Рішення

від 23.10.2024 по справі 520/20757/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 р. №520/20757/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків,61036, код ЄДРПОУ 43534311) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, буд. 17,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21034, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестділ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000024/2 від 08.07.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000097 від 08.07.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000032/2 від 10.07.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000108 від 10.07.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000026/2 від 08.07.2024 року та картку відмови №UA401060/2024/000102 від 08.07.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, прийняті Вінницькою митницею, є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач під час його прийняття не довів наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, а також не виконав обов`язку доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 Митного кодексу України.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.

Представником відповідача надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що подані до митного оформлення документи відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари; при прийнятті митницею оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару за основу взято наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по такому підприємству.

Вказане в сукупності, на думку митного органу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що відповідачем ні у спірних рішеннях, ні у відзиві на позов не зазначено належного порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість таких рішень. Доводить, що відповідачем у спірних рішеннях безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 09.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТДІЛ» (як Покупцем) та RAJHANS TRADING FZCO (як Постачальником) укладено контракт № RTF/BD20230809 (далі також- Контракт) (т.1 а.с. 56-59).

20.04.2024 між ТОВ «БЕСТДІЛ» та RAJHANS TRADING FZCO укладено Додаткову угоду до Контракту, якою доповнено статтю 3 Контракту.

Абзацом 1 ст. 1 Контракту визначено, що за цим договором Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - «Товар»).

Абзацом 2 ст. 2 Контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначає інвойсі на кожну поставку».

Відповідно до абзацом 1, 2 ст. 3 Контракту поставка Товару за цим договором здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.

Згідно зі ст. 4 Контракту ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору, загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за договором, валюта контракту і платежів - долар США.

Відповідності до абзацу 2 ст. 5 Контракту сторони домовилися, що оплата здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення); можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.

За умовами статті 8 Контракту Товар поставляється в експортній упаковці відповідно до кожного виду продукції і стандарту країни Постачальника; упаковка повинна відповідати стандартам або специфікаціям і забезпечувати за умови правильного поводження з вантажем збереження Товару при транспортуванні з урахуванням перевалок; вартість тари та/або упаковки включена у вартість Товару.

Для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно з Контрактом, декларантом позивача подано до Вінницької митниці:

1) 08.07.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060010421U2;

2) 10.07.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060010543U7;

3) 08.07.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060010424U0.

На підтвердження заявленої в митній декларації № 24UA401060010421U2 інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 37 121,88 доларів США разом із декларацією подано такі документи:

- пакувальний лист (Packing list) № RAJHANS20240431 від 30.04.2024;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № RAJHANS20240431 від 30.04.2024;

- коносамент (Bill of lading) № 143400198178 від 08.05.2024;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 6320 від 01.07.2024;

- декларацію (Dispatch note model Tl) № 24PL322080NS6SUER1 від 01.07.2024;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) № RAJHANS202 від 30.04.2024;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-14/07-2024 від 04.07.2024;

- розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20240431 від 30.04.2024 (з перекладом);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № RTF/BD20230809 від 09.08.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.04.2024;

- договір про надання послуг по декларуванню товарів № 10/06-20 від 10.06.2020;

- видаткову накладну № RAJHANS20240431 від 30.04.2024 (з перекладом);

- відвантажувальну специфікацію № RAJHANS20240431 від 30.04.2024 (з перекладом);

- комерційну пропозицію № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 (з перекладом);

- лист № 06/14-3 від 14.06.2024 з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що страхування вантажу не здійснювалося;

- лист № 06/14-4 від 14.06.2024 з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що вантаж не підлягає ліцензуванню;

- лист № RAJHANS20240431-1 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240431-2 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240431-3 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240431-4 від 30.04.2024 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240431-5 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

- прейскурант (прайс-лист) № RAJНАNS20240328/2 від 28.03.2024 (а перекладом);

- якісний опис № RAJНАNS20240431 від 30.04.2024 (з перекладом).

Подання вказаних документів декларантом до митного органу разом з митною декларацією підтверджено представником митного органу у відзиві на позов.

Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).

08.07.2024 митницею направлено позивачу повідомлення № 756676, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, та запропоновано надати додаткові документи.

Так, у повідомленні митного органу від 08.07.2024 зазначено, що статтею 5 Контракту від 09.08.2023 за № RTF/BD20230809 передбачена можливість як післяоплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати; в графі 44 МД банківський документ відсутній; відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс- лист); наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо та не відображає "дійсну вартість "у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Окрім того, у наданому документі не зазначено конкретної одиниці виміру - чи погонні метри, чи квадратні метри; згідно з частиною 2 статті 3 контракту умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - СРТ Харків, Україна, разом з тим, частиною 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно з Інкотермс FOB, порт країни відправлення (Китай). Вказане свідчить про невключення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі. Запропоновано надати: - додатки до контракту, у разі наявності; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Листами від 08.07.2024 позивач надав пояснення щодо обставин, зазначених Вінницькою митницю у повідомленні.

Так, у відповіді № 08/07/2024-1 щодо надання банківських платіжних документів вказано, що статтею 5 Контракту № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 встановлено, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата на розсуд Покупця. Рахунком фактурою (інвойсом) № RAJНАNS20240431 від 30.04.2024 визначено передоплату. Тобто сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні.

У відповіді № 08/07/2024-2 вказано, що прайс-лист № RAJHANS20240328/2 від 28.03.2024 ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом з митною декларацією № 24UA401060010421U2 і такий містить одиницю виміру товару - метри погонні.

У відповіді № 08/07/2024-3 вказано, що відповідно до абзаців 1, 2 ст. 3 Контракту №RTF/BD20230809 від 09.08.2023 поставка Товару з договором здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Умови поста визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RAJHANS2O2401 від 30.04.2024 визначено умови поставки СРТ, Kharkiv, Ukraine, і витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з декларацією № 24UA401060010421U2 відповідачу надано калькуляцію собівартості товару № RAJHANS20240431 від 30.04.2024, а також лист Постачальника № RAJHANS20240431-1 від 30.04.2024 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB і витрати на транспорт вже включені у вартість товару.

У відповіді № 08/07/2024-4 щодо надання додатків до контракту вказано, що додаткову угоду від 20.04.2024 до Контракту надано разом із митною декларацією № 24UA401060010421U2.

У відповіді № 08/07/2024-5 щодо надання транспортних (перевізних) документів вказано, що оскільки витрати на транспортування включені у вартість товару надання TOB «БЕСТДІЛ» транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не вимагається.

Рішенням про коригування митної вартості товару від 08.07.2024 за № UA401060/2024/000024/2 Вінницькою митницею відмовлено ТОВ "БЕСТДІЛ" у митному оформленні товару за основним методом (ціною контракту).

В обґрунтування причин прийняття зазначеного рішення відповідачем зазначено:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надана митна декларація країни відправлення;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-лист), наданий до митного оформлення прайс-лист № RAJHANS20240328/2 від. 28.03.2024 є по суті для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо RAJHANS TRADING FZCO та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно з коносаментом № 143400198178 від 08.05.2024;

- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментом №143400198178 від 08.05.2024;

- в інвойсі № RAJHANS20240431 від 30.04.2024 не зазначені умови оплати;

- наданий до митного оформлення Висновок експерта №20-14/07-2021 від 04.07.2024 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 за № 26581 змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 за № 1440 зі змінами;

- відсутній договір та заявка про перевезення з перевізником, зазначеним в CMR від 01.07.2024 за № 6320;

- відсутні транспортні довідки, рахунки.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2024 за № UA401060/2024/000024/2 Вінницькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2024/000097 від 08.07.2024.

Відповідно до приписів статті 55 Митного кодексу України за митною декларацією ІМ 40 ДЕ МД № 24UA401060010444U9 товар випущено у вільний обіг, сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 431 429,09 гривень.

На підтвердження заявленої в митній декларації № 24UA401060010543U7 від 10.07.2024 інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 33 934,32 доларів США, разом із декларацією позивачем подано такі документи:

- пакувальний лист (Packing list) № RAJHANS20240412 від 12.04.2024;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № RAJHANS20240412 від 12.04.2024;

- коносамент (Bill of lading) № 143454723505 від 19.04.2024;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 4288 від 01.07.2024;

- декларацію (Dispatch note model ТІ) № 24ROCT1900H12913L1 від 04.01.2024;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) № RAJHANS201 від 12.04.2024;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-30/07-2024 від 08.07.2024;

- розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20240412 від 12.04.3024 (з перекладом);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №RTF/BD20230809 від 09.08.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.04.2024;

- договір про надання послуг з декларування товарів № 10/06-20 від 10.06.2020;

- видаткову накладну № RAJHANS20240412 від 12.04.2024 (з перекладом);

- відвантажувальну специфікацію № RAJHANS20240412 від 12.04.2024 (з перекладом);

- комерційну пропозицію № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 (з перекладом);

- лист № 06/28-1 від 28.06.2024 з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що страхування вантажу не здійснювалося;

- лист № 06/28-2 від 28.06.2024 з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що товар не підлягає ліцензуванню;

- лист № RAJHANS20240412-1 від 12.04.2024 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

- лист №RAJHANS20240412-2 від 12.04.2024 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240412-3 від 12.04.2024 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240412-4 від 12.04.2024 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240412-5 від 12.04.2024 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

- прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240223/01 від 23.02.2024 (з перекладом);

- якісний опис № RAJHANS20240412 від 12.04.2024 (з перекладом).

Подання вказаних документів декларантом до митного органу разом з митною декларацією підтверджено представником митного органу у відзиві на позов.

Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).

10.07.2024 митницею направлено позивачу повідомлення № 762937, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, та запропоновано надати додаткові документи.

У повідомленні митного органу від 10.07.2024 зазначено обставини, аналогічні тим, які викладені у повідомленні від 08.07.2024.

Листами від 10.07.2024 позивач надав такі ж пояснення щодо обставин, зазначених Вінницькою митницю у повідомленні, як і в листах від 08.07.2024, додатково вказавши, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, в інвойсі № RAJHANS20240412 від 12.04.2024; висновок експерта № 20-30/07-2024 від 08.07.2024 наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

Рішенням про коригування митної вартості товару № UA401060/2024/000032/2 від 10.07.2024 Вінницькою митницею відмовлено ТОВ "БЕСТДІЛ" у митному оформленні товару за основним методом (ціною контракту) з таких же причин, що наведені і у рішенні митного органу від 08.07.2024 за № UA401060/2024/000024/2.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000032/2 від 10.07.2024 Вінницькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000108 від 10.07.2024.

Відповідно до приписів статті 55 Митного кодексу України за митною декларацією ІМ 40 ДЕ МД ІМ № 24UA401060010601U8 товар випущено у вільний обіг, сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 394 102,13 гривень.

На підтвердження заявленої в митній декларації № 24UA401060010424U0 від 08.07.2024 інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 33 949,76 доларів США, разом із декларацією позивачем подано такі документи:

- пакувальний лист (Packing list) № RAJHANS20240434 від 30.04.2024 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № RAJHANS2O2404M від 30.04.2024;

- коносамент (Bill of lading) № 143454729244 від 08.05.2024;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 7955 від 01.07.2024;

- декларацію (Dispatch note model ТІ) № 24PL322080NS6SUBI2 від 01.07.2024;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) № RAJHANS20240434 від 30.04.2024;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-13/07-2024 від 04.07.2024;

- розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20240434 від 30.04.2024 (з перекладом);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № RTF/BD20230809 від 09.08.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.04.2024;

- договір про надання послуг з декларування товарів № 10/06-20 від 10.06.2020;

- видаткову накладну № RAJHANS20240434 від 30.04.2024 (з перекладом);

- відвантажувальну специфікацію № RAJHANS20240434 від 30.04.2024 (з перекладом);

- комерційну пропозицію № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 (з перекладом);

- лист № 06/25-1 від 25.06.2024 з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що страхування вантажу не здійснювалося;

- лист № 06/25-2 від 25.06.2024 з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що вантаж не підлягає ліцензуванню;

- лист № RAJHANS20240434-1 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240434-2 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240434-3 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);

- лист № RAJHANS2 0240434-4 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

- лист № RAJHANS20240434-5 від 30.04.2024 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

- прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240328/4 від 28.03.2024 (з перекладом);

- якісний опис № RAJHANS20240434 від 30.04.2024 (з перекладом).

08.07.2024 митницею направлено позивачу повідомлення № 756706, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, та запропоновано надати додаткові документи.

У повідомленні митного органу від 08.07.2024 за № 756706 зазначено обставини, аналогічні тим, які викладені у повідомленнях, вказаних вище.

Листами від 08.07.2024 позивач надав такі ж пояснення щодо обставин, зазначених Вінницькою митницю у повідомленні за № 756706, як і в листах, про які йде мова вище,

Рішенням про коригування митної вартості товару № UA401060/2024/000026/2 від 08.07.2024 Вінницькою митницею відмовлено ТОВ "БЕСТДІЛ" у митному оформленні товару за основним методом (ціною контракту) з таких же причин, що наведені і у рішеннях митного органу від 08.07.2024 за № UA401060/2024/000024/2 та № UA401060/2024/000032/2 від 10.07.2024.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000026/2 від 08.07.2024 Вінницькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000102 від 08.07.2024.

Відповідно до приписів статті 55 Митного кодексу України за митною декларацією ІМ 40 ДЕ МД ІМ № 24UА401060010601U8 товар випущено у вільний обіг, сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 393 123,02 гривень.

Скориставшись правом на оскарження зазначених вище рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1)витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, т

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

В постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.

Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надання декларантом додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення митним органом митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Разом з цим, митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема, Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як установлено судовим розглядом, фактичними підставами прийняттям оскаржуваних рішень, стали висновки митного органу про таке:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надана митна декларація країни відправлення;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-лист), наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо RAJHANS TRADING FZCO та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно з коносаментом № 143400198178 від 08.05.2024;

- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментом №143400198178 від 08.05.2024;

- в інвойсах, поданих позивачем з митними деклараціями, не зазначені умови оплати;

- надані до митного оформлення висновки експерта не можуть слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 за № 26581 змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 за № 1440 зі змінами;

- відсутній договір та заявка про перевезення з перевізником, зазначеним в CMR від 01.07.2024 за № 6320;

- відсутні транспортні довідки, рахунки.

Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача, суд звертає увагу, що пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Тобто, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

За матеріалами справи витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується Контрактом № RTF/BD20230809 від 09.08.2023, інвойсами № RAJHANS20240431 від 30.04.2024, № RAJHANS20240412 від 12.04.2024, № RAJHANS2O2404M від 30.04.2024, в яких зазначено умови поставки СРТ, Харків, Україна, (відповідно до Інкотермс-2010).

Так, згідно з правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/ перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Отже, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов`язок оплатити всі витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а тому додавати такі витрати відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України під час визначення митної вартості не потрібно.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.

Відповідачем вказано, що заявлені в інвойсі умови поставки - СРТ Харків, Україна, разом з тим, частиною 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно з Інкотермс FOB, порт країни відправлення (Китай). Вказане свідчить про невключення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що згідно з Інкотермс-2010 ціна на умовах FOB передбачає, що продавець включає в ціну товару усі витрати з доставляння товару до порту відправлення і його навантаження на борт судна. Решту витрат і ризики щодо втрати чи ушкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB також застосовують тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Суд наголошує, що як за умовами CPT, так і за умовами FOB витрати на перевезення товару здійснює продавець. Відмінним є застосування FOB тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Проте товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом, на підтвердження чого позивачем митному органу було надано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

Відповідачем поставлено під сумнів дотримання умов виконання Контракту щодо поставки згідно з ІНКОТЕРМС-2010 на умовах CPT, який ґрунтується виключно на припущенні, разом з цим позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що RAJHANS TRADING FZCO здійснено поставку товару ТОВ «БЕСТДІЛ» за умовами CPT.

Отже, з огляду на умови поставки CPT, Харків, всі витрати на транспортування включено у вартість товару і відсутність транспортних довідок, рахунків, транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом № 143400198178 від 08.05.2024, банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментом №143400198178 від 08.05.2024, договору та заявки про перевезення з перевізником, зазначеним в CMR від 01.07.2024 за № 6320, не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що відповідачу з митними деклараціями надавалися листи постачальника на підтвердження того, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені до ціни товару, проте такі безпідставно не враховані митним органом при прийнятті спірних рішень.

В свою чергу, з урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17.

Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Стосовно посилання митного органу на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), а наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо RAJHANS TRADING FZCO та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, що свідчить про розбіжності, суд зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

Також суд звертає увагу, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Так, долучені декларантом прайс-листи оформлено саме для двосторонніх відносин між позивачем та компанією RAJHANS TRADING FZCO. Відповідно до рівня цін вказаних у цьому документі безпосередньо здійснювалась поставка товару покупцю, що не заперечується відповідачем.

Надані позивачем до митниці прайс-листи містять одиницю виміру товару - метри погонні.

Посилання митного органу на те, що незазначення в інвойсах умов оплати за товар є розбіжністю, яка впливає на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, та виключає можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору), є безпідставним.

Відповідач, вказуючи, що не зазначена будь-яка інформація про умови оплати за товар (передплата/післяплата, терміни) у інвойсах, як на обставину, що свідчить про непідтвердження позивачем митної вартості товарів, вказаної у митних деклараціях, не звернув уваги на те, що саме Контрактом встановлено порядок здійснення розрахунків між продавцем та покупцем на умовах післяплати.

Так, матеріалами справи підтверджується, що статтею 5 Контракту передбачено, що оплата товару здійснюється з відстрочкою три місяці з моменту поставки (митного оформлення).

Відповідно, на дату митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена і зауваження митного органу про незазначення в графі 44 МД позивачем банківських документів є безпідставним.

Так, ч. 4 ст. 53 МК України передбачено надання таких документів за їх наявності.

Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08 липня 2022 року у справі № 815/1718/16, від 19 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.004890, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

Суд також звертає увагу, що висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (експертами), не є документами, які засвідчують вартість товару. Відомості, наведені у таких документах не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Зважаючи на наведене, висновки митного органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Суд зазначає, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Отже, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

За змістом спірних рішень джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 18.06.2024 за № UA401060/2024/009549, від 18.06.2024 за № UA401060/2024/9537, від 18.06.2024 за №UA401060/2024/9537, за якими оформлено приблизно однакову кількість товару у максимально наближений час до ЕМД, поданих позивачем.

Проте суд зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі митного органу відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Крім того, суд звертає увагу, що інформація про митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування не було оскаржено до суду та скасовано судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 у справі №804/4906/15.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Водночас, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Проте, у спірних рішеннях митним органом зазначеної інформації не наведено, що дає підстави для висновку про неправомірність коригування митної вартості придбаних позивачем товарів.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 за №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000024/2 від 08.07.2024, №UA401060/2024/000032/2 від 10.07.2024, №UA401060/2024/000026/2 від 08.07.2024.

Суд зазначає, що з огляду на обставини справи, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Разом з цим, зміст оскаржуваних рішень не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування сформованих Вінницькою митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 ).

Водночас, суд звертає увагу, що подання до митного оформлення нової митної декларації жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданою ЕМД, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 у справі № 520/3246/2020, від 03.11.2022 у справі № П/811/1614/16.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ".

Щодо позовних вимог в частині щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини третьої статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 12.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Бідної Оксани Іванівни" та ТОВ «БЕСТДІЛ».

За умовами п.3.1. Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.

Додатковою угодою № 1 від 12.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 12.07.2024 визначено, що Бюро зобов`язалося надати правову допомогу Клієнту щодо визнання протиправними і скасування рішень Вінницької митниці, оскаржених у цій справі.

Додатковою угодою № 2 від 12.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 12.07.2024 визначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги складає фіксовану суму 50 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 1417 від 23 липня 2024 року ТОВ «БЕСТДІЛ» сплатило Бюро 50 000,00 грн.

У відзиві по позовну заяву відповідач вказує, що такий розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим і явно завищеним, оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, справа є незначної складності.

Дослідивши подані позивачем докази, суд погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в позовній заяві.

Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 25 000,00 грн.

Такий розмір є співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також значенням справи для сторони.

Також позивач просить стягнути на його користь сплачений під час звернення до суду з позовом у цій справі судовий збір у сумі 27 363,81 грн.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 27 363,81 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків,61036, код ЄДРПОУ 43534311) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, буд. 17,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21034, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000024/2 від 08.07.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000097 від 08.07.2024.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000032/2 від 10.07.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000108 від 10.07.2024.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000026/2 від 08.07.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000102 від 08.07.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (код ЄДРПОУ 43534311) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 27 363 (двадцять сім тисяч триста шістдесят три) грн. 81 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (код ЄДРПОУ 43534311) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко