Ухвала

від 23.10.2024 по справі 160/28526/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/28526/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 р. в адміністративній справі № 160/28526/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії -

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, 12.07.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.

24.09.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області через підсистему "Електронний суд" повторно подало апеляційну скаргу у цій справі, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 25.09.2024.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 р. визнано неповажними підстави для поновлення строку; апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку; належним чином оформленого документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 08 жовтня 2024 р. скаржником подано:

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого вказує, що звертався з апеляційною скаргою у цій справі, однак вона була повернута з підстав несплати судового збору. Зазначає, що повернення апеляційних скарг не позбавляє права звернення з апеляційною скаргою;

- клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційного суду зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржене рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 05.01.2024, копія якого отримана скаржником 04.07.2024.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного процесуального законодавства, апеляційну скаргу на рішення суду від подано з пропуском строку, оскільки апеляційна скарга подана 24.09.2024, а встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з дня отримання повного судового рішення, сплинув 05.08.2024 (з урахуванням вихідних днів).

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник вказує, що звертався з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження. Зазначає про відсутність коштів, та повернення апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, приходжу до висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Також, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 05.01.2024, копія якого отримана скаржником 04.07.2024.

Отже, строк подання апеляційної скарги спливав 05.08.2024.

З первинною апеляційною скаргою скаржник звернувся 12.07.2024, тобто за 22 дні до спливу строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 26.07.2024 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, доставлена скаржнику в електронний кабінет 26.07.2024.

Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана відповідачем за 22 дні до спливу строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 26.07.2024 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був протягом 22 днів повторно подати апеляційну скаргу, а саме до 19.08.2024.

Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 24.09.2024, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків.

При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Також в заяві скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана ним у встановлений законом строк.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Відтак, зазначені відповідачем-1 обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Розглянувши клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, яке обгрунтоване посиланням на неможливість сплати судового збору у відведений судом строк, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та відсутністю на рахунках грошових коштів, необхідних для такої сплати, колегія суддів зазначає наступне.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (ч.2 ст.298 КАС України), тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та в разі неусунення її недоліків у наданий судом строк повертає скаргу заявнику.

Отже, суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху встановлює строк, достатній для усунення недоліків скарги.

Водночас, відповідно до приписів ст. 121 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений судом може бути продовжений судом, який його встановив за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд може продовжений встановлений ним строк лише в разі наявності поважних підстав.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання як про відстрочення сплати судового збору, так і про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

В той же час скаржником не надано суду доказів щодо неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з апеляційною скаргою, в тому числі і з урахуванням введеного воєнного стану.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та діє на час постановлення цієї ухвали.

Проте жодних доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на обов`язок своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги, скаржник суду не надав. Зазначене клопотання обґрунтоване лише введенням воєнного стану в України, заявник посилається лише на загальні підстави неможливості усунути недоліки апеляційної скарги у відведений час, та не надає докази неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу.

Отже, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження у справі №160/28526/23 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд

у х в а л и в:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року у справі №160/18526/23.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 р. в адміністративній справі № 160/28526/23 відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова

суддяН.А. Олефіренко