Рішення

від 22.10.2024 по справі 320/33953/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року № 320/33953/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн щомісяця, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 01.06.2023 по 04.09.2023 протиправною;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 20 100 грн щомісяця, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 01.06.2023 по 04.09.2023.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу щомісячної додаткової винагороди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/33953/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вказує про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідачем подано заяву про закриття провадження у даній справі, з огляду на відсутність спору, так як відповідач сплатив позивачу додаткову винагороду у розмірі 20 100 грн щомісяця, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 01.06.2023 по 04.09.2023.

Однак, враховуючи, що вимоги статті 138 КАС України не передбачають правових підстав для закриття провадження у справі на підставі заяви відповідача, клопотання останнього задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач з 15.03.2022 по 04.09.2023 проходив військову службу по мобілізації у в/ч НОМЕР_1 .

08.05.2022 позивач отримав відкритий вогнепальний перелом лівої стегнової кістки, відкритий вогнепальний перелом правого передпліччя з пошкодженням правої променевої артерії під час перебування у складі резервного підрозділу в н.п. Новодонецьке Донецької області при здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, внаслідок чого з 09.05.2022 по 26.12.2022 проходив лікування.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.01.2023 №35 позивача у відповідності п. 116 пп. 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира НОМЕР_2 зенітного полку.

У зв`язку з невиплатою відповідачем додаткової винагороди, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листом від 20.09.2023 №939/1/1/443 відповідач повідомив, що причиною не нарахування додаткової винагороди є відсутність механізму виплати даної винагороди.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає мовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває досі.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі-Постанова №168).

Так абзацом 7 п. 1-1 Постанови №168 передбачено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Також абзацом двадцять дев`ятий пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260) передбачено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).

Відтак зазначені нормативно-правові акти як підставу для виплати додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці зазначають необхідність визнання їх військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Згідно довідок ВЛК , поранення позивача пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку із чим позивач має право на отримання відповідної додаткової винагороди, згідно постанови КМУ №168.

Разом з тим, при розгляді даної справи, судом встановлено, що відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди у розмірі 20 100,00 грн., передбаченою постановою КМУ №168 за спірний період на загальну суму 62 035,30 грн.

Вказане підтверджується реєстром №151 на виплату винагороди та платіжною інструкцією №1400 від 26.10.2023.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, з урахуванням того, що відповідачем винесено проведено нарахування та виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди за спірний період, на даний час відпали обставини, які зумовили звернутись позивача з даним позовом до суду, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе у задоволенні позову відмовити.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.