Ухвала

від 22.10.2024 по справі 420/32277/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32277/24

УХВАЛА

22 жовтня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хлімоненкової М.В., розглянувши заяву представника позивача Приватного підприємства «Спайдер-Нет» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Приватного підприємства «Спайдер-Нет» до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення реєстрації платника єдиного податку,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Спайдер-Нет» до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення реєстрації платника єдиного податку.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито спрощене провадження у даній справі.

18.10.2024 представником позивача до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 №213/15-32-04-06-16 від 30.09.2024 року на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що у підприємства у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування Єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Підприємство зазначає, що оскаржуване рішення є очевидно незаконним, оскільки акт і оскаржуване рішення були видані у 3 кварталі 2024 року, а анулювання реєстрації підприємства платником єдиного податку у 2 кварталі 2024 року, такий стан справ прямо протирічить положенням п.5 ст.298.2.3. ПКУ. Таким чином за текстом оскаржуваного рішення воно підлягає застосуванню з дати, що передує не тільки даті винесення оскаржуваного рішення, але й даті акту, на який як на підставу міститься посилання в оскаржуваному рішенні, тобто документу, який фіксував наявність з позиції Головного управління ДПС в Одеській області порушення ПКУ.

Заявник зауважує, що початок сплати ПДВ, враховуючи те, що більшість Абонентів підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати підприємства полягають у сплаті орендної плати особам неплатникам ПДВ та у виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою Єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликає у Підприємства додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Реєстрація підприємства платником ПДВ є невідворотним обов`язком підприємства відповідно до вимог ст. 181.1 ПКУ, оскільки лише за 1 півріччя 2024 року оборот підприємства склав 951016,76 грн. (що підтверджується податковим звітом підприємства за 1 півріччя 2024 року, копія якого додана до клопотання), а за 3 квартали 2024 року оборот підприємства склав 1381854,78 грн. (що підтверджується податковим звітом Підприємства за 3 квартали 2024 року, копія якого додана до клопотання). Крім того, внаслідок оподаткування підприємства ПДВ виникне ситуація втягування у стан податкової та фінансової невизначеності багатьох контрагентів підприємства. Незастосування забезпечення позову безумовно зробить об`єктивно неможливим повне виконання рішення суду у разі задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, адже підприємство, ставши платником ПДВ почне генерувати податковий кредит для контрагентів (абонентів), який, відповідно буде впливати на фінансові та податкові результати контрагентів, а у разі скасування Оскарженого рішення, зазначені контрагенти, втратять право на податковий кредит за весь період слухання справи та будуть завантажувати саме ж ГУ численними уточнюючими деклараціями з ПДВ.

Таким чином, за твердженнями заявника, баланс інтересів сторін у випадках застосування чи незастосування забезпечення неможливо підтримати, оскільки у разі незастосування забезпечення постраждають від фінансової та податкової невизначеності додатково абоненти.

До того ж, заявник звертає увагу й на ту обставину, що строк набрання чинності оскаржуваним рішенням не тільки суперечить процедурі ПКУ (п. 5 ст. 298.2.3 ПКУ), але й породжує у підприємства обов`язки у минулому, до дати оскаржуваного рішення, виконати які воно не може внаслідок спливу часу, що відверто робить стан підприємства та його подальші дії такими, що у будь якому разі підприємство буде додатково притягнуто до подальшої відповідальності, що крім іншого суперечить принципу «Non bis in idem». Оскаржуване рішення несе у собі індивідуальне регулювання, що зобов`язує підприємство виконати певні дії у минулому, протягом значного періоду часу до виникнення оскаржуваного рішення.

Незастосування мір щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, на думку заявника, приведе до того, що підприємство буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати Податок на прибуток та ПДВ, а не Єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення. Без зупинення оскаржуваного рішення фактично буде поставлене перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення) щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні).

Як визначено ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

В силу вимог ч.1, 2 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на правові висновки щодо застосування положень КАС України, викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №300/5005/22 та від 21 вересня 2023 року у справі №600/1531/23-а, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Оцінюючи доводи заявника, суд звертає увагу, що у спірному випадку, анулювання ПП «Спайдер-Нет» реєстрації платником єдиного податку третьої групи, здійснено згідно з абз.5 пп.298 2.3 п.298.2 ст.298 ПК України.

Згідно підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

У відповідності до п.3 пп.299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС в Одеській області проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків ПП «Спайдер-Нет», результати якої оформлено актом від 08.07.2024.

За наслідком проведеної перевірки 30.09.2024 прийнято оскаржуване позивачем рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків юридичної особи ПП «Спайдер-Нет». Дата анулювання 30 червня 2024 року.

Проаналізувавши викладене вище, доводи заявника, надані на їх підтвердження докази, та приведені правові норми, суд вважає, що підприємством доведено наявність підстав, визначених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, позаяк метою вказаного процесуального рішення, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.

Суд вважає, що незастосування заходів забезпечення позову матиме суттєві наслідки для позивача у вигляді зміни системи оподаткування зі спрощеної на загальну.

В свою чергу, зміна системи оподаткування призведе до того, що на позивача буде покладено додаткове податкове навантаження у вигляді податку на прибуток та податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, звільнення працівників підприємства, розірвання договірних відносин з контрагентами, тощо.

Також, суд зазначає, що відновлення порушених прав без вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме значних зусиль, оскільки у разі задоволення позовних вимог позивач знову матиме право перебувати на спрощеній системі оподаткування, що в свою чергу потягне за собою вжиття заходів щодо зміни порядку звітування до контролюючих органів, сплати податків, тощо.

Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Також, суд зазначає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Відтак, суд вважає, що захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи є співмірним із заявленими вимогами, адже негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову не перевищують тих негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів.

Під час ухвалення судового рішення судом враховується правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 25.10.2023 по справі №160/11784/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Приватного підприємства «Спайдер-Нет» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Приватного підприємства «Спайдер-Нет» до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення реєстрації платника єдиного податку - задовольнити.

Зупинити дію Рішення Головного управління ДПС в Одеській області №213/15-32-04-06-16 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи-юридичної особи на період до набрання законної сили рішенням у справі №420/32277/24.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА