Рішення

від 23.10.2024 по справі 520/15941/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 жовтня 2024 року Справа № 520/15941/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 43974281) до Вінницької митниці (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (надалі за текстом - ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000011/2 від 28.05.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000069 від 28.05.2024;

- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024 та картку відмови №UA401060/2024/000068 від 28.05.2024.

Крім того, позивач просить суд стягнути на користь ТОВ ФРІЗОН ТРЕЙД (ідентифікаційний код юридичної особи: 43974281; адреса юридичної особи: Україна, 61036, Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 7) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 18316,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 43997544, Адреса: 21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17.)

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення та картки відмов є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ними порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником Вінницької митниці 28.06.2024 було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості цілком обґрунтованим та законним, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 30.06.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно зі змісту якої позивачем підтримана правова позиція заявлена в обґрунтування позовних вимог.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, 21.02.2023 між ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" (покупець) та RAJHANS TRADING FZCO (продавець) укладено контракт № RTF20230221 (надалі за текстом - Контракт.

Крім того 13.04.2023 між ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД та RAJHANS TRADING FZCO підписано додаткову угоду б/н до Контракту, якою внесено зміни до п. 3.2 ст. 3 Контракту.

Між ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та RAJHANS TRADING FZCO 13.06.2023 підписано додаткову угоду б/н до Контракту, якою внесено зміни до банківських реквізитів покупця.

ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та RAJHANS TRADING FZCO 24.03.2024 підписано додаткову угоду б/н до Контракту, якою доповнено пункт 3.1 ст.3 Контракту наступним абзацем: Вантажовідправниками по даному контракту окрім Постачальника можуть бути SHAOXINA KEQIAD DAFU TEXTILE CO., LTD (Адреса: №186 QINGWANG, KEXI SHAOXING ZHEJIANG, CHINA) (копія додаткової угоди надається у додатках).

Пунктом 1.1. статті 1 Контракту визначено, що: "Згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах (іменований надалі - "Товар"), які є невід`ємною частиною цього Контракту".

Пунктом 2.1.статті 2 Контракту встановлено: "Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах".

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту: "Продавець зобов`язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі".

Пунктом 3.2. статті 3 (з урахуванням змін, внесеними додатковою угодою б/н від 13.04.2023): "Поставка Товару повинна супроводжуватися усіма необхідними документами та обов`язково включати: Інвойс; Пакувальний лист".

Згідно зі ст. 4 Контракту: "4.1.Загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, які є невід`ємною частиною Контракту. 4.2. Валюта контракту Долар США. 4.3. Валюта платежу вказується в інвойсі. 4.4. Ціна товару вказується в інвойсі.

Між Приватним підприємством "НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ" (виконавець) (далі - Декларант) і ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" (замовник) 11.01.2022 укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1 (копія договору надається у додатках).

Пунктом 1.1. Договору № 11/01-22/1 визначено, що: Замовник доручає, а виконавець зобов`язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі товарів) Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митницях України, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги.

На виконання умов Договору № 11/01-22/1, Декларантом було подано до Вінницької митниці:

1. 27.05.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060008520U8 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту (копія декларації надається у додатках);

2. 27.05.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060008517U7 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту (копія декларації надається у додатках).

Так судом встановлено, що 27.05.2024 Декларантом було подано до митного органу електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060008520U8 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 37684,42 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024; Коносамент (Bill of lading) № 143454719494 від 24.03.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 7644 від 20.05.2024; Декларація (Dispatch note model T1) № 24ROCT1900JNW571J2 від 17.05.2024; Декларація про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-62/05-2024 від 27.05.2024; Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF20230221 від 21.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.04.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.06.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 24.03.2024; Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1 від 11.01.2022; Видаткова накладна № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 ( з перекладом); Комерційна пропозиція № RAJHANS20230214 від 14.02.2023 (з перекладом); Лист №0524/13-13 від 13.05.2024 з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страховка не здійснювалася; Лист №0524/13-14 від 13.05.2024 з інформацією від ТОВ ФРІЗОН ТРЕЙД, що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; Лист №RTF/FRZ240315/1 від 15.03.2024 з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240315/2 від 15.03.2024 з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240315/3 від 15.03.2024 з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240315/4 від 15.03.2024 з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240315/5 від 15.03.2024 з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Прайс-лист №RAJHANS20240129/01 від 29.01.2024 (з перекладом); Якісний опис №RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 (з перекладом).

Митним органом 27.05.2024 сформовано та направлено позивачу повідомлення № 693109 стосовно надання додаткових документів, які підтверджують значення складових митної вартості.

У відповідь на вказане повідомлення 28.05.2024 декларантом направлено до митного органу відповіді: 28/05/2024-7; 28/05/24-8; 28/05/24-9; 28/05/24-10; 28/05/24-11; 28/05/24-12.

У відповіді № 28/05/2024-7 - щодо детального опису товару - вказано, що п. 1.1. ст. 1 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 встановлено: «Згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах…». Також п. 2.1. ст. 2 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 визначено: «Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах». Асортимент - перелік видів і різновидів продукції і товарів, що розрізняються за окремими показниками (ознаками). У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 у відповідності до ст. 1, 2 Контракту визначена загальна кількість і асортимент товару, а саме: Fabric art. 11223, Fabric art.12723, Fabric art. 10723, Fabric art. 10824, Fabric art. 10623, що повністю узгоджується як з умовами Контракту, так і з наведеними документами. Більш детальна інформація вказана у якісному описі №RTF/FRZ240315 від 15.03.2024

У відповіді № 28/05/24-8 щодо умови поставки вказано, що відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 встановлено, що продавець зобов`язується доставити товар покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 визначено умову поставки СРТ Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2020: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією № 24UA401060008520U8 від 27.05.2024 надано калькуляцію собівартості товару № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024, а також лист продавця №RTF/FRZ240315/1 від 15.03.2024 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB.

У відповіді № 28/05/24-9 щодо банківських платіжних документів вказано, що п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються за умови, якщо рахунок сплачено. Статтею 5 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 встановлено, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару або якщо інвойсом визначена передплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

У відповіді № 28/05/24-10 щодо прайс-листа вказано, що зазначене в повідомленні щодо прайс листа не є розбіжністю, оскільки в наданому прайс-листі №RAJHANS20240129/01 від 29.01.2024 продавцем вказано одиниці виміру метри погонні, контракт - № RTF20230221 від 21.02.2023, а також умови поставки СРТ Харків, Україна.

У відповіді № 28/05/24-11 щодо експертного висновку вказано, що п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа. Зауважено, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, в інвойсі № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024. Висновок експерта № 20-62/05-2024 від 27.05.2024 наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

У відповіді № 28/05/24-12 щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування ч. 2 ст. 53 МК України встановлено перелік документів для підтвердження митної вартості товару серед яких, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, страхування вантажу за інвойсом № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 не здійснювалося, що підтверджується вже наявними у відповідача листом продавця №RTF/FRZ240315/2 від 15.03.2024, та листом ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №0524/13-13 від 13.05.2024, тому необхідність подання документів за п.8 ч.2 ст. 53 МК України виключається.

Проте, вважаючи, що позивачем не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, відповідачем було ухвалено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000011/2 від 28.05.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000069 від 28.05.2024.

Ухвалюючи зазначене рішення про коригування митної вартості та картку відмови, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом декларанта та містять розбіжності, в якому вказано: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 Митного кодексу України та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України (далі МКУ) проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57-59 МКУ: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В наданому до митного оформлення контракті зазначено, що асортимент товару зазначається в інвойсах на партію товару, разом з тим, в наданому інвойсі не наведений детальний опис товару. В свою чергу, опис наведено в якісному описі №RTF/FRZ240315 від 15.03.2024, що не узгоджується з пунктом 2 контракту.

Згідно ч. 2 ст. 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, ч. 3 ст. 3 контракту обумовлено, що постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс FOB.

Статтею 5 контракту передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній.

В наданому до митного оформлення експертному висновку про вартість товарів ціна зазначена довідково, в діапазоні цін - мінімальна-максимальна.

Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів № №UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024, суд встановив наступне.

27.05.2024 Декларантом було подано до митного органу електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060008517U7 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 29811,42 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024; Коносамент № DXB0832401 від 17.03.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 776289 від 22.05.2024; Декларація (Dispatch note model T1) № 24ROCT1970YYJ191J4 від 23.05.2024; Декларація про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024; Прайс-лист № RAJHANS20240129/007 від 29.01.2024 (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-63/05-2024 від 27.05.2024; Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 (з перекладом); Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.04.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.06.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF20230221 від 21.02.2023; Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1 від 11.01.2022; Видаткова накладна № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 ( з перекладом); Комерційна пропозиція №RAJHANS20230214 від 14.02.2023 (з перекладом); Лист №0524/17-10 від 17.05.2024 з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; Лист №0524/17-9 від 17.05.2024 з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страховка не здійснювалася; Лист №RTF/FRZ240308/1 від 08.03.2024 з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240308/2 від 08.03.2024 з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240308/3 від 08.03.2024 з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240308/4 від 08.03.2024 з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240308/5 від 08.03.2024 з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Якісний опис №RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 ( з перекладом).

Митним органом 27.05.2024 сформовано та направлено позивачу повідомлення № 693068 стосовно надання додаткових документів, які підтверджують значення складових митної вартості.

У відповідь на вказане повідомлення 28.05.2024 декларантом направлено до митного органу відповіді: 28/05/2024-1; 28/05/24-2; 28/05/24-3; 28/05/24-4; 28/05/24-5; 28/05/24-6.

У відповіді № 28/05/2024-1 щодо детального опису товару вказано, що п. 1.1. ст. 1 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 встановлено: «Згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах…». Також п. 2.1. ст. 2 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 визначено: «Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах». Асортимент перелік видів і різновидів продукції і товарів, що розрізняються за окремими показниками (ознаками). У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 у відповідності до ст. 1, 2 Контракту визначена загальна кількість і асортимент товару, а саме: Fabric ED # 201-07455495-24, Fabric ED # 201-07456819-24, Fabric ED # 201-07455909-24, що повністю узгоджується як з умовами Контракту, так і з наданими документами. Більш детальна інформація вказана у якісному описі №RTF/FRZ240308 від 08.03.2024.

У відповіді № 28/05/24-2 щодо умови поставки вказано, що відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 встановлено, що продавець зобов`язується доставити товар покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 визначено умову поставки СРТ Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2020: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією № 24UA401060008517U7 від 27.05.2024 надано калькуляцію собівартості товару № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024, а також лист продавця №RTF/FRZ240308/1 від 08.03.2024 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB.

У відповіді № 28/05/24-3 щодо банківських платіжних документів вказано, що п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються за умови, якщо рахунок сплачено. Статтею 5 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 встановлено, що покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару або якщо інвойсом визначена передплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

У відповіді № 28/05/24-4 щодо прайс-листа вказано, що зазначене в повідомленні щодо прайс листа не є розбіжністю, оскільки в наданому прайс-листі № RAJHANS20240129/007 від 29.01.2024 продавцем вказано одиниці виміру метри погонні, контракт - № RTF20230221 від 21.02.2023, а також умови поставки СРТ Харків, Україна.

У відповіді № 28/05/24-5 щодо експертного висновку вказано, що п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа. Зауважено, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, а саме, в інвойсі № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024. Висновок експерта № 20-63/05-2024 від 27.05.2024 року наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

У відповіді № 28/05/24-6 щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування Частиною 2 ст. 53 МК України встановлено перелік документів для підтвердження митної вартості товару серед яких, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, страхування вантажу за інвойсом № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 не здійснювалося, що підтверджується вже наявними у митного органу листом продавця №RTF/FRZ240308/2 від 08.03.2024, та листом ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №0524/17-9 від 17.05.2024, тому необхідність подання документів за п.8 ч.2 ст. 53 МК України виключається.

Проте, вважаючи, що позивачем не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, відповідачем було ухвалено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024 та картку відмови №UA401060/2024/000068 від 28.05.2024.

Ухвалюючи зазначене рішення про коригування митної вартості та картку відмови, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом декларанта та містять розбіжності, а саме: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 Митного кодексу України та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України (далі МКУ) проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57-59 МКУ: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надана митна декларація країни відправлення;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-лист) виробника товару;

- наданий до митного оформлення прайс-лист № RAJHANS20240129/007 від 29.01.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо RAJHANS TRADING FZCO та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту DXB0832401 від 17.03.2024;

- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту DXB0832401 від 17.03.2024;

- в інвойсі № RTF/FRZ240308, від 08.03.2024 не зазначені умови оплати;

- наданий до митного оформлення Висновок експерта 20-63/05-2024 р. від 27.05.2024 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;

- відсутній договір та заявка про перевезення, з перевізником, що зазначений в CMR від 22.05.2024 № 776289;

- відсутні транспортні довідки, рахунки;

Суд з такими доводами та висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст.2 48 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257Митного кодексу України).

Згідно положень статті 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірних рішень митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності. Проте, відповідач не вказав, яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Розглядаючи доводи заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, наведені у правовій позиції митного органу на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно Контрактом, інвойсами № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024, № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024, в яких визначено умову поставки CPT (доставку сплачує продавець) та ін..

Позивачем надавались документи на підтвердження правильності визначення митної вартості - автотранспортні накладні (Road consignment note) № 7644 від 20.05.2024, № 776289 від 22.05.2024 та коносаменти № 143454719494 від 24.03.2024, № DXB0832401 від 17.03.2024.

Ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню. У відношенні товару, відвантаженого по інвойсам № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024, №RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 ліцензування не передбачено, що підтверджується наявними у митного органу листами продавця №RTF/FRZ240315/5 від 15.03.2024, №RTF/FRZ240308/5 від 08.03.2024 та листами ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №0524/13-14 від 13.05.2024, №0524/17-10 від 17.05.2024, а тому необхідність подання документів за п. 7 ч.2 ст.53 МК України позивачем виключається.

Якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Страхування вантажу за всіма інвойсами не здійснювалося, що підтверджується вже наявними у відповідача листами продавця №RTF/FRZ240315/2 від 15.03.2024, №RTF/FRZ240308/2 від 08.03.2024 та листами ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №0524/13-13 від 13.05.2024, №0524/17-9 від 17.05.2024, тому необхідність подання документів за п. 8 ч. 2 ст.53 МК України позивачем виключається.

Стосовно наявних рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству відповідач у відзиві щодо спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024 вказує: «наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству».

Суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Доводи митного органу про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий пакет документів, яким повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товарів. Відповідач належним чином не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 (адміністративне провадження № К/9901/8839/19): «Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару».

Стосовно питання - митної декларації країни відправлення у відзиві відповідач зазначає щодо спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024 зазначає, що: «декларантом не надана митна декларація країни відправлення».

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення взагалі не запитувалась митним органом у повідомленні № 693068 від 27.05.2024, проте все одно була надана з боку позивача одночасно із митною декларацією № 24UA401060008517U7 від 27.05.2024.

Крім того копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності. Відповідачу одночасно з митною декларацією № 24UA401060008517U7 від 27.05.2024 надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів №24ROCT1970YYJ191J4 від 23.05.2024 на яку відповідач посилається й у спірній картці відмови № UA401060/2024/000068 від 28.05.2024.

Таким чином суд зазначає, що відсутність означеного документа не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Окреслений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі №815/2552/16 (провадження № К/9901/45062/18): «Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Окрім того, копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати виключно за одночасної наявності наступних умов: документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари; за умови її наявності. Проте митному органу одночасно з митною декларацією № 24UA401060008517U7 від 27.05.2024 документ на підтвердження факту здійснення експортування товару надавався.

Таким чином позиція митного органу необґрунтована законодавчо, отже не зважаючи на те, що декларація країни відправлення взагалі не запитувалась відповідачем у повідомленні № 693068 від 27.05.2024, декларація на підтвердження факту експорту товарів № 24ROCT1970YYJ191J4 від 23.05.2024 все одно була подана одночасно з митною декларацією № 24UA401060008517U7 від 27.05.2024 та вже знаходилась у митного органу.

Щодо цінової інформації відносно вартості товару відповідач щодо спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024 у відзиві вказує наступне: «- наданий до митного оформлення прайс - лист № RAJHANS20240129/007. від. 29.01.2024. є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо RAJHANS TRADING FZCO та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців; - відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару». Більш детальну аргументацію в цьому питанні див. у позовній заяві. Додатково звертаємо увагу на наступне.

Суд констатує, що каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не запитувались митним органом у повідомленні № 693068 від 27.05.2024, проте все одно були надані позивачем одночасно із митною декларацією № 24UA401060008517U7 від 27.05.2024.

Окреслені документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (на цьому також наголошено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

Також щодо твердження відповідача, що наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо RAJHANS TRADING FZCO та не відображає дійсну вартість, то дане зауваження митниці не підтверджено жодним нормативно-правовим документом, адже відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.

Щодо цього Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19: «Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайслисті певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Таким чином, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на недоліки наданого позивачем прайс-листа на підставі здійснення дослідження відповідачем загальносвітової практики не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб`єктивних припущеннях.

Митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайслиста, як на підставу для коригування митної вартості товару. Така позиція викладена у постанові 23.10.2020 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 810/690/17.

Крім того суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №460/2674/20: « 60. Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс-листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. 61. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайслистів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».

Щодо умов оплати та банківських платіжних документів суд зазначає, що у відзиві митний орган щодо спірного рішення № UA401060/2024/000011/2 від 28.05.2024 вказує про те, що «Статтею 5 контракту передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній». Також щодо спірного рішення № UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024 відповідач у відзиві зазначає: «в інвойсі № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 не зазначені умови оплати».

Суд зазначає, що наведене не відповідає дійсності з огляду на наступне, посилання митниці на не зазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, судом відхиляються, оскільки спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсі є посилання.

Суд констатує, що умови оплати визначенні статтею 5 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 де встановлено, що покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару або якщо інвойсом визначена передплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024, № RTF/FRZ240308 від 08.03.2024 передоплату не визначено.

Таким чином сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються за умови, якщо рахунок сплачено.

Таким чином, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

Суд звертає увагу на висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 08.07.2022 року у справі № 815/1718/16: «В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані ТОВ «Дарком» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортовані товари. Щодо посилання митниці на не зазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, то суди цілком об`єктивно його відхилили, адже спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсі є посилання.»

Також, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду наведену у постанові від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890.

Отже, умови оплати визначаються ст. 5 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023, на момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.

Стосовно питання щодо асортименту товару митний орган щодо спірного рішення № UA401060/2024/000011/2 від 28.05.2024 у відзиві вказує наступне: «В наданому до митного оформлення контракті зазначено, що асортимент товару зазначається в інвойсах на партію товару, разом з тим, в наданому інвойсі не наведений детальний опис товару. В свою чергу, опис наведено в якісному описі №RTF/FRZ240315 від 15.03.2024, що не узгоджується з пунктом 2 контракту».

Суд зазначає, що пунктом 1.1. ст. 1 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 встановлено, що: «Згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах…».

Також п. 2.1. ст. 2 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 визначено: «Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах». Асортимент перелік видів і різновидів продукції і товарів, що розрізняються за окремими показниками (ознаками).

У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 у відповідності до ст. 1, 2 Контракту визначена загальна кількість і асортимент товару, а саме: Fabric art. 11223, Fabric art.12723, Fabric art. 10723, Fabric art. 10824, Fabric art. 10623, що повністю узгоджується як з умовами Контракту, так і з наведеними документами. Більш детальна інформація, щодо опису товару (ширина, щільність, склад) вказана у якісному описі №RTF/FRZ240315 від 15.03.2024.

Крім того позивачем окреслене зазначалось у листі № 28/05/2024-7 від 28.05.2024 на повідомлення від митниці декларанту. Отже, в наданому одночасно з митною декларацією №24UA401060008520U8 від 27.05.2024 інвойсі № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 наведений асортимент товару: Fabric art. 11223, Fabric art.12723, Fabric art. 10723, Fabric art. 10824, Fabric art. 10623, що повністю узгоджується як з умовами Контракту, так і з наявними документами. Якісний опис №RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 більш детально описує товар, який наведено в інвойсі № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024.

З урахуванням викладеного позивачем повністю документально підтверджена заявлена митна вартість товарів.

Стосовно питання умов поставки суд зазначає, що у відзиві щодо спірного рішення № UA401060/2024/000011/2 від 28.05.2024 міститься наступне посилання митного органу: «Згідно частини 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, частиною 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс FOB».

Митний орган зазначає, що «частиною 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період», однак в Контракті № RTF20230221 від 21.02.2023 відсутнє подібне посилання відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023 року встановлено, що продавець зобов`язується доставити товар покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі.

В свою чергу, у Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024 визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2020: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику.

Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Пункт призначення в свою чергу визначено державу України.

Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на продавця.

Стосовно умови поставки «FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов`язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом.

Покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов`язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження. Виходячи з наведеного, умови поставки «FOB» взагалі не відповідають умовам Контракту № RTF20230221 від 21.02.2023.

Відповідачу одночасно з митною декларацією № 24UA401060008520U8 від 27.05.2024 надано калькуляцію собівартості товару № RTF/FRZ240315 від 15.03.2024, а також лист продавця №RTF/FRZ240315/1 від 15.03.2024 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

В контексті окресленого суд керується правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №400/2126/19.

Отже, до митного оформлення було надано всі документи на підтвердження даних обставин, якими підтверджуються, що умовами поставки є саме CPT, а не FOB.

Інші доводи відповідача висновків про належне підтвердження митної вартості з боку позивача не спростовують.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, суд вважає, що вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання вимог законодавства.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Стосовно стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до поданих представником позивача доказів на обґрунтування понесених ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" витрат на надання правової допомоги вбачається, що ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" уклало з Адвокатським бюро "Бідної Оксани Іванівни" договір про надання правової допомоги №б/н від 30.05.2024, згідно умов якого виконавець бере на себе надання правової допомоги, а саме: юридичні послуги по представництву інтересів ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" в судових органах.

Згідно платіжної інструкції №3942600915 від 07.06.2024 позивач сплатив за надання юридичних послуг 40000,00 грн..

В зв`язку із наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги наявність в матеріалах справи клопотання Вінницької митниці про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вправі оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, оцінюючи вказану обставину, суд зазначає, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №820/479/18, від 27.01.2022 у справі №813/2241/18.

Суд звертає увагу, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, суд також ураховує, що справа не є складною та не потребує значного часу для підготовки позовної заяви у ній. Іншого згідно зазначеного звіту про надання правової допомоги не доведено.

Таким чином, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, суд вважає достатньою сумою для відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі в розмірі 10000,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 43974281) до Вінницької митниці (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000011/2 від 28.05.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000069 від 28.05.2024 Вінницької митниці (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544).

Визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000010/2 від 28.05.2024 та картку відмови №UA401060/2024/000068 від 28.05.2024 Вінницької митниці (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544).

Стягнути з Вінницької митниці (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 43974281) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18316 (вісімнадцять тисяч триста шістнадцять) гривень 98 копійок.

Стягнути з Вінницької митниці (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 43974281) витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 23.10.2024.

СуддяСупрун Ю.О.