Рішення

від 23.10.2024 по справі 560/7968/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/7968/24

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2024 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Крупецької сільської ради до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" про визнання протиправним та скасування Дозволу від 15.06.2020 р. № 04/2020,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Крупецької сільської ради звернувся до суду з позовом до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" про визнання протиправним та скасування Дозволу від 15.06.2020 р. № 04/2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури зазначив, що за результатами вивчення питання щодо додержання законодавства в екологічній сфері при користуванні об`єктами водного фонду та земельними ділянками водного фонду Шепетівською окружною прокуратурою виявлені порушення вимог природоохоронного, земельного та водного законодавства при веденні рибогосподарської діяльності на території Шепетівського (раніше - Славутського) району.

Так, перший заступник керівника окружної прокуратури зазначає, що Приватному підприємству "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" надано право ведення рибогосподарської діяльності на земельній ділянці водного фонду площею 40,25 га, що знаходиться на водоймі, розташованій на річці Горинь біля с. Полянь та с. Комарівка в межах Шепетівського (раніше - Славутського) району, не зважаючи на відсутність договорів оренди об`єкта чи іншого права користування водного фонду та земельної ділянки під ним. На замовлення ПП ВТК "Дельфін" інститутом "Укррибпроект" розроблено Режим рибогосподарської експлуатації водойми, яка розташована на річці Горинь біля с. Полянь та с. Комарівка Славутського району Хмельницької області (до с. Полянь 3 км), який погоджено Управлінням охорони, використання і відтворення водних живих біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області 21.05.2015 та Державним агентством рибного господарства України 27.07.2015. Однак, всупереч вимог п. 2.3 Інструкції №4, Режим не погоджено територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Надалі, ПП ВТК «Дельфін» 15.06.2020 отримано від Управління Державного агентства рибного господарства у Хмельницькій області Дозвіл № 04/2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) строком дії з 15.06.2020 по 14.06.2025. Водночас, на переконання прокурора, зазначений дозвіл видано Управлінням Державного агентства рибного господарства у Хмельницькій області з порушенням вимог Водного та Земельного кодексів України, оскільки використання земель водного фонду може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. Натомість у ПП ВТК "Дельфін" відсутнє право на користування зазначеним водним об`єктом та земельною ділянкою під ним. За таких обставин прокурор вважає, що відповідачем при наданні приватному підприємству дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів залишено поза увагою вимоги статті 17 Закону України "Про тваринний світ" щодо обов`язкової наявності у суб`єкта спеціального товарного рибного господарства оформленого права на користування об`єкту водного фонду. Прокурор вказує на те, що оскільки Крупецька сільська рада як орган місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися водоймою, розташованою на річці Горинь біля с. Полянь та с. Комарівка в межах Шепетівського (раніше - Славутського) району, неналежно здійснює захист інтересів держави в особі територіальної громади, що порушує інтереси суб`єктів, які могли б набути право на оренду згаданого водного об`єкту на конкурентних засадах, тому вважає, що це є достатнім обґрунтуванням для представлення інтересів держави в особі селищної ради в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позовній заяві як третю особу визначено Приватне підприємство "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін", що розцінено судом як клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою від 03 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін".

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" пояснень щодо позову до суду не надала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Управлінням Державного агентства рибного господарства у Хмельницькій області видано Приватному підприємству "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" дозвіл № 04/2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 15.06.2020, а саме на водойму, яка розташована на річці Горинь біля с. Полянь та с. Комарівка Славутського району Хмельницької області, терміном дії з 15.06.2020 по 14.06.2025.

Вказаний дозвіл видано на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водойми, яка розташована на річці Горинь біля с. Полянь та с. Комарівка Славутського району Хмельницької області, погодженого Держрибагенством 27.07.2015.

Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури зауважує, що, видаючи дозвіл № 04/2020 від 15.06.2020, відповідач не врахував приписи статті 17 Закону України «Про тваринний світ», якою передбачено обов`язковість оформленого права користування об`єктом водного фонду як обов`язкову передумову для використання такого водного об`єкту, а відповідно, і для видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рибогосподарська діяльність на водоймах, що здійснюється за Режимами рибогосподарської експлуатації, регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 року № 4 (далі Інструкція № 4) та Порядком здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 992.

Водночас процедура видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) врегульована Порядком видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 801 (далі Порядок №801, у редакції чинній на момент видачі дозволу).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 801 дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом (далі - дозвільний орган). Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Пунктами 3, 5 Порядку № 801 передбачено, що для одержання дозволу суб`єкт господарювання подає такі документи:

- заяву про одержання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах);

- довідку про наявність у суб`єкта господарювання рибальських суден (плавзасобів), дозволених знарядь лову (відповідно до вимог правил рибальства та режимів) та рибоприймальних пунктів (місця розташування яких погоджено відповідно до законодавства) на визначеному рибогосподарському водному об`єкті (його частині) (далі - довідка). Якщо територіальні органи або наукові установи (організації, підприємства) не можуть власними силами здійснювати контрольний або дослідний вилов, у довідці зазначаються рибальські судна (плавзасоби), знаряддя лову та рибоприймальні пункти співвиконавця;

- програму виконання робіт, в якій визначені методи, мета та завдання робіт, типи і кількість рибальських суден (плавзасобів), назва і кількість необхідних знарядь лову, в разі здійснення вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, контрольного вилову водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури.

Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або письмове повідомлення про відмову у видачі такого дозволу видається протягом п`яти робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання пакета документів, необхідних для одержання дозволу. Видача дозволу здійснюється на безоплатній основі. Строк дії дозволу становить п`ять років.

При цьому вичерпні підстави для відмови суб`єктові господарювання у видачі дозволу наведені в пункті 6 Порядку № 801. До таких підстав зокрема належить:

- подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу;

- виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;

- відсутність науково обґрунтованої інформації про спеціальне використання водних біоресурсів (рішення Держрибагентства);

- відсутність частки нерозподіленого ліміту водних біоресурсів;

- систематичні грубі (три і більше) порушення протягом року вимог законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів;

- несплата на час розгляду питання про видачу дозволу штрафних санкцій за порушення вимог законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів або наявність невідшкодованої шкоди, заподіяної рибному господарству;

- наявність простроченої заборгованості перед державним або місцевим бюджетом;

- використання виділеної кількості водних біоресурсів менш як на 75 відсотків протягом попередніх чотирьох років.

Тобто пунктом 6 Порядку №801 не передбачено можливості відмови у видачі заявнику дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) у зв`язку з неподанням ним доказів на підтвердження права користування рибогосподарським водним об`єктом.

Разом із тим спірні у цій справі правовідносини врегульовані не лише Порядком № 801, але приписами Водного та Земельного кодексів України, Законом України Про тваринний світ та Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

Так, статтями 3, 4 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, в тому числі і штучні водойми (водосховища, ставки) і канали. А до земель водного фонду належать землі, зайняті, серед іншого, водосховищами.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 Водного кодексу).

За приписами статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Загальне водокористування згідно статті 47 Водного кодексу України здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (частина 2 статті 48 Водного кодексу України).

Отже, здійснення рибогосподарської діяльності передбачає можливість здійснення спеціального водокористування.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", під рибогосподарською діяльністю розуміється діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

Промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Як зазначено у статті 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", використання водних біоресурсів також здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Стаття 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначає, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає: промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з`ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів.

Отже, аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що використання водних біоресурсів може здійснюватися у порядку загального та спеціального користування. Загальне використання водних біоресурсів здійснюється без вилучення їх з природного середовища або у порядку любительського і спортивного рибальства. Спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", а саме режиму промислу або режиму рибогосподарської експлуатації.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваний дозвіл № 04/2020 від 15.06.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) видано ПП ВТК «Дельфін» відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації від 21.05.2015.

Згідно з пункту 2.8 Інструкції № 4 користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів (ВЖР) у цьому рибогосподарському водному об`єкті.

Тобто, при отриманні погодження Режиму користувачам надаються в користування лише водні біоресурси, а не сам водний об`єкт чи земельна ділянка під ним, позаяк режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду.

Даний висновок узгоджується зі сталою судовою практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 22 листопада 2018 року у справі № 806/449/15, від 16 травня 2019 року у справі № 806/3184/18, від 27 жовтня 2022 року у справі № 480/4250/19 та ряду інших.

У свою чергу відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що використання земель водного фонду фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому у разі перебування земель водного фонду у власності або в постійному користуванні відповідних суб`єктів у тимчасове користування такі об`єкти надаються за погодженням з постійними землекористувачами або за згодою власників.

З матеріалів справи вбачається, що ПП ВТК «Дельфін» як на час видачі оскаржуваного дозволу №04/2020 від 15.06.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), так і на час звернення прокурора з цим позовом до суду не мало права користування рибогосподарським водним об`єктом, який розташований на річці Горинь біля с. Полянь та с. Комарівка Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області.

Стаття 17 Закону України "Про тваринний світ" передбачає, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Саме тому суд вважає, що застосування положень Інструкції № 4 та Порядку № 801 з ігноруванням вимог статті 17 Закону України Про тваринний світ є недопустимим, оскільки останнім регламентовано не тільки спеціальне використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах, а й порядок його здійснення, який не може відбуватися за відсутності належного права користування земель водного фонду.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, де розглядалися подібні позовні вимоги, сформував правовий висновок, який полягає у наступному: Зі змісту наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів, які є частиною тваринного світу, здійснюється на підставі дозволу, що видається у встановленому законом порядку, у тому числі за наявності права користування відповідним рибогосподарським водним об`єктом, оформленим за погодженням з постійним користувачем земельної ділянки.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ФОП не має правовстановлюючого документа на користування водосховищем Іршанське або його частиною або документа, який підтверджує погодження спеціального використання водних біоресурсів з постійним землекористувачем водосховища Іршанське, на якому здійснюється спеціальне використання водних біоресурсів відповідно до режиму рибогосподарської експлуатації.

Отже, у цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обласне Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства неправомірно видало суб`єкту господарювання дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) за відсутності права користування водним об`єктом.

Більше того, Верховний Суд у згадуваній вище постанові від 19.11.2019 звернув увагу на те, що в межах спірних правовідносин підлягають до застосуванню не положення Інструкції № 4, яка визначає порядок погодження режиму рибогосподарської експлуатації, а саме норми Водного кодексу України (стаття 85), Земельного кодексу України (статті 59, 125) та Закон України "Про тваринний світ" (стаття 17). У зв`язку із цим посилання відповідача та третьої особи у своїх заявах на відсутність у діючому законодавстві приписів, які передбачають необхідність отримання суб`єктом господарювання, що здійснює спеціальне використання водних біоресурсів, права користування водним об`єктом є безпідставними, адже відсутність положень у нормах, які передбачають порядок видачі дозволу на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, не виключає субсидіарного регулювання спірних правовідносин іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд застосовує визначені вище правові висновки Верховного Суду при розгляді цієї адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки ПП ВТК «Дельфін» не має правовстановлюючого документа на користування водоймою, яка розташована на річці Горинь біля с. Полянь та с. Комарівка Славутського району Хмельницької області, або її частиною, тому Управлінням Державного агентства рибного господарства у Хмельницькій області неправомірно видано дозвіл № 04/2020 від 15.06.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що в даний час призводить до порушення права органу місцевого самоврядування на повноцінне розпорядження комунальною власністю та в цілому зачіпає інтереси держави в особі Крупецької сільської ради.

Слід також зазначити, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю. Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна. Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи, що ПП ВТК "Дельфін" використовує земельну ділянку та водний об`єкт без законних підстав, а право власності на водні біоресурси у користувача виникає лише з моменту їх потрапляння до знарядь вилову, втручання держави у право на мирне володіння майном відповідає вимогам ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Натомість наявність оскаржуваного дозвільного документа обмежує право позивача на розпорядження майном вказаним водним об`єктом оскільки використання водних біоресурсів нерозривно пов`язане з використанням об`єкта водного фонду та земельної ділянки під ним.

Користування водним об`єктом всупереч встановленому законодавством порядку, суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів. Український народ є визначеним Конституцією України суб`єктом права власності на землю, водні та інші природні ресурси в межах території України, рівним в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 41 Конституції України. Конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності під час користування землями, водними та іншими природними ресурсами, розраховувати на те, що держава вживатиме всіх можливих законних способів та засобів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на дане майно.

Отже правовідносини, пов`язані з користуванням природними ресурсами, беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на такі висновки Європейського суду з прав людини, що викладені за результатами розгляду справ "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Хмельницькій області Приватному підприємству "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" Дозвіл №04/2020 від 15.06.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), з метою здійснення промислового вилову риби згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації водойми, площею 40,25 га, від 21.05.2015.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Крупецька сільська рада (вул. Богдана Хмельницького, 106, с. Крупець, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30068 , код ЄДРПОУ - 04405030) Відповідач:Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Хмельницькій області (вул. Кам`янецька, 257/1, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29021 , код ЄДРПОУ - 42086153) Третя особа:Приватне підприємство "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" (просп. Незалежності, 26 кв. 22, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100 , код ЄДРПОУ - 35261034)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький