Рішення

від 22.10.2024 по справі 460/10855/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2024 року м. Рівне№460/10855/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.03.2024 №172650008460 про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнання протиправною бездіяльностіГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення пенсії за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити з 21 лютого 2024 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати з 21 лютого 2024 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою суду від 18.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову з підстав недостатнього періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Звертає увагу, що станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії та довідкою органу місцевого самоврядування. Таким чином, вважає, що прожив у забрудненій зоні достатню кількість років для зниження пенсійного віку на 6 років максимально. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв`язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у встановлений судом строк подало відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого звертає увагу суду, що згідно з довідкою №85 від 12.01.2024 Рокитнівської селищної ради, позивач проживає в с.Масевичі Сарненського району, Рівненської області з 03.01.1988 по 17.05.1989, з 29.04.1992 по 08.02.1995, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Однак, вказаною довідкою не підтверджено період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 роки не менше 3 років, оскільки вбачається навчання з 01.09.1985 по 28.02.1989 в Полтавській області, що не віднесено до зони забрудненої внаслідок ЧАЕС. Також, згідно з даними військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив військову службу з 24.05.1989 по 25.04.1992 в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. Оскільки, позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відсутнє. За наведеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у встановлений судом строк відзиву на позов не подало.

Відповідно до частини шостоїстатті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Карпилівка Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області.

Позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11.01.1994 Рівненською облдержадміністрацією.

Відповідно до записів диплому НОМЕР_3 від 28.02.1989, ОСОБА_1 в 1985 році вступив до Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму і в 1989 році закінчив повний курс по спеціальності «Ветеринарія».

Згідно з довідкою від 12.01.2024 №85 виданої Рокитнівською селищною радою Рівненської області, позивач дійсно проживав в с.Карпилівка Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області з 03.01.1988 по 17.05.1989, з 29.04.1992 по 08.02.1995. В погосподарській книзі №3, особовий рахунок № НОМЕР_4 , зазначено, що станом на 01.01.1986 навчався в ПТУ м.Полтава. Довідка про проживання видана на підставі погосподарських книг та будинкових книг: 1986 1990 роки, книга №3, особовий рахунок № НОМЕР_4 ; 1991 1995 роки, книга №5, особовий рахунок № НОМЕР_5 .

З 11.02.1995 місце проживання позивача в с.Масевичі Сарненського району Рівненської області, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 01.11.2023 №2023/008890117.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Карпилівка та с.Масевичі Сарненського району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).

18.03.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.03.2024 №172650008460 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.

У вказному рішенні зазначено про те, що вік заявника 54 роки 28 днів, страховий стаж складає 26 років 17 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1992 по 23.01.1994 у пайгоспі «Полісся» згідно трудової книжки колгоспника від 07.12.1994 серії НОМЕР_6 , оскільки дата її заповнення більш пізня ніж період роботи (підлягає уточненню довідкою); період роботи ветфельдшером з 27.03.1995 по 11.11.1996 за записами трудової книжки, у зв`язку з відсутністю назви підприємства (підлягає уточненню довідкою). Визначено, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 31 рік 8 місяців 19 днів, у тому числі станом на 01.01.1993 10 місяців 20 днів. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення згідно з довідкою про місце проживання особи від 12.01.2024 №85 виданої Рокитнівською селищною радою Рівненської області, що містить інформацію про проживання з 03.01.1988 по 17.05.1989 та з 29.04.1992 по 08.02.1995, не зараховано період навчання з 03.01.1988 по 28.02.1989 у Хомутецькому ветеринарно-зоотехнічного технікумі (Полтавська область).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.

Відповідно до обставин даної справи, пенсійний орган заперечує право позивача на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки та наголошує, що у позивача відсутній необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Матеріали справи не містять доказів того, що у період з моменту аварії по 31 липня 1986 року позивач проживав на території зони гарантованого добровільного відселення, а тому відсутні підстави для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку.

Обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу та досягнення відповідного віку, не є спірними.

Тобто, спір у даній справі виник виключно щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №22-1).

Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (в редакції Постанови Пенсійного фонду №55-1 від 19.12.2023);

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Так, пунктом 2.22 цього розділу передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначенихЗаконом України«Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є, зокрема (1) документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (зокрема, відповідна довідка) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).

Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право встановлення пільг і компенсацій мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, наявність лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, є підставою для призначення до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень.

Право ж на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали (працювали), у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993, що підтверджується саме документами про проживання, які видані органами місцевого самоврядування (зокрема довідкою), як передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1.

Позивач обгрунтовуючи своє право на призначення пільгової пенсії, з покликанням на відповідну практику Верховного Суду вказує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Вважає, що належність до потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення громадянина, який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом №796-ХІІ, однією з яких є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і Закону №796-ХІІ.

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах на які покликається позивач, від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.

Як встановлено судом, позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11.01.1994 Рівненською облдержадміністрацією.

Однак, суд наголошує, що посилання позивача на зазначені постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки у останніх надано аналіз правовідносин до внесення змін Постановою Пенсійного фонду №55-1 від 19.12.2023 до Порядку №22-1 щодо документів, які підтверджують право на призначення потерпілим від Чорнобильської катастрофи пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Тобто, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, хоча й підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не є єдиним документом для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Суд зауважує, що відповідно до норм чинного законодавства, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органом місцевого самоврядування та відповідне посвідчення у сукупності.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.03.2024 №172650008460 зазначено, що до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення згідно з довідкою про місце проживання особи від 12.01.2024 №85 виданої Рокитнівською селищною радою Рівненської області, що містить інформацію про проживання з 03.01.1988 по 17.05.1989 та з 29.04.1992 по 08.02.1995, не зараховано період навчання з 03.01.1988 по 28.02.1989 у Хомутецькому ветеринарно-зоотехнічного технікумі (Полтавська область).

Дійсно, відповідно до записів диплому НОМЕР_3 від 28.02.1989, ОСОБА_1 в 1985 році вступив до Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму і в 1989 році закінчив повний курс по спеціальності «Ветеринарія». Згідно з довідкою відокремленого структурного підрозділу «Хомутецький фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» від 12.03.2024 №28, період навчання ОСОБА_1 на денному відділенні з 01.09.1985 по 28.02.1989.

Однак, відповідно до довідки від 12.01.2024 №85 виданої Рокитнівською селищною радою Рівненської області, позивач дійсно проживав в с.Карпилівка Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області з 03.01.1988 по 17.05.1989 та з 29.04.1992 по 08.02.1995. В погосподарській книзі №3, особовий рахунок № НОМЕР_4 , зазначено, що станом на 01.01.1986 навчався в ПТУ м.Полтава. Суд наголошує, що у вказаній довідці вказано саме про період проживання, а не реєстрації.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській проведено перевірку достовірності видачі довідки від 12.01.2024 №85 та складено Акт №1700-1102-1/2129 від 11.04.2024. Висновок: відповідно до наданих на перевірку документів, розбіжностей між відомостями, зазначеними в довідці від 12.01.2024 №85 та відомостями в погосподарських та будинкових книгах не встановлено.

Тому, суд звертає увагу, що дані диплому НОМЕР_3 від 28.02.1989 не можуть спростувати факту постійного проживання позивача з 03.01.1988 по 17.05.1989 та з 29.04.1992 по 08.02.1995 у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено вказаною довідкою органу місцевого самоврядування. Отже, не зарахування періоду навчання з 03.01.1988 по 28.02.1989 до проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, є безпідставним.

У відзиві на позовну заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звертає увагу на проходження позивачем військової служби.

Так, згідно з даними військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив військову службу з 24.05.1989 по 25.04.1992 в лавах радянської армії.

Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що згідно з даними військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив військову службу з 24.05.1989 по 25.04.1992 в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки такий період і не охоплений довідкою від 12.01.2024 №85. Більше того, вказане не було підставою для винесення рішення від 25.03.2024 №172650008460.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 2 роки 19 днів, а саме: з 03.01.1988 по 17.05.1989, що становить 1 рік 4 місяці 15 днів та з 29.04.1992 по 01.01.1993, що становить 8 місяців 4 дні.

Вказуючи про наявність факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки, позивач зазначає, що проживав в с.Карпилівка Сарненського району Рівненської області на вихідних, канікулах та під час навчальної практики.

Частинами другою, третьою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення на вихідних, канікулах та під час навчальної практики.

При цьому, що вказане не позбавляє права звернення до суду про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

В свою чергу, належним доказом про підтвердження періоду проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення є довідка від 12.01.2024 №85, що видана Рокитнівською селищною радою Рівненської області.

Однак, відповідно до вказаної довідки, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить лише 2 роки 19 днів, з необхідних не менше 3 років.

Оскільки, станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення менше 3 років, його пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає зниженню.

При цьому, проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення з 01.01.1993 по 08.02.1995 (2 роки 1 місяць 8 днів) та з 11.02.1995 по 01.11.2023 (дата витягу з реєстру територіальної громади; 28 років 8 місяців 22 дні), що становить 31 рік 9 місяців 30 днів, вже не має вирішального значення.

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд наголошує, що враховуючи відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на території зони гарантованого добровільного станом на 01.01.1993 не менше 3 років, як того вимагає Порядок №22-1, відсутні підстави для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ.

За сукупності встановлених обставин та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.03.2024 №172650008460 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2024 №172650008460, зобов`язання призначити та виплачувати з 21.02.2024 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 жовтня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП / паспорт у формі ID-картки НОМЕР_7 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецький р-н, Луганська обл., 93404, ЄДРПОУ/РНОКПП 21792459)

Суддя Н.В. Друзенко