Ухвала

від 12.09.2024 по справі 369/14810/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14810/24

Провадження № 2/369/7493/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про забезпечення позову)

12.09.2024 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/14810/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чемериська Наталія Володимирівна, Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, усунення перешкод в користуванні власністю, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вищевказаною позовною заявою.

З метою забезпечення позову разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позовних вимог.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що вона звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, усунення перешкод в користуванні власністю.

Зазначає, що предметом спору в суді є наступне нерухоме майно:

-земельна ділянка кадастровий номер 3222484401:01:008:0020, площа земельної ділянки 0,1190 га, розташованої: АДРЕСА_1 ,

-житловий будинок загальною площею 93,7 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На сьогодні, власником майна є ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чемериською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №952, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно. Зазначений договір дарування, на думку позивача, є недійним, оскільки при його посвідчені було порушено її права як співвласника зазначеного будинку та земельної ділянки, а також права її малолітньої дитини, для якої зазначений будинок є єдиним житлом.

У сторін на сьогодні виникли конфліктні стосунки. Як вважає позивач, відповідач ОСОБА_2 оформлював договір дарування в момент, коли достовірно знав, що вона подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса і збирає документи для оформлення своєї частки в спірному будинку, а тому може зробити його наступне відчуження.

Таким чином, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може порушити її право на частину спірного майна, зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

У зв`язку із чим, просила суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

-на земельну ділянку кадастровий номер 3222484401:01:008:0020, площа земельної ділянки 0,1190 га, розташованої: АДРЕСА_1 ;

-на житловий будинок загальною площею 93,7 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суддя дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про наступне.

Згідно правил статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 01 березня 1972 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно витягу з ДРАЦС №00042054846 від 28 жовтня 2023 року, 18 липня 1992 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_4 було змінено на « ОСОБА_7 ».

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 20 січня 1993 року, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

31 жовтня 2014 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 виданого 31 жовтня 2014 року. Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_8 було змінено на « ОСОБА_11 ».

16 березня 2007 року ОСОБА_12 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 , виданого 16 березня 2007 року. Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_9 було змінено на « ОСОБА_13 ».

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 виданого 13 жовтня 2023 року.

Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборони відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна №393309839,сформованої 03вересня 2024року, житловий будинок загальною площею 93,7 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731474832080, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:01:008:0020, площею 0,1190 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

З поданої заяви про забезпечення позову, що у разі прийняття рішення на користь позивача у цивільній справі можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав.

При цьому, накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві, а саме накладення арешту на житловий будинок та земельну діілянку є співмірним з позовом, який було подано, та буде достатніми для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст.149,150,153-154,353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву - задовольнити.

В якостізабезпечення позовунакласти арештна майно,а саме:

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:01:008:0020, площею 0,119 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

на житловий будинок загальною площею 93,7 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , згідно з договором дарування від 13 червня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чемериською Н.В.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Боржники: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА