Рішення

від 23.10.2024 по справі 755/4390/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4390/24

Провадження №: 2/755/3475/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Яровенко Н.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг»</a>, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг»</a>, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 листопада 2014 року між ТОВ «Еверест-Буд-Інжиніринг» був укладений договір № 906/ЕМ купівлі продажу майнових прав. Відповідно до умов якого сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за цим договором, є об`єктом нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_2 , двокімнатна, загальна площа 60,02 кв.м. поверх 21 секція 4/площа проектна. В результаті повної сплати майнових прав за договором № 906/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 23.11.2014р., ОСОБА_1 видано довідку про фінансування 100% майнових прав об`єкта нерухомості по договору № 906/ЕМ купівлі продажу майнових прав від 23.11.2014 р. Загальна вартість майнових прав складає 544 470 грн. 00 коп. Позивачем в повному обсязі виконано взяті зобов`язання за договором купівлі продажу майнових прав, та останній вправі вимагати виконання з боку відповідача. Не передача майнових прав позивачу порушує його права як добросовісного покупця майнових прав. Єдиною умовою не набуття права власності на майнові права, є часткова оплата майнових прав. Проте, позивачем повністю внесено оплату за майнові права, про що свідчить довідка про фінансування 100% майнових прав об`єкта нерухомості по договору. Позивач вчасно не отримав те, на що розраховував укладаючи договір. Запланований термін закінчення будівництва - 4 квартал 2015 р., тобто з затримкою.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви із додатками було направлено відповідачу та третій особі. Конверти повернулись до суду із зазначенням прчини повернення - "За закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 листопада 2014 року між ОСОБА_1 , як покупцем та ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 906/ЕМ.

Відповідно до змісту даних договорів об`єкт капітального будівництва - житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025, рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_4 ; право на спорудження якого виникло у продавця на підставі договору від 17 березня 2014 року № 17/03/2014.

Об`єкт нерухомості - складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, спорудження якої здійснює продавець. Характеристика об`єкта нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, надана в п. 2.2 цього договору.

Майнові права - це всі права на об`єкт нерухомості, які належать ТОВ «Еверест-Буд-Інжиніринг». Майнові права відчужуються покупцю, який у зв`язку з цим набуває у майбутньому право власності на об`єкт нерухомості.

Акт прийму-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами на підтвердження набуття покупцем права власності на майнові права об`єкта нерухомості.

Відповідно до пункту 2.1 Договорів продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно змісту пункту 2.2 Договорів сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_5 , адреса будинку може бути змінена при прийнятті уповноваженим державою органом рішення про можливість експлуатації за призначенням об`єкта капітального будівництва) в Дніпровському районі міста Києва з наступними характеристиками: об`єкт - квартира, будівельний № НОМЕР_2; кількість кімнат - 2; загальна площа - 60,02 кв. м; поверх - 21; примітка - дана площа проектна.

Згідно із пунктом 2.5, 2.6, 2.7 Договорів загальна площа об`єкту нерухомості, вказана в п. 2.2 договору, є проектною та підлягає уточненню за даними технічного паспорту, оформленого БТІ згідно договору. Плановий термін закінчення будівництва - 4 квартал 2015 року. Плановий термін прийняття в експлуатацію - 1 квартал 2016 року.

У пункті 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.6 Договору визначено, що майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором закріплюються за покупцем у момент видачі довідки про оплату 100 % майнових прав. Довідка підписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100 % оплати вартості майнових прав, що визначена у п. 4.2 цього договору. Після отримання продавцем на об`єкт капітального будівництва сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, продавець надсилає покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли покупець повинен з`явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості, підписавши акт прийому-передачі об`єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування об`єкта нерухомості. Об`єкт нерухомості передається продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкта нерухомості. Оформлення на покупця права власності на об`єкт нерухомості шляхом отримання свідоцтва про право власності може здійснюватися одним із наступних шляхів на вибір покупця: продавець за рахунок покупця здійснює оформлення на покупця права власності на об`єкт нерухомості шляхом отримання свідоцтва про право власності; покупець самостійно та за власний рахунок здійснює реєстрацію свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості у порядку, встановленому чинним законодавством України. Після реєстрації свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, у порядку встановленому чинним законодавством України, покупець має право володіти, користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомості без обмежень.

У розділі 4 укладених Договорів визначено, що в день підписання цього договору вартість майнових прав 1 кв. м об`єкту нерухомості складає - 9 222 грн.59 коп., в тому числі ПДВ 20 % - 1 537 грн. 10 коп. Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день складання цього договору складає - 553 540 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20 %. Покупець, протягом 3 банківських днів з дня підписання Договору, зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок продавця 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, зазначеної у пункті 4.2 договору. У разі невиконання покупцем обов`язку, зазначеного у пункті 4.3 договору, договір вважається розірваним в односторонньому порядку, з ініціативи продавця, на умовах, викладених у пункті 8.4 цього Договору. Обов`язок покупця по здійсненню розрахунків за цим договором вважається виконаним в день зарахування суми, визначеної пунктом 4.2 цього договору, на поточний рахунок продавця у банківській установі, зазначений у реквізитах до цього договору. Після повної сплати покупцем вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, визначений в пункті 2.2 даного договору, продавець видає покупцю довідку про оплату 100 % майнових прав на об`єкт нерухомості згідно цього договору.

13 грудня 2016 року була укладена додаткова угода № 1 до Договору № 906/ЕМ купівлі- продажу майнових прав від 23 листопада 2014 року згідно якої Сторони домовились внести зміни в п.п. 4.1. 4.2, Договору та викласти в новій редакції, а саме: вартість Майнових прав 1 кв.м. . Об`єкту нерухомості на день укладання цієї Додаткової угоди складає 9 071 грн. 48 коп., а т.ч. ПДВ/20%/-1 511 грн. 91 коп., а орієнтовна загальна вартість Майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладання цієї Додаткової угоди складає 544 470 грн. 00 коп. , в т.і. ПДВ/20%/-90 745 грн. 00 коп.

Підпунктом 5.2.4 Договорів продавець зобов`язаний забезпечувати будівництво об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію.

Згідно із підпункту 5.2.5 Договору продавець зобов`язаний за рахунок покупця здійснити оформлення на покупця права власності на об`єкт нерухомості, шляхом отримання свідоцтва про право власності.

Відповідно до підпункту 5.4.1 Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Покупець зобов`язаний прийняти від продавця майнові права в порядку та на умовах, передбачених даним договором та отримати довідку про оплату 100 % майнових прав (підпункт 5.4.3 Договорів).

За змістом підпункту 5.4.6 Договорів покупець зобов`язаний прийняти об`єкт нерухомості на підставі акту прийму-передачі об`єкта нерухомості в день, зазначений у відповідному повідомленні продавця.

Відповідно до пункту 5.5 Договору продавець гарантує, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладання цього договору, майнові права на об`єкт нерухомості будь-яким третім особам не відчужено; внаслідок укладення цього договору не будуть порушені права та законні інтереси третіх осіб.

Згідно із довідкою про фінансування 100 % майнових прав об`єкта нерухомості по Договору № 906/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 23 листопада 2014 року ОСОБА_1 відповідно до умов даного договору сплатила ТОВ«Еверест-Буд-Інжиніринг» грошові кошти в розмірі 544 470 грн. 50 коп., що склали 100 (сто) відсотків вартості майнових прав об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В тому числі ПДВ 20% - 90 745 грн. 83 коп., що складає 100 відсотків вартості майнових прав, що складає 100 відсотків вартості майнових прав.

Отже, позивач повністю виконав умови укладених між сторонами договорів, сплативши зазначені у них суму коштів в повному обсязі та у встановлений договорами строк.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 755/8933/18 (провадження № 61-4251св19).

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України не передбачено.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею

1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, хоч вона і сплатила пайові внески в повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачкою майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права.

23 листопада 2014 року позивач уклав з відповідачем договір, за якими сплатив відповідачеві 544 470 грн. 50 коп., вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, а відповідач в свою чергу у встановлені договором строки зобов`язався закінчити будівництво, здати об`єкт капітального будівництва в експлуатацію та за актом прийму-передачі об`єкта нерухомості, шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об`єкт нерухомості.

Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Між сторонами виникли відносини на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов`язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.

Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

Як передбачено статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується довідками про 100 % оплату вартості майнових прав та копіями відповідних квитанцій. Отже, відповідні договори набули чинності, вважаються укладеним та діють до повного виконання сторонами взятих за себе зобов`язань, як це передбачено пунктом 8.1 договорів.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

При цьому, за змістом укладених між сторонами договорів, підтвердженням набуття покупцем права власності на майнові права об`єкта нерухомості є акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами. Однак, копія такого акту в матеріалах справи відсутня і у позові позивач стверджує, що відповідач не передавав йому майнові права. Доказів протилежного відповідачем суду не наданою та судом не встановлено.

Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості.

Як стверджує позивач, у вказаний в договорах строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, приміщення у власність позивачу не передане, а дата введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію не відома.

Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того на що він розраховував, укладаючи відповідний договір, а саме, що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на нежитлові приміщення у 4 кварталі 2015 року.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК україни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкти нерухомості, що є предметом договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами у підпункті 2.6., 2.7 Договорів (4 квартал 2015 року, 1 квартал 2016 року), сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 19, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст. 3, 6, 10, 11, 15, 16, 177, 190, 316, 317, 319, 328, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626-629, 638, 655, 656 ЦК України, ст. 9, 41 Конституції України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг»</a>, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:66:248:0025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2024 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг»</a>, КОД ЄДРПОУ 39123472, адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, пров. Лобачевського, 4;

Третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс», код ЄДРПОУ 32853498, адреса місцязнаходження: 02002, м. Київ, Микільсько - Слобідська, 2-Б.

Суддя Н.О. Яровенко