Постанова

від 23.10.2024 по справі 501/790/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4910/24

Справа № 501/790/24

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

переглянув успрощеному позовномупровадженні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гліщинський Ярослав Валентинович, на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2024 року про повернення заяви по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії з ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2024 року ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2023 року по 01 лютий 2024 року.

Судовим наказом Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Моноліт-Сервіс» заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2023 року по 01 лютий 2024 року, що станом на 01 лютий 2024 року складає 2 423,48 грн, та судові витрати в розмірі 302,80 грн.

21 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2024 року

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.

Суд вказав, що боржником в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, не зазначено про необґрунтованість вимог стягувача. Підстави, зазначені в заяві, не є причинами для скасування судового наказу, в заяві про скасування судового наказу не зазначено фактів, які вбачають необґрунтованість вимог стягувача та наявність спору про право. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу, суддя відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 ЦПК України, постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гліщинський Я.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заявизаявникові (п. 6 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2024 року, суд першої інстанції вказав, що боржником в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, не зазначено про необґрунтованість вимог стягувача. Підстави, зазначені в заяві, не є причинами для скасування судового наказу, в заяві про скасування судового наказу не зазначено фактів, які вбачають необґрунтованість вимог стягувача та наявність спору про право.

Однак, колегія судів апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, оскільки при постановленні ухвали було неправильно та не в повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно визначено правовідносини, які регулюються, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права, та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Судовий наказможе бутивидано,якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

Статтею 170ЦПК України,встановлена формаі змістзаяви проскасування судовогонаказу тастроки їїподання,згідно вимогякої боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Заява про скасування судового наказу має містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) наказ, що оспорюється;

5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником.

До заявипро скасуваннясудового наказудодаються: 1)документ,що підтверджуєсплату судовогозбору; 2)документ,що підтверджуєповноваження представникаборжника,якщо заяваподається такимпредставником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Повертаючи заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції зазначив, що боржником в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, не зазначено про необґрунтованість вимог стягувача, не зазначено фактів, які вбачають необґрунтованість вимог стягувача та наявність спору про право, а підстави, які зазначені в заяві, не є причинами для скасування судового наказу.

Однак, зі змісту заяви про скасування судового наказу, вбачається, що ОСОБА_1 навів конкретні факти та обставини, наявність яких, на його думку, є свідченням необґрунтованості вимог стягувача.

Так, ОСОБА_1 вказано:

- що ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» до заяви про видачу судового наказу не надано копії письмового Договору, який підтверджував би наявність правовідносин з боржником з приводу надання послуг з теплопостачання;

- 19.12.2023, 19.01.2024 та 19.02.2024, ОСББ «Радісна двадцять один», головою правління якого є боржник, сплачувались обсяги поставленої до будинку теплової енергії шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс», що в цілому спростовує позицію стягувача про існування безспірної заборгованості за теплопостачання будинку АДРЕСА_1 ;

- наведено мотиви необґрунтованості вимог стягувача в частині структури плати та визначення кількісного показника комунальної послуги, обсягів її споживання кінцевим споживачем в багатоквартирному будинку, та визначення опалювального періоду;

- наведено мотиви щодо невірного визначення періоду, за який нараховується заборгованість з надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання.

ОСОБА_1 також вказав, про невідповідності заяви про видачу судового наказу вимогам статей 19, 163 ЦПК України.

Таким чином, на думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції щодо невідповідності заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу вимогам п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України не можна вважати правильним.

Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

При вказаних обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, у зв`язку із чим ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2024 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу.

Згідно ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 6, 379, 382384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гліщинський Ярослав Валентинович задовольнити частково, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2024 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про скасування судового наказу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 23 жовтня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк