Ухвала

від 22.10.2024 по справі 120/11181/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

22 жовтня 2024 р.Справа № 120/11181/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІ-ФЛАЙ" (вул. Гетьмана Мазепи, 6, м. Вінниця, 21034)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036),

Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІ-ФЛАЙ" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 27.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.08.2024 за вх.№50095/24 до суду представником відповідачів подано клопотання про залишення позовної заяви без руху з огляду на недолік ордеру, наданого адвокатом на підтвердження повноважень представляти інтереси товариства.

06.09.2024 за вх.№51878/24 до суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву. Разом із відзивом представником відповідачів подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що спрощений порядок розгляду даної справи позбавляє відповідачів, як учасників справи, можливості реалізувати у повному обсязі свої права та використати усі можливі способи захисту та доведення своєї правової позиції.

Вирішуючи питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, суд зважає на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Ч. 8 ст. 59 КАС України передбачає, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Ч. 4 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону № 5076-VI).

П. 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - також Положення №41) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Перелік реквізитів, які має містити ордер визначені у п. 12 Положення. Так, підпунктом 12.5 пункту 12 Положення визначено ордер має містити прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Із матеріалів справи слідує, що до позовної заяви на підтвердження повноважень здійснювати у Вінницькому окружному адміністративному суді представництво інтересів ТОВ "Гелі-Флай" адвокат Балинський Богдан Валерійович додав ордер серії АВ №1149086, у якому зазначено, що надання правничої допомоги здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги від 07.08.2024, та власне цей договір.

Водночас у вищевказаному ордері відсутні відомості щодо номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, з огляду на що представник відповідачів вважає, що адвокат Балинський Богдан Валерійович не підтвердив належним чином свої повноваження на представництво інтересів ТОВ "Гелі-Флай" у Вінницькому окружному адміністративному суді.

Суд критично оцінює такі доводи представника відповідачів, адже первинним документом, який є підставою для здійснення адвокатської діяльності, в тому числі представництва певної особи у суді, є договір про надання правової допомоги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 23.08.2018 у справі №805/4297/17-а.

В даному випадку повноваження адвоката Балинського Богдана Валерійовича щодо підписання та подання позовної заяви, підтверджується договором про надання правової допомоги від 07.08.2024.

Так, в пп. а) п.2.1. договору закріплено обов`язок адвоката представляти інтереси товариства в адміністративних судах.

Суд зауважує, що саме на підставі договору від 07.08.2024 видано ордер на представництво інтересів позивача серії АВ №1149086.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Також суд враховує, що у постанові від 31.01.2024 у справі №916/192/22 Верховний Суд виснував про наступне: «вказаний ордер, як і стверджує скаржник, дійсно не містить номера посвідчення адвоката, ким та коли воно видане, проте Верховний Суд вважає, що така несуттєва неповнота заповнення реквізитів ордера (за умови, що скаржник не доводить, що адвокат позбавлений права здійснювати адвокатську діяльність, виключений з реєстру адвокатів, враховуючи, що Єдиний реєстр адвокатів України - електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності) не може об`єктивно свідчити про ненадання до апеляційної скарги належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення особою на надання повноважень адвокату щодо її представництва в суді та права підпису та подання процесуальних документів від її імені».

За наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень представника відповідачів та відсутність підстав для залишення позову без руху.

Щодо іншого клопотання, то вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду зазначеної адміністративної справи у порядку загального провадження, суд керується наступними мотивами.

Ч. 1 ст. 12 КАС визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1,2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Приписами з ч. 4 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з ухвали суду від 28.08.2024 суд на стадії відкриття провадження дійшов висновку про те, що дана справа не підпадає під визначення справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і відповідно призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас, представник відповідачів звернувшись до суду з клопотанням про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, зазначає, що спрощений порядок розгляду даної справи звужує обсяг його прав як учасника справи.

Так, суд при розгляді даного клопотання також враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Axen v. Germany", рішення від 25.04.2002 "Varela Assalino contre le Portugal"). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дана адміністративна справа за своєю категорією та складністю належить до справ незначної складності, що також виключає необхідність її розгляду у порядку загального позовного провадження.

При чому, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує права сторін по справі та не впливає на вирішення справи по суті. Сторони як і при розгляді справи за правилами загального позовного провадження вільні у наданні додаткових документів, доказів чи інших пояснень, які на їх думку мають значення для вирішення справи по суті. Вибір провадження, в якому здійснюється розгляд справи, має значення виключно стосовно строків розгляду справи та безпосередньо процесу (зокрема, відсутність дебатів у спрощеному позовному провадженні). Таким чином, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не впливає на всебічність та повноту дослідження обставин справи, на обґрунтованість та законність прийнятого за результатами розгляду справи рішення, а також жодним чином не применшує значимість та важливість справи для сторін.

Отже, суд доходить висновку, що представником відповідачів не наведено обґрунтованих підстав доцільності розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.12, 248, 256, 257, 260 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без руху відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяМаслоід Олена Степанівна