1, Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), Адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника за виконавчим провадженням N?64455797від 10.02.2021року приватним виконавцем Чучковим М.О. було накладено арешт N?40497115 (спеціальний розділ), предмет обтяження: Спільна часткова: земельна ділянка, кадастровий номер: 3210945600:01:082:0112, Площа (га): 0,1, Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Отже, ОСОБА_4 було заборонено здійснювати дії щодо відчуження, користування зазначеним нерухомим майном. ОСОБА_4 була обізнана про арешт. Однак, приватним нотаріусом Сергеєвим О.О. 03.12.2021проведена державна реєстрація права власності на земельні ділянки, утворені шляхом поділу із присвоєнням нових адрес та кадастрових номерів, що є незаконним. Відповідно, ОСОБА_4 з урахуванням оформлених нотаріусом Сергеєвим О.О. документів, було вчинено дії щодо перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна.

Колегією було встановлено, що приватним нотаріусом Сергеєвим О.О. проведено поділ земельних ділянок на підставі посвідчених ним договорів про поділ N?1765, N?1766і проведено державну реєстрацію припинення права власності на земельні ділянки, частки у праві власності на які були обтяжені арештами, у результаті чого скаржником неможливо здійснити стягнення у порядку виконавчого провадження.

В результаті поділу земельних ділянок були створені нові земельні ділянки 1,3, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_3 , і земельні ділянки 2,4, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_4 , та перенесено арешти на новостворені земельні ділянки.

Колегією з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що на момент прийняття приватним нотаріусом Сергеєвим О.О. оскаржуваних рішень щодо проведення поділу земельних ділянок А,Б були наявні обтяження (арешти) від 30.11.2021N?N?45365809,45364908на 1/2 частки в праві власності на земельні ділянки А,Б, що належать ОСОБА_4 , обтяження зареєстровані на підставі постанови про опис та арешт майна боржника, виданої приватним виконавцем Чучковим М.О. 10.02.2021N?64455797, арешт від 27.01.2021N?40290757на все нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі постанови про арешт майна боржника, виданої приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським Олександром Анатолійовичем 27.01.2021N?64221558, арешт від 10.02.2021N?40486207на все нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі постанови про арешт майна боржника, виданої приватним виконавцем Чучковим М.О. 10.02.2021N?64455797, арешт від 10.02.2021N?40497115на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку 5, що належить ОСОБА_4 , на підставі постанови про опис та арешт майна боржника, виданої приватним виконавцем Чучковим М.О. 10.02.2021 N?64455797.

Враховуючи вищевикладене, зазначають про те, що приватним нотаріусом Сергеєвим О.О. було порушено вимоги, визначенні статтями 18, 24 Закону, пунктом 18 Порядку, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходить з того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання по доступу до Державного реєстру прав має бути необхідним й достатнім для виправлення попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. Тому, з огляду на вказану мету й ґрунтуючись на принципах справедливості та співмірності, заходи реагування повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень.

Відтак,зазначають проте,що встановленняфакту прийняттяприватним нотаріусомСергеєвим О.О.неправомірних рішеньщодо поділудвох земельнихділянок таприпинення прававласності принаявності обтяжень,з урахуваннямйого характерута наслідків,які фактичнопризвели донеможливості виконанняскаржником зверненнястягнення наземельні ділянкиА,Б,і єпідставою длязастосування відповідногозаходу реагуванняу виглядіанулювання йомудоступу доДержавного реєструправ.

Крім того, вказують про те, що Міністерство юстиції здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора. Іншими словами, Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує факт набуття чи припинення майнових прав.

Під час розгляду скарги Колегія не встановлює обставини, що передували підготовці поданих державному реєстратору документів та достовірність даних, зазначених у документах, а лише надає правову оцінку діям самого державного реєстратора. Державний реєстратор проводить реєстраційні дії виключно на підставі поданих йому документів та відомостей, які передбачені законом. Міністерство юстиції не встановлює право власності та не порушує його, адже під час розгляду скарги на приватного нотаріуса Сергеєва О.О. розгляд скарги Колегією був спрямований лише щодо факту порушення ОСОБА_7 під час здійснення своїх реєстраційних дій. Крім того, Міністерство юстиції перевіряє правомірність реєстраційних дій на момент їх вчинення. Вважають за необхідне також зауважити, що заборона не була скасована і виконавче провадження було все ж діючим. Звертають увагу також на те, що Міністерство юстиції України не встановлює право власності, не втручається в нього та ніяким чином його не оспорює. Так, Наказ Міністерства юстиції України N?2551/5 від 19 червня2022року «Про задоволення скарги» в частині скасування рішень N? 2029777 N?62035871є законним та правомірним.

Ухвалою суду від 29.07.2024 по справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 19.09.2024 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача просив вимоги позову задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

Суд перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку, приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідност.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд вважає за належне зазначити наступне.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою та другою статті 319 ЦК України гарантовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, судом встановлені наступні обставини справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14листопада 2023 року у справі № 320/11930/22 адміністративний позов приватного нотаріуса Сергеєва О.О. до Міністерства юстиції України задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 5 оскаржуваного Наказу № 2551/5 від 19 червня 2022 року.

Так, судові рішення набрали законної сили та ними встановлені наступні обставини, які є преюдиційними щодо даної справи.

Зазначені у даному позові земельні ділянки були поділені в натурі та припинено їх спільну часткову власність, що не є в розумінні закону відчуженням; реєстрація новоутворених земельних ділянок за боржником ( ОСОБА_4 ) у виконавчому провадженні № 64455797 виникла через два дні (03.12.2021) після скасування публічних торгів (01.12.2021), право власності боржника у виконавчому провадженні № 64455797 ( ОСОБА_4 ) на заарештовану частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0060, 3210945600:01:082:0112 (у справі № 320/11930/22 ділянки А та Б) - не змінилось.

При цьому, як вбачається з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по від 14.11.2023, матеріали справи № 320/11930/22 не містять доказів оскарження поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0060, 3210945600:01:082:0112, в той же час, приватний нотаріус Сергеєв О.О. одразу повідомив приватного виконавця Чучкова М.О. про реєстрацію поділу зазначених вище земельних ділянок, як це було передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Так, представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що скасування Міністерством юстиції України рішень №№ 62029777, 62035871 від 03.12.2021 про державну реєстрацію права власності Позивача на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0013, є втручанням у її право власності, оскільки в разі відсутності відповідного запису в Державному реєстрі прав ОСОБА_3 не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю. Крім того, ухвалення Міністерством юстиції України такого рішення припиняє офіційне визнання і підтвердження державою наявності у ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно та юридичного факту набуття цього права, унаслідок чого сама наявність у Позивача права власності є сумнівною.

При цьому, підставою для скасування рішень №№ 62029777, 62035871 державного реєстратора (приватного нотаріуса Сергеєва О.О.) були помилкові дії та рішення самого державного реєстратора, а не помилки або протиправні дії Позивача.

Більше того, позбавивши ОСОБА_3 її права власності на належні їй земельні ділянки, Міністерство юстиції України не вирішило питання щодо компенсації чи іншого виду належного відшкодування у зв`язку з тим, що втручання в її право власності відбулось унаслідок помилкових дій та рішень державного реєстратора, тобто суб`єкта, який учиняв дії та ухвалював рішення на виконання функцій держави.

З огляду на такі твердження представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На даний час Рішенням Конституційного Суду України 9-р(II)/2022 від 16 листопада 2022 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року № 2255-IX, а саме «скасування рішення державного реєстратора».

Зокрема у пунктах 4.6, 4.10 та 4.11 Конституційний Суд України зазначив:

«4.6. Конституційний Суд України, перевіряючи оспорюваний припис статті 37 Закону на відповідність Конституції України (конституційність), бере до уваги також те, що в ньому немає чіткої та зрозумілої вказівки на юридичні наслідки ухвалення Міністерством юстиції України рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в аспекті визначення особи власника майна. Застосування Міністерством юстиції України оспорюваного припису статті 37 Закону хоч і не позбавляє Товариство права власності на нерухоме майно, проте внаслідок скасування рішення про державну реєстрацію прав та внесення до Державного реєстру прав реєстраційного запису про скасування державної реєстрації прав держава офіційно не визнає та не підтверджує наявності в Товариства права власності на нерухоме майно. Унаслідок скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності Товариство, яке набуло право власності на нерухоме майно з моменту державної реєстрації права, не може розумно передбачити юридичні наслідки застосування оспорюваного припису статті 37 Закону щодо припинення або збереження за ним права власності на набуте нерухоме майно, оскільки ухвалення такого рішення Міністерством юстиції України було результатом розгляду скарги, поданої в інтересах іншого можливого власника цього майна - територіальної громади міста Одеси. Отже, ухвалення Міністерством юстиції України на підставі оспорюваного припису статті 37 Закону рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує Товариство в розпорядженні майном. Конституційний Суд України вважає, що скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності Товариства є втручанням у його право власності, оскільки в разі відсутності відповідного запису в Державному реєстрі прав Товариство не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю. Крім того, ухвалення Міністерством юстиції України такого рішення припиняє офіційне визнання і підтвердження державою наявності в Товариства права власності на нерухоме майно та юридичного факту набуття цього права, унаслідок чого сама наявність у Товариства права власності є сумнівною.

Конституційний Суд України констатує правомірність мети втручання у право власності Товариства для захисту публічного інтересу в унеможливленні набуття права власності на нерухоме майно внаслідок помилкових або протиправних дій державних реєстраторів та (або) інших осіб, оскільки „жодний припис Основного Закону України не гарантує захисту незаконного та недобросовісного володіння майном, тимчасово набутого внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності (абзац третій підпункту 5.5 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Однак держава, втручаючись у право власності Товариства, має враховувати потребу забезпечення під час такого втручання „справедливого балансу в захисті зазначеного публічного інтересу та захисті права власності як одного з фундаментальних прав та зобов`язана досягти домірності в застосуванні юридичних засобів, за допомогою яких власника для задоволення певного публічного інтересу або позбавляють, або обмежують у здійсненні належного йому права власності.

Конституційний Суд України також звертає увагу на те, що підставою для скасування рішення державного реєстратора були помилкові дії та рішення самого державного реєстратора, а не помилки або протиправні дії Товариства, а також що оспорюваний припис статті 37 Закону не надає Міністерству юстиції України повноваження ухвалювати рішення, не пов`язане зі скасуванням державної реєстрації права власності Товариства, та (або) рішення щодо виплати Товариству компенсації чи іншого виду належного відшкодування у зв`язку з тим, що втручання в його право власності відбулось унаслідок помилкових дій та рішень державного реєстратора, тобто суб`єкта, який учиняв дії та ухвалював рішення на виконання функцій держави.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України вважає, що оспорюваний припис статті 37 Закону всупереч принципам „відповідальності держави перед людиною та „добропорядного врядування не встановлює домірних засобів втручання у право власності у випадках, коли підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав є помилкові рішення та дії державного реєстратора.

Сукупність інших зазначених у цьому Рішенні міркувань дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що оспорюваний припис статті 37 Закону також суперечить юридичній визначеності як складникові конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

Отже, оспорюваний припис статті 37 Закону суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України.»

Крім того, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20) викладено такий правовий висновок: «Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється»».

За таких обставин та приписів закону, ОСОБА_3 у повній відповідності до вимог чинного законодавства реалізувала своє право власності на належні їй частки 1/2 у спільній частковій власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0060, 3210945600:01:082:0112 виділила ці частки в натурі (шляхом поділу між 2-ма співвласниками) з припиненням права спільної часткової власності та отримала право власності на окремі індивідуально визначені об`єкти земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0013, які відповідають її часткам у спільній частковій власності.

Разом з тим, як встановлено судом, Міністерство юстиції України без будь яких правових підстав, скасувавши оскаржуваним Наказом рішення №№62029777, 62035871 державного реєстратора (приватного нотаріуса Сергеєва О.О.) про реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0013 за ОСОБА_3 , порушило право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0013.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності порушеного права позивача та останнє є очевидним, а отже права позивача підлягають захисту судом у спосіб, що визначений законодавцем.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317,319,321356,358,3366,367 ЦК України, ст.ст.4,12,81,263-268 ЦПК Українисуд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Олексій Ігорович, до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Міністерства юстиції України №2551/5 від 19 червня 2022 року «Про задоволення скарги» в частині скасування рішень №№ 62029777, 62035871, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем про реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0016, 3210945600:01:082:0013 за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Стягнути з Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий