Рішення

від 18.10.2024 по справі 300/4685/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р. справа № 300/4685/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Микитчук Р.Р.,

представників позивача Семчука М.М., Юрків М.І.,

представників відповідача Безверхіва В.І., Мельника О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Тлумацької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення сорокової сесії Тлумацької міської ради сьомого скликання від 28.02.2020 №1463-40/2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », а тому вказане рішення підлягає до скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням 7 сесії 5 скликання Тарасівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 27.03.2007 ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення технічної документації по приватизації земельних ділянок, що знаходяться в с. Тарасівка, зокрема для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,60 га в урочищі «Могила». Вказав, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні позивача з 2003 року, що підтверджується відповідними документами. Проте, рішенням відповідача від 28.02.2020 №1463-40/2020 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, в межах населеного пункту с. Тарасівка урочищі «Могила» площею 0,98 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, 0,60 га з яких знаходиться у користуванні ОСОБА_1 . Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Звернув увагу, що спірне рішення порушує його право на приватизацію земельної ділянки в розмірі 0,60 га в урочищі «Могила», оскільки третій особі надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,98 га, в межах якої розташована земельна ділянка площею 0,60 га, яка перебуває у його користуванні. Як наслідок, оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що за приписами частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Звернув увагу, що місце розташування земельної ділянки в с. Тарасівка урочище «Могила», на яку згідно з рішенням 7 сесії 5 скликання Тарасівської сільської ради від 27.03.2007 надано дозвіл позивачу на оформлення технічної документації по приватизації земельної ділянки, не відповідає місцю розташування земельної ділянки, на яку надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. На думку відповідача, оскаржене рішення прийнято правомірно, тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Крім цього, представником відповідача 09.10.2024 подано додаткові пояснення по справі в яких вказав, що зазначені земельні ділянки не накладаються одна на одну. Враховуючи схему земельних ділянок в урочищі «Могила» долучену до матеріалів справи, з розбивкою користувачів вважає, що вказані земельні ділянки є різними, так як розміщені в одному масиві, однак в різних місцях.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою залучено ОСОБА_2 до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Звернули увагу суду, що ні позивач, ні третя особа із заявами про затвердження технічної документації та проекту землеустрою щодо земельної ділянки до відповідача не зверталися. Просили суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судові засідання не з`являвся, хоча про кожну дату, час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку, передбаченому ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, судом 01.07.2024, за приписами частини 1 статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України, опубліковано оголошення про розгляд даної справи на офіційному сайті Судової влади України, веб-сторінці Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с.44).

Таким чином, судом вчинено усі можливі заходи з метою повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про розгляд даної адміністративної справи.

Пояснення третьої особи щодо позову та відзиву до суду не надходили.

Суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Рішенням Тарасівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 12.08.2003 №78 надано ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,60 га в урочищі «Могилка» (а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи рішенням 7 сесії 5 скликання Тарасівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 27.03.2007 ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення технічної документації по приватизації земельних ділянок, що знаходяться в с. Тарасівка, зокрема для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,60 га в урочищі «Могила» (а.с.135).

На підставі цього рішення ПП «Азимут» в 2007 році виконані топографо-геодезичні роботи по встановленню меж землевпорядкування по підготовці та видачі державного акту на право власності (технічна документація) на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 в урочищі «Могила» с. Тарасівка, Тлумацького району, Івано-Франківської області та складено технічний звіт (а.с.8-23).

В подальшому, рішенням сорокової сесії Тлумацької міської ради сьомого скликання від 28.02.2020 №1463-40/2020 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Тарасівка урочище «Могила» площею 0,98 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (а.с.5).

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр» в 2021 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Тарасівка урочище «Могила» площею 0,8947 га (а.с.137-141).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ні позивач, ні третя особа із заявами про затвердження землевпорядної документації до відповідача не зверталися.

Вважаючи рішення відповідача від 28.02.2020 №1463-40/2020 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позов до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

В статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. 9,10 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Приписами частини 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Право власності на землю гарантується (частина 2 статті 1 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

За змістом частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, документація із землеустрою реєструються в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, та розглядаються у порядку черговості їх надходження.

Таким чином, за змістом статті 118 Земельного кодексу України, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року по справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17, від 22 лютого 2019 року по справі № 813/1631/14.

З системного аналізу приписів статті 118 Земельного кодексу України слідує, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, відповідна рада може відмовити.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення технічної документації по приватизації земельної ділянки, що знаходяться в с. Тарасівка для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,60 га в урочищі «Могила», а ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Тарасівка урочище «Могила» площею 0,98 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Внаслідок співставлення картографічних проектних матеріалів земельного характеру із з`ясованими в судовому засіданні обставинами, суд дійшов переконання, що земельна ділянка розміром 0,60 га в урочищі «Могила» (на яку ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення технічної документації по приватизації земельної ділянки), охоплюється земельною ділянкою площею 0,98 га в урочищі «Могила» (на яку ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність).

Суд зазначає, що як в технічному звіті ПП «Азимут» від 2007 року, так і в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Тарасівка урочище «Могила», який виконаний ТОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр» в 2021 році, є прив`язка земельної ділянки до електричних опор Леп 35 кВт та Леп 110 кВт в урочищі «Могила» с. Тарасівка, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

Отже, наведені обставини, в розрізі застосування статті 118 Земельного кодексу України, свідчать про те, що позивач і третя особа зверталися до відповідача для отримання дозволу на виготовлення земельної документації фактично на одну і туж земельну ділянку (земельна ділянка площею 0,98 га в урочищі «Могила» охоплює земельну ділянку площею 0,60 га).

Судом вже встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження землевпорядної документації щодо вказаної земельної ділянки відсутні у зв`язку з неподанням позивачем і третьою особою відповідних заяв.

При цьому, суд вважає, що рішення відповідача про надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року в справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року в справі № 750/8511/17, від 05 березня 2019 року в справі № 360/2334/17 та від 28 лютого 2020 року в справі №461/1257/17, від 15 березня 2021 року в справі № 441/701/17, від 15 вересня 2021 в справі № 740/4635/16-а.

З огляду на те, що на спірну земельну ділянку претендують позивач та третя особа, які виготовили в свій час відповідну земельну документацію, вказані особи мають право звернутися до відповідача за їх погодженням (затвердженням), так як земельне законодавство України не містить заборони чи обмеження з приводу кількості виготовлених проектів землеустрою, які подані на погодження (затвердженням) відносно однієї земельної ділянки.

Як вже зазначено судом вище, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність приймає відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У даних публічно-правових відносинах таким органом є відповідач.

Відповідач прийнявши рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою вищевказаної земельної ділянки, третій особі, жодним чином не порушив права позивача, який також скористався своїм правом і виготовив технічний звіт на спірну земельну ділянку, адже право власності на таку земельну ділянку не визнано за жодною особою, тобто, як позивач, так і третя особа мають рівні права на неї. Разом з цим, у відповідності до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України документація із землеустрою розглядаються у порядку черговості їх надходження.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, натомість позивачем не доведено порушення його права внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

В підсумку суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення до задоволення не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення №1463-40-2020 від 28.02.2020, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 23 жовтня 2024 р.