Рішення

від 23.10.2024 по справі 440/7863/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7863/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, Мостовий/ ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2017 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2018, 2019, 2020 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни. гарантії їх соціального захисту та щорічної основної відпустки;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення в тому числі виплаченої на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №440/4478/20, від 11 серпня 2023 року у справі №440/6662/23;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2018, 2019, 2020 рік з урахуванням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №440/4478/20 від 11 серпня 2023 року у справі №440/6662/23;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення в тому числі виплаченої на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №440/4478/20, від 11 серпня 2023 року у справі №440/6662/23.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

15.07.2024 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду та поновлено такий строк; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/7863/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачем подано відзив, у якому він позов не визнає, посилаючись на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка була передбачена Постановою № 889 та Інструкцією № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, Постанови № 889, Інструкції № 595, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, була висловлена Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 03 березня 2015 року у справі №21-32а15, від 16 червня 2015 року у справі №21-621а14, а також Верховним Судом в постановах від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17, від 19 червня 2018 року у справі №825/1138/17, від 05 червня 2019 року у справі № 815/21814/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/7920/17, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17, від 09 січня 2020 року у справі №809/1489/16 та від 13 жовтня 2020 року у справі №240/9504/19. Верховний Суд в постанові від 13.10.2020 по справі №240/9504/19 дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції (пункт 30). Тому доводи позивача, що при визначенні грошового забезпечення застосуванню підлягає саме закон, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону, визнані безпідставними та не прийняті Верховним Судом (пункт 33). Великою Палатою Верховного Суду не ухвалено судових рішень з протилежними висновками, які б мали перевагу над іншими висновками колегій судів касаційної інстанції. Поряд з цим, проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2016 рік, Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2017 рік, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Такий стан речей пояснюється наступним. З 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Зазначене підтверджується листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України (№248/3/9/1/2 від 04.01.2016 року, №248/3/9/1/940 від 16.08.2017 року, №248/1485 від 26.03.2018 року, №248/7/9/1/1661 від 19.12.2017), якими головний розпорядник бюджетних коштів довів до підпорядкованих частин відповідні роз`яснення та надав їм вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження. Окремо слід зазначити, що механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком № 1078 не передбачений.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Мостовий/ ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 .

Позивач до 09.06.20208 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2020 №131 позивача було звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

При цьому, у наказі від 09.06.2020 №131, зокрема, зазначено:

"Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 03 років 11 місяців.

Щорічна основна відпустка за 2020 не надавалась.

Грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік згідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 виплачена.

Матеріальну допомогу за 2020 рік для вирішення соціально-побутових питань згідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 не отримував".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №440/4478/20 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по грудень 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 20.09.2017 по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з березня 2018 року по грудень 2018 року з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 у справі №440/6662/23 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" 10.05.2024 відповідачем проведено доплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 89801,03 грн.

За твердженнями позивача при обрахунку йому грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, відповідач не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення, при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей - не врахував індексацію грошового забезпечення, а також при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту - не врахував індексацію грошового забезпечення.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що була чинна до 01.03.2018, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі - постанова № 889, чинна до 01.03.2018) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно, чинна до 16.12.2016) була передбачена виплата щомісячної додаткової грошової винагороди.

У пункті 1 постанови №889 встановлено, що військовослужбовці (крім тих, що зазначені підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), мають право на отримання щомісячної додаткової грошової нагороди в розмірі: з 1 квітня 2013 року у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.

За пунктом 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 (далі Інструкція №550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).

У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади на особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головною управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Крім цього, наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 38.6 якої передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.6 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Пунктом 30.1 Інструкції №260 установлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 30.3 цієї Інструкції розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п. 33.1 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та ст. 4 Закону №2011-ХІІ індексація проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Суд при розгляді зазначеної адміністративної справи враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17, відповідно до яких за змістом Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.

Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 Інструкцій №550 та 595.

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та постанови №889, а не Інструкцій №595 та №550.

З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20 травня 2008 року № 425 (далі - Інструкція №425, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Також підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується довідкою про складові грошового забезпечення, щомісячної додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій, що були нараховані та виплачені за період з 11.09.2017 по 09.06.20208 старшому солдату ОСОБА_3 , останньому було нараховано та виплачено щомісячно у період з 11.09.2017 по 01.03.2018 щомісячну додаткову грошову винагороду та допомогу на оздоровлення у листопаді 2017 року, липні 2018 року, квітні 2019 року, червні 2020 року.

При цьому, у спірному випадку відповідачем не заперечується та обставина, що нарахування та виплата допомоги на оздоровлення у листопаді 2017 року здійснена виходячи з розміру грошового забезпечення, до складу якого не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №899) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Постановою №889 передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний (щомісячний) характер та відповідно до положень пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення таких осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, до 01.03.2018 мала постійний характер, то відповідно до положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна бути включена до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення позивача, виплаченої у листопаді 2017 року.

Таким чином, неврахування відповідачем при розрахунку допомоги на оздоровлення у 2017 році щомісячної додаткової грошової винагороди призвело до отримання позивачем допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо врахування індексації при розрахунку допомоги на оздоровлення, суд враховує такі положення нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1282-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Таким чином, спеціальним законом прямо передбачено правило безумовної індексації грошового забезпечення військовослужбовця, котре не поставлено у залежність від дії будь-яких факторів.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Суд зауважує, що припинення виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період 2016-2018 років було предметом судового розгляду у справах №440/4150/20 та №440/8856/22.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №440/4478/20 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 20.09.2017 по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з березня 2018 року по грудень 2018 року з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.

У подальшому, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 у справі №440/6662/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" 10.05.2024 відповідачем проведено доплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 89801,03 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що індексація грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 підлягала виплаті позивачу щомісячно (повинна була мати щомісячний характер) та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її неврахування при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та її виплаті у листопаді 2017 року, у липні 2018 року, у квітні 2019 року та у червні 2020 року.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 30.04.2021 у справі №620/561/20.

Таким чином, неврахування відповідачем при розрахунку допомоги на оздоровлення у 2017 - 2020 роках індексації грошового забезпечення призвело до отримання позивачем допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 №440/4477/20 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 09 червня 2020 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 09 червня 2020 року.

За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18.

В ході судового розгляду справи судом встановлено визнання за позивачем права на виплату йому індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 року (судові рішення у справах №440/4478/20 та №440/6662/23).

Відтак, враховуючи визнання за позивачем права на виплату йому індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 року, суд доходить висновку, що оспорювана позивачем виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки має бути перерахована та виплачена йому з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2017 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2018, 2019 та 2020 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2018, 2019 та 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за період 2017-2020 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за період 2017-2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко