Постанова

від 22.10.2024 по справі 296/6695/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6695/23 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 68 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 296/6695/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою внучкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування виконкому Житомирської міської ради, про захист прав та інтересів малолітньої дитини і усунення перешкод у вихованні дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 11 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у місті Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у її спілкуванні з малолітньою внучкою ОСОБА_4 , 2019 року народження, шляхом визначення способу участі ОСОБА_1 , у спілкуванні та вихованні ОСОБА_5 , встановити зустрічі кожної першої та третьої неділі місяця з 11:00 год до 14:00 год, за участю матері дитини, за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у місті Житомирі в місцях, які відповідають віковій категорії дитини, з можливістю зміни графіку зустрічей за домовленістю сторін та стану здоров`я дитини та протягом тижня щоліта за попереднім узгодженням з батьками дитини, а також вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовувала тим, що вона є матір`ю відповідачки і бабусею малолітньої онуки. Вона, як бабуся прагне брати участь у вихованні онуки, бажає проводити час з нею, проте відповідачі перешкоджають їй у спілкуванні з дитиною. Вона неодноразово зверталася до відповідачів з проханням надати їй можливість зустрічатися та спілкуватися з онукою. Відповідачі заперечують проти цього. Причиною відмови в спілкуванні стало те, що чоловік її доньки - ОСОБА_3 позичив у неї гроші, після чого у добровільному порядку повернути їх відмовився, тому вона була змушена звернутись до суду з позовом про стягнення кошів.

05 вересня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов (том 1 а.с.26-37), в якому просили встановити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою за допомогою телефону та/або програм інтернет телефонії в режимах аудіо- та/або відеозв`язку один раз на місяць тривалістю одна година в перший понеділок місяця з 09-00 години до 10-00 години з урахуванням режиму та можливості і бажання дитини; особистого спілкування з дитиною за участі обох батьків дитини без участі працівників поліції в приміщенні розважального комплексу «Острів розваг» в ТРЦ «Глобал UA» один раз в три місяця: у вівторок кожного третього місяця з 10 години до 12-00 години.

Позов мотивували тим, що з 2014 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_5 . Вказують, що з 2022 року з ініціативи ОСОБА_1 їхні взаємовідносини стали погіршуватися і на даний час вони є неприязними. Зазначають, що остання систематично здійснює щодо них та дитини психологічне домашнє насильство, щоб заволодіти правом на виховання їхньої дитини, тому просили їх позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 11 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою внучкою ОСОБА_4 , 2019 року народження, шляхом визначення способу участі ОСОБА_1 , у спілкуванні та вихованні онуки.

Встановлено зустрічі кожної першої та третьої неділі місяця з 11:00 год до 14:00 год. за участю матері або батька дитини, або обох батьків, за адресою місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у місті Житомирі в місцях, які відповідають віковій категорії дитини, з можливістю зміни графіку зустрічей за домовленістю сторін та стану здоров`я дитини.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять судове рішення скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення поданого ними зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущені грубі порушення норм процесуального права та норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, справу розглянуто неповноважним складом суду, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Зазначають, що місцевим судом не було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Інші процесуальні ухвали не відповідають вимогам статтям 177, 185 ЦПК України. У судовому рішенні не зазначено зміст позовних вимог ОСОБА_1 . Судом не враховано, що матеріалами справи доведено і це не оспорюється позивачкою, що їхня дитина постійно живе з ними і ніколи не була членом сім`ї позивачки за первісним позовом. Вважають, що обов`язок по вихованню дитини покладений законом на них.

Також, місцевий суду не дав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, взаємовідносинам між сторонами по справі, що має головне значення для вирішення справи.

Суд зазначив, що спілкування дитини з бабою по телефону та особисто у будні дні з 10-00 до 12-00 години, коли дитина може перебувати у дитячому садку або школі, не спрямоване на реальне його виконання, оскільки суд не з`ясовував о котрій годині дитина приймає їжу, відпочиває, займається навчальною програмою підготовки до школи, гуляє на свіжому повітрі тощо. Крім того, суд не дав правової оцінки поведінки та психологічному стану позивачки за первісним позовом та можливості її негативного впливу на виховання малолітньої дитини.

У поданому відзиві ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду, як законне та обґрунтоване, - залишити без змін.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до апеляційного суду відповідь на відзив ОСОБА_1 . Також відповідь на її відзив подано представником органу опіки та піклування, де останній підтримує апеляційну скаргу і вважає її обґрунтованою.

У судовому засідання ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, надала пояснення, які відповідають відзиву на скаргу і просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також просив врахувати при ухваленні рішення висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкування із ОСОБА_4 .

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а від представника ОСОБА_2 адвоката Гербеди К.О. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відтак, суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі підтвердили свою незгоду на спілкування бабусі з онукою, що свідчить про створення ними перешкод у такому спілкуванні. Наявність конфлікту між батьками дитини та позивачкою не дають налагодити психологічний контакт бабусі та дівчинки. Тому усунення перешкод зі сторони батьків у спілкуванні онуки з бабою та визначення способу участі останньої у спілкуванні та вихованні Альбіни, в першу чергу відповідає інтересам дитини, а також інтересам бабусі та її батьків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивуючи таким.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини 1 статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Частинами 2, 3 статті 257 СК України передбачено, що батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Згідно частини 1 статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 12 вересня 2017 року (т.1 а.с.8).

03 грудня 2014 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_3 і змінила прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_7 » (копія свідоцтва про шлюб, Серія НОМЕР_2 , т.1 а.с.41).

Згідно копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_8 (т. 1 а.с.42).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування від 03 січня 2024 року, виходячи з найкращих інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає, що визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкування із онукою ОСОБА_4 суперечить інтересам малолітньої дитини та є можливим лише після налагодження міжособистісних стосунків між бабою та батьками дитини (т.2 а.с.54-55).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та її донькою ОСОБА_2 і зятем ОСОБА_3 з іншої сторони існують неприязні стосунки, що пов`язані із майновими та немайновими правовідносинами, що не заперечується сторонами по справі.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 мотивувала його тим, що вона, як бабуся прагне брати участь у вихованні онуки ОСОБА_5 , бажає проводити час з нею, проте відповідачі перешкоджають їй у спілкуванні з дитиною.

Відповідачі за первісним позовом наполягають щодо необхідності встановлення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою лише за допомогою телефону та/або програм інтернет телефонії в режимах аудіо- та/або відеозв`язку один раз на місяць тривалістю одна година, що відповідатиме інтересам дитини.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок існування неприязних стосунків із позивачкою, батьки ОСОБА_5 перешкоджають участі бабусі у її вихованні та спілкуванні з останньою. А можливість такої участі ОСОБА_1 після налагодження міжособистісних стосунків між сторонами, як зазначено у висновку органу опіки та піклування, не може відповідати інтересам дитини, оскільки дійсно такі неприязні стосунки можуть існувати значний проміжок часу.

Також колегіясуддів погоджуєтьсяіз тим,що враховуючивік дитини,можливість негативноговпливу батьківна спілкуванняонуки ізбабусею одинраз намісяць утелефонному режиміабо аудіочи відеозв`язку,є неприйнятнимспособом участіу вихованніта спілкуванні ОСОБА_1 із онукоюі впершу чергуне відповідатимеінтересам останньої.

У той же час, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як убачається із матеріалів справи сторони неодноразово зверталися до органів поліції та Служби у справах дітей Житомирської міської ради із відповідними заявами щодо порушення їх майнових та немайнових прав, у тому числі відносно участі у вихованні та спілкуванні із малолітньою ОСОБА_4 . Сторонами не заперечується існування неприязних стосунків між ними і на даний час.

Тому,з метоюуникнення виникненняконфліктних ситуаційміж ОСОБА_1 та їїдонькою абозятем,або батькамиобома підчас спілкуванняз онукоюу визначенийсудом час,колегія суддіввважає доцільнимпроведення такихзустрічей замежами помешканнябабусі (квартира АДРЕСА_2 ),а угромадських місцях, яківідповідають віковійкатегорії дитинина нейтральній території у місті Житомирі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянтів із висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 376 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав зміни судового рішення лише у частині визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні із малолітньою онукою. У решті судового рішення не убачається правових підстав для його скасування чи зміни.

Частиною першоюстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, з урахуванням вимогстатей 141, 382 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, із позивача за первісним позовом підлягають стягненню на користь відповідачів судові витрати за подання скарги.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 11 червня 2024 року змінити.

У резолютивній частині рішення спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні із малолітньою внучкою ОСОБА_4 , 2019 року народження, визначити наступним чином:

«Встановити ОСОБА_1 зустріч кожної першої та третьої неділі місяця із 12:00 години до 14:00 години за участю матері ОСОБА_2 або батька дитини ОСОБА_3 , або обох батьків, на нейтральній території у місті Житомирі у місцях, які відповідають віковій категорії дитини, з можливістю зміни графіку зустрічей за домовленістю сторін та стану здоров`я дитини».

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному, по 536,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 24 жовтня 2024 року.