Рішення

від 21.08.2024 по справі 752/13436/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13436/23

Провадження № 2/752/1394/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,

у місті Києві в приміщенні суду розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Резиденція Ренессанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,

встановив:

04.07.2023 року ТОВ «Резиденція Ренессанс» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території з ОСОБА_1 у сумі 190 616,82 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «Резиденція Ренессанс» надавало відповідачу, як власнику квартири АДРЕСА_1 , житлово-комунальні та інші послуги за які щомісяця була нарахована відповідна плата.

Позивач посилається на те, що від підписання Договору про надання зазначених послуг відповідач ухилялась, але послуги їй надавались та нею споживалися.

Оскільки кошти відповідач сплачувала з прострочкою та в не повному обсязі станом на 01.04.2021 року виникла заборгованість в розмірі 190 616,82 грн.

За прострочення виконання грошових зобов`язань з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 83 702,68 грн та три проценти річних у розмірі 11907,01 грн.

Таким чином просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за надані послуги у розмірі 286 226,51 грн.

04.07.2023 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 65).

Ухвалою від 05.12.2023 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Машкова О.О. із запереченнями щодо розгляду справи, що розглядається, за правилами спрощеного позовного провадження, залишено без задоволення (а.с. 86).

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Машков О.О. надіслав до суду відзив у якому зазначив, що у позовній заяві не вказано період за який позивачем нараховано заборгованість за спожиті до 01.09.2020 року послуги у розмірі 135 405,35 грн, а також не уточнено за які саме послуги її нараховано. Позивачем необґрунтовано, через порушення строків позовної давності, виставлено ці вимоги. Просив застосувати строк позовної давності.

В подальшому до цієї суми позивачем донараховано щомісячні суми за період з вересня 2020 року по березень 2021 року у розмірі 62830,90 грн і виведено загальну суму боргу у розмірі 190 616,82 грн.

Вказує на те, що позивач не надав в позові жодних обґрунтувань того з яких причин у нього з`явилось право пред`явити вимогу про виконання відповідачем зобов`язань. Починаючи з 01.07.2016 року, ТОВ «Резиденція Ренессанс» самостійно привласнило собі функції управителя, як учасника відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідач ніколи не визнавав наявності заборгованості за такий вид послуг як обслуговування будинку та прибудинкової території. Жодних доказів про законність витребування від відповідача сплати за утримання будинку та прибудинкової території за тарифом в 37,20 грн за квадратний метр позивач не навів. Вважає вимогу позивача щодо сплати такого виду послуги за таким тарифом незаконною та необґрунтованою.

Відповіді на відзив позивач не надав.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Крім того, преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Правова позиція ВС у складі КГС, постанова від 18 березня 2021 року, справа № 902/608/19).

Отже при розгляді справи № 757/35749/20-ц судами встановлено, що позивач ТОВ «Резиденція Ренессанс» є управителем будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який здійснює управління та надання житлово-комунальних послуг по багатоквартирному житловому будинку на підставі договору про надання послуг з управління будинком від 01.01.2015 року, укладеного між ТОВ «Ітертех» (замовником) та ТОВ «Резиденція Ренессанс» (управитель).

Тому суд не бере до уваги посилання предствника відповідача щодо незаконної діяльності позивача, оскільки привласнило собі без правовстановлюючих документів статус та функції управителя у сфері житлово-комунальних послуг, як безпідставні.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Як становлено судом та не заперечується відповідачкою, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Водночас, ст. 4 вказаного Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну). Споживач зобов`язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, слід дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Верховного Суду України від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012).

З огляду на викладене суд зазначає, що твердження представника відповідача про безпідставне виставлення відповідачем рахунків про сплату житлово-комунальних послуг без укладення відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг є необґрунтованими.

Власник квартири ОСОБА_1 зобов`язана своєчасно та у повному обсязі сплачувати ТОВ «Резиденція Ренессанс» за спожиті житлово-комунальні послуги, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Щодо посилання представника відповідача на незаконне нарахування ТОВ «Резиденція Ренессанс» сплати послуги за тарифом у розмірі 37,2 грн за квадратний метр суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Згідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

10.12.2017 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідно до нього норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 за органами місцевого самоврядування закріплено повноваження щодо встановлення цін/тарифів на комунальні послуги (постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

Отже, з 10.06.2018 органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення (у тому числі і за результатами коригування) тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Положеннями пунктів 31, 32 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05.09.2018 № 712, визначено, що ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або іншим органом - суб`єктом владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає:

- витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису;

- винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», з урахуванням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 та Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05.09.2018 № 712, послуги з управління будинком - це окремий вид житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на який визначаються виключно за договором (домовленістю сторін) за умови, що управитель обирався не органом місцевого самоврядування.

Отже, позивач ТОВ «Резиденція Ренессанс», який є управителем на підставі договору про надання послуг з управління будинком від 01.01.2015, має право формувати та визначати тариф за утримання будинку та прибудинкової території без погодження КМДА.

За приписами п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Суд зауважує, що власник квартири у багатоповерховому будинку не може не отримувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як і виконавець послуг не може припинити їх надання одному із власників квартир, так як послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як то прибирання прибудинкової території, сходових кліток, вивезення відходів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, тощо, мають загальний характер, тобто споживаються одночасно всіма мешканцями багатоквартирного будинку, і припинення їх надання окремому споживачу є неможливим.

Однак факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц).

Так, ст. 27 Закону визначений порядок оформлення претензій споживачів.

Зазначено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позивачем ТОВ «Резиденція Ренессанс» надавались власнику квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 послуги з утримання будинку і прибудинкової території, яка, у свою чергу, отримувала вказані послуги і користувалася ними, а отже, у відповідача виник обов`язок оплатити ці послуги.

Щодо застосування позовної давності до вимог позивача за даним позовом, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Вказаний правовий висновок щодо строку позовної давності наведено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Згідно ст. 625 ЦК України, 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд бере до уваги, що в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023 був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно п. 12, п. 18, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно ст. 263 ЦК України, 1. Перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. 2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. 3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно ст. 267 ЦК України, 1. Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позовні вимоги подані без пропуску строку позовної давності.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивач просить стягнути з відповідача борг станом на 01.09.2020 року у розмірі 135 405,35 грн та оплату житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2020 по 31.03.2021 в сумі 62 830,94 грн, в т.ч. утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 51376,92 грн, інші житлово-комунальні послуги у розмірі 11454 грн (а.с. 5).

Разом з тим, суд позбавлений можливості задовольнити вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 135 405,35 грн оскільки долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості не містить періоду нарахування боргу та переліку послуг, що надавалися за період до 01.09.2020 року та не дає змоги встановити підстави проведених нарахувань та їх обґрунтованість.

Відповідно до розрахунку станом на 31.05.2023 сума трьох процентів річних складає 11907,01 грн та інфляційних втрат нарахованих на заборгованість складає 83702,68 грн.

З 24.02.2022, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» від 29.12.2023 № 1405: «3. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1290; 2023 р., № 46, ст. 2465) викласти в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285)».

Відповідно до п. 2.11. наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309, вся територія міста Києва: дата можливості виникнення бойових дій 24.02.2022, дата припинення можливості бойових дій 30.04.2022 року.

З урахуванням чинного законодавства суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних інфляційних втрат оскільки належний розрахунок суду не наданий.

З огляду на встановлені обставини даної справи позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з 01.09.2020 по 31.03.2023 року у розмірі 62 830,90 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 942,46 грн (4293,40*62830,94/286226,51).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Резиденція Ренессанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Резиденція Ренессанс» (код ЄДРПОУ 39070473, місцезнаходження: 01014, місто Київ, вулиця Новоселицька, 10) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 62 830,94 гривні, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 942,46 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 63 773 (шістдесят три тисячі сімсот сімдесят три) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк