Постанова

від 01.10.2024 по справі 755/25044/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/25044/14-ц

провадження № 22-ц/824/15426/2024

головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд: визнати виконавчий лист від 25 жовтня 2022 року № 755/25044/14-ц, виданий 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержане за виконавчим листом від 25 жовтня 2022 року № 755/25044/14-ц, а саме 36 700,29 грн, про що видати відповідний виконавчий документ.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку погашена не тільки прострочена заборгованість за кредитним договором, а й поточна заборгованість, тобто, вся сума кредиту. При цьому, та сама заборгованість за тим самим кредитним договором повторно стягується в примусовому порядку приватним виконавцем на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у справі № 755/25044/14-ц. Тобто, станом на день подання цієї заяви з ОСОБА_1 стягується заборгованість, яка є повністю погашеною за рахунок предмета іпотеки ще задовго до ухвалення рішення суду про стягнення кредитної заборгованості в цій справі. За доводами заяви має місце подвійне стягнення та повторне притягнення до відповідальності за порушення одного й того самого зобов`язання, що є неприпустимим.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Відновлено виконання виконавчого листа № 755/25044/14-ц, виданого 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» заборгованості за кредитним договором (ВП НОМЕР_4).

Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ОСОБА_1 - адвокат Пісний А.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнити.

В апеляційній скарзі посилається на норми частини 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними.

Вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд порушив норми процесуального права, а саме - не застосував вимоги частини 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» - адвокат Карапетян А.Ф. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пісний А.В. просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що суд не вправі надавати оцінку договорам забезпечення та вирішувати питання припинення зобов`язання за кредитним договором у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, який було передано в забезпечення кредитного договору.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 2 серпня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0263/07/01-N, згідно пункту 1.1 якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 290 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,5 процентів річних. В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір від 2 серпня 2007 року, згідно умов якого, позивач передав в іпотеку банку наступне нерухоме майно: садовий будинок загальною площею 231,4 кв.м, жилою 133,60 кв.м та земельна ділянка загальною площею 0,0533 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

13 липня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 було укладено договір №1216-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та договір про відступлення прав за іпотечним договором, у відповідності до умов якого права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, перейшли до нового кредитора, а саме: ОСОБА_3 .

20 листопада 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришина Василя Михайловича від 23 листопада 2018 року № 44215962 до ДРРП з відкриттям нового розділу внесено записи про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку - № НОМЕР_3 та на будинок - № НОМЕР_2 (садовий будинок загальною площею 231,4 кв.м, жилою 133,60 кв.м та земельна ділянка загальною площею 0,0533 га за адресою: АДРЕСА_1 ).

10 лютого 2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким Первісний кредитор ОСОБА_3 відступила шляхом продажу Новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0263/07/01-N від 2 серпня 2007 року.

У вересні 2014 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Соловйова Н.А. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0263/07/01-Nвід 2 серпня 2007 року в сумі 140 616,06 доларів США та 1 725 903,16 грн, з яких: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 26 582,97 доларів США; прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 81 570,39 доларів США; поточна заборгованість за нарахованими процентами 1 347,41 доларів США; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 31 115,29 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами - 1 720 903,16 грн; штраф за порушення умов п. 3.3.7 кредитного договору - 5 000,00 грн.

14 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання кредитного договору недійним, в якому просив визнати недійсним договір про надання кредиту, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 .

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дарницького районний суд міста Києва від 20 травня 2021 року у справі № 753/20109/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державний реєстратор Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришин Василь Михайлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович, про скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння - залишено без задоволення.

Вказаним рішенням суду встановлено, що «на предмет іпотеки Будинок та Земельну ділянку було звернуто стягнення шляхом набуття у власність ОСОБА_3 . Підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки Будинок та Земельну ділянку за ОСОБА_3 був Іпотечний договір від 02 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. зареєстрованим за реєстровим № 4051 та порушення своїх зобов`язань Позивачем за Кредитним договором № 0263/07/01-N від 02 серпня 2007 року.» «…Будинок та Земельна ділянка були придбані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за відплатними договорами купівлі-продажу …».

Постановою Київського апеляційного суду від 7 липня 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Пісним Андрієм Володимировичем .

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги задоволено частково.

Витребувано на користь ОСОБА_1 садовий будинок загальною площею 231,40 кв.м, в т.ч. жилою площею 133,60 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року задоволено касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - Карапетяна Армена Рафіковича . Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в оскаржуваній частині скасовано, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року залишено в силі.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року частково задоволено позов ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Соловйової Н.А., правонаступником якого є ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» заборгованість за кредитним договором №0263/07/01-N від 2 серпня 2007 року в розмірі 140 616,06 доларів США, яка складається із: поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 26 582,97 доларів США; простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 81 570,39 доларів США; поточної заборгованості за нарахованими процентами 1 347,41 доларів США; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 31 115,29 доларів США, а також пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі - 573 634,39 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

На підставі вказаного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року, 9 грудня 2022 року видано виконавчий лист.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені вище підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.

Натомість положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

Частиною шостою статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання:

- боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

- боржником - юридичною особою або фізичною особою-підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто частина шоста статті 36 Закону України «Про іпотеку» є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц, від 20 листопада 2020 року у справі №295/795/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 754/5275/16, від 11 березня 2021 року у справі № 524/378/17.

Підстави для припинення зобов`язання визначені у статтях 598-609 ЦК України. Разом з тим частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов`язання може бути припинено і з підстав, визначених договором або законом, а отже, вказує на невичерпність переліку підстав припинення зобов`язання, наведених у ЦК України.

Зокрема, Закон України «Про іпотеку» як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов`язання, а й основного зобов`язання, що випливає з кредитного договору.

Так, стаття 36 зазначеного Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частина четверта статті 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.

Відповідно до частини шостої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Норма права, яка міститься в зазначеній частині Закону, передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.

Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).

У той же час виходячи з розуміння зобов`язання як правовідношення, у якому боржнику належить юридичний обов`язок вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов`язку, відсутність кореспондуючого праву обов`язку призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього зобов`язання в цілому, тобто до припинення зобов`язання з підстав, визначених законом.

Допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.

До такого висновку слід дійти з огляду на правову природу забезпечувальних заходів, спрямованість їх на повне забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та добросовісність поведінки сторін кредитного договору. Саме на кредитора законодавством покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи, і саме для цього законодавець передбачив спрощені процедури звернення стягнення на заставне майно та солідарну відповідальність поручителя з боржником. Незастосування цих заходів своєчасно тягне для кредитора негативні наслідки недобросовісності своїх дій.

Законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора-іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення його вимог, запобігаючи при цьому можливості зловживанням кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин.

Разом із цим при тлумаченні вказаних норм права враховується принцип свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладенні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов`язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладенні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечено основне зобов`язання в повному обсязі.

Водночас частина третя статті 6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо це заборонено, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частина четверта статті 591 ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України «Про іпотеку», так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки.

Якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором, кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 та у постанові Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 756/10266/15-ц.

Як встановлено судом у цій постанові, 13 липня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 було укладено договір №1216-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та договір про відступлення прав за іпотечним договором від 2 серпня 2007 року № 0263/07/01-N, у відповідності до умов якого права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, перейшли до нового кредитора, а саме: ОСОБА_3 .

20 листопада 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришина Василя Михайловича від 23 листопада 2018 року № 44215962 до ДРРП з відкриттям нового розділу внесено записи про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку - № НОМЕР_3 та на будинок - № НОМЕР_2 (садовий будинок загальною площею 231,4 кв.м, жилою 133,60 кв.м та земельна ділянка загальною площею 0,0533 га за адресою: АДРЕСА_1 ).

10 лютого 2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким Первісний кредитор ОСОБА_3 відступила шляхом продажу Новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0263/07/01-N від 2 серпня 2007 року.

З урахуванням зазначеного,встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого листа від 25 жовтня 2022 року № 755/25044/14-ц, виданого 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що внаслідок завершення позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 2 серпня 2007 року припинилися в цілому, в тому числі в непогашеній за рахунок іпотечного майна частині, і ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому договір іпотеки не містить умови про погодження сторонами у встановленій формі застереження щодо відступу від положень статті 36 Закону України «Про іпотеку».

У даному випадку колегією апеляційного суду було враховано наявність на розгляді в судах як справи №755/25044/14, так і справи №753/20109/19.

Зокрема у справі №753/20109/19 боржник оскаржував процедуру набуття кредитором у позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки і отримав задоволення своїх вимог відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, внаслідок чого новий кредитор звернувся з позовом про стягнення кредитної заборгованості, яка була забезпечена іпотекою. Вимоги нового кредитора були задоволені у справі №755/25044/14, на виконання якої у грудні 2022 року був виданий оспорюваний виконавчий документ. В подальшому у справі №753/20109/19 постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в оскаржуваній частині скасовано, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року залишено в силі.

Ураховуючи обставини цієї справи та хронологію подій, колегія апеляційного суду констатує, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положення статті 36 ЗУ «Про іпотеку»

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа від 25 жовтня 2022 року № 755/25044/14-ц, виданого 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва, є необґрунтованим у зв`язку з припиненням обов`язку боржника унаслідок реалізації стягувачем права на задоволення своїх вимог у позасудовий спосіб за рахунок належного боржнику іпотечного майна.

Наведеного висновку суд першої інстанції дійшов помилково, оскільки не застосував до спірних правовідносин положення статті 36 ЗУ «Про іпотеку».

Зважаючи на обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права, зокрема не застосування судом положень статті 36 ЗУ «Про іпотеку» та не урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , а саме: визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 25 жовтня 2022 року № 755/25044/14-ц, виданий 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва.

Крім того, 23 грудня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа № 755/25044/14-ц, виданого 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва та з квітня по лютий 2024 року в межах зазначеного виконавчого провадження з банківських рахунків ОСОБА_1 було примусово списано 36 700,29 грн.

Враховуючи припинення зобов`язання за кредитним договором, а також визнання виконавчого листа № 755/25044/14-ц, виданого 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва таким, що не підлягає виконанню, вищезазначені кошти підлягають поверненню заявнику.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до положень ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Визнати виконавчий лист від 25 жовтня 2022 року №755/25044/14-ц, виданий 9 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києвапро стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (ЄДРПОУ 42231930) заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на користь ОСОБА_1 36 700 (тридцять шість тисяч сімсот) грн 29 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба