Рішення

від 22.10.2024 по справі 520/25911/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 р. №520/25911/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (вул. Промислова, 1, смт Васищеве, Харківська обл., Харківський р-н,62495, код ЄДРПОУ 33010822) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024 р. від 11.07.2024 р. Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024, прийняте Київською митницею, є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач під час їх прийняття не довів наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, а також не виконав обов`язку доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 Митного кодексу України.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.

Представником відповідача через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що при прийнятті митницею оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митного органу інформацію, яка міститься в ціновій базі ЄАІС про подібні товари, що підтверджується доданим до відзиву витягом з ЦБД ЄАІС Держмитслужби; подані до митного оформлення документи відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари. Вказане в сукупності, на думку митного органу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

Представник позивача через систему "Електронний суд" подав відповідь на відзив, в якій вказав на безпідставність та необґрунтованість аргументів, які викладені у відзиві на позов. Представник позивача звернув увагу суду, що Митний кодекс не вимагає надання абсолютно всіх документів, що стосуються перевезення та не вказує конкретної назви документу, яким можна підтвердити вартість перевезення, а містить диспозитивну норму, а підтвердження вартості перевезення може надаватися як в довідці про транспортні витрати, так і в будь-якому іншому документі, який містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також зазначив, що експортна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість товарів, не вказана у ч. 2 ст. 53 МК України, була надана виключно з довідковою метою, однак митним органом піддана перевірці не декларація декларанта про митну вартість товарів, що підтверджена іншими супровідними документами, а саме експортна декларація країни. Декларант не здійснював оформлення цієї ЕМД, а отже не може нести відповідати за інформацію, яка була внесена до цього документу.

Представник відповідача через систему "Електронний суд" надав заперечення на відповідь на відзив з посиланням на практику Верховного Суду та рішення судів апеляційної інстанції, в якій вказав на помилковість позиції позивача у спірних правовідносинах.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 09 жовтня 2013 року між POLMOstrow Sp.zo.o., Польська Республіка, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено Контракт №1/2013 на поставку запасних частин для автомобілів, згідно з яким покупець зобов`язується прийняти та оплатити глушники та вихлопні труби (їх частини), в подальшому іменований Товар, на суму 5 000 000 Євро в асортименті і за цінами згідно з інвойсами, що є невід`ємною частиною Контракту (а.с. 59-63).

Згідно з п.п. 2.1.1. п. 2 розділу 2 Контракту Товар поставляється на умовах EXW, WYSOCKO WIELKIE (Інкотермс 2010).

Декларантом в інтересах ТОВ "ОМЕГА" подано до митного поста „Столичний" Київської митниці ВП Держмитслужби України ЕМД № 24UA100320422617U6 від 08.07.2024 щодо оформлення товару, придбаного за Контрактом №1/2013 від 09.10.2013.

На підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA100320422617U6 від 08.07.2024 митної вартості товару разом з декларацією позивачем до митного органу подані такі документи:

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) FE 88/WY/2024 01.07.2024;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) 774491 01.07.2024;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/AT 0269702 03.07.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.07.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.07.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 22.10.2014;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 18.12.2014;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 3 від 08.10.2015;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 4 від 25.02.2016;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 5 від 20.04.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 6 від 26.05.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 7 від 01.09.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 8 23.11.2018;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) 1/2013 від 09.10.2013;

- копію митної декларації країни відправлення 24PL301010E0804910 від 03.07.2024.

Подання вказаних документів декларантом до митного органу разом з митною декларацією представником митного органу не заперечується. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).

Декларантом, в інтересах ТОВ "ОМЕГА", отримано електронне повідомлення (запит) митного органу такого змісту: «Заявлена митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана з наступних причин. Документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) до митного оформлення надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.07.2024 за N 44 від ТОВ "Лоріс 2011", але в автотранспортній накладній (CMR) від 01.07.2024 за № 774491 зазначено перевізника: PE «Ukrhoztovar». Разом із тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599 «Про затвердження Форми декларації митної вари та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки-фактури, акти виконаних робіт (надані послуг) від виконавця, договори (контракти) про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 за №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність» повинен надаватись договір транспортного експедирування. Вказані документи до митного оформлення не надано; 2) у митній декларації країни відправлення від 03.07.2024 за № 24PL301010E0804910 зазначено вартість товару - 68412,00 злотих (по курсу НБУ станом на 03.07.2024 це становить - 15809,63 євро), але в інвойсі від 01.07.2024 за № FE 88/WY/2024 вартість товару складає - 15371,86 євро; 3) наданий до митного оформлення прайс від 01.07.2024 разом з митною декларацією, в якому зазначена вартість товару більша, ніж в наданому інвойсі від 01.07.2024 за № FE 88/WY/2024. В подальшому, 09.07.2024 декларантом додатково надіслано прайс від 01.07.2024, в якому ціни відрізняються від прайсу, що був наданий разом з митною декларацією.

У відповідь на це повідомлення декларант додатково, разом з листом від 10.07.2024 за № 1007, надав митниці такі документи:

- договір (контракт) МА202401/24Б на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.01.2024, укладений між ТОВ «ОМЕГА» та ТОВ «Лоріс 2011»;

- договір МА202304/06А на надання транспортно-експедиційних послуг від 06.04.2023, укладений між TOB «Лоріс 2011» та безпосереднім перевізником - ПП «Укргосптовари»;

- раніше оформлену ЕМД № 24UA100320414507U0 від 30.04.2024 від цього ж постачальника та платіжну інструкцію №310 від 19.06.2024 на оплату вказаних у цій ЕМД товарів;

- заявку на надання транспортно-експедиційних послуг;

- рахунок від експедитора;

- податкові накладні щодо реалізації товарів, отриманих від цього ж постачальника раніше.

Рішенням про коригування митної вартості товару № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024 Київською митницею відмовлено ТОВ "ОМЕГА" у митному оформленні товару (а.с. 29-31).

В рішенні про коригування митної вартості товарів в обґрунтування причин та обставин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, зазначено, що митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості товарів схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації для визначення митної вартості митна декларація № UA100320/2024/419405 від 10.06.2024. Розрахунок митної вартості складає 4,0642 євро/кг.

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товару Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 17А100320/2024/000712 від 11.07.2024 з посиланням на неможливість здійснення митного оформлення товарів у зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товару № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024.

ТОВ "ОМЕГА" склало нову ЕМД 24UA100320423187U5 від 11.07.2024, відповідно до якої товари випущені у вільний обіг, визначено ціну товару за другорядним (резервним) методом та додатково сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом в поданій № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024, та митною вартістю, визначеною митним органом в спірному рішенні, в сумі 30886,62 грн.

Керуючись положеннями ч. 8 ст. 55 МК України, позивач подав до митниці заяву № 8837 від 28.08.2024 з додатковими документами та поясненнями, якими усунув недоліки, зазначені в оскаржуваному про коригування, зокрема:

1) акт №ЛР-000386 від 12.07.2024;

2) платіжну інструкцію № 650539 від 31.07.2024;

3) ЕМД 24UA100320414507U0 від 30.04.2024 (повторно).

На заяву з проханням скасувати в порядку ч. 9 ст. 55 МКУ рішення про коригування митної вартості ТОВ «ОМЕГА» 10.08.2024 отримав відповідь №7.8 -2/15-02/13/16861 від 10.08.2024, у якій зазначалося про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів за ЕМД № 24UA100320422617U6 від 08.07.2024 та скасування оскаржуваного рішення.

Скориставшись правом на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, зазначеного вище, у судовому порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1)витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, т

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статте

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

В постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.

Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надання декларантом додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення митним органом митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Разом з цим, митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд зазначає, що перед прийняттям оскаржуваного рішення, після отримання ЕМД, поданої ТОВ «ОМЕГА» до митного органу, останнім направлено декларанту повідомлення щодо надання пояснень та додаткової інформації у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів згідно з переліком, наведеним у ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Позивачем надано додаткові документи і пояснення, про що зазначено у листі від 10.07.2024 за №1007 та відповідачем не заперечується.

Проте, під час прийняття оскаржуваного рішення такі не були враховані Київською митницею.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024 митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Так, відповідач зазначає про те, що до митного оформлення надано довідку, яка підтверджує вартість перевезення товару від 04.07.2024 за N 44 від ТОВ "Лоріс 2011", але в автотранспортній накладній (CMR) від 01.07.2024 за N 774491 зазначено перевізника: PE «Ukrhoztovar».

Щодо наведеного суд зауважує, що відповідно до договору (контракту) № МА202401/24Б на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.01.2024, укладеного між ТОВ «ОМЕГА» (як Замовником) та ТОВ «Лоріс 2011» (як Експедитором), останнє зобов`язалося за відповідну плату та за рахунок Замовника організувати перевезення вантажів Замовника, а також укладати від свого імені договори на надання транспортних послуг з перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом згідно з чинним законодавством України за договірними цінами (а.с. 77-84).

Відповідно до пункту 2.1 Договору № МА202401/24Б від 01.01.2024 за угодами, укладеними Експедитором з перевізниками Експедитор набуває права і обов`язки Замовника.

За умовами пункту 5.3 Договору № МА202401/24Б від 01.01.2024 Замовник здійснює оплату рахунків Експедитора протягом 30 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, зазначених у пункті 5.2. Договору.

До митного оформлення, з метою підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товару до митного кордону, позивачем було надано митному органу довідку про транспортні послуги № 44 від 04.07.2024 та CMR.

З довідки про транспортні послуги № 44 від 04.07.2024 убачається, що автотранспортні витрати та експедиційна винагорода за CMR № 774491 від місця завантаження m. Ostrow Wielkopoiski (Польща) до кордону України п/п UA 205020 «Дорохуськ-Ягодин» (відстань 556 км) складають 35600,00 грн, усього на загальну суму 64 470,00 грн (а.с. 55).

Інформація в CMR № 774491 (а.с. 52) та довідці № 44 від 04.07.2024 узгоджується з іншими поданими позивачем документами на підтвердження митної вартості придбаного товару.

Так, з листом від 10.07.2024 позивач надав до митниці також Договір № МА202304/06А на надання транспортно-експедиційних послуг від 06.04.2023, укладений між ТОВ «Лоріс 2011» та безпосереднім перевізником ПП «Укргосптовари» (а.с. 85-86); заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №хв-0100932 від 26.06.2024, згідно з якою фрахт складає 64 470,00 грн (а.с. 87); рахунок експедитора №ЛР-000386 від 04.07.2024 на загальну суму 64 470,00 грн, що містить посилання на договір № МА202401/24Б від 01.01.2024 та заявку №хв-0100932 від 26.06.2024 (а.с. 88).

Додатково на підтвердження вартості перевезення позивачем було надано до митного органу платіжну інструкцію № 650539 від 31.07.2024 на оплату транспортних послуг, відсутню на момент розмитнення товару, оскільки платіж не було здійснено станом на дату подання ЕМД № 24UA100320422617U6 від 08.07.2024, та акт № ЛР-000386 від 12 липня 2024 року, який містить посилання на договір № МА202401/24Б від 01.01.2024 та заявку №хв-0100932 від 26.06.2024.

Отже, ТОВ «Лоріс 2011» на підставі укладеного з ТОВ Омега договору про надання транспортно-експедиторських послуг мало право залучати для надання послуг позивачу третіх осіб в якості перевізника, зокрема ПП «Укргоспстовари», який і зазначений в графі 23 (підпис і штамп перевізника) міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 774491, що надавалася митниці під час декларування.

Надані до митного органу довідка про транспортно-експедиційні послуги № 44 від 04.07.2024 та рахунок на оплату №ЛР-000386 від 04.07.2024 повністю підтверджують вартість перевезення товару та дають змогу Київській митниці визначити таку складову митної вартості товару, як витрати на транспортування, не включені у вартість товару (ч.2 ст.53 МКУ).

Суд ураховує, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.

З огляду на наведене зазначені вище посилання митного органу не можуть бути підставою для висновку про непідтвердження позивачем витрат на перевезення товарів за межами митної території України.

Щодо посилання митного органу на наявність розбіжностей в митній декларації країни відправлення від 03.07.2024 за N 24PL301010E0804910 (зазначено вартість товару - 68412,00 злотих (по курсу НБУ станом на 03.07.2024 це становить - 15809,63 євро)) та в інвойсі від 01.07.2024 за № FE 88/WY/2024 (вартість товару складає - 15371,86 євро), суд зазначає, що таке не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Так, суд звертає увагу, що з урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправника.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Крім того, згідно з листом постачальника від 19.07.2024 такі розбіжності виникли внаслідок того, що курс обміну на момент оформлення інвойсу та ЕМД в Польщі відрізняється, оскільки митні органи Польщі (як і України) ЕМД вказують курс на день оформлення ЕМД. Також розбіжності пов`язані з тим, що до декларації згідно з митним законодавством Польщі було додано витрати транспортування до кордону в стандартній сумі 400 євро, незалежно від того, ким сплачено ці витрати.

Щодо посилання митного органу на те, що наданий до митного оформлення прайс від 01.07.2024 разом з митною декларацією, в якому зазначена вартість товару більша, ніж в наданому інвойсі від 01.07.2024 за № FE 88/WY/2024, а в подальшому, 09.07.2024, декларантом додатково надіслано прайс від 01.07.2024, в якому ціни відрізняються від прайсу, що був наданий разом з митною декларацією, суд зазначає, що таке також не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України прайс-лист є додатковим документом, що подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за N 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів,-

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.03.2020 у справі №825/15796/16 та від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідними контрактами та/або інвойсами. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

На підтвердження оплати за оцінюваний товар позивачем до митного органу подано платіжну інструкцію від 19.06.2024 за № 310 на суму 29 653,90 Євро (а.с. 94), яка в графі 70 містить посилання на контракт № 1/2013 від 09.10.2013 та вказівку на те, що це є попередньою оплатою.

У листі №7.8 -2/15-02/13/16861 від 10.08.2024, за наслідками розгляду додаткових документів, поданих позивачем, митним органом зазначено про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів за ЕМД № 24UA100320422617U6 від 08.07.2024 та скасування оскаржуваного рішення також і з тих підстав, що платіжна інструкція без вказівки у ній на проформу/інвойс/специфікацію не є доказом, достатнім для доведення митної вартості товару.

Щодо наведеного суд зазначає, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року № 216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

З огляду на зазначене твердження митного органу стосовно того, що надані позивачем (декларантом) разом з ЕМД документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є спростованими та не знайшли свого підтвердження.

В контексті наведеного суд звертає увагу також на те, що надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Водночас, митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Зазначення відповідачем одночасно усіх додаткових документів, що передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №820/2014/17, в якій суд касаційної інстанції також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.

У спірному рішенні митним органом не зазначено жодних обґрунтованих розбіжностей у документах, що стосуються числового значення заявленої митної вартості, також не наведено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнями митної вартості товарів схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації для визначення митної вартості митна декларація № UA100320/2024/419405 від 10.06.2024. Розрахунок митної вартості складає 4,0642 євро/кг, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16; від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а; від 02.03.2018 у справі №804/2997/17, від 26.02.2019 у справі № 808/454/18.

Отже, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Окремо суд зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.

Та обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Крім того, суд звертає увагу, що інформація про митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування не було оскаржено до суду та скасовано судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Водночас, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Водночас, суд звертає увагу, що подання до митного оформлення нової митної декларації жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданою ЕМД, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 у справі №520/3246/2020, від 03.11.2022 у справі №П/811/1614/16.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на що таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА".

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини третьої статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

За матеріалами справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги № 110 від 02.01.2024 та додаткової угоди № 11 від 12.09.2024 до договору про надання правової допомоги № 110 від 02.01.2024.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Так, згідно з додатковою угодою № 11 від 12.09.2024 Адвокатським бюро «ЛОНЧАК» в межах договору про надання правової допомоги № 110 від 02.01.2024 з оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024 надано позивачу послуги зі складення та подання через підсистему «Електронний суд» позовної заяви у сумі 5000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, а також враховуючи предмет позову та обставини справи, задоволення вимог позову в повному обсязі, суд дійшов висновку, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 5000,00 грн, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивач просить стягнути на його користь сплачений під час звернення до суду з позовом у цій справі судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (вул. Промислова, 1,смт Васищеве,Харківська обл., Харківський р-н,62495, код ЄДРПОУ 33010822) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2024/000060/2 від 11.07.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ 33010822) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. а рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ 33010822 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко