Постанова

від 22.10.2024 по справі 523/9117/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5260/24

Справа № 523/9117/23

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - приватне підприємство «СІ РЕСТ»

представник відповідача - Захандревич Олеся Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року, постановлена у складі судді Барвенко В.К., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СІ РЕСТ» про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення боргу за договором оренди, стягнення збитків, судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст рішення суду

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СІ РЕСТ» код ЄДРПОУ 36554065, про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення боргу за договором оренди, стягнення збитків, судових витрат, - відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що зміна організаційно- правової форми юридичної особи не може слугувати підставою для вжиття такого заходу забезпечення позову, як встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації проводити будь- які реєстраційні дії та вносити зміни (записи) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно ліквідації, реорганізації та зміни розміру статутного капіталу а також приймати рішення про державну реєстрацію зміни власника/учасника товариства.

Окрім того, предметом спору у даній справі не є корпоративні відносини.

Предметом спору є зобов`язання за договором оренди, невиплата коштів за умовами договору.

Вказане виключає можливість застосування такого заходу забезпечення позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.04.2024 та вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії та вносити зміни (записи) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ліквідації, реорганізації та зміни розміру статутного капіталу, а також приймати рішення про державну реєстрацію зміни власника/учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-РЕСТ».

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначив, що у позивача є підстави вважати, що відповідач може вчинити дії з метою унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Вважає, що Комінтернівським районним судом Одеської області неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено та оцінено докази, а мотивувальна частина самої ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.04.2024 суперечить резолютивній частині та підтверджує обґрунтованість позиції позивача.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції та наголошує, що у заяві про забезпечення позову наведено обставини на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Невжиття забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Негативні наслідки для позивача вже мають місце, їх розмір значний та документально обґрунтований, а порушення умов договору в частині несплати орендних платежів тривають та на момент винесення судом рішення у справі можуть бути більшими.

Позиція учасників у справі.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача надала відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - без змін.

Вказує, що пославшись на зміну організаційно-правової форми відповідача, заявник жодним чином не обгрунтовує яким чином це може униможливити виконання рішення суду та на підтвердження своїх доводів не надає жодних доказів.

Заява позивача не відповідає вимогам ч. 1 ст.151 ЦПК України, оскільки не містить належного обґрунтування необхідності застосування обраного позивачем заходу забезпечення, а також пропозиції щодо зустрічного забечення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що невжиття забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду, є лише його припущеннями, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до положень ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, обґрунтованих доводів про підстави забезпечення позову шляхом встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації проводити будь-які реєстраційні дії та вносити зміни (записи) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно ліквідації, реорганізації та зміни розміру статутного капіталу, а також приймати рішення про державну реєстрацію зміни власника/учасника ТОВ «СІ-РЕСТ», заявником не наведено, як і жодного обґрунтування про те, яким чином незабезпечення позову обраним заявником способом може вплинути на виконання майбутнього судового рішення у даній справі.

Окрім того, обраний позивачем вид забезпечення позову, взагалі не стосується предмету позову.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом спору є зобов`язання за договором оренди, а не корпоративні відносити, що виключає можливість застосування обраного заявником заходу забезпечення позову.

Явка сторін

Сторони та їх представники з`явились до суду та надали суду свої пояснення.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, сторони , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Крім того, частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судом норм чинного законодавства України при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміна організаційно- правової форми юридичної особи не може слугувати підставою для вжиття такого заходу забезпечення позову, як встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації проводити будь- які реєстраційні дії та вносити зміни (записи) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно ліквідації, реорганізації та зміни розміру статутного капіталу а також приймати рішення про державну реєстрацію зміни власника/учасника товариства.

Окрім того, предметом спору у даній справі не є корпоративні відносини.

Предметом спору є зобов`язання за договором оренди, невиплата коштів за умовами договору.

Вказане виключає можливість застосування такого заходу забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається із матеріалів справи у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, згідно якої просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії та вносити зміни (записи) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ліквідації, реорганізації та зміни розміру статутного капіталу, а також приймати рішення про державну реєстрацію зміни власника/учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-РЕСТ».

Вказав, що 04.03.2024 року ПП «СІ-РЕСТ» припинено в результаті реорганізації в ТОВ «СІ-РЕСТ».

На думку заявника, є підстави вважати, що відповідач може вчинити дії з метою унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На вказані вище обставини позивач також посилається в апеляційній скарзі.

Як визначено положеннями статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено вимогами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року, справа N 183/5864/17-ц (провадження N 61-38692св18).

Подана у цій справі заява про забезпечення позову не містить доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання рішення суду, у разі невжиття, вказаного в заяві виду забезпечення позову, зокрема, заява не містить обґрунтування ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій направлених на неможливість виконання рішення в майбутньому, а заявником не наведено будь-яких підстав необхідності забезпечення позову шляхом визначеним заявником спосіб.

У матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували доводи скаржника про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду в подальшому, тобто посилання апелянта на доведеність даних обставин ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає положенням статті 81 ЦПК України.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції з урахуванням фактичних обставин справи дійшов правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Пославшись на зміну організаційно-правової форми відповідача, заявник жодним чином не обґрунтовує яким чином це може унеможливить виконання рішення суду та на підтвердження своїх доводів не надає жодних доказів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом спору є зобов`язання за договором оренди, а не корпоративні відносити, що виключає можливість застосування обраного заявником заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не є співмірними відносно позовних вимог, заявлених до відповідача, а потреба у забезпеченні позову обраним позивачем способом є недоведеною, є законними та обґрунтованими.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання можливого майбутнього рішення суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви в цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та суб`єктивного тлумачення скаржницею норм права, що регулюють питання забезпечення позову та обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, і не спростовують правильність висновків суду. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04)..

Отже, підстави для вжиття обраних заявником заходів забезпечення позову в цій справі відсутні, а тому ухвала суду першої інстанції є законною.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання судом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова