Рішення

від 23.10.2024 по справі 440/3554/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3554/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради», Полтавської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради», Полтавської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської міжрайонної Медико- соціальної експертної комісії № 1 загального профілю Східного госпітального округу, яке викладене у довідці серії 12 ААГ № 531462 від 05.02.2024 про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 інвалідом третьої групи;

- зобов`язати Полтавську міжрайонну Медико-соціальну експертну комісію № І загального профілю Східного госпітального округу провести повторне освідування ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 на предмет встановлення ІІ групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при огляді МСЕК позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з дитинства. Позивач не погоджується із встановленою їй ІІІ групою інвалідності з дитинства, оскільки вважає, що в її випадку МСЕК повинна була встановити підвищену групу інвалідності ІІ групу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на всіх етапах медико-соціальної експертизи, проведеної МСЕК Комунального підприємства «Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» Полтавської Міської ради», рішення виносились з дотриманням положень статті 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561.

У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

У запереченнях відповідач підтримав позицію викладену у відзиві.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

28.12.2022 Комунальним підприємством «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради вперше оглянуто ОСОБА_2 за діагнозом : «Вроджена аномалія ЦНС, гіпотрофія хробака та півкуль мозочка, вазомодулярний конфлікт на тлі звитості правої хребцевої артерії, помірної змішаної гідроцефалії з двобічними вираженими окоруховими порушеннями, помірним вестибуло- атактичним синдромом, судомними нападами генералізованими та petit mal, астенічним синдромом, легкими когнітивними розладами» за результатами якого складено Акт огляду медико-соціальної експертною комісією №111/6, визнана особою з інвалідністю III групи, з дитинства, до 01.01.2024 року.

На підставі заяви за вх.№ 108 від 29.12.2022, у зв`язку з незгодою матері позивачки із рішенням МСЕК (претендує на підвищення групи інвалідності), 23.01.2023 року повторно оглянута ОСОБА_2 обласною МСЕК, за результатами якого складено Акт огляду медико-соціальної експертною комісією №135, визнана особою з інвалідністю III групи, з дитинства, до 01.01.2024 року.

05.02.2024 повторно, у зв`язку з переоглядом, позивачу встановлена третя група інвалідності з дитинства з 01.01.2024 на строк до 01.03.2026 на підставі акту огляду МСЕК № 299 від 05.02.2024 Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради, Полтавської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії №1 загального профілю Східного госпітального округу, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 531462 .

Не погодившись із встановленням позивачу третьої групи інвалідності, а не другої групи відповідачем, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV /надалі Закон № 2961-IV/:

- особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

- інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

- втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;

- медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності;

Згідно з частинами восьмою-дев`ятої статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії:

встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.

Частиною тринадцятою статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII /надалі - Закон № 875-XII/ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Згідно зі статтею 6 Закон № 875-XII громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» затверджено Положення про медико-соціальну експертизу /надалі Положення про МСЕ/ та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності /надалі Положення №1317/.

Положення про МСЕ визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації /пункт 1 Положення про МСЕ/.

Згідно з приписами пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 4 Положення про МСЕ медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Пунктом 12 Положення про МСЕ визначено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пунктів 19-22 Положення про МСЕ Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.

Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.

Згідно з пунктом 24 Положення про МСЕ комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Згідно з пунктами 23-25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Полтавською міжрайонною Медико-соціальною експертною комісією №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико -соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №531462, в якій зазначено, що 05 лютого 2024 року здійснено повторний огляд ОСОБА_1 та їй встановлена третя група інвалідності з 01 січня 2024 року на строк до 01 березня 2026 із зазначенням причини інвалідності: з дитинства.

У цій справі позивач оскаржує індивідуальні акти відповідача, що викладені в акті №299 огляду медико-соціальною експертною комісією від 05 лютого 2024 року та довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії 12ААГ №531462 від 05 лютого 2024 року, тобто фактично позивач оскаржує рішення МСЕК щодо встановлення їй третьої групи інвалідності, яке внесене до протоколу засідання комісії та акта огляду та на підставі якого їй видана довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.

Фактичною підставою для звернення позивача до суду стала незгода позивача із рішенням МСЕК щодо встановлення їй третьої групи інвалідності, оскільки позивач вважає, що їй мала бути встановлена друга група інвалідності.

Надаючи оцінку доводам позивача та рішенню відповідача, внесеному до відповідного протоколу засідання комісії та акту №299 огляду медико-соціальною експертною комісією від 05 лютого 2024 року та на підставі якого позивачу видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії 12ААГ №531462 від 05 лютого 2024 року, суд виходить з наступного.

За змістом пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Також пунктом 26 цього Положення визначені причини інвалідності, зокрема: загальне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Механізм встановлення груп інвалідності регулює Інструкція про встановлення груп інвалідності, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 /надалі - Інструкція № 561/.

За приписами пункту 2.2 Інструкції № 561 критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Так, суд установив, що при огляді в МСЕК позивача встановлена ІІІ група інвалідності, підставою для встановлення якої стало саме «Вроджена аномалія ЦНС, гіпотрофія хробака та півкуль мозочка, вазомодулярний конфлікт на тлі звитості правої хребцевої артерії, помірної змішаної гідроцефалії з двобічними вираженими окоруховими порушеннями, помірним вестибуло- атактичним синдромом, судомними нападами генералізованими та реtit mal, астенічним синдромом, легкими когнітивними розладами».

Також МСЕК встановлено, що за результатами огляду, наявні у ОСОБА_1 захворювання спричиняють окремі обмеження життєдіяльності, а саме: функціональні порушення з боку органів і систем організму помірно обмежують життєдіяльність: обмеження здатності самостійно пересуватися І ст., обмеження здатності до праці І ст., що дали підстави відповідачу для встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності

Водночас, суд враховує, що до компетенції суду не відноситься здійснення власної оцінки підставності прийняття відповідачем висновку щодо встановлення позивачеві групи інвалідності та причини інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19, згідно з якими, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 17.03.2020 у справі № 270/7133/19, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Водночас, у позовній заяві позивач наголошувала на тому, що у при огляді у МСЕК 05 лютого 2024 року, всупереч наведеним вище нормам, її фактично оглянуто не було та не проведено її опитування членами комісії.

Указаного Полтавською міжрайонною Медико-соціальною експертною комісією №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико -соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» на підставі належних та достовірних доказів не спростовано.

Разом з цим відповідачами не надано суду протокол засідання комісії від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 , до якого, згідно вимог пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу, вносяться відомості щодо результату експертного огляду і прийнятого рішення.

Надання відповідачем лише акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 299/7 від 05 лютого 2024 року, не свідчить про дотримання відповідачем вимог пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу, якими чітко визначений обов`язок складання саме протоколу засідання комісії, який, як і акт огляду, має бути підписаний головою комісії та її членами й засвідчений печаткою.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення МСЕК, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради», внесене до акту №299/7 огляду медико-соціальною експертною комісією від 02 лютого 2024 року та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №531462 від 05 лютого 2024 року щодо встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та зобов`язати Полтавську міжрайонну Медико-соціальну експертну комісію №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» повторно провести огляд ОСОБА_1 на предмет визнання її особою з інвалідністю.

При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» (вул. М.Дмитрієва, 7,м. Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 41467163), Полтавської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» (вул. Івана Мазепи, 36, Полтава, Полтавська область, 36021 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради», внесене до акту №299/7 огляду медико-соціальною експертною комісією від 02 лютого 2024 року та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №531462 від 05 лютого 2024 року щодо встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності.

Зобов`язати Полтавську міжрайонну Медико-соціальну експертну комісію №1 загального профілю Східного госпітального округу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» повторно провести огляд ОСОБА_1 на предмет визнання її особою з інвалідністю.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко