Ухвала

від 23.10.2024 по справі 620/13077/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/13077/24

Чернігівський окружний адміністративний суд, під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 недоотриманого грошового забезпечення, з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії.

На адресу суду відповідачем надіслано відзив на позов та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до суду.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Втім, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Суд зазначає, що умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

А отже, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства. Тож, норми КЗпП України є спеціальними нормами по відношенню до ч.5 ст.122 КАС України, оскільки стосуються саме виплати сум, які належать до виплати особі при звільненні.

З огляду на що, суд не приймає до уваги посилання відповідача на необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч.5 ст.122 КАС України.

У рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другоїстатті 233 КЗпП Україниу системному зв`язку з положеннями статей1,12 Закону України «Про оплату праці»необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, після 19.07.2022 КЗпП України строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи про порушення свого права на отримання належного розміру грошового забезпечення позивач дізнався з листа відповідача 17.09.2024 №388/12/02, отриманого на його заяву. При цьому, позивача звільнено зі служби наказом від 13.06.2024 №290-НК. Тобто з моменту звільнення позивача зі служби минуло менше року, з огляду на що, суд ухвалою від 10.10.2024 поновив позивачу строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.233 КЗпП України для спорів, пов`язаних із виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №990/135/22, оскільки спірні правовідносини виникли щодо звільнення позивача зі служби та не пов`язані з належними до виплати сумами при звільненні. Також недоречними суд вважає посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20, оскільки останні не є релевантними до даного спору та стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином у задоволенні клопотання відповідача належить відмовити.

Керуючись ст. 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.

Суддя Л.О. Житняк