Рішення

від 05.09.2024 по справі 565/708/24

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 565/708/24

Номер провадження 2/556/447/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05.09.2024 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в сел.Володимирець справу за позовом Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія Універсальна» до ОСОБА_1 та Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Глобал гарант» про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне Акціонерне Товариство «Страхова компанія Універсальна» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , та Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Глобал гарант» про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу в розмірі 148 708,22 грн., а також витрат на правничу допомогу та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 жовтня 2018 року між АТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 , було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3140/222/000004. Предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «NISSAN», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

18.07.2020 року о 12:20 в м.Вараш, на вулиці Лесі Українки, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan» реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Audi» реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до Постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26.08.202 (№565/1017/20) ОСОБА_1 , визнано винним y вчиненн y адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП, та відповідно винним у настанн дорожньо-транспортної пригоди.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадк звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та надани потерпілою стороною документів було складено страховий акт №61751/1

На підставі вище зазначеного страхового акту АТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 148708,22 грн.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Audi» державний номерний знак « НОМЕР_2 » була застрахована за полісом обов`язкового страхування 200310383 у Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Глобал гарант».

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правов відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року цивільно-правова відповідальність на момент настання ДТП ОСОБА_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ГАРАНТ», то остання керуючись ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовила АТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування, з огляду на пропуск строку в 1 рік на подання заяви про страхове відшкодування, відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV.

Проте, позивач вважає, що його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене.

Отже, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право вимоги до Відповідача, як до особи відповідальної за нанесену шкоду внаслідок ДТП нанесеної потерпілому.

В зв`язку з тим, що жодних заходів щодо добровільного відшкодування спричиненого збитку відповідачі не здійснили, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Вказана позовна заява Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія Універсальна» надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області 08.05.2024 року.

Ухвалою суду від 07 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи на підставіст.280 ЦПК Українив заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.

Представник відповідача ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ГАРАНТ», будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про перенесення часу судового засідання не клопотав, відзиву на позов або будь-яких заперечень проти позову, а також доказів на підтвердження таких заперечень не надав.

Як вбачається з відповіді №718946 від 01.08.2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Глобал Гарант" (ЄДРПОУ 30930046) припинило свою діяльність.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому згідност.280 ЦПК Українисуд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як визначеност. 55 Конституції Українитаст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з вимогамистатті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом достовірно встановлено, що 18.07.2020 року о 12:20 в м.Вараш, на вулиці Лесі Українки, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan» реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Audi» реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний «Nissan» реєстраційний № НОМЕР_1 , з вини ОСОБА_1 .

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26.08.202 (№565/1017/20) ОСОБА_1 , визнано винним y вчиненн y адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Як вбачається з вищевикладених обставин, суд прийшов до висновку, що в діях водія автомобіля марки «Audi» реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , вбачається порушенняПДРУкраїни.

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК Українипостанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

26 жовтня 2018 року між АТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 , було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3140/222/000004. Предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «NISSAN», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування до справи №Сч-002296185 від 25.07.2020 року сума страхового відшкодування ОСОБА_2 , власнику транспортного засобу «Nissan» реєстраційний № НОМЕР_1 склали 148 708,22 грн.

ОСОБА_2 , звернулася до страховика АТ «СК «Універсальна» заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надала всі необхідні документи. Після чого на підставі даної заяви та надани потерпілою стороною документів було складено страховий акт №61751/1

На підставі страхового акту №61751/1, ремонтної калькуляції, розрахунку страхового відшкодування, № 73690 від 18.07.2020 р., ПАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 , у розмірі 148 708,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №203071.

Факт такого страхового відшкодування підтверджується банківською випискою позивача.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в порядку зворотної вимоги (регресу) з винної особи.

Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Audi» державний номерний знак « НОМЕР_2 » була застрахована за полісом обов`язкового страхування 200310383 у Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Глобал гарант».

Згідно матеріалів справи встановлено, що ПАТ «СК «Універсальна» 08.08.2022 року звернулося з претензіями про відшкодування шкоди в порядку регресу до ОСОБА_1 , та ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ГАРАНТ».

Також ПАТ «СК «Універсальна» в своїй позовній заяві зазначає, що ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» відмовила АТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування, з огляду на пропуск строку в 1 рік на подання заяви про страхове відшкодування, відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV.

Однак матеріали справи жодної письмової відмови з цього приводу не містять та про її долучення позивач не клопотав.

Також судом встановлено, що згідно відповіді №718946 від 01.08.2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що діяльність Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ГАРАНТ», припинено у зв`язку з визнанням його банкрутом.

Відповідно дост. 104 Цивільного кодексу Україниюридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Саме з цією подією пов`язане повне припинення юридичної особи.

Також згідно офіційного сайту https://mtsbu.ua/ встановлено, що Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» мало членство в об`єднанні страховиків Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), однак членство ПрАТ «Глобал Гарант» в МТСБУ припинено з 02.07.2021 року.

Відповідно дозакону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У свою чергу, страховою сумою є сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Отже, у разі настання ДТП, страхова компанія винуватця несе відповідальність за заподіяну третім особам шкоду в межах ліміту страхових сум, які зазначені у страховому полісі.

Зазначив, що незадовільне фінансове становище страхової компанії не є підставою для відмови у здійсненні страхових виплат. Але, якщо так сталось, що страховик - банкрут, необхідно звернутись до МТСБУ за виплатами. Проте, слід зауважити, що у разі укладення договору добровільного страхування автомобіля, МТСБУ компенсує лише ту частину шкоди, яка не виплачена за укладеним договором.

Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187ПК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першоїстатті 1188 ЦК України).

Проте, крім загального правила, є спеціальні, винятки, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВРпередбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979ПК Українитут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно дост.980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені уст. 7 Закону України «Про страхування». До них п 9, 4, 1, вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокремаЗакон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV.

Згідно зіст.999 ЦК Українидо відносин, що випливають з обов`язкового страхування застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань булоухвалено Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961- ІV.

Законом від 01.07.2004 № 1961- ІVвизначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до положень п. 22.1ст. 22 Закону України від 01.07.2004 № 1961- ІV(у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (правовий висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-и (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-н (провадження № 14-316цс18) та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України від 01.07.2004 № 1961- ІV(у редакції, чинній на момент вчинення ДТП).

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченомуЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку.

Відповідно дост.1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплата (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом № 1961- ІVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між Фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961- ІV).

Вищевказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).

Водночас уЗаконі від 01.07.2004 № 1961- ІVзазначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).

Тобто положення цьогоЗаконуспрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Відповідно до ч.2 та ч.4ст.14 ЦК Україниособа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Так, відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування заЗаконом № 1961-IVвиникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначенихЗаконом № 1961-IVвипадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) заЗаконом №1961- IVне має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ) у межах ліміту відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ППК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176 4С 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-4 з урахуванням постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначає, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Отже, враховуючи вище наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-4 (провадження № 14-27пс21), від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-4 (провадження № 14-176 де 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-4 з урахуванням постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Лише у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, решту завданої і доведеної шкоди зобов`язана відшкодувати особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України). Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Відтак, обов`язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика, а не відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що виплати страхового відшкодування або регламентної виплати буде достатньо для повного відшкодування завданої шкоди, то з відповідача, як особи, яка завдала шкоду, не підлягає стягнення на користь позивача різниця між завданим розміром шкоди і страховим відшкодуванням/регламентною виплатою.

Крім цього, правовідносини страховика та МТСБУ врегульованорозділом IV Закону від 01.07.2004 № 1961- ІV.

Статтею 39 Закону № 1961- ІVпередбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Разом з тим, враховуючи, що виплати страхового відшкодування або регламентної виплати буде достатньо для повного відшкодування завданої шкоди то з відповідача, як особи, яка завдала шкоду, не підлягає стягнення на користь позивача різниці між завданим розміром шкоди і страховим відшкодуванням/регламентною виплатою.

Наявність статусу члена МТСБУ надає можливість страховій компанії як юридичній особі здійснювати страхову діяльність, яка насамперед полягає у взятті на себе відповідальності за іншу особу за спричинену шкоду за наслідками ДТП.

У випадку укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду у ДТП за цим страховим договором має нести винна особа. Особа, яка укладає договір зі страховою компанією, має діяти обачливо, з огляду на доступність інформації на сайті МТСБУ, та з`ясувати, чи має така страхова компанія членство в МТСБУ.

Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.

Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 413акону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2статті 41 Закону № 1961-IV).

Обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.

Відтак відповідно до зазначеногоЗаконуз моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми є страховик.

Зазначене має важливе правове значення, оскільки відповідач як особа, відповідальна за шкоду, в разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика зобов`язана відшкодувати позивачу лише різницю між розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням (стаття 1194 ЦК України).

Належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом.

У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач та його представник скористалася своїм правом на судовий захист, однак їх позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи. За наведених обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові слід відмовити, тому судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія Універсальна» до ОСОБА_1 та Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Глобал гарант» про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресувідмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами які не приймали участі при розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Іванків

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне Акціонерне Товариство «Страхова компанія Універсальна», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829

Відповідачі: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець

АДРЕСА_1 Товариство «Страхова компанія «Глобал гарант», юридична адреса: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 28-В, код ЄДРПОУ 30930046 (припинено ЮО у зв`язку з визнанням її банкрутом).