Рішення

від 23.10.2024 по справі 758/2658/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2658/23

Категорія 79

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання Петер А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Данилюка Д.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідача ТОВ «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД», в якому просила суд стягнути із відповідача на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 69300 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 01.01.2018 перебуває у трудових відносинах із ТОВ «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД», та її щомісячний оклад становить 7700 грн. Зазначає, що, починаючи з червня 2022 по лютий 2023 (включно) відповідач не виплачує їй заробітну плату, та розмір заборгованості за вказаний період становить і 69300 грн. Крім того, з матеріалів цивільної справи № 758/8659/22 позивачу стало відомо про наказ відповідача № 1/04-22-ос від 20.04.2022 щодо призупинення дії трудових договорів в товаристві, у зв`язку із військовою агресією російської федерації. Із вказаним наказом позивача у встановленому законом порядку не було ознайомлено та, остання, заперечує факт її відсутності на робочому місці з 24.02.2022. Крім того, надані відповідачем у вказаній справі табелі обліку робочого часу є не належними доказами на підтвердження відсутності позивача на робочому місці, та не виконання нею покладених обов`язків. Також вказані табелі обляку, на думку позивача, містять ознаки виготовлення їх через значний проміжок часу з моменту табелювання, що додатково вказує на недостовірність цих документів. Позивач вказує, що наказ відповідача № 1/04-22-ос від 20.04.2022 не відповідає вимогам закону, вона була на робочому місці та виконувала покладені на неї обов`язки, однак, відповідач в порушення вимог закону не виплатив їй належну заробітну плату, в зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Лещенко О.В. від 14 березня 2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В червні 2023 року представник відповідача надіслав до суду відзив, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що із 01.01.2018 позивач дійсно займає посаду комерційного директора в товаристві. З 24.02.2022 розпочалась військова агресія російської федерації поти України, та із вказаної дати позивач на робочому місці не перебувала, роботу, передбачену трудовим договором не виконувала. Більше того, за наявною інформацією після 24.02.2022 позивач виїхала за межі території України та перебувала там тривалий час. З огляду на викладене, підстави для нарахування та виплати позивачу заробітної плати були відсутні. Крім того, наказом відповідача № 1/04-22-ос від 20.04.2022 було призупинено дії трудових договорів в товаристві у зв`язку із військовою агресією російської федерації. Зазначений наказ в судовому порядку оскаржено не було, та дії відповідача є правомірними, а відтак відсутні підстави для стягнення із товариства заборгованості по заробітній платі за викладених в позові обставин.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року цивільну справу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року було скасовано, а справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

06 травня 2024 року справа надійшла до канцелярії Подільського районного суду м. Києва, та відповідно до протоколу передачі судової справи від 10 травня 2024 року було визначено для розгляду справи головуючого суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року справу було прийнято до провадження та призначено до суду розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі наказу директора ТОВ «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» № П-1 від 29 грудня 2017 року було переведено на посаду комерційного директора товариства із 01 січня 2018 року.

Наказом директора ТОВ «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» № 1/04-22-ос від 2 квітня 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України було призупинено із 20.04.2022 дію чинних станом на 20.04.2022 трудових договорів, укладених між товариством та працівниками товариства (без припинення таких трудових відносин), зокрема, і з позивачем.

Зазначений наказ є чинним та у встановленому законом порядку його оскаржено не було. Доказів зворотн матеріали справи не містять.

Позивач вказує, що товариство безпідставно не виплатило їй заробітну плату за період із червня 2022 по лютий 2023, оскільки, позивач фактично виконувала трудові обов`язки та перебувала на робочому місці.

Однак, судом встановлено, що відповідно до наявних у справі табелів обліку використання робочого часу ТОВ «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» позивач була відсутня на робочому місці за період із червня 2022 по лютий 2023.

Крім того, позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просила суд визнати припиненими трудові відносини між сторонами з 11 жовтня 2022 року у зв`язку із звільненням позивача із займаної посади комерційного директора товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; розірвати трудовий договір, який укладений між сторонами, із 11 жовтня 2022 року; зобов`язати відповідача внести до трудової книжки позивача записи про звільнення з посади комерційного директора з 11 жовтня 2022 року.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року у справі № 758/2662/23, вказаний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальності «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» задоволено частково та визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальності «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» з 11 жовтня 2022 року у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 із займаної посади комерційного директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, розірвано трудовий договір між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальності «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» з 11 жовтня 2022 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили та із його змісту вбачається, що 13 вересня 2022 року позивачем написано заяву на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» про звільнення за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Вказана заява від 19.09.2022 була направлена відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку та отримана товариством 27 вересня 2022 року, що підтверджено фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 13.09.2022 та витягом із офіційного сайту АТ «Укрпошти» за трек-кодом 0308706093286.

Крім того, відповідно до довідки ТОВ «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» від 19.06.2024 № 2-06/2024, встановлено, що з квітня 2022 року позивач на робочому місці не перебувала, роботу згідно займаної посади не виконувала, та із 11.10.2022 трудовий договір зі ОСОБА_3 було розірвано на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 05.05.2023 у справі № 758/2662/23. Заборгованість по заробітній платі позивача станом на дату її звернення до суду із даним позовом (09.03.2023) та на дату складення цієї довідки відсутня, розрахунок проведений повністю.

Крім того, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, було встановлено, що за період із 24.02.2022 по 09.03.2023, ОСОБА_3 здійснювала 14.05.2022 в`їзд на пункт пропуску Рава-Руська, 27.05.2022 - виїзд на пункт пропуску Рава-Руська, 28.05.2022 - в`їзд на пункт пропуску Устиуг, 23.08.2022 - виїзд на пункт пропуску Устилуг, 01.09.2022 - в`їзд на пункт пропуску Устилуг.

Наведене в сукупності спростовує посилання позивача щодо належного виконання нею трудових обов`язків та перебування на робочому місці, а відтак доводи сторони відповідача про відсутність підстав для нарахування та, відповідно, виплати позивачу заробітної плати за вказаний в позові період є слушними та такими, що заслуговують на увагу.

Крім цього, в обгрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем в порушення вимог закону не було здійснено виплату позивачу заробітної плати за період з червня 2022 по лютий 2023 в сумі 69300 грн., а відтак вказані кошти мають бути стягнуті із відповідача в примусовому порядку.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначив, що у вказаний період позивач фактично була відсутня на робочому місці, не виконувала свої функціональні обов`язки, а також в цей період діяв наказ відповідача, яким було призупинено із 20.04.2022 дію чинних станом на 20.04.2022 трудових договорів, укладених між товариством та працівниками товариства (без припинення таких трудових відносин), зокрема, із позивачем, а відтак відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу заробітної плати за вказаний в позові період.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно зі статтею 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до статті 57 КЗпП України, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», первинним обліковим документом щодо обліку використання робочого часу на підприємствах є табелі обліку використаного робочого часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівнику, регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох раз на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В силу ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. До заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що за період із червня 2022 року по лютий 2023 року позивач фактично була відсутня на робочому місці, з квітня 2022 року товариством на підставі наказу, який не був оскаржений у встановленому законом порядку, було призупинено дію чинного трудового договору, в тому числі і з позивачем, за рішенням суду з 11 жовтня 2022 року із позивачем було припинено трудові відносини, а відтак вимога позивача про виплату їй заробітної плати за період із червня 2022 року по лютий 2023 року є безпідставною та такою, що не грунтується на вимогах закону.

Крім того, представником позивача не спростовано те, що після припинення за рішенням суду трудових відносин із відповідачем їй не було виплачено належних при звільненні сум, та товариством були порушені вимоги закону в цій частині.

З наданих представником відповідача доказів вбачається, що відповідач здійснив повний розрахунок із позивачем та будь-яка заборгованість відсутня, а також в ході судового розгляду позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів порушення прав позивача щодо наявності заборгованості з виплати заробітної плати, а тому, відповідно, відсутні підстави для стягнення на користь позивача суми заробітної плати в примусовому порядку, у зв`язку з чим суд не вбачає також законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Суд наголошує, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи.

В порядку ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 97, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 1, 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Фарм Агротрейд ЛТД» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_3 по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційному суду через Подільський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо-Фарм Агротрейд ЛТД", код ЄДРПОУ 39890452, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул.Академіка Богомольця, буд. 7/14, прим.182.

Повний текст рішення складено та оголошено 23 жовтня 2024 року.

Суддя Леся БУДЗАН