Рішення

від 30.09.2024 по справі 695/3874/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3874/23

номер провадження 2-о/695/18/24

30 вересня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Шевченка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Вознесенська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якому просив:

- встановити факт постійного його проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на часвідкриття спадщиниза адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина. В останні роки життя в мами виявили онкологічне захворювання і заявник змушений був переселитися до неї в будинок, щоб здійснювати догляд за нею. На день смерті матері (день відкриття спадщини) заявник проживав з нею в одному будинку в АДРЕСА_1 . Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини він не заявив про свою відмову від спадщини, тому вважає себе таким, що прийняв спадщину. Проживаючи з матір`ю, заявник не змінив реєстрацію свого місця проживання. Для того щоб у нього виникло право на спадкування, він змушений звернутися в суд з даною заявою.

У судовому засіданні 18.03.2024 р. заявник підтвердив обставини, викладені в заяві та наполягав на її задоволенні. У судове засідання 30.09.2024 р. заявник не з`явився, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи в його відсутність.

Представник заінтересованої особи Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, але скерував заяву про розгляд справи в його відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

Суд, вислухавши доводи заявника, показання свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З копії паспорта громадянина України вбачається, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вознесенське, Золотоніського району Черкаської області та зареєстрований з 2002 р. за адресою: АДРЕСА_2 .

Матір`ю заявника являється ОСОБА_2 , що стверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вознесенське, Золотоніського району Черкаської області.

З довідки Вознесенської сільської ради №576 від 02.10.2023 р. вбачається, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З відповіді державного нотаріуса Другої золотоніської державної нотаріальної контори від 13.10.2023 р. №880/01-16, вбачається, що спадкова справа згідно даних Спадкового реєстру та Алфавітних книг після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні 24.05.2024 р. стверджено, що заявник проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , до дня смерті останньої.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно зі спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає з п.3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що заявник являється спадкоємцем 1-ї черги за законом після смерті матері. Факт спільного його проживання за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 по день смерті останньої, стверджено наявними в справі письмовими доказами та поясненнями свідків у судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність заявленого факту та можливість задоволення вимоги, оскільки встановлення даного факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину. Іншої можливості встановити цей факт він не має.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76,264,265,293,315,319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Вознесенська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , разом зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко