Рішення

від 23.10.2024 по справі 750/6890/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/6890/24

Провадження № 2/750/1528/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,секретарПрохоренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 750/6890/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в :

17.05.2024 позивачка звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить позбавити його батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2024.

22.07.2024 підготовче засідання відкладено на 09.08.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 09.08.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.08.2024.

22.08.2024 розгляд справи відкладено на 23.10.2024 у зв`язку з неявкою сторін.

У судове засідання 23.10.2024 учасники судового процесу не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщалися у встановленому законом порядку. Позивачка та її законна представниця у поданих через канцелярію суду письмових заявах просили розглядати справу за їхньої відсутності, позов підтримали, дали згоду на заочний розгляд. Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради та відповідач про причини неявки не повідомили, відповідач відзиву не подав.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За згодою позивачки та її законної представниці суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до статті 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що у період з 2006 року по січень 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від даних фактичних шлюбних відносин народилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 129 (а.с. 9).

Позивачка стверджує, що місцезнаходження відповідача їй невідоме, він з 2009 року покинув сім`ю, у зв`язку з чим не займається її вихованням та матеріальним утриманням, не цікавиться її станом здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Зазначає, що наразі проживає з матір`ю і вітчимом, який виявив бажання удочерити її та піклується про неї, приділяє увагу її навчанню, здоров`ю та розвитку.

Указані обставини підтверджуються наступними доказами:

- копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , з якого убачається, що 09.07.2011 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 » (а.с. 17);

- актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 25.04.2024, складеного у присутності майстра відділу з обслуговування житлового фонду № 1 КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради, за змістом якого ОСОБА_2 , 1986 року народження, ОСОБА_1 , 2007 року народження, та ОСОБА_7 , 2012 року народження, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживають за місцем реєстрації зі слів власника даної квартири (а.с. 12);

- актом про проживання особи без реєстрації від 25.04.2024, складеного у присутності майстра відділу з обслуговування житлового фонду № 2 КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради та власника квартири ОСОБА_5 , за змістом якого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , 2012 року народження, які зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_1 фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 12.03.2020 по теперішній час (а.с. 13);

- довідкою № 8502 про результати перевірки інформації, викладеної у зверненні, від 31.08.2023, виданої ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, згідно якої в ході проведення перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 14, 15);

- довідкою № 01-07/153 від 26.04.2024, за змістом якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 10-Д класу Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов; мати учня, ОСОБА_2 , постійно опікується вихованням дитини, відвідує батьківські збори та шкільні заходи, цікавиться результатами навчальних досягнень доньки; батько дитини, ОСОБА_3 , протягом навчання дитини в середній та старшій школі, участі у шкільному житті доньки не брав, батьківських зборів та шкільних заходів не відвідував, жодних контактів зі школою не підтримує (а.с. 16).

Отже, вихованням та утриманням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається мати ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами справи.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради як орган опіки та піклування своїм висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 22.07.2024 № 478, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 52-54).

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до частини першої-п`ятої статті 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; повинні поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 2-5 частини першої статті 164 СК України).

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

В силу статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК (2947-14). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї доньки, з урахуванням найкращих інтересів дитини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його неповнолітньої доньки.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до його неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 211 грн 20 коп. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Законна представниця позивачки: ОСОБА_2 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання:

АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 43649710.

Суддя