Постанова

від 23.10.2024 по справі 560/7590/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 560/7590/22

адміністративне провадження № К/990/29863/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Вітагро» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (суддя Тарновецький І.І.) від 07 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кузьмишина В.М., Сушка О.О., Боровицького О. А.) від 15 травня 2024 року у справі № 560/7590/22 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Вітагро» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Вітагро» (далі - ТОВ «Торгова компанія «Вітагро») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2022 року №000/276/07-03, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ у сумі 1 373 290 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з урахуванням лише безпідставних висновків про порушення останнім вимог податкового законодавства, зазначених в акті перевірки від 03 грудня 2021 року № 8613/22-01-07-03/39589064. Позивач зауважував, що ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» своєчасно та в повній мірі виконано свої обов`язки з декларування податку на додану вартість, а тому товариство не має нести відповідальність за наслідки невиконання постачальниками їх обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, повторно сплачувати згаданий податок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року скасовано, а справу № 560/7590/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.

Під час нового розгляду, Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Вітагро» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договори, податкові та видаткові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне постачання товару від постачальника.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у зв`язку з відсутністю доказів, якими б підтверджувалась реальність вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання у своїй господарській діяльності, контролюючий орган правомірно виніс спірні рішення.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» зареєстроване 19 січня 2015 року. Основним видом економічної діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 18 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року на підставі направлень від 17 листопада 2021 року №3256 та №3257, виданих ГУ ДПС у Хмельницькій області, працівниками відповідача, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 жовтня 2021 року № 9310777054 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 03 грудня 2021 року № 8613/22-01-07-03/39589064, відповідно до висновків якого перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), так ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» завищено податковий кредит липня 2021 в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними на загальну суму 3206943 грн по постачальниках ТОВ «Вестван» на суму ПДВ 320691,24 грн, ТОВ «Елеватор Пром Груп» на суму ПДВ 2626871,78 грн та ТОВ «УКРАГРО ПРОД» на суму ПДВ 259379,72 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, так ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» завищено податковий кредит серпня 2021 в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними на загальну суму 406591 грн по постачальниках ТОВ «Вестван» на суму ПДВ 157045,62 грн та ТОВ «УКРАГРО ПРОД» на суму ПДВ 249545,72 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, так ТОВ «Торгова Компанія «Вітагро» завищено податковий кредит вересня 2021 в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними на загальну суму 284115 грн по постачальниках ТОВ «Вестван» на суму ПДВ 82522,39 грн та ТОВ «Елеватор Пром Груп» на суму ПДВ 201592,19 грн;

- п. 200.1, п. 200.7, п. 200.9, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року №159/28289 із змінами і доповненнями ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) задекларованого у декларації з ПДВ за серпень 2021 в сумі 2524359 грн.

ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» подало заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду якого згідно відповіді ГУ ДПС у Хмельницькій області №430/6/22-01-07-03-11 від 14 січня 2022 року висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 02 вересня 2021 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення: від 17 січня 2022 року № 000/276/07-03, згідно якого за вересень 2021 року сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 1 373 290 грн.

Не погодившись із прийнятим повідомленням-рішенням ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» подало до Державної податкової служби України скаргу від 17 січня 2022 року №000/276/07-03, за результатом розгляду якої ДПС України прийняте рішення про результати розгляду скарги №6520/6/99-00-06-01-05-06 від 05 липня 2022 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 17 січня 2022 року №000/276/07-03.

Уважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2022 року протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Вітагро» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суди попередніх інстанцій неправильно застосовали положення п.198.1. п. 198.2. п. 198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2023 року по справі №804/5530/16, від 28 вересня 2021 року по справі №806/7669/13-а, від 16 жовтня 2020 року у справі №820/2587/15, від 17 жовтня 2019 року по справі №805/849/16-а, від 17 січня 2019 року по справі №826/16996/14, від 12 лютого 2020 року по справі №813/3577/13-а, від 12 червня 2018 року по справі №816/56/16, від 14 січня 2021 року по справі №813/7565/14, від 25 лютого 2021 року по справі №805/693/17-а, від 25 лютого 2021 року у справі №803/1684/17, від 21 січня 2021 року у справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16, від 01 лютого 2023 року по справі №380/9660/21, від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 16 вересня 2020 року у справі №520/4150/19, від 18 червня 2020 року у справі №826/10624/18, від 29 березня 2023 року по справі № 140/3991/22, від 02 травня 2023 року по справі № 460/16026/21, від 02 травня 2023 року по справі № 120/6700/22, від 01 лютого 2023 року у справі №380/9660/21.

Посилаючись на зазначені правові позиції, позивач звертає увагу на необґрунтованість посилань відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, указує, що наявна у відповідача податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій позивача з ТОВ «Вестван», ТОВ «Елеватор Пром Груп», ТОВ «Украгро Прод» у тому числі і по ланцюгу постачання не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Також, наголосив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від наявності чи відсутності у контрагентів основних фондів та інших ресурсів чи дотримання податкової дисципліни (як то належних податковий, бухгалтерський облік, подання звітності) контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) (в тому рахунку і по ланцюгу постачання) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності (в тому випадку і по ланцюгу постачання) не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат чи сум податкового кредиту за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Водночас, указує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині неповноти встановлення обставин справи, оскільки суди ретельно не перевірили всі доводи й аргументи позивача, щодо допустимості та достатності доказів.

Так, позивач уважає, що «Історії ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України», на які посилалися суди у своїх рішення, не є належним та достовірним доказом.

У відзиві відповідач уважає викладені у касаційній скарзі доводи необґрунтованими та просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Вестван» (Постачальник) укладено Договір поставки від 28 липня 2021 року №ПВ 28/07/2021-02, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність Покупця) Товар, а саме: зерно зернових та/або технічних культур (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Найменування Товару, кількісні та якісні показники, ціна, загальна вартість зазначається в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією Товару сторони розуміють Товар, що поставляється згідно з відповідною видатковою накладною. Усі видаткові накладні, підписані сторонами починаючи з дати укладення цього Договору і до закінчення строку його дії, є його невід`ємними частиками.

На виконання указаного Договору поставки від 28 липня 2021 року №ПВ 28/07/2021-02 позивачу здійснена поставка ріпаку, що підтверджують: платіжні доручення, згідно з якими від ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» здійснено оплату на адресу ТОВ «Вестван» на загальну суму 4461315,70 грн, видаткові накладні отриманні від TOB «Вестван» на адресу ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» на загальну суму ПДВ 560259,25 грн; товарно-транспортні накладні, в яких вантажовідправником є ТОВ «Вестван», вантажоодержувачем - ТОВ «Торгова компанія «Вітагро».

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Елеватор Пром Груп» (Постачальник) укладено Договір поставки від 14 липня 2021 року №ХЛ 14/07/2021-01, згідно умов якого Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність Покупця) Товар, а саме: зерно технічних культур (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Найменування Товару, кількісні та якісні показники, ціна, загальна вартість зазначається в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією Товару сторони розуміють Товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні, підписані сторонами починаючи з дати укладення цього Договору і до закінчення строку його дії, є його невід`ємними частиками.

На виконання вказаного Договору поставки від 14 липня 2021 року №ХЛ 14/07/2021-01 позивачу здійснена поставка ріпаку, що підтверджують: платіжні доручення, згідно з якими від TOB «Торгова компанія «Вітагро» здійснено оплату на адресу ТОВ «Елеватор Пром Груп» на загальну суму 21390241,96 грн, видаткові накладні отриманні від TOB «Елеватор Пром Груп» на адресу ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» на загальну суму ПДВ 2828463,97 грн; товарно-транспортні накладні, в яких перевізником зазначено ТОВ «Транспортно-експлуатаційна агенція», вантажовідправником є ТОВ «Елеватор Пром Груп», вантажоодержувачем - ТОВ «Торгова компанія «Вітагро».

Також між ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» (Покупець) та ТОВ «УКРАГРО ПРОД» (Постачальник) укладено Договір поставки від 26 липня 2021 року №ПВ 26/07/2021-01, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність Покупця) Товар, а саме: зерно зернових та/або технічних культур (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Найменування Товару, кількісні та якісні показники, ціна, загальна вартість зазначається в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією Товару сторони розуміють Товар, що поставляється згідно з відповідною видатковою накладною. Усі видаткові накладні, підписані сторонами починаючи з дати укладення цього Договору і до закінчення строку його дії, є його невід`ємними частиками.

На виконання вказаного Договору поставки від 26 липня 2021 №ПВ 26/07/2021-01 позивачу здійснена поставка ріпаку, що підтверджують: платіжні доручення, згідно з якими від TOB «Торгова компанія «Вітагро» здійснено оплату на адресу ТОВ «УКРАГРО ПРОД», видаткові накладні отриманні від TOB «УКРАГРО ПРОД» на адресу ТОВ «Торгова компанія «Вітагро» на загальну суму ПДВ 508925,44 грн; товарно-транспортні накладні, в яких перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , вантажовідправником є ТОВ «УКРАГРО ПРОД», вантажоодержувачем - ТОВ Торгова компанія «Вітагро».

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

У межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи, що полягає у наступному.

Так, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з відсутності доказів, якими б підтверджувалась реальність вчинення позивачем господарських операцій з контрагентами щодо придбання товарів з метою їх використання у своїй господарській діяльності, як наслідок уважали що контролюючий орган правомірно виніс спірні рішення.

Відтак, суди дійшли висновку, що договори між позивачем та ТОВ «Вестван», ТОВ «Елеватор Пром Груп», TOB «УКРАГРО ПРОД не опосередковуються реальним виконанням господарських операцій, які становили їх предмет, у зв`язку з відсутністю у постачальників виробничих, трудових ресурсів та активів для здійснення постачання.

Поряд із цим, оцінюючи фактичну можливість здійснення транспортування ріпаку, соняшнику, суди зазначали про наявність недоліків в наданих позивачем ТТН, що ставить під сумнів реальне постачання товарів.

Так, щодо наданих документів - реєстрів ТТН суди зазначають, що у реєстрах указано не ті номери та дати ТТН, що надані позивачем по операціях з ТОВ «Вестван», ТОВ «Елеватор пром груп», ТОВ «УКРАГРО ПРОД». Проте вказано ті самі номери і марки автомобілів, що і в ТТН, які надані позивачем по операціях з контрагентами.

Крім того, прослідковується, що за номерами автомобілів зареєстровані не вантажні автомобілі і причепи, а легкові.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за повно та належним чином встановлених обставин справи, наявності достатніх та достовірних доказів відсутності реального характеру господарських операцій, наведені мотиви судів дійсно можуть мати місце.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Однак посилаючись на недоліки ТТН, що містяться в матеріалах справи, як на підставу для невизнання реальності спірних господарських операцій, суди передніх інстанцій не надали оцінку цим ТТН з урахуванням практики Верховного Суду та в сукупності з наявними у справі первинними документами (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями), якими позивач обґрунтовує реальність вищевказаних господарських операцій.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Більше того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16).

Водночас, зі змісту касаційної скарги убачається, що відповідач, роблячи висновок про наявність недоліків в ТТН, виходив з інформації з РСЦ ГСЦ МВС у Хмельницькій області.

Однак, позивач наголошує, що зазначені відомості одержані відповідачем з порушенням порядку, передбаченого законом для їх отримання.

Також указає, що в «Історії ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України», які подано відповідачем, не міститься підпису особи ОСОБА_4 , якою здійснено розшук, а також відсутній кваліфікований електронний підпис для ідентифікації достовірності відомостей, які в ній зазначені.

До того ж позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях судів є покликання на інформацію Історії ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України із посиланням на ТТН, яка містить суперечності з інформацією, що міститься в ТТН, зокрема в частині державних номерів транспортних засобів.

Отже, викладені обставини, на думку позивача, свідчать про недопустимість та недостовірність вищезазначених доказів.

Крім того, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

До того ж, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, колегія суддів уважає за необхідне наголосити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними

(постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19)

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню, а справу, відповідно до правил статті 353 КАС України належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Вітагро» задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 560/7590/22 скасувати.

Справу № 560/7590/22 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко