Рішення

від 23.10.2024 по справі 160/23063/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 160/23063/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23063/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

26.08.2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування при переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах на підземних роботах за Списком № 1 до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 періодів роботи на підземних роботах з 01.07.2014 року по 02.12.2015 року, що складає 01 рік 05 міс. 02 дня пільгового страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1 та, відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», додатково до загального страхового стажу - 01 роки 05 міс. 02 дня (загалом до загального страхового стажу 02 роки 10 міс. 04 дня), а також до загального страхового стажу, у відповідності до трудової книжки, 01 рік 08 міс. 05 днів у періоді роботи з 11.07.1991 року по 05.10.1998 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення з розміру пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 1366,46 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області здійснити при переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах на підземних роботах за Списком № 1 належний перерахунок пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на підземних роботах з 01.07.2014 року по 02.12.2015 року, що складає 01 рік 05 міс. 02 дня пільгового страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1 з відповідним заробітком та, у відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», додатково до загального страхового стажу - 01 роки 05 міс. 02 дня (загалом до загального страхового стажу 02 роки 10 міс. 04 дня), а також до загального страхового стажу, у відповідності до трудової книжки, 01 рік 08 міс. 05 днів у періоді роботи з 11.07.1991 року по 05.10.1998 року, здійснити виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум дня переведення на пенсію за віком на пільгових умовах на підземних роботах за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області включити до загального розміру пенсії з дня переведення на пенсію за віком на пільгових умовах на підземних роботах за Списком № 1 1366,46 грн. та здійснити виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум дня переведення на пенсію за віком на пільгових умовах на підземних роботах за Списком № 1.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 27.08.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- пенсійної справи позивача;

- заяви позивача про зарахування спірного періоду роботи позивача;

- листи/відмови (рішення)Пенсійного органу на звернення позивача щодо здійснення такої виплати.

13.09.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 23.10.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

До суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.

За наведених обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з 19.04.2021 року та отримував пенсію по інвалідності в розмірі 50% пенсії за віком, обчислену за нормами Закону України від 09липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.06.2024 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні на підставі заяви про взяття на облік від 29.05.2024 року та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.02.2023 року №1250-5002560705.

10.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Згідно протоколу від 30.07.2024 року ОСОБА_1 з 10.06.2024 року переведено на пенсію за віком на пільгових умовах, обчислену за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням норм Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці.

З урахуванням норм статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці загальний розмір пенсійної виплати станом на 10.06.2024 року складає 15691,34 грн., у тому числі: 11235,63 грн. основний розмір пенсії; 424,98 грн. доплата за 18 років понаднормативного стажу; 135,00 грн. - надбавка на індексації 01.03.2022 року, 100,00 грн - надбавка на індексації 01.03.2023р.; 100,00 грн. - надбавка на індексації 01.03.2024; 5062,19 грн. - доплата до пенсії по Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"; 1366,46 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023 року.

Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 31.03.2021 року, страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 50 років 08 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком №1 на підземних роботах складає 27 років 06 місяців 10 днів.

Так, згідно долучених до матеріалів справи доказів, до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи з 01.07.2014 по 02.12.2015 р.р.

При зверненні до пенсійного органу від 25.06.2024 року щодо здійснення перерахунку пенсії відповідачем надано відповідь від 30.07.2024 року, у якій відповідач повідомив про те, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5) за період роботи ОСОБА_1 в ДП Артемвугілля (код 32270533) з 01.07.2014 по 30.11.2014 відсутні відомості про сплату страхових внесків, за період роботи з 01.12.2014 по 02.12.2015 відомості про нарахування доходу (заробітної плати) та сплату страхових внесків.

Таким чином, для зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2014 по 02.12.2015 р.р., відсутні законні підстави.

Відповідно до розрахунку страхового стажу (Форма РС-право) до загального страхового стажу позивача у відповідності до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 зараховано періоди роботи та служби з 11.07.1991 по 16.11.1992, з 18.11.1992 по 17.11.1994 р.р. - військова служба, з 04.01.1995 по 07.02.1995 по 18.11.1997 р.р. військова служба інша, з 03.02.1998 по 02.09.1998 р.р.. Записи трудової книжки серії НОМЕР_1 не містять відомостей про період роботи з 03.09.1998 по 04.10.1998 р.р.

Також, у своєму зверненні від 25.06.2024 року позивач просив Пенсійний орган здійснити індексаціє без обмеження у розмірі 1366,46 грн., однак, у відповідь на таке звернення відповідач повідомив про те, що

За повідомленням Державної служби статистики України показник зростання споживчих цін за 2022 рік становить 26,6%.

Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначена відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 № 4-4 «Про затвердження Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», враховується для обчислення пенсії», становить: за 2019, 2020, 2021 роки 10846,37 грн за 2020, 2021, 2022 роки 12236,71 грн.

Показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках) обчислено за формулою: ЗСЗ = 12236,71 грн / 10846,37 грн х 100% - 100% = 12,82%.

Коефіцієнт збільшення відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058 в 2023 році обчислено за формулою: К = (26,6% + 12,82%) х 50% / 100% +1 = 1,197.

При цьому розмір щорічного збільшення, обчислений згідно із частиною другою статті 42 Закону № 1058, не може бути встановлений більш ніж в розмірі 12236,71 грн х 12,82% = 1568,75 грн.

24 лютого 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі Постанова № 168).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 168 з 1 березня 2023 року встановлено, що: розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Відповідно до протоколу від 30.07.2024 року ОСОБА_1 загальний розмір пенсійної виплати станом на 10.06.2024 складає 15691,34 грн, у тому числі сума обмеження в індексації пенсії з 01.03.2023 складає 1366.46 грн. Враховуючи норми пункту 10 Постанови №168, для проведення індексації пенсії Позивача на суму, що перевищує 1500,00 грн., немає законних підстав.

Позивач вважає таку бездіяльність/дії Пенсійного органу щодо незарахування при переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах на підземних роботах за Списком № 1 до його страхового стажу періодів роботи на підземних роботах з 01.07.2014 року по 02.12.2015 року, що складає 01 рік 05 міс. 02 дня пільгового страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1 та, відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», додатково до загального страхового стажу - 01 роки 05 міс. 02 дня (загалом до загального страхового стажу 02 роки 10 міс. 04 дня), а також до загального страхового стажу, у відповідності до трудової книжки, 01 рік 08 міс. 05 днів у періоді роботи з 11.07.1991 року по 05.10.1998 року, а також щодо обмеження індексації, звернувся до суду із цією позовною заявою, за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення загального (страхового) пільгового стажу.

Так, згідно матеріалів справи, позивач у спірний період здійснював свою трудову діяльність, у тому числі в ДП Артемвугілля (код 32270533) з 01.07.2014 по 30.11.2014р.р

Судом встановлено, про те, що спірний період роботи позивача з 01.12.2014 по 02.12.2015 р.р. не було зараховано Пенсійним органом до страхового та пільгового стажу через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.

Також, судом встановлено про те, що відповідно до розрахунку страхового стажу (Форма РС-право) до загального страхового стажу позивача у відповідності до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 зараховано періоди роботи та служби з 11.07.1991 по 16.11.1992, з 18.11.1992 по 17.11.1994 військова служба, з 04.01.1995 по 07.02.1995 по 18.11.1997 військова служба інша, з 03.02.1998 по 02.09.1998.

Записи трудової книжки серії НОМЕР_1 не містять відомостей про період роботи з 03.09.1998 по 04.10.1998 р.р.

Отже, доводи позивача про нерахахування до загального страхового стажу періоду його роботи безпосередньо з 11.07.1991 року по 05.10.1998 року, не знайшли свого підтвердження.

Слід вказати, що записи у трудовій книжці позивача щодо роботи в спірний період, зокрема з 01.12.2014 по 02.12.2015 р.р. викладені чітко та розбірливо.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут і далі - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами статті 113 Закону №1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами 4-6, 9 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Згідно із положеннями частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Таким чином, позивач не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Наведена правова позиція узгоджується з правовими висновками, неодноразово викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 12 вересня 2019 року у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на вказані норми чинного законодавства суд приходить до висновку, що вказані Пенсійним органом підстави, не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відмовляючи позивачу в зарахуванні даних періодів роботи до страхового та пільгового стажу при обчисленні пенсії, відповідач фактично покладає саме на застраховану особу відповідальність за неперерахування страхувальником відповідних страхових внесків, порушуючи тим самим вищенаведені положення чинного законодавства.

Таким чином, період роботи, за який підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Тому, суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання підприємством обов`язку по своєчасній сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Слід вказати, що у спірний період прямий обов`язок роботодавця позивача утримати з його заробітної плати відповідні кошти та здійснювати перерахування страхових внесків.

При цьому, суд зауважує, що трудовий (страховий) стаж та стаж, який дає право на пільгове призначення пенсії не є тотожними поняттями.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, яка діяла з 16.01.2003 року до 03.08.2016 року.

Крім того, суд зауважує, що пільговий характер виконуваної роботи у спірні періоди підтверджений наявними в матеріалах справи довідками та копією трудової книжки, та також не спростовується відповідачем.

Суд звертає увагу на положення частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім цього, суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що зазначені періоди з 01.07.2014 року по 02.12.2015 року мають бути зараховані, як до страхового так і до пільгового стажу.

Як наслідок, підлягає задоволенню і вимога позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи період його роботи з 01.07.2014 року по 02.12.2015 року та здійснити з 10.06.2024 року перерахунок та виплату призначеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог позивача в частині обмеження індексації.

Стаття 51 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок проведення індексацій пенсій врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (далі - Постанова №168).

Пунктами 1 та 2 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Пунктом 10 Постанови №168 установлено, що: у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 17 цієї Постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 17 цієї Постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Тобто на виконання повноважень, наданих законодавством України, Кабінет Міністрів чітко визначив межу перерахунку, а саме 1500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням пункту 10 постанови №168 з 01.03.2023 року, що також не заперечується позивачем.

Суд зауважує, що обмеження верхньої межі індексації застосований для того, щоб в умовах воєнного стану та дотаційних економічних ресурсів збалансувати потреби, захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.

При цьому виключень щодо неврахування пункту 10 Постанови №168 під час проведення перерахунку пенсії законодавство не містить, зазначений пункт чинний, не суперечить вимогам закону та містить імперативну вимогу щодо граничної межу розміру збільшення, з огляду на що підлягає застосуванню відповідачем.

На думку суду, постановою Кабінету Міністрів України, яка визначає порядок індексації пенсійних виплат у 2023 році, встановлено гранична сума 1500,00 грн, яку не має перевищувати сума індексації.

Суд звертає увагу на те, що питання застосування граничного розміру індексації пенсій з 01.03.2023 року відповідно до постанови №168 було предметом судового розгляду Верховним Судом у справі №420/25804/23 та відповідно до висновків викладених у постанові від 07.06.2024 року суд дійшов висновку про правомірність дій пенсійного органу щодо встановлення позивачу індексації пенсії з 01.03.2023 у розмірі граничної величини, передбаченої пунктом 10 постанови №168, - 1500,00 грн.

В межах справи №420/25804/23 Верховним судом досліджувалось нормативно-правове регулювання визначення граничної величини суми індексації пенсії ,з огляду на що, суд враховує висновки Верховного Суду під час розгляду цієї справи.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку що обмеживши суму нарахованої у 2023 році індексації пенсії, пенсійний орган діяв у межах покладених на нього повноважень та відповідно до вимог чинного нормативно-правового акту, який передбачав проведення такої індексації.

Крім того, суд зауважує, що встановлення постановою Кабінету Міністрів України граничної суми індексації 1500,00 грн. не є звуженням пенсійних прав, свобод та інтересів позивача у розумінні чинного законодавства.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в цій частині викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо інших вимог позивача, зокрема щодо здійснення перерахунку пенсії позивача, зокрема у відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», слід зазначити про таке.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є передчасними.

Враховуючи, що перерахунок та виплату пенсії наразі не проведено, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невключення ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи періоду його роботи з 01.07.2014 року по 02.12.2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи період його роботи з 01.07.2014 року по 02.12.2015 року та здійснити з 10.06.2024 року перерахунок та виплату призначеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 908,40гривень.

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , зареєстрований як ВПО: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 23.10.2024 року.

Суддя В.В. Ільков