Рішення

від 21.10.2024 по справі 380/17335/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 рокусправа № 380/17335/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Лужняк О.М.

за участю:

представника позивача Луців О.М.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2024 року № UA209000/2024/000075/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2024 р. № UA209190/2024/000079.

В обґрунтування позову зазначає, що саме собою індивідуальне замовлення на поставку товарів ще не означає досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов відповідної експортно-імпортної операції. За правилом пункту 2.5 Типового договору купівлі-продажу товарів від 17.05.2022 р. № 17.05.2022 таке індивідуальне замовлення потребує прийняття його до виконання постачальником (наприклад, через виставлення рахунка-проформи або інвойса). Ні Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, ні умови договору не забороняли Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 залучати до виконання роботи інших осіб (перевізників). Вказує, що відповідач, по суті, вдався до порівняння нерівнозначних величин, що не може свідчити про наявність будь-яких розбіжностей в документах. Стверджує, що митний орган не провів консультації з ним з метою визначення основи вартості.

Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.

Відповідач у відзиві зазначає, що оскільки внесення відомостей до митної декларації країни відправлення є прерогативою експортера (що не заперечується представником позивача), то виникає питання, звідки експортер має відомості щодо вартості перевезення товару, щоб заповнювати графу статистичної вартості. Поряд з тим, навіть якщо вважати, що в статистичну вартість включена вартість перевезення до кордону, то математично таке також не відповідає дійсності та також вбачається суттєва розбіжність у вартості. Невідомо, на яких підставах та домовленостях перевізник ФОП ОСОБА_2 залучив до перевезення третю особу, оскільки договором №14/02/23 від 14.02.2023 сторони не погоджували залучення до перевезення третіх сторін. Вказує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 14.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Позивачем було подано відповідачу відповідну електронну митну декларацію №24UA209190004088U8 від 14.02.2024 року.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2024 року № UA209000/2024/000075/2, у якому зазначено наступні порушення:

- відповідно до п.2.4 контракту від 17.05.2022 року кожне замовлення покупцем буде здійснено протягом терміну дії договору у формі індивідуального замовлення. Згідно п.2.5 кожне індивідуальне замовлення здійснене покупцем є обов`язком продавця продати його та надати покупцеві на умовах означених договором та окремим індивідуальним замовленням та зобов`язання покупця забрати товар та сплатити ціну за товар, на який поширюється індивідуальне замовлення. Такі індивідуальні замовлення до митного оформлення не подавались;

- рахунок про вартість транспортних послуг №12/02/2024 від 12.02.2024 року видано ФОП ОСОБА_2 , однак відповідно до поданого CMR №А 450847 від 22.02.2024 року перевізником за даною партією товару є ФОП ОСОБА_3 . Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано;

- вартість товару зазначена у експортній декларації країни відправлення №24PL394010E0136998 від 12.02.2023 року не відповідає вартості зазначеній в інвойсі, який було надано до митного оформлення, а також не відповідає задекларованій митній вартості товару.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2024/000079.

Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2024 року №UA209000/2024/000075/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2024/000079.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

-визначення митної вартості декларантом;

-перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем додано: типовий договір купівлі-продажу товарів від 17.05.2022 року №17.05.2022; рахунок-проформа від 01.02.2024 року №OF/EX/24/000002; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 08.02.2024 року № 47; рахунка-фактура (інвойс) від 12.02.2024 року №F/EXP/24/000002; пакувальний лист від 12.02.2024 року; сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 12.02.2024 року №PL/MF/AT 0125987; митна декларація країни відправлення від 12.02.2024 року № 24PL394010E0136998; прайс-листавід 30.01.2024 року; договір на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.02.2023 року № 14/02/23; договір-заявка від 12.02.2024 року № 12-02/24-П; рахунка-фактура від 12.02.2024 року №12.02.2024; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 12.02.2024 року № 450847.

Перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо ненадання індивідуальних замовлень до митного оформлення.

Саме собою індивідуальне замовлення позивача на поставку товарів ще не означає досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов відповідної операції. Відповідно до п.5 розділу 2 Типового договору купівлі-продажу товарів від 17.05.2022 року №17.05.2022 укладеного між позивачем та Max-Pol Spolska z Organiczova Odrowiedzialnoscia SP.K. таке індивідуальне замовлення потребує прийняття його до виконання постачальником.

Оскільки позивач подав до митного оформлення як Рахунок-проформу від 01.02.2024 року №OF/EX/24/000002, так і Рахунок-фактуру (інвойс) від 12.02.2024 року №F/EXP/24/000002, то в пред`явленні митному органу індивідуального замовлення, не було необхідності.

Щодо відсутності документів між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу, що жодними нормативно-правовими документами, зокрема, самою Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, згаданим договором купівлі-продажу не передбачено заборону на залучення перевізником третіх осіб до виконання своїх зобов`язань, а тому зазначене твердження не може бути покладене в основу даного рішення.

Щодо невідповідності вартості товару зазначеної в експортній декларації країни відправлення №24PL394010E0136998 від 12.02.2023 року вартості зазначеній в інвойсі.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 20.11.2018 року у справі №820/140/18 Верховний Суд зазначив, що при розрахунку статистичної вартості на умовах поставки EXW до вартості товарів (суми інвойсу) додається вартість доставки таких товарів до митного кордону країни експорту та витрати на їх страхування. Тому статистична вартість товарів завжди є більшою, ніж вартість, зазначена в договорі (контракті).

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах умовами поставки товару є саме EXW.

Зазначена обставина пояснює згадану відповідачем невідповідність вартості товару.

Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митних деклараціях, надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

При цьому, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що ї є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Інші аргументи відповідача спростовуються викладеним.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірних рішення та картки відмови митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2024 року №UA209000/2024/000075/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2024 року №UA209190/2024/000079.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» (адреса: м.Львів, вул.Джорджа Вашингтона, 4В/46, код ЄДРПОУ 43613919) сплаченого судового збору у сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 22 жовтня 2024 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович