Постанова

від 22.10.2024 по справі 360/2196/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 360/2196/20

адміністративне провадження № К/990/38767/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув як суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні за матеріалами в електронній формі справу №360/2127/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 (головуючий суддя Тихонов І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді: Сіваченко І.В., Геращенко І.В.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2020 №00000110511, №00000120511.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Луганській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №360/2127/20 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 21.10.2024 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 22.10.2024.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до податкового органу, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2020:

№ 00000110511, яким збільшено суму податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 2' 773' 431,25грн;

№00000120511, яким збільшено суму податкових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на суму 3' 335' 169,00грн.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 №00000110511 в частині збільшення суми податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 2' 771' 701,25грн;

В обґрунтування заявленого позову Товариство посилається на те, що викладені в акті перевірки відомості щодо порушень не відповідають дійсності, оскільки посадовими особами податкового органу при складенні акта перевірки не враховані правовстановлюючі документи перелічених в акті контрагентів і первинні документи бухгалтерського обліку. Здійснюючи господарську діяльність у період, що перевірявся, ТОВ «Інвестбуд» укладало господарські договори на виконання робіт з підрядними організаціями задля забезпечення виконання ними робіт за договорами з замовниками. На момент укладення та виконання договорів підрядні організації внесені до ЄДРПОУ, зареєстровані як платники податків, вони мали відповідні ліцензії, дозволи, повноважні представники мали необхідний обсяг дієздатності. Виконання робіт та їх оплата, а також використання у господарській діяльності товариства підтверджується наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського обліку. Обґрунтованих висновків щодо неправильності нарахування ПДВ або оформлення первинних документів акт перевірки не містить. Висновки щодо відсутності реального (фактичного) здійснення господарських операцій ТОВ «Інвестбуд» з контрагентами є незаконними і необґрунтованими. Акт перевірки не доводить фактів порушення правочинами публічного порядку, не містить посилання на те, в чому ці порушення полягають, ґрунтується лише на припущеннях перевіряючих щодо нікчемності договорів позивача з контрагентами та на непідтверджені, на їх думку, фактичного здійснення фінансово-господарських операцій.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 22.07.2021 касаційну скаргу ТОВ «Інвестбуд» задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 скасовано, а справу № 360/2196/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд указав, що суди, посилаючись на необхідність підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, замість дослідження достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах наявних у матеріалах справи, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки у розрізі по кожному контрагенту, обмежились наведенням мотивів дублюючи акт перевірки щодо недостатності доказів для підтвердження проведення господарських операцій.

При цьому, судами не взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на інформації в інформаційно-аналітичних базах податкового органу щодо контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Судами взагалі не надавалась оцінка доказам, що надавались/не надавались до перевірки позивачем, а також не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов`язкових реквізитів. А також, відсутні посилання на відповідні первинні документи, які досліджувались судами та висновки щодо яких покладено в основу прийняття судового рішення. Не з`ясовано в повному обсязі наявність недоліків в оформленні первинних документів, відповідно, у разі їх наявності, не встановлено чи такі недоліки є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.

Крім того, під час перевірки податкового органу позивач не надав акти приймання-передачі векселів, тому суди посилаючись на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визнали їх такими, що на час перевірки були відсутні у платника податків. Проте, суд касаційної інстанції вважає таке твердження передчасним, оскільки, як вже було вище зазначено, судами не було враховано те, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

За наслідками нового розгляду суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін постановою апеляційного суду, задовольнив позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 № 00000110511 на суму 2' 771' 701,25грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 №00000120511 на суму 3' 189' 920,82грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У частині задоволення позову суди, посилаючись на висновки Верховного Суду, суди виходили з того, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах. Суди дійшли висновку, що у діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Крім того, судами встановлено, що матеріали справи містять акти приймання-передачі векселів, акт звірки взаємних розрахунків та угоду про порядок розрахунків. Суди вважали, що висновок податкового органу про заниження позивачем задекларованих доходів з податку на прибуток підприємств не відповідає фактичним матеріалам справи, отже, заборгованість не вважається безнадійною.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги відповідач указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також, на думку скаржника, судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З касаційної скарги слідує, що на переконання скаржника судами не виконано у повному обсязі вимоги Верховного Суду, викладені у постанові, якою справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині належного дослідження вироку Шевченківського районного суду міста Києва на предмет його змісту та набрання ним законної сили та не встановлено обставини, які мають значення для справи; не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, як окремо кожному, так і їх сукупності, а також їх взаємозв`язку, щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій зі спірними контрагентами, наслідком чого є неповнота встановлення обставин справи і дослідження лише частини доказів у справі; не надано належної правової оцінки встановленим недолікам в оформленні первинних документів, які є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції зі спірними контрагентами; не здійснено в порушення вимог статей 9, 72, 90, 242 КАС України безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів, які є у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідач зазначає, що у наданих до суду апеляційної інстанції при першому розгляді справи копіях векселів не зазначено код підприємства згідно ЄДРПОУ, тому за однією назвою ідентифікувати підприємство не можливо; також, у векселі внесено відомості «підлягає сплаті п/р НОМЕР_1 AT «Укрсиббанк»». Цей поточний розрахунковий рахунок відкритий позивачем 04.04.2006, був закритий 05.08.2019. Позивачем не надано доказів того, що ним здійснені заходи щодо належного повідомлення про це векселеотримувача. У векселях зазначено, що строк погашення кожного з 3 векселів настає не раніше ніж через 10 років з дня видачі, проте, відповідно до Закону України «Про обіг векселів в Україні» строк дії векселя з дати придбання складає всього 10 років. Облік векселів був здійснений позивачем тільки на субрахунку 209 «Інші матеріали», де облікована первісна вартість векселів, на інших рахунках, зокрема, на субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» вказані векселі не обліковані, тобто, у бухгалтерському обліку ТОВ «Інвестбуд» обліковано тільки придбання простих векселів, а не їх видачу. Вказані доводи контролюючого органу залишено поза увагою судами першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи.

Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Інвестбуд" зареєстровано як юридичну особу з 16.12.2003, видами діяльності якої є: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.21 Будівництво трубопроводів, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області (том 34 арк.спр.116-118; том 38 арк.спр.109).

Відповідно до плану-графіку проведення планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік та наказів ГУ ДПС у Луганській області від 15.11.2019 № 367, від 12.12.2019 № 523 державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС у Луганській області в порядку, встановленому підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтями 77, 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Інвестбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

За результатами проведення перевірки складено акт від 24.12.2019 № 338/12-32-05-11-05/32740969 (том 1 арк.спр.83-163). Згідно з висновками Акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Інвестбуд", зокрема:

1) підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1415/27860, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2223446 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 171922 грн, за 2017 рік у сумі 252646 грн, за 2018 рік у сумі 1798878 грн;

2) пунктів 44.1, 44.2 та 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 4 та 5 розділу V, пункту 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (із змінами), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 2218745 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: у вересні 2017 року на суму 8038 грн, у жовтні 2017 року на суму 49212 грн, у листопаді 2017 року на суму 1384 грн, у грудні 2017 року на суму 161601 грн, у січні 2018 року на суму 34515 грн, у лютому 2018 року на суму 94780 грн, у березні 2018 року на суму 150174 грн, у квітні 2018 року на суму 244342 грн, у травні 2018 року на суму 57663 грн, у липні 2018 року на суму 326507 грн, у серпні 2018 року на суму 214000 грн, у вересні 2018 року на суму 162426 грн, у жовтні 2018 року на суму 71354 грн, у листопаді 2018 року на суму 301414 грн, у грудні 2018 року на суму 341335грн.

Як слідує з підпункту 1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року в загальній сумі 52508348грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 9212549 грн, за 2017 рік у сумі 13201600 грн, за 2018 рік у сумі 30094199 грн, на підставі наступних документів: декларації з податку на прибуток підприємства та звіти про фінансові результати за 2016-2018 роки, накази, статутні документи, договори поставки, договори на виконання робіт та послуг, головні книги, оборотно-сальдові відомості та журнали-ордери по рахункам: 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 3771 "Рахунки з іншими дебіторами", 643 "Податкові зобов`язання", 702 "Дохід від реалізації товарів", 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", 719 "Інші доходи від операційної діяльності", 746 "Інші витрати", 79 "Фінансові результати" та первинних документів до них (видаткові накладні, довіреності, рахунки-фактури, акти виконаних робіт (послуг), акти приймання виконання будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконання будівельних робіт (форма № КБ-3), відомості ресурсів (форма № 5а), розрахунки загальновиробничих витрат до актів приймання виконання будівельних робіт, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, платіжні доручення, тощо) встановлено заниження задекларованих ТОВ "Інвестбуд" показників у рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" на загальну суму 2265225 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1965105 грн, за 2017 рік у сумі 300120 грн, а саме:

в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ "Інвестбуд" показників у рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 2016 рік у сумі 476 грн, внаслідок не включення до складу доходів операцій з реалізації шліфмашини (підпункт 1.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);

в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ "Інвестбуд" показників у рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 2016 рік у сумі 237923 грн, внаслідок не включення до складу доходів операцій з отримання благодійних внесків (підпункт 1.2 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);

в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "Інвестбуд" занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, у зв`язку з невіднесенням до складу інших доходів кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув на загальну суму 2026740 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 1726706 грн, за 2018 рік у сумі 300034 грн (підпункт 1.3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);

в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ "Інвестбуд" показників у рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 2017 рік у сумі 86 грн, внаслідок невірного відображення даних бухгалтерського обліку у податковій декларації з податку на прибуток (підпункт 1.4 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта).

Згідно з підпунктом 3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 Акта перевірки за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ "Інвестбуд" задекларовано у рядку 02 Декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" показників у загальній сумі 664851 грн, утому числі за 2016 рік у сумі 39351 грн, за 2017 рік у сумі 34600 грн, за 2018 рік у сумі 590900 грн. Перевіркою повноти декларування цих показників встановлено їх заниження всього у сумі 12352477 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 955122 грн, за 2017 рік у сумі 1403587 грн, за 2018 рік у сумі 9993768 грн за рахунок:

заниження показників рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" на загальну суму 2265225 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1965105 грн, за 2017 рік у сумі 300120грн;

завищення показників рядку 2050 "собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" на загальну суму 11088276 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 1094573 грн, за 2018 рік у сумі 9993703 грн, а саме: на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) внаслідок не звітування підзвітної особи про фактично понесені витрати, що вплинуло на заниження фінансового результату при складанні фінансової звітності та задекларованих показників рядка 02 Декларації на загальну суму 1471 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 318 грн, за 2018 рік у сумі 1153 грн (підпункт 3.1.1 підпункт 3.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта); за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції по взаємовідносинам з ТОВ "БК "МАРСАЛ", ТОВ "НТБ КИЇВ", ТОВ "БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ", ТОВ "ЧЕЙЗ ТРЕЙД", ТОВ "АЛЬВІС", ТОВ "ІНТЕРО-ГРУП", TOB "ІВАМАР ТРЕЙД" (підпункт 3.1.2 підпункту 3.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);

завищення показників рядку 02 Декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" на загальну суму 1001024 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1009983 грн, за 2017 рік у сумі 8894грн, за 2018 рік у сумі 65 грн за рахунок невірного відображення фактичних показників.

Відповідно до пункту 3.1.1.3 Акта перевірки за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ "Інвестбуд" задекларовано податок на прибуток у сумі 119673 грн, у тому числі за 206 рік у сумі 7083 грн, за 2017 рік у сумі 6228 грн, за 2018 рік у сумі 106362 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 2223446 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 171922 грн, за 2017 рік у сумі 252646 грн, за 2018 рік у сумі 1798878грн.

У пункті 3.1.2.2 Акта вказано за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ "Інвестбуд" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням від`ємного значення всього 11177372грн.

Перевіркою відображених у рядках 10.1, 10.2 Декларації "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою та ставкою 7 %" показників за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року у загальній сумі ПДВ 9826778 грн встановлено їх завищення у рядку 10.1 Декларацій всього на загальну суму 2218745 грн, утому числі:

у частині безпідставного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість операцій з придбання товарів (робіт, послуг) по задекларованих операціях від суб`єктів господарювання, зазначених у пункті 3.1.1.1 розділу 3 Акта перевірки, фактичне здійснення яких в ході проведення перевірки документально не підтверджено на загальну суму 2217361 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: у вересні 2017 року на суму 8038 грн, у жовтні 2017 року на суму 49212 грн, у листопаді 2017 року на суму 1384 грн, у грудні 2017 року на суму 161601 грн, у січні 2018 року на суму 1292995 грн, у березні 2018 року на суму 166283 грн, у квітні 2018 року на суму 248253 грн, у травні 2018 року на суму 98086 грн, у червні 2018 року на суму 81483 грн, у липні 2018 року на суму 304440 грн, у серпні 2018 року на суму 94141 грн, у вересні 2018 року на суму 162426 грн, у жовтні 2018 року на суму 165730 грн, у листопаді 2018 року на суму 231728 грн, у грудні 2018 року на суму 316645 грн;

включення до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2017 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Основа-Бетон", від 29 вересня 2017 року № 140 на суму ПДВ 1160 грн, від 30 вересня 2017 року № 144 на суму ПДВ 223,67 грн, всього на суму ПДВ 1383,67 грн. Сума ПДВ по зазначеним податковим накладним включена двічі до податкового кредиту з ПДВ за листопад 2017 року, чим завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2017 року на суму 1384грн.

Перевіркою відображених у рядках 16 Декларацій "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 16.1 декларації)" показників встановлено їх завищення всього на суму 576703 грн, в тому числі у лютому 2018 року 94780 грн, у квітні 2018 року на суму 16109 грн, у травні 2018 року на суму 20020 грн, у червні 2018 року на суму 62693 грн, у липні 2018 року на суму 144176 грн, у серпні 2018 року на суму 119859 грн, у листопаді 2018 року на суму 94376 грн, у грудні 2018 року на суму 24690грн.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Інвестбуд" вимог пунктів 44.1, 44.2 та 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 2795448грн.

Відповідно до пункту 3.1.2.3 Акта перевірки ТОВ "Інвестбуд" задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1027807 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість у вказаному періоді встановлено його заниження на загальну суму 2218745грн.

ТОВ "Інвестбуд" подано заперечення на акт перевірки від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969 (том 1 арк. спр. 195-211), про результати розгляду яких повідомлено листом ГУ ДПС у Луганській області від 10 лютого 2020 року № 851/10/12-32-05-11-11 (том 1 арк. спр. 212-216).

ГУ ДПС у Луганській області, на підставі акта від 24.12.2019 № 338/12-32-05-11-05/32740969, прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.02.2020:

№ 00000110511, яким за встановлене порушення пунктів 44.1, 44.2 та 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України збільшено ТОВ "Інвестбуд" суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 2773431,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2218745,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 554686,25 грн. Згідно з розрахунком податкового зобов`язання, який є додатком до вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачу збільшено грошове зобов`язання за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року, застосовано штрафну санкцію відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 25 % (том 1 арк. спр. 217-218);

№ 00000120511, яким за встановлене порушення підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України збільшено ТОВ "Інвестбуд" суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3335169,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2223446,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1111723,00 грн. Згідно з розрахунком податкового зобов`язання, який є додатком до вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачу збільшено грошове зобов`язання за 2016-2018 роки, застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 % (том 1 арк. спр. 219-220).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішення, ТОВ "Інвестбуд" оскаржило їх до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої, рішенням від 24.04.2020 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (том 1 арк. спр. 221-239, 240-256).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду адміністративним позовом про скасування рішень контролюючого органу.

За наслідками судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, позов задоволено частково.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, з матеріалів справи встановлено, що за наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій щодо придбання товарів, послуг ТОВ "Інвестбуд" від контрагентів ТОВ "БК "МАРСАЛ", ТОВ "НТБ КИЇВ", ТОВ "БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ", ТОВ "ЧЕЙЗ ТРЕЙД", ТОВ "АЛЬВІС", ТОВ "ІНТЕРО-ГРУП", TOB "ІВАМАР ТРЕЙД".

Допитаний як свідок у судовому засіданні начальник відділу перевірок платників Сєвєродонецького управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Луганській області Плєшаков Віталій Васильович повідомив суду обставини, аналогічні викладеним в Акті перевірки. Зазначив, що більшість наданих позивачем разом з позовною заявою документів стосується замовників товарів (робіт, послуг), а не постачальників, тому не спростовують висновків Акта перевірки. До суду не надано документів, що підтверджують факт виконання робіт постачальниками (реальність). Дозвільних та ліцензійних документів надано частково. В ході перевірки нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів не встановлювалась, а перевірялась реальність таких операцій. Перед проведенням перевірки аналізували контрагентів позивача, їх господарську діяльність, направляли запити до інших контролюючих органів. Зауважив, що в ході перевірки піддано сумніву не реальність виконаних на користь замовників робіт (послуг), а реальність виконання цих робіт саме контрагентами.

Зазначив, що у контрагента ТОВ "ЧЕЙЗ ТРЕЙД" на балансі відсутній кран СКГ та в оренду для послуг не брався, як доставлявся невідомо, будь-яких пояснень з цього приводу від товариства не надавалось. Підтвердив, що запит від 17.12.2019 дійсно був наданий позивачу за 2 дні до закінчення перевірки. Однак, позивач відмовився надавати пояснення та додаткові документи на цей запит. Зазначив, що під час проведення перевірки векселя товариством не надавались та в бухгалтерському обліку не відображені. Вважає, що векселя не були випущені у той час та період з тих підстав, що вони складені в один день та мають різни номера, а відповідний рахунок товариством вже закрито, не встановлено використання рахунку 511, а відповідна заборгованість обліковується на рахунку 631.

Допитаний як свідок директор ТОВ "Інвестбуд" ОСОБА_1 повідомив суду, що під час перевірки перевіряючим була надана вся документація та комп`ютери головного бухгалтера. ПАТ "РКТК" замовило виконання дуже великого об`єкту, яке потребувало великої кількості виконавців та витрат часу, тому до виконання цих робіт були залучені контрагенти позивача ТОВ "БК "МАРСАЛ", ТОВ "НТБ КИЇВ", ТОВ "БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ", ТОВ "ЧЕЙЗ ТРЕЙД", ТОВ "АЛЬВІС", ТОВ "ІНТЕРО-ГРУП", TOB "ІВАМАР ТРЕЙД", які мали можливість виконання певних робіт, а також відповідні дозволи та ліцензії. Свідок зауважив, що у разі невідповідності виконаних робіт на об`єкті замовника такий об`єкт не можливо було би ввести в експлуатацію. На час укладання відповідних угод всі контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, платники податку на додану вартість, всі податкові накладні, виписані цими суб`єктами господарювання зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без будь-яких зауважень з боку контролюючого органу. Позивач перевіряв роботи, які виконували субпідрядники, здійснював їх приймання, про що складали відповідну документацію, яку підписував свідок як представник ТОВ "Інвестбуд" та представники контрагентів. Роботи приймались на об`єкті а відповідні документи підписувались в офісі. З контрагентами він знайомий, усіх директорів контрагентів які підписували документи не пам`ятає, зважаючи на проміжок часу, що минув, а також дуже великий обсяг виконаних робіт та складених документів. Допуск осіб на територію ПАТ "РКТК" здійснювався за листами - заявами ТОВ "Інвестбуд", який у телефонному режимі отримував інформацію від контрагентів, акумулював її та надсилав до замовника. Свідок зауважив, що за умовами договору, укладеного з замовником робіт - ПАТ "РКТК", ТОВ "Інвестбуд" мав право залучати до виконання робіт субпідрядників за письмовою згодою замовника. Згода замовника була отримана щодо всіх семи зазначених в акті перевірки субпідрядників. Також, ГУ ДПС у Харківській області здійснено перевірку діяльності ТОВ "БК "МАРСАЛ", жодних зауважень у контролюючого органу не виникало, порушень не встановлено. Векселя видавалися та підписувалися ним особисто. Щодо обставин виконання договору з ТОВ "ЧЕЙЗ ТРЕЙД" про оренду крану, свідок зазначив, що даних особи, що керувала краном свідок не пам`ятає, але оскільки власної техніки ТОВ "Інвестбуд" для виконання робіт на об`єктах замовників не вистачало було вирішено залучити орендовану техніки, а саме вказаний кран. Щодо дати договору з ТОВ "ЧЕЙЗ ТРЕЙД" 18.01.2018, який нібито укладений до моменту реєстрації вказаного підприємства свідок зазначив, що цю дату вказано помилково, замість вірної дати 18.11.2018. Окремі неточності в бухгалтерських документах свідок пояснює великим обсягом документації, кількістю людей, які займалися її оформленням, кількістю субпідрядників тощо. Позови та претензії до товариства від контрагентів не пред`являлася. Були державні комісії які перевіряли виконані роботи.

Допитана як свідок головний бухгалтер ТОВ "Інвестбуд" ОСОБА_2 повідомила, що під час перевірки перевіряючим особам за запитом надано всі документи, якими оформлено господарську діяльність позивача у спірному періоді, суцільним порядком. На запит від 17.12.2019 пояснень та копій документів не надали через обмаль часу на виконання запиту, а також у зв`язку з тим, що це був кінець року та готували відповідну звітність до контролюючих органів. Свідок повідомила, що перевіряла контрагентів за даними з Мін`юсту, як і були зареєстровані в податкових органах, були платниками податків. Протягом 2018 року надходили запити від відповідача щодо контрагентів, на які надані відповіді та витребувані документи, жодних зауважень не надходило. Податкова звітність формувалася на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без жодних зауважень. Бланки векселя придбавались у банках, це був простий вексель перед контрагентом. Векселя під час перевірки надавались перевіряючим, однак податковим органом не приймались. Вексель заповнювала власноруч. Підпис її як бухгалтера товариства відсутній, так як підпис відповідно засвідчено керівником - директором. Заборгованість товариства відповідно до бухгалтерської проводки знаходилась за рахунком 631, помилково вказавши рахунок 521, який знаходився нижче відповідного рахунка, що не впливає на загальну заборгованість та фінансову діяльність товариства. Попереджень та зауважень щодо вказаного порушення від податкового органу не надходило.

На вимогу контролюючого органу надані всі документи, зокрема, сертифікати якості, всі листи, що стосуються діяльності підприємства за весь рік. З яких підстав вони не враховані контролюючим органом, свідку не відомо. Щодо кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності 1095 днів, свідок зазначила, що перевіряла контрагентів за даними з Мін`юсту, відповідних даних щодо контрагентів не було, а тому не знала куди направляти відповідні документи, будь-яких інших дій не здійснювала.

На підставі встановлених обставин, оцінивши їх у сукупності, врахувавши доводи представників сторін та надані до суду документи, судами встановлено, що останні спростовують висновки контролюючого органу, наведені в Акті перевірки про нереальність господарських операцій щодо придбання товарів, послуг ТОВ "Інвестбуд" від контрагентів ТОВ "БК "МАРСАЛ", ТОВ "НТБ КИЇВ", ТОВ "БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ", ТОВ "ЧЕЙЗ ТРЕЙД", ТОВ "АЛЬВІС", ТОВ "ІНТЕРО-ГРУП", TOB "ІВАМАР ТРЕЙД".

Крім того, суди дійшли висновку, що з огляду на наявні матеріали справи, заборгованість позивача перед ТОВ "ТЕХНОСБИТ" в сумі 1726706,15грн, яка виникла 01.11.2011, не вважається безнадійною.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що судами проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами. Наявні у цій справі копії первинних документів, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до статті 94 КАС України є належними та допустимими доказами. Документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, відповідач не надав належну оцінку таким документам.

Суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 08.08.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі №640/637/19, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

При цьому, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Апеляційний суд звернув увагу, що у постанові від 08.11.2021 у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час, у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення.

Суди відзначили, що відповідач сумнівів в достовірності та відповідності наданих документів не висловлював. Також, як вбачається з матеріалів справи запити відповідача не містили вичерпного переліку документів витребуваних у позивача.

Судами розглянуто посилання відповідача на те, що первинні документи містять суттєві недоліки, та зазначено, що певні недоліки не свідчать про неможливість ідентифікувати ці первинні документи по відношенню до господарських операції та їх учасників щодо яких вони складені. Наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Суди надали оцінку доводам податкового органу щодо ненадання до перевірки документів, які підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, дорожні (путьові) листи тощо. Посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений постанові від 03.10.2019 у справі №813/4079/15, вказали, що відсутність транспортних документів не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або неповне їх заповнення не може бути самостійним доказом нездійснення господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та здійснення послуг, підтверджується іншими документами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач зазначав про неможливість встановлення реального джерела походження товару та послуг за податковою інформацією, які реалізувались. Ураховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2022 у справі №320/5878/19, суди відзначили, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, посилання щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Відповідач указував, що за контрагентом позивача ТОВ «Чейз Трейд» станом на 01.01.2019 не зареєстрована сільськогосподарська (будівельна) техніка, відсутній кран СКГ40(63). Суди не визнали такі доводи обґрунтованими у підтвердження нереальності господарських операцій, з огляду на те, що вказане ґрунтується лише на аналізі електронної та іншої звітності, без здійснення фактичної перевірки. Як зазначалось транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу у тому числі без подальшої реєстрації права користування таких транспортних засобі.

Стосовно твердження відповідача про те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси, не дають можливість здійснення господарських операцій контрагентам позивача та підприємствам по ланцюгу (у тому числі субпідрядникам), суд констатували, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Обґрунтовуючи доводи щодо нереальності господарських операцій, відповідач посилався на те, що спірні контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, перевірку проведено з врахуванням ухвал та вироку у кримінальних проваджень, та протоколів допиту свідків,

Суд апеляційної інстанції урахував, що Верховний Суд в постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18), зазначив, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того як вбачається з протоколів допиту свідків на які посилається відповідач взагалі не вбачається будь якої інформації щодо здійснення будь яких господарських операцій цих підприємств саме з позивачем у спірний період, як б підтверджувала нереальність цих операцій.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11 вказав, що суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Як слідує, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентами. Висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Крім того, перевіркою, а саме підпунктом 1.3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта від 24 грудня 2019 року №338/12-32-05-11-05/32740969, на підставі головних книг за 2016-2018 роки, журналу ордеру та оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 встановлена наявність кредиторської заборгованості з датою виникнення понад 1095 днів по контрагенту, зокрема, ТОВ "ТЕХНОСБИТ", місяць виникнення заборгованості за даними підприємства 01.11.2011, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 1726706,15грн.

Податковий орган вказував, що під час проведення перевірки позивачем не надано документів, які б свідчили, що підприємством вживалися заходи щодо уточнення і сплати простроченої кредиторської заборгованості. Також не надано документів щодо проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, її стану та оцінки.

Відповідач дійшов висновку в порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 ТОВ "Інвестбуд" занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, у зв`язку з невіднесенням до складу інших доходів кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої мину на загальну суму 2026740грн., у т.ч. за 2017 рік у сумі 1 726 706, за 2016 рік у сумі 300034грн.

Згідно з підпунктом 14.1.204 пункту 14.1 статті 14 ПК України простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю.

Вексель засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов`язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця, а в разі, якщо законодавством передбачено відстрочення із сплати митних платежів, - з дня митного оформлення товарів у відповідний режим.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 №3480-IV, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 №2374-III видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що ТОВ "Інвестбуд" 21.12.2012 видано ТОВ "ТЕХНОСБИТ" прості векселі серії АА 0550333 на суму 726706,15 грн, серії АА 2436600 на суму 500000,00 грн, серії АА 2490475 на суму 500000,00 грн, строк сплати яких настане не раніше 21.12.2022.

Позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ "ТЕХНОСБИТ" надано укладені договори підряду (томи 11 - 15).

Також, матеріали справи містять акти приймання-передачі векселів від 21.012.2012 та векселі від 21.12.2012 серії АА 0550333, серії АА 2436600, серії АА 2490475, акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.12.2012 та угоду №1 про порядок розрахунків від 21.12.2012 (том 15 арк. спр. 246-248; том 36 арк.спр.18-19; том 36 арк.спр. 63;64).

Відповідно до угоди ТОВ "Інвестбуд" та ТОВ "ТЕХНОСБИТ" домовилися, що оплата заборгованості у розмірі 1 726 706 грн. 15 коп. здійснюється шляхом передачі ТОВ "ТЕХНОСБИТ" простих векселів від ТОВ "Інвестбуд" на загальну суму 1 726 706 грн. 15 коп., таким чином сторони досягли згоди про оплату наданих послуг із застосуванням векселів.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_2 , під час перевірки векселі контролюючому органу надавалися, з яких причин їх не було взято до уваги свідку не відомо. Облік виданих ТОВ "ТЕХНОСБИТ" векселів здійснений тільки на субрахунку "Інші матеріали", де облікована первісна вартість цих векселів. На інших рахунках вказані векселі не обліковані.

Як зазначалось, право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Поряд з цим, судами з`ясовано, що у бухгалтерському обліку ТОВ "Інвестбуд" обліковано тільки придбання простих векселів, а не їх видачу, що свідчить про бухгалтерську помилку, яка не змінює факту, що заборгованість ТОВ "Інвестбуд" перед ТОВ "ТЕХНОСБИТ" в сумі 1726706,15 грн, яка виникла 01.11.2011 та строк сплати якої настане не раніше 21.12.2022, не є безнадійною та не впливає на дійсність векселів.

Судом апеляційної інстанції розглянуто посилання відповідача, що розрахункові рахунки які зазначені в векселедавцем у векселі вважаються закритими.

З даних про банківські рахунки ТОВ "Інвестбуд" МФО Банку 351005; АТ "УкрСиббанк"; номер рахунку 26005041135400 (який відповідно зазначений у простих векселів від 21.12.2012 серії АА 0550333, серії АА 2436600, серії АА 2490475); валюта рахунок 980 - Українська гривня; дата відкриття 04.04.2006; розрахунок закритий (змінений на IBAN) - дата закриття 05.08.2019; тобто 05.08.2019 відбулась зміна рахунку за стандартом IBAN - вважаючи з дати 05.08.2019 (дати зміни рахунку) за стандартами IBAN - НОМЕР_2 (том 38 арк. спр.83-85).

Надаючи оцінку доводам відповідач на те, що поточний розрахунковий рахунок відкритий позивачем 04.04.2006, який був зазначений у векселі, був закритий 05.08.2019, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказане не свідчить про не можливість у подальшому повідомлення про це векселеотримувача та перерахування коштів, у тому числі до їх строк погашення та не позбавляє їх вексельної сили. При цьому, відповідачем не враховано, що рахунки закриті після складання векселів, що не заборонено законодавством.

Як зазначалось, Угода №1 про порядок розрахунків від 21.12.2012 містить положення відповідно до якого сторони домовилися про відстрочення сплати заборгованості строком не більше на 10 років з дня видачі простих векселів. Строк погашення позивачем заборгованості у розмірі 1 726 706,15 грн. погоджений Сторонами в Угода №1 про порядок розрахунків від 21.12.2012, не настав.

Крім того, відсутність підпису головного бухгалтера та наявність інших недоліків не позбавляє простих векселів від 21.12.2012 серії АА 0550333, серії АА 2436600, серії АА 2490475, вексельної сили. Відсутність коду ЄДРПОУ та податкової адреси не свідчать про неможливість їх ідентифікації.

Отже, висновок податкового органу про заниження позивачем задекларованих доходів з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 726 706,15 грн., не відповідає фактичним матеріалам справи, отже, вказана заборгованість не вважається безнадійною.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено. Як слідує, фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд вдається у разі наявності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Таким чином, суд визнає, що касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. У цілому доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №360/2127/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду