Ухвала

від 23.10.2024 по справі 200/7048/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

23 жовтня 2024 року Справа №200/7048/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пров. Світлодарський, 6а, код ЄДРПОУ 38344364) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) про зобов`язання поновити реєстрацію позивача у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області поновити реєстрацію ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року.

Ухвалою від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі.

21 жовтня 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 38344364) на період до набрання чинності рішення у цій справі.

Заява вмотивована тим, що оскаржуване рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року передбачає скасування реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» з 01.10.2024 року та перехід платника на загальну систему оподаткування з обов`язковою (вимушеною) реєстрацією в якості платника податку на додану вартість (далі ПДВ) зі сплатою податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Представник позивача зазначає, що перехід від спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку 5% від отриманого доходу на загальну систему оподаткування зі сплатою податку на прибуток викличе у підприємства додаткове навантаження у розмірі18% від чистого прибутку.

Водночас, враховуючи, що більшість абонентів позивача не є платниками ПДВ (приватні особи, більшість юридичних осіб, бюджетні підприємства, організації, контролюючі органи тощо), а основні витрати ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» полягають у сплаті вартості послуг контрагентам не платникам ПДВ та у виплаті заробітної плати власному штатному персоналу, що не дає право підприємству формувати податковий кредит з ПДВ та отримувати його відшкодування з бюджету, то початок вимушеної сплати ПДВ з переходом на загальну систему оподаткування приведе до прямого додаткового навантаження у розмірі 20% від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5% від суми доходу викличе у підприємства додаткове навантаження у розмірі 15% від всієї суми доходів.

Такий податковий тягар для позивача стане критичним та унеможливить подальшу господарську діяльність через її недоцільність з точки зору отримання прибутку, вірніше його відсутності.

Також позивачем зазначено, що негативними наслідками такого явища стануть вимушене зупинення діяльності підприємства, неминуче вивільнення працівників через неспроможність позивача виплачувати зарплатню та припинення забезпечення послуги з доступу до мережі Інтернет абонентам (приватні та юридичні особи, бюджетні підприємства, організації, контролюючі органи тощо).

З переходом на загальну систему оподаткування зі сплатою податку на прибуток, реєстрацією платника та сплатою ПДВ позивач вимушений буде на час розгляду судом справи вести складний податковий облік, для цього залучати додаткових фахівців у сфері бухгалтерського обліку, що істотно ускладнить господарську діяльність ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» та фінансове навантаження на його витрати.

Перехід зі спрощеної на загальну систему оподаткування має наслідком зміну системи оподаткування, відтак позивач стає платником податку на прибуток та ПДВ, а тому має включати у вартість товарів (послуг) податок на додану вартість з обов`язковою реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та змінити формат розрахункових документів - відображати у ньому обов`язковий реквізит «сума ПДВ», що створюватиме відчутні проблеми у веденні податкового обліку та у здійсненні розрахунків не лише для позивача, а й для контрагентів.

У випадку задоволення позову виникне необхідність у позивача анулювати реєстрацію платника ПДВ, товариство буде зобов`язано анулювати ПДВ за період, що минув, а також буде зобов`язано анулювати всі податкові накладні, що виписані на адресу контрагентів та подавати до контролюючого органу уточнюючу податкову звітність. Такі ж обов`язки щодо коригування податкових зобов`язань/кредиту, подання уточнюючих декларацій з ПДВ виникнуть і у контрагентів.

Позивач зазначає, що оскільки він не мав та не має намірів самостійно змінювати систему оподаткування зі спрощеної на загальну, то без зупинення дії оскаржуваного рішення № 356/05-99-04-12/38344364 на час судового розгляду справи ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» фактично буде поставлене перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування щодо всіх операцій (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення) та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи буде вимушено перебувати у дуже скрутному положенні особи, яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів.

Таке положення позивача призведе до розриву або критичного ускладнення партнерських, договірних господарських відносин з контрагентами, що матиме наслідком утруднення або неможливість їх відновлення у подальшому, ускладнить налагодження нормального режиму господарської діяльності підприємства, а тому для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги, що ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» не має намірів самостійно змінювати систему оподаткування зі спрощеної на загальну, то без зупинення дії оскаржуваного рішення №356/05-99-04-12/38344364 на час судового розгляду справи з боку контролюючого органу є неминучими застосуванням штрафних санкцій щодо сплати ПДВ та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

У випадку задоволення позову виникне очевидна необхідність у судовому порядку скасовувати такі податкові рішення та штрафні (фінансові) санкції, що призведе до необхідності у підприємства докладати значних зусиль та витрат на поновлення своїх прав та інтересів.

Отже, представник позивача зазначає, що завдана позивачу шкода внаслідок вище наведених негативних факторів буде значно більшою та, ймовірно, не виправною, аніж внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, оскільки зупинення господарської діяльності підприємства призведе до незворотних наслідків, а відновлення ділових зв`язків, нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення на всій території України правового режиму воєнного стану, що зумовило погіршення умов ведення бізнесу, потягне за собою потребу значних зусиль і витрат у разі задоволення вимог позивача по суті спору у цій справі.

Такі негативні наслідки, на думку представника позивача, ускладнять чи унеможливлять у подальшому виконання рішення суду про скасування спірного рішення, та зроблять неефективним захист і поновлення порушених прав або інтересів підприємства, за захистом яких воно звернулося до суду.

За таких обставин, представник позивача вважає за доцільне у цій справі застосувати спосіб забезпечення адміністративного позову - зупинити дію рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» на період до набрання чинності рішення по судовій справі.

Відповідно до ч. ч. 1-3ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно до частини першоїстатті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другоїстатті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другоїстатті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другоїстатті 151 КАС Україниє існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другоюстатті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначенихКодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка законності спірних дій станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» роз`яснено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Тобто, необхідною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову є одна з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення; а також наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом,і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, виходячи із принципу співмірності заявлених вимог із заявленим заходом забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 150-154, 160, 165, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пров. Світлодарський, 6а, код ЄДРПОУ 38344364) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) про зобов`язання поновити реєстрацію позивача у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року, відмовити.

Згідно з частиною другоюстатті 256 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини восьмоїстатті 154 Кодексу адміністративного судочинства України,ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя І.М. Тарасенко