Рішення

від 23.10.2024 по справі 280/8148/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2024 року Справа № 280/8148/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» (69000, м.Запоріжжя, вул.Штабна, буд. 13, прим. 23, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд.38; ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» (далі позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403020/2024/000022/2 від 29 березня 2024 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що позивачем виконані усі умови, визначені Митний кодексом України від 13 березня 2012 року№ 4495-VI (далі - МК України) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є протиправним. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог статті 57 МК України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2r) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

13 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Тернопільська митниця вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА403020/2024/000022/2 від 29 березня 2024 року, у графі 33 якого зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні (транспортні витрати) та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: копію митної декларації країни відправлення; висновок щодо вартісних характеристик підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Посадовою особою підрозділу митного оформлення митного органу, яка здійснює митний контроль та митне оформлення згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної вартості за кодами МФ 105-2, 106-2. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України, вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МК України. Рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягають скасуванню. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

13 вересня 2024 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі для повного та всебічного встановлення усіх обставин справи.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, - відмовлено.

05 серпня 2024 року позивачем через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду надано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

15 травня 2023 року ТОВ «ТД «АМТ» (м. Дніпро) (далі - Покупець) уклало з компанією

SHEJIANG SAFUN INDUSTRIAL CO.LTD, CHINA (Китай) (далі - Продавець) зовнішньоекономічний контракт № SAFUN-1-2023TD на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною вказаного контракту.

На виконання умов вищезазначеного Контракту, згідно Специфікації №1 від 20 червня 2023 року, рахунку-фактури від 14 листопада 2023 року за №23SP-SR0725 ТОВ «ТД «АМТ» товарів здійснено поставку товарів (газонокосарки).

28 березня 2024 року ввезена партія товару задекларована позивачем до Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД) № 24UA403020004631U0.

Митна вартість товарів позивачем визначена за основним методом.

Товарна партія поставлялась на умовах FOB (Китай) згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".

На підтвердження факту вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, як і при оформленні попередньої частини товару, підприємством надано митному органу наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № SAFUN-1-2023TD від 15 травня 2023 року; додаток (специфікація) до нього №1 від 20 червня 2023 року; рахунок - фактура від 14 листопада 2023 року за №23SP-SR0725; пакувальний лист; платіжна інструкція №168 від 25 жовтня 2023 року.

На підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України позивачем до митниці надано наступні документи: договір фрахту №2110/912/2019 від 21 жовтня 2019 року; заявка на перевезення від 12 вересня 2023 року №1/63; коносамент № BW23110225В від 15 листопада 2023 року; рахунок №L70534 від 19 лютого 2024 року; довідка про транспортні витрати від 23 лютого 2024; накладні № 05362 від 29 лютого 2024 та №0001184/1 від 26 березня 2024 року.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею позивачу направлено електронні повідомлення наступного змісту:

«Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності -інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; -висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару."

Листом від 28 березня 2024 року № 001-28/03 ТОВ «ТД «АМТ» до митниці надано комерційну пропозицію, а також прайс лист.

29 березня 2024 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA403020/2024/000022/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивачем, з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, задекларовано зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № 24UA403020004767UА від 29 березня 2024 року.

Загальна різниця митних платежів (ввізне мито, ПДВ, акцизний податок) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 17912,88 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові і та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в частинні 2 статті 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року по справі № 826/18258/13-а.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 МК України).

Згідно зі статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару з наступних підстав.

Згідно з рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг № L70534 від 19 лютого 2024 року термін сплати рахунку становить 29 лютого 2024 року, проте до митого оформлення не подано документів, які б свідчили про оплату транспортно-експедиційних послуг по вказаному рахунку. У зв`язку з цим неможливо перевірити всі числові значення складових частин митної вартості, які повинні бути сплачені, а саме транспортні витрати. Згідно з пунктом 4.2 договору на перевезення від 21 жовтня 2019 року № 2110/912/2019 мають бути надані акти виконаних робіт та заявки, які до митного оформлення не подані. Даний факт вказує про неможливість перевірки всіх числових значень складових частин митної вартості, таких як транспортні витрати.

Крім того, відповідно до рахунку на перевезення № L70534 від 19 лютого 2024 року, виділено послуги з морського перевезення та залізничного перевезення що надані Global Conteiner Lines Latvija SIA, проте згідно з накладною УМВС зазначено, що перевізником вантажу є «INTERNATIONAL CARGO SERVICE H.D». Інформація, яка б підтверджувала причетність «INTERNATIONAL CARGO SERVICE H.D» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладних УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між Global Conteiner Lines Latvija SIA та «INTERNATIONAL CARGO SERVICE H.D», що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості.

Також, на думку митниці, документально не підтверджено частину транспортного маршруту, оскільки відповідно до залізничної накладної від 29 лютого 2024 року №05362 місце завантаження - Славков, хоча товар прибув у Гданськ, Польща згідно з коносаментом від 15 листопада 2023 року № BW23110225В.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов`язані з транспортуванням цього товару).

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

За поясненнями позивача, на підтвердження заявленої митної вартості товару та транспортних витрат задекларованої товарної партії декларантом надано, зокрема, рахунок - фактуру від 14 листопада 2023 року за №23SP-SR0725; пакувальний лист; платіжну інструкцію №168 від 25 жовтня 2023 року та рахунок №L70534 від 19 лютого 2024 року.

Крім того, з урахуванням наданих позивачем пояснень копія митної декларації країни відправлення не надавалась митниці під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії.

При цьому, з урахуванням положень частини 2 статті 53 МКУ митна декларація країни відправлення належить до додаткових документів, які надаються митниці виключно у разі їх наявності на відповідний запит, та виключно у тому випадку, якщо надані документи, передбачені містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, судом встановлено, що Контрактом № SAFUN-1-2023TD (п. 3.5. та 3.6.) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня.

З вищевикладеного вбачається, що відповідно до умов та в рамках вищезазначеного договору, позивач не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Чинним законодавством України не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації не відповідають положенням Митного кодексу України.

Також, суд зазначає, що у повідомленнях митниці до позивача відсутні розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимог стосовно надання копії митної декларації країни відправлення.

Стосовно доводів митниці щодо ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією суд вважає за необхідне зазначити, що частина 2 статті 53 МКУ визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість.

Згідно частини 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, судом встановлено, що на підтвердження митної вартості позивачем до митниці надано: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № SAFUN-1-2023TD від 15 травня 2023 року; додаток (специфікація) до нього №1 від 20 червня 2023 року; рахунок - фактура від 14 листопада 2023 року за №23SP-SR0725; пакувальний лист; платіжна інструкція №168 від 25 жовтня 2023 року; договір фрахту №2110/912/2019 від 21 жовтня 2019 року; заявка на перевезення від 12 вересня 2023 року №1/63; коносамент № BW23110225В від 15 листопада 2023 року; рахунок №L70534 від 19 лютого 2024 року; довідка про транспортні витрати від 23 лютого 2024; накладні № 05362 від 29 лютого 2024 та №0001184/1 від 26 березня 2024 року.

Окрім того, листом від 28 березня 2024 року № 001-28/03 позивач, з урахуванням частини 3 статті 53 МКУ, надав до митниці додатково наявні у нього документи, а саме: прайс-лист виробника від 17 травня 2023 року та комерційну пропозицію від 23 травня 2023 року.

Також, вказаним листом позивач повідомив відповідача про неможливість надання додаткових документів на повідомлення митниці, у зв`язку із їх відсутністю у останнього.

При цьому, зазначає, що митницею у повідомленні від позивача вимагались документи (висновок про вартісні та кількісні характеристики товару, страхові документ іт.д.), які з урахуванням положень частини 2 статті 53 МКУ не входять до переліку документів, які повинні надаватись в обов`язковому порядку для підтвердження митної вартості товарів під час здійснення митного оформлення товару.

З приводу доводів відповідача стосовно ненадання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару суд зазначає, що з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, на день декларування разом з ЕМД № 24UA403020004631U0 від 28 березня 2024 року позивачем до митного органу надана платіжна інструкція №168 від 25 жовтня 2023 року, яка підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Стосовно доводів відповідача відносно того, що згідно з рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг № L70534 від 19 лютого 2024 року термін сплати рахунку становить 29 лютого 2024 року, проте до митого оформлення не подано документів, які б свідчили про оплату транспортно-експедиційних послуг по вказаному рахунку. У зв`язку з цим неможливо перевірити всі числові значення складових частин митної вартості, які повинні бути сплачені, а саме транспортні витрати, та інших порушень суд зазначає наступне.

Додатковою угодою №10-4 від 28 лютого 2024 року до договору фрахту №2110/912/2019, копія кого міститься в матеріалах справи, строк оплати рахунку №70534 від 19 лютого 2024 року змінений, у зв`язку до митного органу позивачем не надано платіжних документів на підтвердження оплати рахунку у зв`язку з їх відсутністю у останнього на день декларування та митного оформлення.

При цьому, факт оплати рахунку № L70534 від 19 лютого 2024 року підтверджується платіжною інструкцією №37 від 09 травня 2024 року, який міститься в матеріалах справи.

Окрім того, згідно положень договору фрахту, пунктом 4.2 договору фрахту №2110/912/2019 від 21 жовтня 2019 року не передбачено обов`язку для перевізника надавати одночасно і акти виконаних робіт, і заявки.

Також, з матеріалів справи вбачається, що заявка на перевезення №1/63 від 12 вересня 2023 року надавалася митниці на день декларування разом із ЕМД, що підтверджується її графою 44 та спростовує зауваження митниці в цій частині.

Також, суд зазначає, що перевезення спірної товарної партії товару здійснювалось відповідно до укладеного договору фрахту №2110/912/2019 від 21 жовтня 2019 року, згідно якого перевізником виступала компанія Global Conteiner Lines Latvija SIA.

З рахунку на оплату транспортних послуг № L70534 від 19 лютого 2024 року та довідки про транспортні витрати від 23 лютого 2024 року вбачається, що здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу - морським транспортом (для підтвердження факту здійснення морського перевезення видавався морський коносамент №ВW23110225В від 15 листопада 2023 року) та наземним залізничним транспортом (накладна №05362 від 29 лютого 2024 року).

Відповідно до статті 128 Кодексу торговельного мореплавства України, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення".

Відповідно до статті 133 цього ж Кодексу, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до частини статті 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в даному випадку виступає компанія Global Conteiner Lines Latvija SIA залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто компанія «INTERNATIONAL CARGO SERVICE H.D» були залучена до виконання наземного перевезення основним перевізником. З даною компанією ТОВ «ТД «АМТ» не має жодних договірних відносин.

Після виконання своїх обов`язків щодо перевезення вантажу, компанія перевізник виставила єдиний рахунок № L70534 від 19 лютого 2024 року на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення.

У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року (далі - наказ № 599), визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення товару позивачем надано: договір фрахту №2110/912/2019 від 21 жовтня 2019 року; заявка на перевезення від 12 вересня 2023 року №1/63; коносамент № BW23110225В від 15 листопада 2023 року; рахунок №L70534 від 19 лютого 2024 року; довідка про транспортні витрати від 23 лютого 2024; накладні № 05362 від 29 лютого 2024 та №0001184/1 від 26 березня 2024 року.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, позивач надав наявні в нього документи на підтвердження транспортної складові митної вартості товару, при цьому митний орган не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, відповідно до положень частини 3 статті 53 МКУ висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією може надаватись декларантом у разі наявності обґрунтованих розбіжностей в наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення та відзив відповідача не містять обґрунтувань щодо наявності підстав для вимоги про надання вищезазначеного документа. Крім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи: специфікація, рахунок на оплату та додаткові документи: прайс-лист, комерційна пропозиція які підтверджують, що вартість товару відповідає сумі, вказаній у митній декларації 24UA403020004631U0 від 28 березня 2024 року.

Ці відомості не мають розбіжностей, чітко кореспондуються між собою та ідентифікуються з задекларованим товаром, тому відсутня необхідність у наданні такого висновку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у статті VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі Оцінка товарів для митних цілей, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд вважає необґрунтованим використання лише наявної у митниці інформації щодо раніше визнаних митних вартостей за іншою ЕМД, оскільки сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від ціни наявної у базах митного органу, а саме наявної інформації щодо раніше визнаних митними органами митних декларацій на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

У постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 810/3295/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

В силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403020/2024/000022/2 від 29 березня 2024 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені статтями 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (вул.Штабна, буд. 13, приміщення 23, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 42822115),

Відповідач - Тернопільська митниця (вул. Текстильна, б. 38, м. Тернопіль, 46400; код ЄДРПОУ 43985576).

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов