Рішення

від 14.10.2024 по справі 734/1289/24

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 734/1289/24

2/729/314/24 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 жовтня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

представника позивача адвоката Задорожньої О.І. (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Остерська міська рада в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав,-

у с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 06 серпня 2005 р. по 2018 р. перебувала у шлюбі з відповідачем. Відповідач є батьком спільних дітей дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з матір`ю ОСОБА_2

27 грудня 2018 року Козелецьким районним судом Чернігівської області по справі №734/352/18 за позовом до ОСОБА_3 було задоволено позов про стягнення аліментів, на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , у розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, і до досягнення дітей повноліття. На теперішній час рішення суду про стягнення аліментів перебуває на примусовому виконанні. Відповідач свої обов`язки щодо утримання дітей ігнорує.

Згідно розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню НОМЕР_4, заборгованість станом на січень 2024 року складає 252 119 грн. 24 коп. Станом на 09.11.2023 року, ОСОБА_3 , відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників є боржником.

Після розірвання шлюбу батько дітей, почав ухилятись від виконання своїх обов`язків по вихованню сина та доньок, жодного разу не відвідував дітей, життям та поведінкою дітей не цікавився, у магазині як бачить дітей, то відвертає обличчя. Діти проживають у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120 кв.м. разом з позивачем, для них створені належні умови проживання, навчання та виховання.

Висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Остерської міської ради 12 грудня 2023 року було вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей та рішенням Остерської міської ради №11-48/VIII від 12.12.2023 року, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Позивач має можливість забезпечувати фізичний, духовний і моральний розвиток та належні умови життя дітей, тому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем його реєстрації та шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Третя особа представник Остерської міської ради в особі Служби у справах дітей у судовому засіданні просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей, посилаючись на те, що на розгляд питання про позбавлення його батьківських прав останній жодного разу не з`явився. Під час розгляду заяви ОСОБА_2 з її слів ОСОБА_3 вихованням дітей не займається, не спілкується з ними, не цікавиться навчанням, не телефонує та не сплачує аліментів.

Згідно ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.8-10).

Відповідно до копії рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.12.2018 року по справі №734/352/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 було задоволено позов про стягнення аліментів, на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей у розміри частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, і до досягнення дітей повноліття(а.с.11).

Згідно з інформацію з Єдиного реєстру боржників станом на 09.11.2023 року, ОСОБА_3 є боржником(а.с.12).

Згідно розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню НОМЕР_4, заборгованість станом на січень 2024 року складає 252 119 грн. 24 коп.(а.с.14)

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Остерської міської ради 12 грудня 2023 року було вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Згідно рішення Остерської міської ради №11-48/VIII від 12.12.2023 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (а.с.15).

Згідно характеристики ОСОБА_4 , з Остерського ліцею № 2 батько дитини батьківські збори не відвідував, успішністю сина не цікавився(а.с.17).

Згідно характеристики ОСОБА_7 з Остерського ліцею № 2 батько дитини батьківські збори не відвідував, успішністю дочки не цікавився. Усі питання щодо навчального процесу вирішувалися з мамою(а.с.18).

Згідно характеристики ОСОБА_5 , з Остерського ліцею № 2 навчанням та вихованням займається мама. Батько на час навчання дочки в ліцеї на батьківські збори не з`являвся. В родині створені всі належні умови для розвитку та виховання дитини(а.с.19).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відкрите кримінальне провадження № 12023275460000268 за ч. 1 ст. 164 КК України від 23.08.2023 року відносно ОСОБА_3 , який не сплачує аліменти на неповнолітніх дітей(а.с.22).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

У ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 61-14351 св 21 зроблено висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до положень діючого Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не вливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Виходячи зі змісту ст. 164 СК України, наявність підстав для позбавленням батьківських прав не пов`язується із досягненням дитиною повноліття. У частині другій цієї статті зроблено застереження лише щодо позбавлення батьківських прав матері, батька лише у разі досягнення ними повноліття.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (частина перша статті 6 СК України).

Дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 185/9339/21 від 29 січня 2024 року дійшов переконання, що якщо право на позов існувало на момент звернення до суду, то спір має бути розглянутий по суті, й подальші описані зміни у спірних відносинах не можуть впливати на правовий результат вирішення спору по суті судом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду також дійшла переконання, що ст. 165 СК України передбачено можливість вирішення спору про позбавлення батьківських прав навіть після досягнення дитиною повноліття, якщо на момент пред`явлення позову вона була неповнолітньою. Виходячи з граматичного способу тлумачення, у цій нормі права у СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред`явлення позову (ст. 184 ЦПК України).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якій на момент розгляду справи виповнилося 18 років.

З даною позовною заявою позивач звернулася 28.03.2024 року, тобто на момент звернення до суду ОСОБА_6 ще була неповнолітньою.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов`язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.

За таких обставин, судом встановлено, що ОСОБА_3 як батько дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним чином не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не піклується про стан їх здоров`я, матеріально не забезпечує, про що свідчить заборгованість по аліментам та відкрите кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 164 КК України.

Таким чином, підстав, які б могли заперечити позбавленню відповідача батьківських прав судом не встановлено, оскільки, останній не цікавиться життям своїх дітей, розвитком та станом їх здоров`я, допомоги моральної або матеріальної не надає, хоча має реальну можливість належним чином виховувати дітей, проте не вчиняє цього.

Як встановлено матеріалами справи, позивач, як мати дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з дітьми, створює всі умови придатні для їх проживання.

Таким чином, у суду є всі підстави вважати що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей в розумінні положень Сімейного кодексу України, а тому, позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дітей.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211 грн. 20 коп. сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 164, 165 СК України, ст.ст. 258-259, 264, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,- у х в а л и в:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Остерська міська рада в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.І. Бойко