Ухвала

від 17.10.2024 по справі 531/2482/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2482/24 Номер провадження 11-сс/814/693/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 вересня 2024 року за №12024170450000554, за ч.1 ст.246 КК України.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що: стороною обвинувачення не перевірено обставини провадження, не доведено незаконність вирубки деревини, винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення та необхідності накладення арешту на майно; клопотання про арешт майна подано прокурором ОСОБА_7 , який не має права брати участь у цьому кримінальному провадженні згідно з п.1 ч.1ст.77 КПК України, оскільки є заявником.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на: 2 бензопили марки «STIHL» у корпусі помаранчевого кольору з шиною марки «STILH», належні ОСОБА_8 зі збереженням їх у кімнаті речових доказів ВП №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області по вул. Симоненка, 1 у м. Карлівка Полтавського р-ну Полтавської обл.; автомобіль «ВАЗ-21063», н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, користувачем якого є ОСОБА_9 , і залишити цей транспортний засіб на відповідальне зберігання ОСОБА_9 до вирішення питання про долю речових доказів у порядку ст.100 КПК України та скасування арешту майна в установленому КПК України порядку. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя необґрунтовано постановив рішення про відмову в задоволення клопотання щодо арешту майна та не врахував те, що: 04 вересня 2024 року в ході огляду відкритої ділянки місцевості в с. Лип`янка Полтавського р-ну Полтавської обл. зафіксовано 23 свіжоспиляні пні дерев породи «клен», а тому вилучені в ході цієї слідчої дії 2 бензопили із шиною та автомобіль є важливими речовими доказами, за допомогою яких можливо підтвердити факт знаходження осіб на місці незаконної порубки та використання саме цього майна як знаряддя злочину; видалення захисних насаджень у полезахисній лісосмузі здійснювалось із грубим порушенням Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №650 від 22 липня 2020 року; повернення вилученого майна власникам і користувачам може негативно вплинути на їх збереження, дає змогу його спотворити, знищити й відчужити; відмова в накладенні арешту на майно перешкоджає належному проведенню досудового розслідування та виконанню завдань кримінального провадження.

Учасники провадження належним чином повідомлялись про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та до суду надійшли клопотання про здійснення апеляційного розгляду за відсутності прокурора, третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та їх представника - адвоката ОСОБА_10 .

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, як наслідок, підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Статтею 404КПК Українипередбачено,що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом оскаржуваної ухвали слідчий суддя, перевіривши клопотання про арешт майна з доданими матеріалами, встановив те, що його було подано прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , який не має права брати участь у цьому кримінальному провадженні згідно з п.1 ч.1ст.77 КПК України, оскільки є заявником.

З такими мотивами погоджується і колегія суддів.

Частиною 1 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тобто із аналізу наведеної вище норми вбачається, що самостійне виявлення прокурором із будь-якого джерела обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, має місце у випадку, коли самостійно саме слідчий, дізнавач чи прокурор, який виявив наведені вище обставини, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку ст.214 КПК України.

Самостійне ж виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, може мати місце лише під час виконання ними покладених на них обов`язків зі здійснення відповідного розслідування кримінального правопорушення/кримінальних правопорушень або прокурорського нагляду за дотриманням законів. Відомості про факти кримінальних правопорушень, що виявлені в установленому законом порядку оперативно-розшуковими підрозділами та їх співробітниками, доводяться до відома слідчого, прокурора в офіційних повідомленнях, що підписуються уповноваженими на те особами оперативного підрозділу.

Відповідно до ч.1 ст.60 КК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Законодавцем окремо визначено правовий статус заявника як учасника кримінального провадження, враховуючи важливість заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення як найбільш поширеного законного приводу для початку досудового розслідування.

Водночас на підставівимог п.1ч.1ст.77КПК Українипрокурор немає правабрати участьу кримінальномупровадженні якщо він є заявником.

Як убачається з матеріалів провадження, 04 вересня 2024 року слідчим ОСОБА_11 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170450000554, відомості з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.246 КК України на підставі усного повідомлення ОСОБА_7 , який обіймає посаду прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, про вчинення кримінального правопорушення проти довкілля. Назване вище повідомлення надійшло від ОСОБА_7 до чергової частини ВП №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області через лінію «102» (а.п.1, 5, 6-9).

У рапорті про отримання та реєстрацію повідомлення про кримінальне правопорушення, поданого ОСОБА_7 , його статус також визначено як заявника (а.п.6).

Більше того, перевіркою матеріалів провадження встановлено відсутність фактів про виявлення кримінального правопорушення прокурором ОСОБА_7 з обставин іншого кримінального провадження.

Зазначені ж вище обставини підтверджують те, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 є саме заявником і в такому випадку не має місце самостійне виявлення слідчим, дізнавачем чи прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яке би супроводжувалось подальшим унесенням самостійно цим слідчим, дізнавачем чи прокурором відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У п.1 ч.1 ст.77 КПК України закріплено загальні правила, що безумовно (в будь-якому) випадку не допускають участь прокурора в кримінальному провадженні та відповідно й виключають, у тому числі можливість подання ним клопотань у цьому провадженні.

Таким чином, у силу п.1 ч.1 ст.77 КПК України прокурор ОСОБА_7 не має права брати участь у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 вересня 2024 року за №12024170450000554, оскільки в названому провадженні він є заявником.

При цьому, і в самій апеляційній скарзі, поданій іншим прокурором, не наведено жодних доводів на спростування мотивів слідчого судді про те, що прокурор ОСОБА_7 є заявником у кримінальному провадженні й через це не має права брати участі в ньому. Навпаки в апеляційній скарзі підтверджено факт надходження до чергової частини ВП №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області через лінію "102" повідомлення з ознаками кримінального правопорушення.

Разом з цим, 05 вересня 2024 року до слідчого судді надійшло клопотання прокурора ОСОБА_12 про накладення арешту на вилучене 04 вересня 2024 року в ході огляду місця події в с. Лип`янка Полтавського р-ну Полтавської обл. майно: 2 бензопили марки «STILH» у корпусі помаранчевого кольору з шиною марки «STILH»; автомобіль «ВАЗ-21063», н.з. НОМЕР_1 , в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 вересня 2024 року за №12024170450000554, за ч.1 ст.246 КК України (а.п.1-23).

Оскільки в згаданому вище кримінальному провадженні наявні обставини, які виключають участь у ньому прокурора ОСОБА_7 , то в розумінні положень п.1 ч.1 ст.77 КПК України КПК України клопотання про арешт майна було подано особою, яка не має права подавати таке клопотання в межах цього провадження, а тому воно не підлягало розгляду по суті (а.п.1-22).

Вирішуючи питання про вид судового рішення, яке має постановити слідчий суддя, суд у випадку отримання клопотання про накладення арешту на майно, що не підлягає розгляду, колегія суддів виходить із наступного.

На практиці нерідко виникають ситуації, які не знаходять чіткої законодавчої регламентації, що цілком може обумовити необхідність постановлення рішення, яке прямо не передбачене процесуальним законом у межах відповідної процедури. На це, зокрема, вказують і положення ч.6ст.9КПК України про те, що у випадках, коли положення КПК Українине регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені в ч.1ст.7 КПК України.

У світлі викладеного вище об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 31 травня 2021 року (справа, №646/3986/19, провадження №51-3335 кмо 20) зауважила, що однією з таких ситуацій і є постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання про арешт майна у випадках, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, або з інших підстав, не передбачених процесуальним законом для цієї процедури.

Так,ст.172 КПКУкраїни регламентовано процедуру розглядуслідчим суддею, судом клопотання про арешт майна.

При цьому, в ч.3ст.172КПК Українизакріплено процесуальний механізм повернення клопотання про арешт майна, яке подано без додержання вимогст.171КПК України, для усунення недоліків: «слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогст.171 КПК України, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу».

Однак повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків неминуче передбачає те, що його було подано уповноваженою особою, і саме цій особі повертається клопотання для виправлення виявлених недоліків. Однак у розглядуваній справі клопотання про арешт майна було подано прокурором, який не має права брати участь у названому вище кримінальному провадженні, а тому механізм, закріплений у ч.3ст.172КПК України, застосуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

Натомість, до підстави для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна кримінальним процесуальним законом не віднесено випадок подання такого клопотання особою, яка не має права подавати таке клопотання в конкретному кримінальному провадженні.

Наведений вище висновок ґрунтується і на тому, що постановлення рішення про відмову в задоволенні клопотання є можливим лише за результатами розгляду клопотання по суті шляхом перевірки наведених у ньому доводів, у той час як, клопотання, подане особою, яка не мала право його подавати, не підлягає розгляду.

НормамиКПК України,якими регламентованопитання пронакладення арештуна майнота загальніправила застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження,прямо незакріплено алгоритмудій слідчогосудді,суду увипадку,якщо поданеклопотання проарешт майнаподано особою,яка немала правайого подавати. Водночас кримінальне процесуальне законодавство встановлює ряд вимог, дотримання яких є необхідним при зверненні з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду.

Разом з тим, це питання підлягає вирішеннючерез застосуванняч.6ст.9 КПКУкраїни та положень засади диспозитивності, зокрема, ч.3 ст.26КПК України, згідно з якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що не тільки винесені на їх розгляд сторонами, але й віднесені до їх повноважень КПК України. Постановляючи ухвалу про повернення клопотання про арешт майна у випадку, якщо таке клопотання не підлягає розгляду в силу його подання особою, яка не мала на це право, слідчий суддя, суд діє в межах механізму, передбаченогоч.6ст.9КПК України, та не виходить за межі своїх процесуальних повноважень, передбачених нормамикримінального процесуального закону. Більше того, своїм рішенням про повернення такого клопотання слідчий суддя, суд навпаки не допускає можливості прийняття рішення поза межами своїх повноважень, передбачених кримінальними процесуальними нормами. Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року (справа, №646/3986/19, провадження №51-3335 кмо 20), яка є релевантною до застосування.

Із системного аналізу положень КПК Українита практики Верховного Суду вбачається, що скарга, заява чи клопотання повертається, якщо її/його подано особою, яка не має права подавати скаргу, заяву чи клопотання.

Зважаючи на викладене вище й те, що у випадку недотримання суб`єктом звернення правил подачі клопотання слідчий суддя, суд не здійснює розгляд по суті клопотання, то, встановивши, що клопотання подано особою, яка не має права його подавати, зокрема, в кримінальному провадженні, слідчий суддя, суд повинен постановити рішення про повернення відповідного клопотання. Схожі за змістом роз`яснення в аспекті подання клопотання (про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку, яке подано без дотримання вимог КПК України і було неприйнятним до розгляду) надано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у ході аналізу деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, від 01 квітня 2017 року.

Тому слідчий суддя, хоча і правильно встановив те, що клопотання про арешт майна подано прокурором ОСОБА_7 , який не має права брати участь у цьому кримінальному провадженні згідно з п.1 ч.1ст.77 КПК України, проте всупереч викладеному вище здійснив розгляд по суті цього клопотання про арешт майна, яке не підлягало призначенню до розгляду й подальшому розгляду, за результатом чого постановив рішення про відмову в його задоволенні, дійшовши суперечливих і помилкових висновків.

Допущені слідчим суддею порушення вимог кримінального процесуального закону щодо форми постановленого судового рішення є істотними, оскільки перешкодили постановити слідчому судді законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для його скасування.

Із урахуванням того, що клопотання про арешт майна було подано прокурором, який не мав права його подавати в цьому кримінальному провадженні, й відповідно таке клопотання не підлягало розгляду слідчим суддею, то колегією суддів не здійснюються аналіз та оцінка інших мотивів слідчого судді щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно та доводів апеляційної скарги про протилежне в цій частині. Так, надання оцінки твердженням про наявність/відсутність підстав для арешту майна та здійснення їх аналізу є можливим лише у випадку прийнятності клопотання про арешт майна до розгляду.

На підставі викладеного вище, оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про накладення арешту на майно повернути прокурору.

Отже, апеляційна скарга, в якій порушувалось питання про скасування ухвали слідчого судді, як наслідок, підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою повернути прокурору Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 подане ним клопотання про накладення арешту на вилучене 04 вересня 2024 року в ході огляду місця події в с. Лип`янка Полтавського р-ну Полтавської обл. майно: 2 бензопили марки «STILH» у корпусі помаранчевого кольору з шиною марки «STILH»; автомобіль «ВАЗ-21063», н.з. НОМЕР_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4