Рішення

від 09.10.2024 по справі 461/5487/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5487/24

Провадження №2/461/2534/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Панасюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних -

в с т а н о в и в:

Голова правління КС «Орізон» Чумак О.В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь кредитної спілки інфляційні збитки та три відсотки річних в розмірі 156767,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 14.05.2009 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №117, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 9 000,00 грн., строком на шість місяців з оплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 60% річних.Представник позивача зазначив, що кредитною спілкою було надано ОСОБА_1 в користування на строк згідно підпункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти в розмірі 9000 грн., однак останній свої зобов`язання перед позивачем за кредитним договором не виконав в повному обсязі, а відтак кредитна спілка була змушена звернутися в суд за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Представник повідомив, що Шевченківським районним судом м.Львова видано судовий наказ №2Н-160/2010 від 12.02.2010 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 987,94 грн. та судові витрати в розмірі 89,94 грн., всього на суму 12 077,88 грн. Окрім того, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 №461/13784/13-ц вирішено стягнути із ОСОБА_1 8 418,08 грн. боргу за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судові витрати в розмірі 229,40 грн., всього на суму 8 647,48 грн. Також, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 №461/4582/17 вирішено стягнути із ОСОБА_1 37 365,80 грн. заборгованості за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судовий збір в розмірі 1 600 грн., всього на суму 38 965,80 грн. Представник позивача повідомив, що відповідачем лише частково погашено заборгованість по відсотках за користування кредитом, а залишок заборгованості станом на 17.06.2024 становить 52 778,01 грн. Оскільки, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо вчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, чим порушив умови Кредитного договору, відтак позивач просить суд стягнути з нього інфляційні збитки, 3% річних нараховані за період часу з 20.09.2017 по 01.07.2019 в розмірі 43 337,24 грн. та інфляційні збитки, 3% річних нараховані за період часу з 01.07.2019 по 30.06.2024 в розмірі - 113 430,49 грн. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Окрім того, ухвалою суду відстрочено позивачу сплату судового збору в розмірі 3028 грн. за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2024 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на подання відзивуна позовнузаяву.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на поштову та електронну адреси сторін, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК Українифіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті5 ЦПКУкраїни).

Судом встановлено, що 14.09.2009 між Кредитною спілкою «Орізон» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №117, згідно якого останній отримав кредит в сумі 9 000,00 грн. строком на шість місяців з оплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 60% річних /а.с.4-5/.

Шевченківським районним судом м.Львова видано судовий наказ №2Н-160/2010 від 12.02.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 987,94 грн. та судові витрати в розмірі 89,94 грн., всього на суму 12 077,88 грн. /а.с.7-8/.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 №461/13784/13-ц вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 8 418,08 грн. боргу за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судові витрати в розмірі 229,40 грн., всього на суму 8 647,48 грн. /а.с.9/.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 №461/4582/17 вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 37 365,80 грн. заборгованості за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судовий збір в розмірі 1 600 грн., всього на суму 38 965,80 грн. /а.с.10/.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, щозобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правовінаслідки, встановленідоговором абозаконом.

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому в ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

З аналізу вказаних норм закону слідує, що чиннезаконодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. п 41. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18)).

У даній справі, відповідач станом на дату звернення КС «Орізон» до суду з даним позовом, має невиконане грошове зобов`язанняза кредитним договорому розмірі 52778,01 грн., який встановленосудовим наказом №2Н-160/2010 від 12.02.2010, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 у справі №461/13784/13-ц, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 у справі №461/4582/17.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій,посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно з ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином законодавство України передбачає обов`язок боржника (відповідача) добровільно і своєчасно виконати рішення суду.

В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Також, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц в якій викладено висновки про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення іобмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, щонаявність судового рішення про стягнення суми боргуза кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання тане позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду у про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 752/9858/21, провадження № 61-6097св23).

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц /провадження № 14-241цс19/, від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 /провадження № 12-116гс19/, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 /провадження № 12-105гс19/).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права,позивач повинендовести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергупроцесуальні обов`язки відповідачаполягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач (див. постанову Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21).

Матеріали справи не містять, та відповідачем не подано будь-які докази погашення заборгованостіза кредитним договорому розмірі52778,01 грн.

У справі, що розглядається, зобов`язання за кредитним договором не є натуральним, оскільки ці зобов`язання отримали судовий захист судовим наказом №2Н-160/2010 від 12.02.2010, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 у справі №461/13784/13-ц, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 у справі №461/4582/17, а томукредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь період невиконання рішення суду про стягнення коштів в межах строку позовної давності, який обчислюєтьсяостанніми трьома роками, які передували подачі позову.

Отже,наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, які не виконані боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за змістом розрахунку позивача, нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних здійснено за період з 20.09.2017 по30.06.2024, відповідно до якого нараховано:156767,73 грн. /а.с.11/.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а такожоцінки всіхдоказів,розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявностідоказів, що їх підтверджують).

Визначаючи розмір заборгованості відповідача,суд зобов`язанийналежним чиномдослідитиподані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачемрозрахунокзаборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, ав разі незгоди з ними повністю бо частково зазначити правові аргументи на їх спростування танавести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, провадження № 12-302гс18).

Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21),судмає з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, тосуд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню,не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання,та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, не погоджується з періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з наступного.

В Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, суд бере за основу розрахунку загальну суму за тілом кредиту стягнуту судовим наказом №2Н-160/2010 від 12.02.2010, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 у справі №461/13784/13-ц, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 у справі №461/4582/17, у розмірі 52778,01 грн. та період розрахунку з 19.06.2021 по23.02.2022.

Так, розрахунок 3% річних проводиться за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q - кількість днів прострочки, V - 3%, D - кількість днів у році, 100 - 100% (52778,00 x 250 x 3 %: 365 : 100 = 1084,48 грн.)

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(101,20 : 100)x(100,90 : 100)x(100,80 : 100)x(100,60 : 100)x(101,30 : 100)x(101,60 : 100)=1.06462820.

Інфляційне збільшення: 52778,00 x 1.06462820 - 52778,00 =3410,95 грн.

Зазначений вище розрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті LIGA 360 за посиланням: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума4495,43грн.,з яких3410,95 грн. інфляційні втрати; 1084,48 грн. 3% річних, а відтак позов підлягаєчастковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 86,83грн., виходячи з розрахунку 4495,43грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 3028 грн. (ставка судового збору) : 156767,73 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 86,83 грн., а з позивача на користь держави необхідно стягнути судові витрати із сплати судового збору у розмірі 884,75 грн., виходячи з розрахунку3028 грн. (ставка судового збору) 86,83 (розмір судового збору, який покладено на відповідача) = 2941,17 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.625 ЦК України, ст.ст.81,128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 4495 (чотири тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн. 43коп.,з яких3410,95 грн. інфляційні втрати та 1084,48 грн. 3% річних.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави86(вісімдесят шість)грн. 83 коп. судового збору.

Стягнути з Кредитної спілки «Орізон» на користь держави2941(дві тисячі дев`ятсот сорок одна) грн. 17 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Кредитна спілка «Орізон», ЄДРПОУ 30320372, місцезнаходження: 80670, Львівська обл., Золочівський р-н, смт. Підкамінь, вул. Незалежності, буд. 60.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя Зубачик Н.Б.