Рішення

від 23.10.2024 по справі 371/311/24

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суддя в суді І інстанції

Юрченко С.О.

Єдиний унікальний № 371/311/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Юрченка С.О.,

за участі секретаря Репях А.Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачки - ОСОБА_3 (не з`явилась),

представника органу опіки та піклування (не з`явився),

представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (не з`явився),

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява. Позивач мотивував позовні вимоги тим, що з відповідачкою ОСОБА_3 він зареєстрував шлюб 01 травня 2004 року. Сторони мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ще в лютому 2022 року дружина позивача, з її слів, виїхала за кордон і з того часу вони з нею практично не спілкуються. Позивач переконаний, що відповідачка знайшла собі іншого чоловіка і повертатися додому не збирається. Разом з тим, під час останньої телефонної розмови з відповідачкою на предмет розлучення, остання заявила, що після розлучення має намір забрати дочку до себе, хоча куди саме вона не повідомила. Позивач категорично заперечує щодо подальшого проживання з відповідачкою їхньої спільної дочки після розлучення, тому вимушений заявляти до суду вимогу про визначення місця проживання дочки саме з ним виходячи з такого. На сьогоднішній день позивач має постійну роботу і стабільний дохід, має власний житловий будинок, автомобіль, створив належні умови для проживання та навчання дочки ОСОБА_4 , піклується про її фізичний, духовний і моральний розвиток, донька зростає у атмосфері турботи та любові. Натомість, відповідачка не має ані житла, ані заробітку, до того ж приховує інформацію про своє справжнє місцезнаходження. Тому не відомо, де та в яких умовах буде проживати їхня спільна дочка у разі, коли відповідачка забере її до себе. Також, відповідачка, починаючи з лютого 2022 року, зовсім не приділяє уваги дочці і весь цей час проживає від дитини окремо, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере ніякої участі в утриманні дитини, її навчанні, вихованні та розвитку. Матеріальним забезпеченням та вихованням дочки займається виключно позивач. Крім того, позивач переконаний, що подальше проживання їхньої неповнолітньої дочки з відповідачкою матиме негативний вплив на моральний та психологічний стан дитини, зважаючи на неприпустиму, з моральної точки зору, поведінку відповідачки, як матері, яка залишила свою дитину з метою влаштування свого особистого життя в новій сім`ї. На підставі вищевикладеного, позивач просив визначити місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, надіслала заяву про розгляд справи без її участі, проти позову не заперечувала.

Представник виконавчого комітету Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без участі представника, 01 липня 2024 року надав висновок від 19 червня 2024 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи без участі представника, вирішення спору покладав на розсуд суду.

Вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 травня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.10), який в червні 2024 року було розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , 1975 року народження та братом ОСОБА_5 , 2004 року народження, що підтверджується актом обстеження житлового приміщення на предмет проживання у ньому громадян від 23 лютого 2024 року (а.с.12). Мати ОСОБА_3 з лютого 2022 року виїхала за кордон і з того часу не проживає у цьому будинку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 367363364 від 26 лютого 2024 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно довідки № 15/24 від 19 лютого 2024 року, виданої ТОВ "Трипільський пакувальний комбінат", ОСОБА_1 з 29 травня 2020 року працює машиністом друкарсько-висікального агрегата (Виробничий цех - основний персонал) в ТОВ "Трипільський пакувальний комбінат" (а.с.14).

Згідно картки обстеження та медичного огляду № 169 КНП Кагарлицької міської ради "Кагарлицька багатопрофільна лікарня", військовозобов`язаний ОСОБА_1 тимчасово непридатний до військової служби до 04 березня 2024 року. Стан після оперативного лікування (а.с.15). Згідно довідки № 12 від 19 лютого 2024 року, виданої Піївським ліцеєм "Ерудит" Ржищівської міської ради Київської області, ОСОБА_4 навчається у 7 класі Піївського ліцею "Ерудит". Мати ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує з 01 вересня 2022 року. Навчанням і вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 . На виклики до школи приходить тільки батько. ОСОБА_1 є активним учасником життя ліцею, допомагає з ремонтами і завжди відгукується на прохання класного керівника. Дитина завжди охайна, доглянута, батько дитини спілкується з педагогами, які навчають дочку, цікавиться шкільним життям дитини (а.с.16).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області щодо визначення місця проживання малолітньої дитини (а.с.61-62) встановлено, що ОСОБА_3 перебуває за межами України та не проживає разом з дитиною з травня 2022 року, спілкується лише в телефонному режимі, а батько ОСОБА_1 має бажання та можливість забезпечити належний догляд за дитиною. На засіданні комісії малолітня ОСОБА_4 підтвердила своє бажання проживати разом з батьком. Комісія вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно з положеннями ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дітей спільно не проживають, право визначати місце проживання дітей залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі -Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: "питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що "під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини".

Відтак, міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Мати безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким вона буде проживати.

Визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2010 року народження, з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносини, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У відповідності до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Встановлені фактичні обставини справи та оцінені докази свідчать про те, що оскільки між сторонами є спір щодо визначення місця проживання дитини, враховуючи наявність висновку комісії з питань захисту прав дитини про визначення місця проживання малолітньої дитини, той факт, що мати з 2022 року не приймає участі у вихованні дочки, дитина постійно проживає з позивачем, суд вважає позов обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги інтереси дитини, суд дійшов до висновку, що доцільним є визначити місце проживання дитини, а тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 8-14, 76-82, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 160,161 СК України, ст. 29 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визначення місця проживання дитини, - задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Юрченко