Ухвала

від 18.10.2024 по справі 336/6789/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/6789/24

Провадження №: 4-с/336/44/2024

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., за участі представника скаржника адвоката Лелікова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , стягувач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання скасувати арешт майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник адвокат Леліков С.О., звернулась із скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2007 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно було стягнуто на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в сумі 669945,16 гривень. В межах виконання вказаного рішення суду Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , зокрема, на нерухоме майно та грошові кошти на рахунках АТ «КБ «ПриватБанк». Ухвалою суду від 16.05.2024 року було затверджено мирову угоду, укладену 24.04.2024 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України», а 17.05.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області було закінчено виконавче провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки наразі рішення суду було виконане, тож відсутні підстави для накладення арешту на майно боржника. По суті скарги заявник просила зобов`язати посадових осіб Центрального ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме арешт на нерухоме майно, накладений постановою про арешт майна боржника від 15.10.2023 року, а також арешт на грошові кошти ОСОБА_1 на рахунках АТ «КБ «ПриватБанк», накладений постановою від 21.06.2023 року державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжя в межах суми звернення стягнення у розмірі 700619,82 гривень.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав на зазначених підставах.

Представником стягувача АТ «Державний ощадний банк України» направлені письмові пояснення, в яких представник проти зняття арешту з майна боржника не заперечувала.

Центральним ВДВС у м. Запоріжжя пояснень до суду не направлялось, представник в судове засідання не прибув.

При дослідженні наявних у матеріалах справи документів судом встановлено наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2010 року, яке набрало законної сили 07.02.2012 року, з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто солідарно 669945,16 гривень в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором від 25.07.2007 року.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається таке.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 19.02.2016 року відкрите виконавче провадження.

Постановою державного виконавця від 26.02.2016 року стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 66994,52 гривні.

Постановою від 27.05.2016 року з ОСОБА_1 стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в сумі 236,45 гривень.

Постановою державного виконавця від 27.02.2024 року у зв?язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, виконавчий лист повернуто стягувачеві. У вказаній постанові зазначено, що залишок не стягненого боргу становить 632479,78 гривень.

З листа Центрального ВДВС у м. Запоріжжя від 28.05.2024 року вбачається, що вперше виконавчий лист, виданий 03.03.2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, пред?явлено до виконання 07.07.2010 року, та зазначений виконавчий документ неодноразово перебував на виконанні у відділі. В тому числі виконавцем було відкрите виконавче провадження 15.10.2013 року, а постановою від 24.10.2014 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому виконавчий збір та сума заборгованості не були сплачені.

Крім того, представником скаржника надані документи, роздруковані з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя від 15.10.2013 року відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 03.03.2012 року з виконання рішення суду від 09.03.2010 року.

Постановою державного виконавця Шевченкіського ВДВС Запорізького МУЮ від 15.10.2013 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ від 24.10.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу. В АСВП міститься також вказівка, що постанова від 24.10.2014 року була скасована 24.10.2014 року.

Крім того, на виконанні в Центральному ВДВС м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 09.10.2013 року про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Між тим, в направленому до суду виконавчому провадженні відсутня постанова від 21.06.2023 року про арешт коштів боржника, а надана представником скаржника до скарги постанова не містить підпису державного виконавця, тож судом така постанова не приймається до уваги.

При цьому представником скаржника також надано непідписану постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області від 29.02.2024 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 632479,78 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2024 року затверджено мирову угоду, укладену 24.04.2024 року між АТ «Державний ощадний банк України» та невстановленими особами (ухвала з Єдиного державного реєстру судових рішень).

Водночас скаржник посилається на постанову приватного виконавця від 17.05.2024 року (надано непідписану копію) про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 03.03.2012 року. В зазначеній постанові вказано, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 568581,80 гривень. Також вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2023 року вбачається, що 30.10.2014 року державним реєстратором на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданого Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ 15.10.2013 року, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Також представником скаржника надано лист приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., який не містить підпису, тож судом оцінка цьому документу не дається.

Вирішуючи скаргу, суд виходить з наступного.

Статтею 3 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, в даному випадку суд перевіряє лише чи діяв державний виконавець в межах своїх повноважень, чи відповідали його рішення та дії вимогам чинного законодавства.

З досліджених судом документів вбачається, що державними виконавцями тривалий час виконувалось рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2010 року. При цьому на момент розгляду скарги рішення суду виконано не було, адже наразі заборгованість, стягнута за рішенням суду, виплачена не була.

Враховуючи, що на момент повернення виконавчого документу стягувачеві у державного виконавця не було підстав для зняття арешту з майна боржника, адже зобов?язання боржником так і не були виконані, тож суд не вбачає порушень в діях державного виконавця.

При цьому у суду немає доказів того, що після укладення мирової угоди та завершення виконавчого провадження вже приватним виконавцем Грабовська В.М. зверталась до Центрального ВДВС м. Запоріжжя з метою зняття арешту з майна, а отже немає підстав вважати, що державним виконавцем було допущено будь-яку бездіяльність щодо нездійснення таких дій.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 447, 448, 450 451 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , стягувач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання скасувати арешт майна боржника залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк