Рішення
від 10.10.2024 по справі 753/1717/24
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1717/24

провадження № 2/753/3521/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренко К.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Бублика А.В.,

представника відповідачів -1, -2 - адвоката Блажієвської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до 1. ОСОБА_2 , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» про відшкодування матеріальноїта моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

23.01.2024 адвокат Бублик А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивачки:

1) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 351 373,64 грн;

2) понесені витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 4 000,00 грн;

3) компенсацію завданої позивачці моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн;

4) судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн, та сплаченого судового збору 3 753,74 грн, що разом складають 13 753,74 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Курічової В.М.

Ухвалою від 19.03.2024 суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальноїта моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, постановив розглядати її в порядку загального позовного провадження. Залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630». Призначив підготовче засідання на 22.04.2024 о 14 год. 00 хв.

Позов обґрунтовано наступним.

31.08.2023 приблизно о 08.15 год. по пр. Перемоги, біля буд. 59 в м. Києві сталася ДТП за участю наступних транспортних засобів:

- автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 (належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 )

- автомобіля «FORD» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4

- екскаватора марки «VOLVO EW180C» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Після настання дорожньо-транспортної пригоди на замовлення позивачки було проведено незалежне автотоварознавче дослідження, складено звіт № 9892 від 30.09.2023 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ та вартості відновлювального ремонту КТЗ, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 становить 508 773,64 грн (включаючи ПДВ). За проведення дослідження позивачка сплатила 4 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача на її користь.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника екскаватора була застрахована відповідно до полісу № 216160378 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»). Максимальний розмір виплати згідно цього полісу за пошкоджене майно перед Позивачем складає 157 400,00 грн = 160 000 грн (ліміт відповідальності) - 2 600,00 грн франшизи.

Після звернення позивача до страхової компанії із заявою про виплату та наданням необхідних документів, в листопаді 2023 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувала позивачу в якості виплати страхового відшкодування грошові кошти в сум у розмірі 151 600,00 грн (договірна сума між потерпілою особою та страховою компанією).

Оскільки «СК «ПЗУ Україна» відшкодувала лише частину завданих збитків, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки різницю між фактичним розміром шкоди, визначеним у звіті № 9892 від 30.09.2023, і страховою виплатою, яка складає 351 373, 64 грн = 508 773,64 грн (сума відновлювального ремонту) - 157 400,00 грн (виплачена сума страхового відшкодування).

Звертає увагу суду, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою визначена виходячи із належного розміру страхового відшкодування (157 400,00 грн), а не із суми отриманого позивачем страхового відшкодування (151 600,00 грн).

З метою досудового врегулювання представник позивачки надсилав на адресу відповідача претензію № 25 від 04.12.2023, яка залишилась без відповіді.

У позові (а.с. 4) представник позивача адвокат Бублик А.В. зазначив, що станом на даний момент автомобіль «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 відремонтований за власний кошт позивачки (оскільки відповідач не виконав власних обов`язків щодо відшкодування шкоди, позивач був вимушений здійснити ремонт за власний рахунок). Для відновлення належного стану власного автомобіля позивач витратив всі родинні заощадження.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_2 завдав позивачці завдана моральну шкоду, яку позивачка оцінює в розмірі 20 000,00 грн, - оскільки саме з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу. Ця ситуація негативно впливає на стан позивачки та її моральне здоров`я, що в підсумку позначається на її особистому здоров`ї та погіршує мікроклімат в сім`ї. У зв`язку з тим, що без відновлювального ремонту неможливо експлуатувати пошкоджений автомобіль, звичний ритм життя позивачки та її сім ї змінився (щоденно виникали труднощі дістатися до потрібної адреси, також пошкодженим автомобілем користувався чоловік позивачки, щоб доїхати на роботу). Особливо вразливо позивачка відреагувала на факт, що до неї після ДТП жодного разу не телефонував ні відповідач, ні з місця його роботи з пропозицією домовитися щодо розміру завданих збитків (чи надати допомогу щодо ремонту пошкодженого автомобіля). У зв`язку із неправомірними діями відповідача позивачу завдано душевні страждання, дана ситуація змусила її хвилюватися та страждати. Тому вважає, що розміір моральної щкоди 20 000,00 грн є співмірним з тими пережитими душевними стражданнями та незручностями, які виникли з вини водія екскаватора

Позивачка у справі також понесла витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Також відповідно до тексту протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 028475 від 31.08.2023, місце роботи правопорушника (відповідача) вказано «СУ 630», машиніст екскаватора. Для з`ясування всіх істотних обставин справи представником позивача до ТОВ «СУ 630» був надісланий адвокатський запит за № 23 від 27.11.2023 (копія запиту № 23 від 27.11.2023 додається), проте поштовий конверт із запитом через деякий час повернувся назад відправнику з відміткою «ВІДМОВА» в отриманні даного листа (копії поштового чеку та конверту після повернення його відправнику додаються). У зв`язку з вищевикладеним, у представника Позивача немає правових підстав (відсутність доказів щодо факту виконання Відповідачем не момент настання ДТП трудових обов`язків) залучити в даному цивільному провадженні в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 41947434), позивачка просила суд на підставі ст. 1172 ЦК України стягнути з роботодавця завдані його працівником матеріальні збитки на її користь.

19.04.2024 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 . У відзиві відповідач-1 заперечив проти заявлених до нього вимог з таких підстав.

Позивачка стверджує, що внаслідок ДТП, яка відбулася 31.08.2023, приблизно о 08-15 год. по пр. Перемоги 59 в м. Києві за участю її автомобіля марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , автомобіля «FORD» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та екскаватора марки «VOLVO EW180C» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , їй було завдано шкоду на загальну суму 375 373,64 грн, яка підлягає відшкодуванню за його рахунок, як винуватця ДТП.

Проте, починаючи з 19.09.2018 по теперішній час він перебуває із ТОВ «СУ 630» у трудових відносинах, обіймає посаду машиніста екскаватора 6-го розряду, що підтверджується копією його трудової книжки та наказом про прийняття на роботу № 19 К від 18.09.2018.

Керування екскаватором марки «VOLVO EW180C» д.н.з. НОМЕР_3 (надалі - екскаватор) на момент ДТП, він здійснював у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, що підтверджується змінним рапортом роботи ескаватора у серпні 2023 р. та довідкою ТОВ «СУ 630» № 37 від 17.04.2024.

Володіння екскаватором на момент ДТП здійснювалося ТОВ «СУ 630» на підставі Договору оренди № 03/07/23 р. від 03.07.2023, що укладений між власником екскаватора - ТОВ «ПРОМІНЬ-НИВА», як Орендодавцем, та ТОВ «СУ 630», як Орендарем, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 01.08.2022 та Актом передачі-приймання в оренду техніки від 03.07.2023.

Страхування екскаватора також здійснювалося ТОВ «СУ 630», що підтверджується наявним у матеріалах справи страховим полісом № ЕР.261160378.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За приписами ч. ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. До такого правового висновку також прийшов Верховний Суд у постановах; № 462/970/18 від 16.12.2020 року; № 760/28302/18 від 25.11.2020 року; № 133/1238/17 від 02.11.2020 року; № 213/994/16-ц від 16.04.2020 року. За таких умов, саме ТОВ «СУ 630» є належним відповідачем у даній справі та повинно за наявності обґрунтованих підстав здійснювати відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП.

Про місце роботи, а також виконання трудових обов`язків під час ДТП, він повідомляв працівників патрульної поліції і це було зафіксовано ними у протоколі про адміністративне правопорушення № 028475 від 31.08.2023 р. Але в будь-якому разі заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та незаконними також виходячи з наступного.

Позивачка стверджує, що внаслідок ДТП їй було завдано збитків на загальну суму 375 373,64 грн, що складається з: матеріального збитку на суму 351 373,64 грн; моральної шкоди на суму 20 000,00 грн; витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 4 000,00 грн.

На підтвердження завданої майнової шкоди позивачка надала Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ та вартість відновлювального ремонту КТЗ, складеного ФОП ОСОБА_5 , станом на 30.09.2023 р. (надалі - Звіт про завдану шкоду/Звіт). Згідно з вказаним звітом вартість матеріального збитку завданого позивачці складає 379 395,50 грн, вартість відновлювального ремонту її автомобіля - 508 773,64 грн.

Позивачка вказує, що за погодженням із ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» отримала страхове відшкодування у розмірі 151 600,00 грн, а відтак відповідач повинен їй сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 351 373,64 грн та розраховується наступним чином: 508 773, 64 (вартість відновлювального ремонту) - 157 400 грн (належна сума страхового відшкодування) = 351 373, 64 грн. Проте, виходячи із змісту розділу 1 (першого) Звіту про вартість матеріального збитку під назвою «Загальні положення, використанні матеріали» оцінювачем не використовувалась довідка поліції, що містить вичерпний перелік пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП, що сталася 31.08.2023 р. Отже, оцінку фактично надано всім наявним пошкодженням належного позивачці ТЗ, без їх прив`язки до конкретної ДТП. У розділі 2.1 Звіту під назвою обмежувальні умови оцінювач вказує, що припускає відсутність будь-яких прихованих фактів, що впливають на оцінку КТЗ. До прикладу, у розділі IV Звіту під назвою «Визначення вартості матеріального збитку» оцінювач вказує про необхідність заміни газового амортизатора, конденсату, облицювання та фарбування поверхні даху, заміну підсилювача, сабвуфера, охолодженої рідини кондиціонера та наявність інших пошкоджень, які автомобіль міг отримати в процесі повсякденної експлуатації, або внаслідок іншої ДТП, тобто за відсутності моєї вини. Вважає, що розмір заявлених позивачкою збитків не відповідає реальним.

На момент ДТП він пропонував гр. ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , відшкодування шкоди по ремонту автомобіля згідно з виставленою калькуляцією запропонованим йому найближчим СТО, яку було складено на значно меншу суму. Однак, останній без жодних пояснень відмовився від його допомоги та участі в оцінці завданих збитків. Оцінка згідно наданого Звіту проводилась без його участі та відома. Повідомлення (стр. 58 звіту) про місце та дату її здійснення направлено спеціалістом на номер телефона, який йому не належить, а саме: НОМЕР_11. Тоді як в протоколі про адміністративне правопорушення № 028475 від 31.08.2023 р. зазначено вірні його реквізити, в тому числі, і номер телефону: (067) 492-11-72.

Стверджує, що доводи позивачки щодо розміру збитку не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами. Висновки спеціаліста, викладенні у Звіті про визначення вартості матеріального збитку, фактично гуртуються на припущеннях. Звіт не підтверджує того, що вказані у ньому пошкодження автомобіля та необхідність проведення у зв`язку з цим робіт є наслідком пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 31.08.2023.

Окрім того, позивачка вказує, що нині її автомобіль відремонтовано, однак жодного доказу на підтвердження здійснення ремонту транспортного засобу до суду не надано.

Позивачка стверджує, що їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 20 000,00 грн. Розмір шкоди мотивує тим, що на ремонт автомобіля нею було витрачено всі сімейні заощадження, а також тим, що було порушено її звичний ритм життя, її чоловік, який використовував автомобіль був позбавлений можливості доїхати на роботу. Однак позивачкою не надано доказів на підтвердження понесення моральних страждань. Відсутні докази її витрат на відновлення автомобіля, а також періоду, протягом якого його не можна було використовувати. До того ж зі слів позивачки, саме її чоловік зазнав найбільших незручностей через пошкодження ТЗ, але ним не заявлено позовних вимог у цій справі. За таких умов відсутні підстави для стягнення на користь позивачки грошових коштів за завдану моральну шкоду.

22.04.2024 представник позивачки - адвокат Бублик А.В. подав клопотання про витребування доказів.

26.04.2024 представник позивачки - адвокат Бублик А.В. подав відповідь на відзив, у якій заявив, що не погоджується з викладеними доводами та міркуваннями відповідача з наступних причин.

Як вбачається з тексту відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 стверджує, що з 19.09.2018 по теперішній час перебуває у трудових відносинах із ТОВ «СУ 630».

- Щодо визначення кола відповідальних осіб за завдані збитки. Відповідач звертає увагу на вимоги ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України та судову практику, вважає, що належним відповідачем у справі, який повинен відшкодувати позивачу завдані з його вини збитки є його роботодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630». Представник позивачки - адвокат Бублик А.В. зазначив, що він частково поділяє вищевказану позицію відповідача, що відповідальною особою за відшкодування позивачу саме матеріальної шкоди є Товариство з обмеженого відповідальністю «СУ 630» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б; ідентифікаціііний код за ЄДРПОУ 41947434). Проте, звертає увагу суду, що позивачем в даній цивільній справі ще заявлені позовні вимоги в частині стягнення завданої моральної шкоди, а тому із свого боку наполягає, що відповідальною особою за завдання моральної шкоди є безпосередньо відповідач ОСОБА_2 . Представник позивачки зазначив, що як на його погляд, саме особа, по вині якої сталася дорожньо-транспортна пригода, що в підсумку призвело до виникнення існуючого спору, повинна відшкодувати позивачу особисто завдану моральну шкоду. З огляду на вищевказане з`явилася нагальна потреба у зміні процесуальних статусу деяких учасників даного судового процесу та перерозподіл раніше заявлених позовних вимог (не змінюючи їх розмір) в залежності від результату розгляду судом окремо поданого клопотання представника позивача.

- Стосовно невизнання відповідачем висновків експерта-оцінювача, викладених у звіті про визначення вартості матеріального завданого власнику КТЗ та вартості відновлювального ремонту КТЗ № НОМЕР_1 за № 9892 від 30.09.2023, зазначив наступне. В тексті відзиву на позовну заяву відповідач наводить власні сумніви щодо обґрунтованості висновків експерта, що зроблені спеціалістом під час проведення автотоварознавчого дослідження, а саме: - закидає спеціалісту, що під час експертного дослідження не використовувалась довідка поліції, що містить вичерпний перелік пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП, що сталася 31.08.2023. Проте, не конкретизує саме яку довідку поліції він мав на увазі і найголовніше залишається незрозумілим: чому в підтвердження власних доводів він не надає до суду її копію. Звертає увагу суду, що патрульна поліція не є органом, що фіксує «вичерпний перелік пошкоджень при ДТП», а може лише зазначити орієнтовні видимі поверхневі пошкодження транспортного засобу без ґрунтовного вивчення (фіксування) внутрішніх пошкоджень автомобіля. Звинувачуючи експерта, що його висновки базуються на припущеннях, відповідач у власних твердженнях посилається на настання якісь «умовних» обставин. Наприклад, не визнає необхідність заміни деяких агрегатів транспортного засобу та проведення деяких робіт (заміна газового амортизатора, конденсату, облицювання та фарбування поверхні даху та інше), при цьому припускає, що дані «пошкодження автомобіль міг отримати в процесі повсякденної експлуатації, або внаслідок іншої ДТП, тобто за відсутності його вини». Проте відповідач «забуває», що дану власну позицію треба підтвердити належними доказами, що засвідчують неушкодження запланованих для заміни запчастин та/або участь транспортного засобу «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 в інших дорожньо-транспортних пригодах. В даному випадку виконання такого обов`язку відповідачем проігноровано; - хитрує, що його не було поставлено «до відома» стосовно дати, часу та місця огляду пошкодженого автомобіля. Коментуючи технічну помилку в номері власного телефона, Віяповідач чомусь не акцентує увагу на тому факті, що повідомлення про дату, час та місце огляду було відправлено 2 (двом) адресатам. Як повідомив чоловік позивача, інший номер телефону НОМЕР_10 належить особі, яка прибула на безпосереднє місце дорожньо-транспортної пригоди та представилася сином відповідача, ОСОБА_6 . Більш того саме він брав участь в жвавих дискусіях щодо подальшого вирішення проблеми відшкодування збитків, посилаючись, що «його батько - літня людина, а тому просив його не чіпати» (саме на цій підставі аналогічне повідомлення й було відправлено на номер телефона НОМЕР_10). Більш того вже під час досудового врегулювання саме з даною особою вів телефонні перемовини та листувався представник позивача (скріншоти телефонного контакту абонента та листування з месенджера «вайбер»), Саме ця особа зателефонувала представнику позивача та повідомила, що він обізнаний про те, що представник ТОВ «СУ 630» відмовився забрати на відділені Укрпошти конверт з адвокатським запитом, а тому запропонував додатково надіслати аналогічний адвокатський запит на електронну пошту ТОВ «СУ 630» (при цьому саме він вперше повідомив представнику Позивача електронну пошту роботодавця Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3). Після того як електронним повідомленням представником позивача відповідний адвокатський запит був відправлений (20 грудня 2023 року) на е-пошту ТОВ «СУ 630» (скріншот інформації з електронної скриньки представника Позивача додається), відповіді на даний запит адвокат так і досі не дочекався. Підсумовуючи вищевикладене, позивач має певний сумнів, що відповідач не був обізнаний щодо планування та організації проведення огляду пошкодженого автомобіля. Звернув увагу на вимоги п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р. N 142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003р. за N1074/8395 (надалі - Методика) у разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду ДТЗ з різних сторін тощо). Виходячи із вищезазначеного, виклик Відповідача на огляд автомобіля є правом експерта (чи замовника експертного дослідження), а не його обов`язком.

Відповідач, коментуючи безпідставність стягнення завданих збитків, виходячи із суми відновлювального ремонту (без надання доказів про їх витрату) в сумі 508 773,64 грн, при цьому жодним чином не виказує своєї позиції стосовно іншої суми, що визначена у Звіті за № 9892 від 30.09.2023, а саме: вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ КІА держ. № НОМЕР_1 станом 31.08.2023 складає 379 395, 50 грн. Залишається незрозумілим: чи визнає Відповідач завдану матеріальну шкоду в цьому розмірі.

Стосовно утримання із суми відновлювального ремонту розміру податку на додану вартість. Оскільки дія цього Закону України поширюється на правовідносини, пов`язані із страховим відшкодуванням потерпілому шкоди, що завдана страхувальником відповідних страхових компаній. В тексті позовної заяви зазначено, що максимальний розмір виплати ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно вищевказаного полісу за пошкоджене майно перед Позивачем складає 157 400 грн (160 000 грн - 2 600 грн (франшиза). За домовленістю між позивачем та страховою компанією, остання виплатила страхове відшкодування в сумі 151 600 грн (зменшення з боку позивача розміру належного страхового відшкодування на суму 5 800,00 грн продиктовано тим, щоб отримати хоч якісь кошти для початку ремонту). Жодних матеріальних претензій у Позивача до страхової компанії немає. Позовні вимоги в частині матеріальної шкоди до відповідача розраховані без врахування недоплати страховою компанією коштів в сумі 5 800 грн, представник позивача чітко в позовній заяві зазначив, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 351 373, 64 грн (508 773,64 грн (сума відновлювального ремонту) - 157 400,00 грн (належна сума страхового відшкодування).

Вимоги п. 36.2. ст. 36 Закону України не розповсюджуються на правовідносини, пов`язані із відшкодуванням потерпілим завданих збитків винуватцями в ДТП (роботодавцями винної особи чи власниками транспортного засобу, за кермом якого знаходився винуватець в ДТП). Таким чином, вважає позицію Відповідача щодо невизнання позовних вимог з даних обставин безпідставною.

Стосовно заперечень щодо задоволення судом позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди, повідомляє суду наступне. Позивачка з чоловіком і дітьми проживає однією родиною вже довгий час. Транспортний засіб «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний у шлюбі (на це були витрачені всі сімейні заощадження, які родина збирала все життя), для вирішення сімейних турбот та побутових потреб. Кожного разу, коли позивачу треба було поїхати по особистим справам, чоловік її завжди підвозив. Також її чоловік, як військовий, експлуатував автомобіль як в особистих цілях, так і для виконання службових завдань. Після настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 неможливо було використовувати. Після цього сімейний уклад, який панував в сім`ї до ДТП, докорінно змінився. Позивач повинна була користуватися громадським транспортом, щоб доїхати у своїх справах (в разі оголошення повітряних тривог та зупинення руху громадського транспорту вона була вимушена очікувати на купитті в зимовий період скасування оголошеної тривоги). Весь цей час вона переймалася та намагалася найти відповідь на питання: чому вона повинна страждати, якщо людина, ЯКА ВЧИНИЛА СВОЇМИ ДІЯМИ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНУ ПРИГОДУ, не тільки не допомогла у вирішенні ії проблеми (ремонт автомобіля), а навіть не вибачалася за скоєне. Ще більше морального болю їй завдав гнітючий стан чоловіка. Після ДТП він став розлючений та розгублений, із-за побутових незручностей почалися в родині конфлікти та сварки. Як жінка, берегиня родини, всі проблеми чоловіка та дітей вона пропускає через себе, із-за цього стан ії ментального здоров`я похитнувся. Якщо відповідач дійсно хотів би владнати існуючу проблему, він би першим звернувся до родини позивача із пропозицією допомоги (або навіть з вимогою надати докази, що підтверджують витрати на ремонт автомобіля). Якщо відповідач дійсно хотів знати, скільки часу родина позивача не може використовувати власний автомобіль, то легко міг самотужки це з`ясувати (навіть мінімальний строк простою автомобіля), якщо ДТП сталася 31 серпня 2023 року, а огляд пошкодженого ТЗ відбувся 25 вересня 2023 року, то на поверхні висновок, що автомобіль як мінімум протягом З (трьох) тижнів не експлуатувався.

Якщо відповідачу треба участь в даному цивільному провадженні її чоловіка в якості другого позивача, то вона може цьому посприяти (оскільки її чоловік дуже цього прагне). Таким чином, стверджує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначив істотних обставин, на підставі яких можлива відмова у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивачки підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити в раніше заявленому розмірі наступним чином:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 351 373, 64 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 4 000,00 грн;

- стягнути з 1. ОСОБА_2 , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в загальній сумі 13 753, 74 грн пропорційно до задоволених вимог.

26.04.2024 представник позивачки - адвокат Бублик А.В. подав наступні клопотання:

- про виклик експерта, що складав висновок про оцінку, для допиту в судовому засіданні;

- про зміну процесуального статусу сторін, у якому просив змінити процесуальний статус ОСОБА_2 з відповідача на співвідповідача-1, а процесуальний статус у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - на співвідповідача-2.

03.05.2024 до суду надійшли пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630», подані Директором ТОВ «СУ 630» А.М. Чуприною, у яких зазначено, що заявлені вимоги ТОВ «СУ 630» вважає незаконними та безпідставними з огляду на наступне:

Так, позивачка стверджує, що внаслідок ДТП, яка відбулася 31.08.2023 р., приблизно о 08-15 год. по пр. Перемоги 59 в м. Києві, їй було завдано шкоду на загальну суму 375 373,64 грн, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 як винуватця ДТП. Проте, починаючи з 19.09.2018 р. по теперішній час відповідач перебуває із ТОВ «СУ 630» у трудових відносинах, обіймає посаду машиніста екскаватора 6-го розряду, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією трудової книжки Відповідача та наказом ТОВ «СУ 630» про прийняття на роботу № 19 К від 18.09.2018 р. Керування екскаватором на момент ДТП відповідач здійснював у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, що підтверджується наявним у матеріалах справи змінним рапортом роботи екскаватора у серпні 2023 р. та довідкою ТОВ «СУ 630» № 37 від 17.04.2024 р. Володіння екскаватором на момент ДТП здійснювалося ТОВ «СУ 630» на підставі Договору оренди № 03/07/23 р. від 03.07.2023 р. Згідно страхового полісу № ЕР.261160378 страхування екскаватора здійснювалося ТОВ «СУ 630». Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За приписами ч. ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. За таких умов, заявлені вимоги до ОСОБА_2 є безпідставними та не підлягають задоволенню. У протоколі про адміністративне правопорушення № 028475 від 31.08.2023 р. зафіксовані обставини щодо місця роботи відповідача, а відтак позивачка була обізнана про них на час звернення до суду.

Окрім того, позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Позивачка стверджує, що внаслідок ДТП їй було завдано збитків на загальну суму 375 373,64 грн, що складається з: матеріального збитку на суму 351 373, 64 грн; моральної шкоди на суму 20 000 грн; витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 4 000 грн. На підтвердження завданої майнової шкоди до позову додано Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ та вартість відновлювального ремонту КТЗ, складеного ФОП ОСОБА_5 станом на 30.09.2023 р. (надалі - Звіт про завдану шкоду / Звіт). Згідно з вказаним звітом вартість матеріального збитку завданого позивачці складає 379 395,50 грн., вартість відновлювального ремонту її автомобілю - 508 773, 64 грн. Позивачка вказує, що за погодженням із ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» отримала страхове відшкодування у розмірі 151 600,00 грн, а відтак відповідач повинен їй сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 351 373, 64 грн та розраховується наступним чином: 508 773, 64 (вартість відновлювального ремонту) - 157 400 грн (належна сума страхового відшкодування) = 351 373, 64 грн. Проте, виходячи зі змісту розділу 1 (першого) Звіту про вартість матеріального збитку під назвою «Загальні положення, використанні матеріали» оцінювачем не використовувалась довідка про ДТП, що видається підрозділами патрульної поліції відповідно до Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженого наказом МВС України від 04.07.2011 р. № 389 або будь-який інший документ складений працівниками поліції, що містить вичерпний перелік пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП, що сталася 31.08.2023 р. Такого документа також не має у матеріалах справи. Хоча позивачка або її представник не були позбавлені можливості на його отримання.

Отже, оцінку фактично надано всім наявним пошкодженням належного позивачці ТЗ, без їх прив`язки до конкретної ДТП. У розділі 2.1 Звіту під назвою обмежувальні умови оцінювач вказує, що припускає відсутність будь-яких прихованих фактів, що впливають на оцінку ктз. До прикладу, у розділі IV Звіту під назвою «Визначення вартості матеріального збитку» оцінювач вказує про необхідність заміни газового амортизатора, конденсату, облицювання та фарбування поверхні даху, заміну підсилювача, сам буфера, охолодженої рідини кондиціонера та наявність інших пошкоджень, які автомобіль міг отримати в процесі повсякденної експлуатації, або внаслідок іншої ДТП, тобто за відсутності вини ОСОБА_2 . Вважаю, що розмір заявлених позивачкою збитків не відповідає реальним. Зі слів ОСОБА_2 він пропонував гр. ОСОБА_7 , який під час ДТП перебував за кермом автомобілюмарки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , відшкодування шкоди по ремонту автомобіля згідно з калькуляцією виставленою запропонованим ним найближчим СТО, яку було складено на значно меншу суму, фактично у розмірі страхового відшкодування. Однак, останній без жодних пояснень відмовився від допомоги та участі Відповідача в оцінки завданих збитків.

Оцінка згідно наданого Звіту проводилась без участі та відома уповноваженого представника ТОВ «СУ 630» та ОСОБА_2 . Повідомлення (стр. 58 звіту) про місце та дату її здійснення направлено спеціалістом на номер телефона, який не належить Відповідачеві, а саме: НОМЕР_11. Тоді як в протоколі про адміністративне правопорушення № 028475 від 31.08.2023 р. зазначено вірні реквізити ОСОБА_2 , в тому числі й номер телефону: НОМЕР_7 . Пояснення позивача щодо повідомлення про проведення оцінки сина ОСОБА_2 не спростовують вище наведеного. Відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом МЮУ та ФДМ України 24.11.2003 р. № 142/5/2092 у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про ї`ї вручення адресату. За таких умов, у зазначеній нормі не йдеться про право експерта викликати заінтересованих осіб для участі у проведенні експертизи, як то стверджує позивачка, вказане здійснюється за наявності потреби, що і було здійснено оцінщиком, однак неналежним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі зниш;енням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та у пудрену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Наведені витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, доводи позивачки щодо розміру збитку не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами. Висновки спеціаліста викладенні у Звіті фактично ґрунтуються на припущеннях. Звіт не підтверджує того, що вказані у ньому пошкодження автомобіля та необхідність проведення у зв`язку з цим робіт є наслідком пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 31.08.2023 р. Позивачка вказує, що нині її автомобіль відремонтовано, однак жодного доказу на підтвердження здійснення ремонту транспортного засобу до суду не надано. Стаття 1192 ЦК У країни встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як вже було зазначено збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби і`ї право не було порушене (упущена вигода). Системний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Просить урахувати висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18), - Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 753/19288/14-ц від 30.10.2019 року; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019 року. Судді вказали, що так як автомобіль вже фактично відновлений, то суд не може взяти до уваги експертне дослідження та повинен визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, які підтверджують здійснення такого ремонту. Отже, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення саме позивачкою витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля та їх розміру, відсутні підстави для стягнення заявленого нею відшкодування у повному розмірі. Наявний у матеріалах справи звіт, за даних обставин, не може бути взятий до уваги, оскільки не є належним доказом по справі адже не підтверджує реальних, фактично понесених витрат позивачки на здійснення ремонту автомобіля.

Вказані висновки стосуються обох сум визначених оцінщиком у звіті, а саме: вартості матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту КТЗ) на суму 508 73,44 грн та вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу на суму 379 395,50 грн. Разом з цим, вартість матеріального збитку згідно Звіту складає 379 395,50 грн, вартість відновлювального ремонту - 508 73,64 грн. у п. 4.2 Звіту зазначено, що вартість відновленого ремонту визначено за формулою, яка включає вартість нових складових, що підлягають заміні під час ремонту, з урахуванням ввізного мита, інших податків і дилерських надбавок. Натомість вартість матеріального збитку визначено з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (п. 4.4 Звіту).

Окрім того, у ремонтній калькуляції № 9892, що є складовою звіту, оцінщик пояснив, що до визначених ним цін додано 20% ПДВ. Проте, відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20. Відповідно до статті 180 Податкового Кодексу України платником податку на додану вартість є, зокрема, особа, що провадить господарську діяльність по наданню послуг, виконанню робіт, постачанню товарів. У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ позивач має право на відшкодування сплаченого нею податку, якщо понесення витрат по сплаті цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Позивачка провела ремонт автомобіля та просить стягнути на свою користь завдані їй збитки у розмірі визначеного спеціалістом відновлювального ремонту проведеного із заміною пошкоджених складових на нові, вартість яких включає сплаченні податки та дилерські надбавки при їх придбанні. Проте, до суду нею не надала доказів на підтвердження того, що саме цю суму нею фактично витрачено на ремонт автомобіля, а також, що ремонт проведено з урахуванням витрат ПДВ та інших податків (надбавок). При визначенні розміру страхового відшкодування позивачка погодилась на отримання відшкодування на меншу суму, як достатню для проведення ремонту ТЗ та відмовилась від експертного дослідження щодо визначення розміру завданого збитку.

Окрім того, позивачка стверджує, що їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 20 000,00 грн. Розмір шкоди мотивує тим, що на ремонт автомобіля нею було витрачено всі сімейні заощадження, а також тим, що було порушено її звичний ритм 7 життя, її чоловік, який використовував автомобіль був позбавлений можливості доїхати на роботу. Проте, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із зниш;енням чи пошкодженням ґї майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 1 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої 8 шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Всупереч наведеним положенням позивачкою не надано доказів на підтвердження понесення моральних страждань. Відсутні докази її витрат на відновлення автомобіля, а також періоду протягом якого його не можна було використовувати, ш;о свідчить про неможливість встановлення тривалості та глибини душевних страждань. Також потрібно враховувати, ш;о страхове відшкодування автомобілю отримано останньою вчасно, без затримок. Згідно наявного у матеріалах справи листа ПрАТ СК «ПЗУ України» від 28.11.2023 р. остання в добровільному порядку відмовилась від проведення страховиком експертизи та погодилась на меншу суму страхового відшкодування. Відповідно до ч. З ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Всупереч наведеним положенням закону, позивачкою не доведено розміру завданих матеріальних збитків та моральної шкоди, а відтак похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Необґрунтованими також є вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, через відсутність належних доказів щодо їх оплати, а також у зв`язку з неспівмірністю їх вартості із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Ухвалу про відкриття провадження по даній справі ТОВ «СУ 630» не отримувало, копію позовної заяви було отримано представником товариства у приміщені суду 22.04.2024 р. Однак, через значний обсяг справи, завантаженість представника, а також стислі строки на подачу пояснень дану заяву подано із порушенням визначених судом строків, просить поновити ТОВ «СУ 630» строк на подачу даних пояснень до позову, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 05.08.2024, задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Бублика А.В. від 22.04.2024 про оголошення перерви для подання ним додаткових доказів щодо переліку пошкоджень, які було завдано автомобілю позивачки; залучено до участі у справі як співвідповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630», встановлено співвідповідачу-2 строк для подання відзиву; розгляд клопотання представника позивачки про виклик експерта, що складав висновок про оцінку, для допиту в судовому засіданні, відкладено до наступного судового засідання. У підготовчому засіданні у справі оголошено перерву до 03.09.2024.

07.08.2024 представник позивачки адвокат Бублик А.В. подав заяву, у якій просив суд приєднати до матеріалів цивільної справи № 753/1717/24 додаткові докази, які засвідчують видимі (зовнішні пошкодження (без істотної деталізації, що можлива лише в умовах СТО автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , що були завдані даному транспортному засобу з вини відповідача-1 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 1. Копію заяви від 06.08.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 760/20632/23 на 1 арк.; 2. Фотокопії деяких адміністративних матеріалів справи за № 760/2063 (в т.ч. фотокопія схеми ДТП), яку обґрунтував так: відповідачі-1, -2 ставлять під сумнів висновки експерта, що викладені ним у звіті про визначення вартості матеріального завданого власнику КТЗ та вартості відновлювального ремонту КТЗ КІА держ. № НОМЕР_1 за № 9892 від 30.09.2023. У судовому засіданні, що відбулося 05.08.2024, виникло питання: яким чином можливо визначити обсяг пошкоджень, що були завдані транспортному засобу саме з вини відповідача-1 під час скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31.08.2023, приблизно о 08-15 год. по пр. Перемоги, біля буд. 59 в м. Києві. З метою з`ясування цієї обставини, 06.08.2024 представником позивача до Солом`янського районного суду міста Києва була подана заява про ознайомлення і матеріалами справи про адміністративне правопорушення за № 760/20632/23 (копія заяви в 06.08.2023 додається), в рамках якої відповідач-1 був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в підсумку притягнутий до адміністративної відповідальності. Дане клопотання було задоволено, потрібні адмінматеріали надані судом для ознайомлення та виготовлення відповідних фотокопій. В матеріалах даної справи про адміністративне правопорушення, зокрема, міститься схема ДТП, що була складена патрульними поліцейськими, що прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди. На зворотній сторінці даного документа, співробітникам правоохоронних органів в розділі таблиці «Перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП» були вказані поверхневі пошкодження (без істотної деталізації, що можлива лише в умовах СТО) автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 за наслідками ДТП (фотокопії деяких адміністративних матеріалі (в т.ч. фотокопія схеми ДТП), що містяться в справі за№ 760/20632/23, додаються).

14.08.2024 до суду надійшов відзив від представника відповідач-2 ТОВ «СУ 630» - адвоката Блажієвської Л.В., у якому вона з позовом не погоджується, заявлені вимоги вважаю незаконними та безпідставними. Так, позивачка стверджує, що внаслідок ДТП, яка відбулася 31.08.2023 р., приблизно о 08-15 год. по пр. Перемоги 59 в м. Києві, за участю її автомобіля марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , автомобіля марки «FORD» д.н.з. НОМЕР_2 та участю екскаватора, під керуванням відповідача, їй було завдано шкоду на загальну суму 375 373,64 грн, що підлягає відшкодуванню за рахунок останнього, як винуватця ДТП. Проте, починаючи з 19.09.2018 р. по теперішній час відповідач № 1 перебуває із ТОВ «СУ 630» у трудових відносинах, обіймає посаду машиніста екскаватора 6-го розряду, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією трудової книжки відповідача № 1 та наказом ТОВ «СУ 630» про прийняття на роботу № 19 К від 18.09.2018 р. Керування екскаватором, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , марки: VOLVO EW180C (надалі - екскаватор), на момент ДТП відповідач № 1 здійснював у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, що підтверджується наявним у матеріалах справи зміним рапортом роботи екскаватора у серпні 2023 р. та довідкою ТОВ «СУ 630» № 37 від 17.04.2024 р. Володіння екскаватором на момент ДТП здійснювалося ТОВ «СУ 630» на підставі Договору оренди № 03/07/23 р. від 03.07.2023 р., що укладений між власником екскаватора - ТОВ «ПРОМІНЬ-НИВА», як Орендодавцем, та ТОВ «СУ 630», як Орендарем. Зазначене також підтверджується наявними у матеріалах справи документами: Свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 01.08.2022 р. та Актом передачі-приймання в оренду техніки від 03.07.2023 р. Згідно страхового полісу № ЕР.261160378 страхування екскаватора здійснювалося ТОВ «СУ 630». Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За приписами ч. ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. За таких умов, заявлені вимоги, в тому числі і щодо моральної шкоди до ОСОБА_2 є безпідставними та не підлягають задоволенню. У протоколі про адміністративне правопорушення № 028475 від 31.08.2023 р. зафіксовані обставини щодо місця роботи Відповідача № 1, а відтак позивачка була обізнана про них на час звернення до суду. Окрім того, позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Позивачка стверджує, що внаслідок ДТП їй було завдано збитків на загальну суму 375 373,64 грн, що складається з: - матеріального збитку на суму 351 373, 64 грн; - моральної шкоди на суму 20 000 грн; - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 4 000 грн.

На підтвердження завданої майнової шкоди до позову додано Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ та вартість відновлювального ремонту КТЗ, складеного ФОП ОСОБА_5 станом на 30.09.2023 р. (надалі - Звіт про завдану шкоду / Звіт). Згідно з вказаним звітом вартість матеріального збитку завданого позивачці складає 379 395,50 грн., вартість відновлювального ремонту її автомобілю - 508 773, 64 грн. Позивачка вказує, що за погодженням із ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» отримала страхове відшкодування у розмірі 151 600,00 грн, а відтак відповідач повинен їй сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 351 373, 64 грн та розраховується наступним чином: 508 773, 64 (вартість відновлювального ремонту) - 157 400 грн (належна сума страхового відшкодування) = 351 373, 64 грн.

Проте, виходячи зі змісту розділу 1 (першого) Звіту про вартість матеріального збитку під назвою «Загальні положення, використанні матеріали» оцінювачем не використовувалась довідка про ДТП, що видається підрозділами патрульної поліції відповідно до Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженого наказом МВС України від 04.07.2011 р. № 389 або схема ДТП складена працівника поліції, що містить вичерпний перелік пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП, що сталася 31.08.2023 р. Схема ДТП була залучена представником відповідача вже під час розгляду справі у суді, після проведення експертизи, а відтак не було взята спеціалістом при підготовці Звіту про визначення вартості матеріального збитку. Отже, оцінку фактично надано всім наявним пошкодженням належного позивачці ТЗ, без їх прив`язки до конкретної ДТП. У розділі 2.1 Звіту під назвою обмежувальні умови оцінювач вказує, що припускає відсутність будь-яких прихованих фактів, що впливають на оцінку КТЗ. До прикладу, у розділі IV Звіту під назвою «Визначення вартості матеріального збитку» оцінювач вказує про необхідність заміни газового амортизатора, конденсату, облицювання та фарбування поверхні даху, заміну підсилювача, сам буфера, охолодженої рідини кондиціонера та наявність інших пошкоджень, які автомобіль міг отримати в процесі повсякденної експлуатації, або внаслідок іншої ДТП, тобто за відсутності вини ОСОБА_2 . Вважаю, що розмір заявлених позивачкою збитків не відповідає реальним. Зі слів ОСОБА_2 він пропонував гр. ОСОБА_3 , який під час ДТП перебував за кермом автомобілюмарки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , відшкодування шкоди по ремонту автомобіля згідно з калькуляцією виставленою запропонованим ним найближчим СТО, яку було складено на значно меншу суму, фактично у розмірі страхового відшкодування. Однак, останній без жодних пояснень відмовився від допомоги та участі Відповідача в оцінки завданих збитків. Оцінка згідно наданого Звіту проводилась без участі та відома уповноваженого представника ТОВ «СУ 630» та ОСОБА_2 . Повідомлення (стр. 58 звіту) про місце та дату її здійснення направлено спеціалістом на номер телефона, який не належить Відповідачеві, а саме: НОМЕР_11. Тоді як в протоколі про адміністративне правопорушення № 028475 від 31.08.2023 р. зазначено вірні реквізити ОСОБА_2 , в тому числі й номер телефону: НОМЕР_7 . Пояснення позивача щодо повідомлення про проведення оцінки сина ОСОБА_2 не спростовують вище наведеного. Відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом МЮУ та ФДМ України 24.11.2003 р. № 142/5/2092 у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. За таких умов, у зазначеній нормі не йдеться про право експерта викликати заінтересованих осіб для участі у проведенні експертизи, як то стверджує позивачка, вказане здійснюється за наявності потреби, що і було здійснено оцінщиком, однак не належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Наведені витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, доводи позивачки щодо розміру збитку не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами. Висновки спеціаліста викладенні у Звіті фактично ґрунтуються на припущеннях. Звіт не підтверджує того, що вказані у ньому пошкодження автомобіля та необхідність проведення у зв`язку з цим робіт є наслідком пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 31.08.2023 р. Позивачка вказує, що нині її автомобіль відремонтовано, однак жодного доказу на підтвердження здійснення ремонту транспортного засобу до суду не надано. Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.08.2024 6 робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як вже було зазначено збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Системний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18). Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 753/19288/14-ц від 30.10.2019 року; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019 року. Судді вказали, що так як автомобіль вже фактично відновлений, то суд не може взяти до уваги експертне дослідження та повинен визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, які підтверджують здійснення такого ремонту. Отже, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення саме позивачкою витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля та їх розміру, відсутні підстави для стягнення заявленого нею відшкодування у повному розмірі. Наявний у матеріалах справи звіт, за даних обставин, не може бути взятий до уваги, оскільки не є належним доказом по справі адже не підтверджує реальних, фактично понесених витрат позивачки на здійснення ремонту автомобіля. Вказані висновки стосуються обох сум визначених оцінщиком у звіті, а саме: вартості матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту КТЗ) на суму 508 73,44 грн та вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу на суму 379 395,50 грн. Разом з цим, вартість матеріального збитку згідно Звіту складає 379 395,50 грн, вартість відновлювального ремонту - 508 73,64 грн. У п. 4.2 Звіту зазначено, що вартість відновленого ремонту визначено за формулою, яка включає вартість нових складових, що підлягають заміні під час ремонту, з урахуванням ввізного мита, інших податків і дилерських надбавок. Натомість вартість матеріального збитку визначено з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (п. 4.4 Звіту). Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.08.2024 7 Окрім того, у ремонтній калькуляції № 9892, що є складовою звіту, оцінщик пояснив, що до визначених ним цін додано 20% ПДВ. Проте, відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20. Відповідно до статті 180 Податкового Кодексу України платником податку на додану вартість є, зокрема, особа, що провадить господарську діяльність по наданню послуг, виконанню робіт, постачанню товарів. У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ позивач має право на відшкодування сплаченого нею податку, якщо понесення витрат по сплаті цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Позивачка провела ремонт автомобіля та просить стягнути на свою користь завдані їй збитки у розмірі визначеного спеціалістом відновлювального ремонту проведеного із заміною пошкоджених складових на нові, вартість яких включає сплаченні податки та дилерські надбавки при їх придбанні. Проте, до суду нею не надала доказів на підтвердження того, що саме цю суму нею фактично витрачено на ремонт автомобіля, а також, що ремонт проведено з урахуванням витрат ПДВ та інших податків (надбавок). При визначенні розміру страхового відшкодування позивачка погодилась на отримання відшкодування на меншу суму, як достатню для проведення ремонту ТЗ та відмовилась від експертного дослідження щодо визначення розміру завданого збитку. Окрім того, позивачка стверджує, що їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 20 000 грн. Розмір шкоди мотивує тим, що на ремонт автомобіля нею було витрачено всі сімейні заощадження, а також тим, що було порушено її звичний ритм життя, її чоловік, який використовував автомобіль був позбавлений можливості доїхати на роботу. Проте, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Всупереч наведеним положенням позивачкою не надано доказів на підтвердження понесення моральних страждань. Відсутні докази її витрат на відновлення автомобіля, а також періоду протягом якого його не можна було використовувати, що свідчить про неможливість встановлення тривалості та глибини душевних страждань. Також потрібно враховувати, що страхове відшкодування автомобілю отримано останньою вчасно, без затримок. Згідно наявного у матеріалах справи листа ПрАТ СК «ПЗУ України» від 28.11.2023 р. остання в добровільному порядку відмовилась від проведення страховиком експертизи та погодилась на меншу суму страхового відшкодування. Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Всупереч наведеним положенням закону, позивачкою не доведено розміру завданих матеріальних збитків та моральної шкоди, а відтак похідні вимоги також не підлягають задоволенню. Необґрунтованими також є вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн через відсутність належних доказів щодо їх оплати, а також у зв`язку з неспівмірністю їх вартості із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Просила відмовити позивачці - ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

З урахуванням поданих представниками сторін письмових заяв, у яких вони просили закрити підготовче провадження, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03.09.2024, підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті на 18.09.2024 о 15.30 год.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.09.2024 суд приєднав до матеріалів справи додаткові докази, надані представником позивачки адвокатом Бубликом А.В. разом з заявою, датованою 07.08.2024, а саме: докази, які засвідчують видимі (зовнішні пошкодження (без істотної деталізації, що можлива лише в умовах СТО автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , що були завдані даному транспортному засобу з вини відповідача-1 під час скоєння ТДП, а саме: 1. Копію заяви від 06.08.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 760/20632/23 на 1 арк.; 2. Фотокопії наданих адміністративних матеріалів справи за № 760/2063/23 (в т.ч. фотокопію схеми ДТП). Також в засіданні представник позивачки адвокат Бублик А.В. не підтримав заявлене ним 26.04.2024 письмове клопотання про виклик експерта. Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив докази та оголосив перерву в судовому засіданні за клопотанням представника позивачки адвоката Бублика А.В. для подання ним додаткових доказів - до 10.10.2024 о 14.30 год.

07.10.2024 представник позивачки адвокат Бублик А.В. подав до суду заяву, у якій просив суд приєднати до матеріалів справи додаткові докази, а саме: 1. Копію адвокатського запиту від 20.09.2024 за вих. № 48; 2. Копію листа-відповіді Страхової компанії від 25.09.2024 за вих. № 1669-31 разом із наступними додатками: фотокопія заяви узгодження від 14.09.2023; фотокопія акту огляду Т.З. «КІА». д.н.з. НОМЕР_1 ; фотокопії пошкоджень Т.З. «КІА». д.н.з. НОМЕР_1 ; 3. Копії документів стосовно ремонту пошкодженого автомобіля «КІА». д.н.з. НОМЕР_1 . Обгрунтував клопотання наступним. Після закінчення судового засідання, що відбулося 18.09.2024, представником позивача був надісланий адвокатський запит до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про надання інформації та документів (копія адвокатського запиту від 20.09.2024 за вих. № 48 додається). У відповідь адресату надійшов лист разом із копіями наявних в страховій компанії документів (копії листа-відповіді страхової компанії від 25.09.2024 за вих. № 1669-31 разом із додатками додаються). Також після закінчення судового засідання, що відбулося 18.09.2024 в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва, позивачем було надано представнику позивача належним чином завірені копії документів стосовно ремонту пошкодженого автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 (копії чеку, видаткової накладної, рахунків-фактури, рахунку на оплату, квитанцій про оплату, акту виконаних робіт додаються).

Також у цій заяві представник позивачки зазначив, що як пояснила Позивачка, після того як стало зрозуміло, що відповідачі не будуть допомагати у ремонті пошкодженого автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 (почались витрати одразу після настання ДТП, коли прийшлось оплачувати послуги евакуатора на 1 600,00 грн), вона разом із чоловіком почала шукати можливість відновити власний транспортний засіб самотужки. А тому подружжя почало відшукувати на відповідних «розбірках» потрібні запчастини та спосіб доставки їх до місця проведення ремонту. Звичайно із-за обмеженої фінансової можливості обирались (в подальшому були придбані) потрібні запчастини, що вже були у використанні (не нові) та за найменшою ціною (оскільки в разі виконання ремонтних робіт на спеціалізованих СТО потрібно було довго чекати закордону нових запчастин та за вартістю вони були у 2-3 рази дорожче). Також для визначення способу та об`єму відновлювального ремонту вплинула необхідність якнайшвидше відремонтувати пошкоджений автомобіль, тому що «залишитися без придатного для руху автомобіля у військовий час дуже необачно». Тому найголовнішою метою ремонту було якнайшвидше та «за менші гроші» відновити автомобіль, щоб його можливо було використовувати (тим більше чоловіку позивачки вже був потрібний транспортний засіб для виконання важливого службового доручення), а не привести пошкоджений автомобіль до належного стану (тобто, до стану, в якому був транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди). Додатково позивачка зазначила, що із-за того, що придбання запчастин відбувалися в різних місцях та у різних постачальників протягом тривалого періоду (починаючи, з 31.08.2023 по листопад 2023 року) деякі підтверджуючі документи стосовно ремонту автомобіля не збереглися. Більш того, деякі витрати взагалі не документувалися (наприклад, доставка потрібних запчастин до місця проведення відновлювального ремонту, оплата майстру СТО за виконання додаткових ремонтних послуг (підготовка запчастини колишнього використання для встановлення на пошкоджений автомобіль), сплата комісій за послуги тощо). Наостанок позивачка додала, що після виконання відновлювального ремонту транспортний засіб дійсно можливо експлуатувати, проте він ще потребує проведення додаткових ремонтних послуг (заміна переднього бамперу, встановлення радіатора тощо), а тому повного ремонту всіх завданих в ДТП пошкоджень не відбулося і досі. В разі існування сумніву щодо вищевикладеної позиції, позивачка зобов`язується надати для огляду судовому експерту-оцінювачу неповністю на даний момент відновлений транспортний засіб «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 . До речі, під час такого огляду буде доречним звернути увагу на втрату товарного виду автомобіля після ДТП та потребу на даний момент подальшого усунення завданих в ДТП пошкоджень.

Окремо позивачка хоче заявити, що завдану їй моральну шкоду просить стягнути з відповідача-2 в сумі 15 000,00 грн, а з відповідача-1 в сумі 5 000,00 грн. Оскільки в первісній позовній заяві Позивачка одразу оцінювала розмір завданої моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн, а тому в даному випадку - збільшення чи зменшення позовних вимог не відбувається.

Не відмовляється Позивачка від стягнення з відповідача-2 решти додаткових витрат, які вона понесла для подання позову до суду, а саме: витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 4 000,00 грн. та судові витрати в загальній сумі 13 753, 74 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн та сплаченого судового збору в сумі 3 753,74 грн).

09.10.2024 представник відповідачів - 1, -2 подала до суду заяву, в якій заперечувала проти задоволення клопотання представника позивачки від 07.10.2024 про приєднання до матеріалів справи документів щодо пошкоджень автомобіля та доказів щодо його ремонту, оскільки представник позивача подав вказані докази із порушенням визначеного законом порядку та без обґрунтувань неможливості їх подачі разом із позовом. У разі, якщо суд знайде підстави для задоволення поданої заяви, просила врахувати наступне. Наданий Акт виконаних робіт № ЗН-048902 від 30.11.2023 р., що складений ТОВ «Автоцентр на Борщагівці» на суму 50 083,16 не є розрахунковим документом, про що зокрема вказує його зміст - остання сторінка акту містить порядок оплати виконаних робіт, а відтак він не свідчить про те, що такі роботи були прийняті позивачкою та оплачені у визначеному розмірі. Вказане також стосується і доданих до заяви рахунків, а саме: № 249 від 06.10.2-23 р., №…7051 від 31.10.2023, №..7267 від 07.1.2023 р. Відсутні докази їх оплати. Видаткова накладна № 11 618 від 29.09.2023 р. на суму 63 400,00 також не свідчить про оплату прийнятого товару. Згідно з змістом даної накладної товар підлягає поверненню лише у разі надання підтверджуючого документу про його купівлю (товарний чек, квитанція про його плату). Окрім того, покупцем товару по накладній є ОСОБА_8 , який не є власником спірного автомобілю та позивачем по справі. Окрім того, ОСОБА_8 зазначений платником і в інших поданих документа, а саме: за картковим рахунком в Ощадбанку на суму 6 320,00 грн, в квитанціях, в яких зазначено надавачем платіжних послуг ТОВ «Нова Пей». Не зрозуміло, за що здійснені платежі за наданими квітанціями, за які саме товари/послуги, відсутні підтвердження того, що вони мають відношення до пошкоджень, які зазнав автомобіль позивачки внаслідок ДТП 31.08.2023 р. Відтак позивачкою не надано належних доказів та не доведено розміру завданої шкоди по даній справі. При цьому, якщо допустити, що вказані документи стосуються саме здійснених позивачкою витрат на ремонт ТЗ, то загальна сума, в тому числі неоплачених рахунків, накладної, акту щодо проведених робіт =178 569,69 грн, що фактично складає суму страхового відшкодування. Надані представником позивачки документи спростовують її твердження щодо розмір завданої шкоди та підтверджують пояснення відповідача № 1 про те, що сума ремонту, за підрахунками найближчого СТО до якого він звернувся відразу після ДТП, становить розмір страхового відшкодування.

Також представник відповідачів -1, -2 адвокат Блажієвська Л.В. заперечувала проти прийняття заяви представника позивачки адвоката Бублика А.В., у якій він вказує, що має намір уточнити позовні вимоги в частині завданої моральної шкоди, а саме: стягнути з відповідача № 2 - 15 000,00 грн, з відповідача № 1 - 5 000,00 грн. Відповідно до ч. 2-3 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. За таких умов, позивач втратив право на подачу заяви про зміну підстав позову. З врахуванням зазначеного, а також викладеного у відзивах на позовну заяву відповідачем № 1 та відповідачем № 2, просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали повністю - з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, також позивачка повідомила суду, що автомобіль відремонтовано, але не в повному обсязі, просила стягнути на її користь:

- з відповідача-2 ТОВ «СУ 630» різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою - у розмірі 351 373, 64 грн;

- моральну шкоду з відповідача-1 ОСОБА_2 у розмірі 5 000,00 грн, з відповідача-2 ТОВ «СУ 630» в розмірі 15 000,00 грн,

- з відповідача-2 ТОВ «СУ 630» витрати, які вона понесла у справі, а саме: витрати за проведення автотоварознавчого дослідження - 4 000,00 грн та судові витрати в загальній сумі 13 753, 74 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та сплаченого судового збору в розмірі 3 753,74 грн.

Представник відповідачів -1, -2 адвокат Блажієвська Л.В. просила відмовити у позові повністю за недоведеністю, оскільки позивачка до позову не додала належних і допустимих доказів. Підтримала свою позицію, викладену у заявах по суті справи, поданих відповідачами -1, -2, та поясненнях ТОВ «СУ 630», поданих у статусі третьої особи, до залучення співвідповідачем-2, про те, що оскільки автомобіль, належний позивачці, станом на час подання позову (про що зазначено у позові) відремонтовано, він «на ходу», то згідно з наведеною нею сталою практикою Верховного Суду, відшкодуванню підлягають реально понесені позивачкою та підтверджені документально збитки на проведення його ремонту, а не визначена у звіті № 9892 від 30.09.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ та вартість відновлювального ремонту КТЗ, оскільки за таких обставин, коли КТЗ відремонтовано, звіт № 9892 від 30.09.2023 не є належним доказом.

Також просила відмовити повністю у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача-1 ОСОБА_2 у розмірі 5 000,00 грн, та з відповідача-2 ТОВ «СУ 630» в розмірі 15 000,00 грн, оскільки:

- відповідач-1 ОСОБА_2 є найманим працівником, і тому не є належним відповідачем за заподіяну моральну шкоду під час виконання трудових обов`язків,

- а заяву про зміну предмета позову (якою по своїй суті є письмова заява від 07.10.2024) представник позивачки адвокат Бублик А.В. подав з грубим порушенням процесуального строку, перед другим судовим засіданням по суті справи, що позбавляє відповідача-2 ТОВ «СУ 630» процесуального права заперечити проти додатково заявленої до нього вимоги про стягнення 15 000,0 грн.

Суд, заслухавши позивачку, представників сторін адвоката Бублика А.В. і адвоката Блажієвську Л.В., вивчивши доводи, викладені у поданих учасниками справи заявах, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних мотивів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та застосовані норми права.

- автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3

- автомобіля «FORD» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4

- екскаватора марки «VOLVO EW180C» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

У результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 10.1.2023 у справі № 760/20632/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за вчинення ДТП, яке сталося 31.08.2023 приблизно о 08.15 год. по пр. Перемоги, біля буд. 59 в м. Києві.

За приписами ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володіння екскаватором марки «VOLVO EW180C» д.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП здійснювалося ТОВ «СУ 630» на підставі Договору оренди № 03/07/23 р. від 03.07.2023, що укладений між власником екскаватора - ТОВ «ПРОМІНЬ-НИВА», як Орендодавцем, та ТОВ «СУ 630», як Орендарем, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 01.08.2022 та Актом передачі-приймання в оренду техніки від 03.07.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом встановлено, що з 19.09.2018 по теперішній час ОСОБА_2 перебуває із ТОВ «СУ 630» у трудових відносинах, працює на посаді машиніста екскаватора 6-го розряду, що підтверджується копією його трудової книжки та наказом про прийняття на роботу № 19 К від 18.09.2018.

Керування екскаватором марки «VOLVO EW180C» д.н.з. НОМЕР_3 (надалі - екскаватор) на момент ДТП він здійснював у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, що підтверджується змінним рапортом роботи екскаватора у серпні 2023 р. та довідкою ТОВ «СУ 630» № 37 від 17.04.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, розглядаючи цю справу, враховує висновок, який викладено у подібних правовідносинах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, згідно з яким - аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. До такого правового висновку також дійшов Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі № 462/970/18; від 25.11.2020 у справі № 760/28302/18; № 133/1238/17 від 02.11.2020 року; № 213/994/16-ц від 16.04.2020 року.

За встановлених судом обставин, з урахуванням сталої практики щодо застосування судами норм статей 1187 та 1172 ЦК України, суд зазначає, що саме ТОВ «СУ 630» є належним відповідачем у цій справі за вимогами про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Тому у задоволенні вимог до відповідача-1 ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки він не є належним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо розміру матеріальної шкоди, яку має відшкодувати відповідач-2 ТОВ «СУ 630» позивачці, суд зазначає таке.

Оскільки представник позивача адвокат Бублик А.В. зазначив у позові (а.с. 4), що станом на час подання позову автомобіль «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 відремонтований, і ця позиція позивача була незмінною упродовж всього розгляду справи, до призначення останнього судового засідання, суд враховує, що сторона позивача змінила свої пояснення вже після ознайомлення з усіма доводами і запереченнями відповідачів - щодо необхідності відшкодування саме понесених позивачкою витрат на ремонт, а саме - позивачка лише в останньому засіданні з розгляду справи по суті змінила свою позицію у справі і пояснила, що автомобіль вже відремонтовано, але не повністю, тому суд, керуючись нормою п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України (згідно з якою суд запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами), установив, що станом на час подання позову автомобіль «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 відремонтований.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Наведені витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦГЖ України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Системний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Суд враховує висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18), - якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. Такі висновки викладено також у постановах Верховного Суду у справах: № 753/19288/14-ц від 30.10.2019 року; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019 року, у яких Верховний Суд зазначив, що коли автомобіль вже фактично відновлений, то суд не може взяти до уваги експертне дослідження та повинен визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, які підтверджують здійснення такого ремонту.

Отже, у цій справі, суд - з метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці відповідачем-2 бере до уваги наявні у матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачкою витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля та їх розміру, і відхиляє наданий нею звіт № 9892 від 30.09.2023, оскільки цей доказ не відповідає критерію належності до предмета доказування у справі, за встановлених судом обставин вже здійсненого позивачкою ремонту належного їй автомобіля.

На підтвердження факту понесення витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля та їх розміру позивачка надала суду наступні докази, які суд оцінює як як такі, що відповідають усім критеріям щодо доказів:

Копію Акта виконаних робіт № ЗН-048902 від 30.11.2023 р., що складений ТОВ «Автоцентр на Борщагівці» на суму 50 083,16, суд бере до уваги, оскільки він доводить, що такі роботи були прийняті позивачкою та підлягали оплаті.

Квитанцію про оплату послуг евакуатора щодо транспортування авто позивачки з місця ДТП від 31.08.2023 на суму 1 600,00 грн суд бере до уваги.

Копії рахунків, а саме: № 0000007051 від 31.10.2023 на суму 31 595,46 грн, № 0000007267 від 07.11.2023 на суму 3 252,14 грн, містять відмітку про їх оплату, тому суд бере їх до уваги.

Копію рахунку № 249 від 06.10.2023 на суму 6 320,00 грн - який оплачено ОСОБА_3 з призначенням платежу «радіатор охолодження КІА…», суд бере до уваги, оскільки він підтверджує купівлю деталей для ремонту саме автомобіля позивачки.

Копії квитанцій від 14.11.2023 на суму 5 200,00 грн, від 03.10.2023 на суму 5 630,00 грн, від 03.10.2023 на суму 1 083,00, від 03.10.2023 на суму 8 500,00 суд не бере до уваги, оскільки з призначення платежу «переказ коштів» неможливо установити, за які саме товари/послуги, проведено ці оплати.

Видаткову накладну № 111 618 від 29.09.2023 на суму 63 400,00 суд бере до уваги незважаючи на те, що покупцем товару по накладній є ОСОБА_8 , який не є власником спірного автомобілю та позивачем у справі, оскільки за цією накладною придбано деталі для ремонту саме автомобіля позивачки.

Отже, позивачка надала суду докази, які підтверджують здійснений нею ремонт відновлювальний автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 на суму 156 251,76 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника екскаватора була застрахована відповідно до полісу № ЕР.261160378 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна (ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»).

Максимальний розмір виплати згідно цього полісу за пошкоджене майно перед позивачкою складає 157 400,00 грн = 160 000 грн (ліміт відповідальності) - 2 600,00 грн франшизи.

Страхування екскаватора здійснювалося ТОВ «СУ 630», що підтверджується наявним у матеріалах справи страховим полісом № ЕР.261160378.

Після звернення позивачки до страхової компанії із заявою про виплату та надання необхідних документів, в листопаді 2023 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувала позивачці в якості виплати страхового відшкодування грошові кошти у розмірі 151 600,00 грн (договірна сума між потерпілою особою та страховою компанією). Звіт про розмір матеріального збитку, заподіяного позивачці, у зв`язку з узгодженням суми страхового відшкодування, страховою компанією не складався.

У цій справі суд враховує і застосовує висновок про застосування норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, у подібних правовідносинах, у якому вона зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) володілець цього джерела підвищеної небезпеки не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Поліс передбачав ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 160 000 грн з франшизою - 2 600,00 грн.

Позивачка погодилась на отримання від страхової компанії меншої суми страхової виплати, а саме - 151 600,00 грн.

Отже, розмір матеріального збитку, який підлягає стягненню з роботодавця, у якого працює винуватець ДТП, вираховується наступним чином:

156 251,76 (підтверджені документально понесені витрати) - 151 600,00 грн (які позивачка вже отримала від страхової компанії на відшкодування матеріального збитку) + 2 600,00 грн франшизи = 7 251,76 грн, які і підлягають стягненню з відповідача-2 у цій справі.

Тому позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, з відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» на користь позивачки підлягає стягненню 7 251,76 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Щодовимоги про стягнення моральної шкоди, яку позивачка оцінює в розмірі 20 000,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача-1 суд відмовляє, оскільки він не є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 3 ст. 175 закріплено норму, яка регулює, що повинна містити позовна заява. Так, за п 4) цієї статті, якщо позов подано до кількох відповідачів - позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивач має право змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Таке правове регулювання ЦПК України не є формальним, воно захищає реальне право кожного з відповідача на подання відзиву, заперечень і доказів на спростування заявлених саме до нього вимог.

Позивачка і її представник адвокат Бублик А.В. послідовно у позові, у відповіді на відзив, а також упродовж усього судового процесу вимагали стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди саме з винуватця ДТП - відповідача-1 ОСОБА_2 .

Вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000,00 з відповідача-2 «СУ 630» у справі позивачкою заявлено з грубим порушенням процесуальних норм (шляхом заявлення цієї нової вимоги до відповідача-2 у останньому судовому засіданні по суті справи), у зв`язку з чим суд розцінює таку письмову заяву як заяву про зміну предмета позову (нової вимоги до відповідача-2), і, керуючись нормою ч. 3 ст. 49 ЦПК України, не приймає до розгляду цю заяву в межах цього судового процесу.

Оскільки вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідача-2 суд не розглядав, суд не приймає рішення за цією вимогою.

Позивачка у справі також понесла витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача-2.

Щодо стягнення з відповідача-2 витрат на правову допомогу, суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подала детальний опис наданих адвокатом послуг та витрат, які вона має понести у звязку з розглядом цієї справи. Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги згідно з договором №30/23 від 24.11.2023 про надання правової допомоги, укладеному між адвокатом Бубликом А.В. і позивачкою ОСОБА_1 , та актом №1 приймання-передачі, до сплати позивачкою підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, послуги надані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд вважає, що позивачка довела та документально підтвердила наступний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають нею до сплати, який є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, яка охоплює в тому числі: підготовку позову та додатків до нього, підготовку адвокатських запитів, вивчення матеріалів страхової справи та формування правової позиції; підготовку процесуальних документів, підготовку заяв, клопотань в межах справи; прибуття представника до суду з метою представництва інтересів позивачки в суді, всього на суму - 10 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» на користь позивачки в порядку ст. 141 УПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - у розмірі - 193,19 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» на користь позивачки також підлягає стягненню 72,50 грн судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У задоволенні вимоги про стягнення на користь позивачки витрат за проведення дослідження (звіт № 9892 від 30.09.2023) у розмірі 4 000,00 грн, суд відмовляє, оскільки цей доказ судом відхилено за його невідповідністю критерію належності до предмета доказування у справі.

Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 1. ОСОБА_2 , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» про відшкодування матеріальноїта моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» 7 251,76 грн - відшкодування матеріальної шкоди, 72,50 грн судового збору, 193,19 грн витрат на послуги з надання професійної правничої допомоги, разом до стягнення - 7 517,45 грн.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1 ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 .

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630», код ЄДРПОУ 41947434, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21.10.2024.

Суддя В.М. Маркєлова


Суд	Дарницький районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	10.10.2024
Оприлюднено	28.10.2024
Номер документу	122510266
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Судовий реєстр по справі —753/1717/24

Ухвала від 16.12.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Лапчевська Олена Федорівна

Ухвала від 02.12.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Лапчевська Олена Федорівна

Рішення від 10.10.2024

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Маркєлова В. М.

Рішення від 10.10.2024

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Маркєлова В. М.

Ухвала від 19.03.2024

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Маркєлова В. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.10.2024 по справі 753/1717/24ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —753/1717/24

Ухвала від 16.12.2024

Ухвала від 02.12.2024

Рішення від 10.10.2024

Рішення від 10.10.2024

Ухвала від 19.03.2024

Рішення
від 10.10.2024 по справі 753/1717/24
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА