Постанова

від 22.10.2024 по справі 320/29762/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/29762/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищого господарського суду України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, суддя Колеснікова І.С., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Вищого господарського суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України, який відмовив ОСОБА_1 у видачі Довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період з грудня 2018 року по лютий 2020 року та з лютого 2020 року по липень 2023 року з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення, з метою подальшого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Вищий господарський суд України, видати ОСОБА_1 :

- довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 19.02.2020 року виходячи з встановленого посадового окладу судді Вищого господарського суду України - 15 мінімальних заробітних плат та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення;

- довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, за період з 19.02.2020 по 18.07.2023 року (виходячи посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві автоматично щорічно здійснювати ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суддівської винагороди працюючого судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що дії Вищого господарського суду України, який не надав довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою (на даний час - судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) за вищевказані періоди є протиправними, адже останній має видати позивачу довідки про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 19.02.2020 року виходячи з встановленого посадового окладу судді Вищого господарського суду України - 15 мінімальних заробітних плат та з урахуванням усіх доплат, які були визначені на момент звільнення та за період з 19.02.2020 по 18.07.2023 року, виходячи посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та з урахуванням усіх доплат, які були визначені на момент звільнення. Позивач вказує на те, що 18.02.2020 Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі № 2-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) деякі положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, зокрема пункт 25 вказаного Закону. Тому, позивач вважає, що з 19.02.2020 у неї виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402), а саме п. 3 ч. 3 ст. 135, як судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період з лютого 2020 року по липень 2023 року, з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення, з метою подальшого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судці у відставці за період з 19.02.2020 по 18.07.2023 року виходячи з посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення у відставку.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн (одна тисяча сімдесят три) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вищого господарського суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду, Вищий Господарський суд України подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено що відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.07.2011 № 3617-ХІІ «Про обрання суддів» ОСОБА_1 була призначена суддею Вищого господарського суду України.

Згідно з наказом Вищого господарського суду України № 412-ка, з 22.07.2011 позивача було зараховано на посаду судді Вищого господарського суду України.

03.10.2016 відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 № 1515-VII та наказу Вищого господарського суду України від 29.09.2016 № 324-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач була звільнена з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України за місцем проживання та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

За позицією позивача щомісячне грошове утримання судді у відставці не відповідає законодавчо визначеному розміру, виплачується без врахування Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 у справі №11-р/2018 (виходячи з встановленого посадового окладу судді Вищого господарського суду України - 15 мінімальних заробітних плат з 01.01.2015) та без врахування рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, вона має право на перерахунок довічного грошового утримання судці у відставці, в зв`язку з чим, 18.07.2023 звернулася до голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України із заявою вх. № 01-13/112/2023 від 12.08.2023 про видачу довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: з грудня 2018 року по лютий 2020 року; з лютого 2020 року по липень 2023 року, з урахуванням усіх доплат, які їй були визначені на момент звільнення, з метою подальшого перерахунку органами Пенсійного фонду України мого довічного грошового утримання.

09.08.2023 ОСОБА_1 отримала лист Вищого господарського суду України № 01-13/112/123/23 про відсутність підстав для видачі довідки, як судді Вищого господарського суду України у відставці із зазначенням посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки ч. 3 ст. 135 Закону № 1402, базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих Вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції) не визначений, оскільки діяльність таких судів цим законом не передбачена, п. 7 розділу XII Закону визнаний неконституційним лише в частині Верховного Суду України.

Оскільки такі дії відповідача є протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIІІ.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.

Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у пунктами 22-25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Положеннями пункту 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до пункту 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

За правилами пункту 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, пункти 22, 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII були виключені.

Згідно з пунктом 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто на момент звільнення позивача у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалося Законом № 2453-VI або Законом № 1402-VIII.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 (далі - Рішення № 2-р/2020) положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В пункті 16 вказаного Рішення № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді та пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

У зв`язку із наведеним Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Таким чином, Конституційний Суд України у Рішенні № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці й жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.

Таким чином, з 19 лютого 2020 року правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом № 1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

Аналогічний висновок сформовано у рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).

Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке.

До набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закону № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).

Згідно із частиною другою статті 31 Закону № 2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

У подальшому, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

При цьому, принципи його побудови (територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.

Отже, як Законом № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII в системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні в системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.

В силу вимог частини другої статті 31 Закону № 2453-VI Вищий Господарський суд України був вищим спеціалізованим судом.

Враховуючи вищевикладене, а також положення частини першої статті 126 Конституції України, згідно з якою незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача, за чинного законодавчого регулювання, повинна, за аналогією, визначатись з урахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 6 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Після рішення КСУ від 04 квітня 2022 року № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

Отже, колегія суддів з огляду на вищевикладені доводи, вважає, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом № 1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про те, що відмова відповідача видати позивачу довідку має наслідком втручання у право на отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме Законом № 1402-VIII, і таке втручання у право позивача не має жодної підстави в національному законодавстві, що свідчить про порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо співмірності розміру довічного грошового утримання судді у відставці Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із суддівською винагородою судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за чинного законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Принцип ефективності судового захисту прав та інтересів особи закріплено також у низці міжнародних актів.

Зокрема, Загальною декларацією прав людини передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

З огляду на вищевикладене, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених судом обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як визнання відмови Вищого господарського суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання Вищого господарського суду України видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, на підставі положень статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Щодо судового рішення в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, то в цій частині позивач рішення суду не оскаржувала, а відповідач в апеляційній скарзі не навів своїх доводів та міркувань, в чому полягає неправильність чи незаконність судового рішенняв цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому таке рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту:

«Визнати відмову Вищого господарського суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - протиправною;

Зобов`язати Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду, на підставі положень статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Вищого господарського суду України задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту:

«Визнати відмову Вищого господарського суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - протиправною.

Зобов`язати Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду, на підставі положень статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.»

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.