Постанова

від 22.10.2024 по справі 580/871/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/871/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Черкаській області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просить стягнути податковий борг у сумі 442 987,68 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024року адміністративний позов задоволено пвністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 31.05.2000, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків і зборів та має непогашений податковий борг на загальну суму 442 987,68 грн, що виник за такими податками: адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що виникли згідно таких документів:

податкового повідомлення-рішення від 04.08.2021 № 6131/23000901 зі строком сплати 06.09.2021 у сумі 5 100,00 грн;

податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 № 4271/23-00-09-01-11 зі строком сплати 04.07.2023 у сумі 427 887,68 грн;

податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 № 4270/23-00-09-01-11 зі строком сплати 04.07.2023 у сумі 10 000,00 грн.

Позивач 15.09.2021 сформував податкову вимогу форми «Ф» № 0030934-1307-2308 на суму 5 100,00 грн, яку відповідач отримала 05.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 19702 0275181 7.

Згідно інтегрованої картки платника податків та розрахунку податкового боргу загальна сума заборгованості відповідача складає 442 987,68 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.3 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України, передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України, передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що контролюючим органом відповідно до ст. 59 ПК України, сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 15.09.2021 №0030934-1307-2308 на суму 5100,00 грн, яка згідно зворотного повідомлення вручена 05.22.2022 (а.с. 6 зворот).

Також на адресу відповідача контролюючим органом надсилались податкові повідомлення-рішення:

- від 04.08.2021 року №6131/23000901 , яке відповідно до зворотного повідомлення вручено 20.08.2021 року (а.с. 11);

- від 15.05.2023 №4271/23-00-09-01-11 та №4270/23-00-09-01-11, які були повернуті адресату за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується довідкою форми 20 ПАТ "Укрпошта", що міститься на конверті зі штрих-кодовим ідентифікатором №1800109859672. (а.с. 20)

Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомленням-рішенням від 15.05.2023 №4271/23-00-09-01-11 та №4270/23-00-09-01-11 надсилались відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та повернуті з незалежних від позивача підстав, а тому вважаються належним чином врученими.

Відповідно до розрахунку суми податкового боргу та інтегрованої картки платника податку за відповідачем рахується непогашений податковий борг у сумі 442987,68 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення нори регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг), що виник відповідно до податкових повідомлень-рішень від 04.08.2021 року №6131/23000901, від 15.05.2023 №4271/23-00-09-01-11 та №4270/23-00-09-01-11

Податковий борг відповідач добровільно не сплатив, доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 04.08.2021 року №6131/23000901, від 15.05.2023 №4271/23-00-09-01-11 та №4270/23-00-09-01-11 до суду не надав.

Відтак, вказана заборгованість у сумі 442987,68 підлягає стягненню в судовому порядку.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 ПК України.

Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1. ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідач на спростування наявності у нього податкового боргу у сумі 442987,68 грн , належних та допустимих доказів не надав.

Наявність у відповідача податкового боргу у сумі 442987,68 грн підтверджується розрахунком суми податкового боргу, інтегрованою карткою платника податків та податковими повідомленнями-рішеннями від 04.08.2021 року №6131/23000901, від 15.05.2023 №4271/23-00-09-01-11 та №4270/23-00-09-01-11.

Посилання відповідача на те, що податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023 №4271/23-00-09-01-11 та №4270/23-00-09-01-11, вважаються такими, що не були йому надіслані у зв`язку з відсутністю відомостей про день та причини невручення їх, суд оцінює критично, адже вказане спростовується довідкою форми 20 ПАТ "Укрпошта", що міститься на конверті зі штрих-кодовим ідентифікатором №1800109859672

Крім того, з матеріалах справи вбачається, що податкова вимога та податкові повідомлення рішення були направлені на адресу відповідача, а саме: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Лікарняна, 53.

Суд звертає увагу, що добросовісний суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не в праві посилатися на неотримання ним документів, як на підставу, що звільняє його від настання, у зв`язку з цим, негативних наслідків.

Аналогічний правовий висновок викладеною у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №140/9122/20.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма