Рішення

від 24.10.2024 по справі 212/8018/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/8018/24

2/212/3562/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., за участю секретаря судового засідання Савінської А.О.,розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом доАкціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»(далі відповідач, АТ «Криворізький залізорудний комбінат», АТ«Кривбасзалізрудком», АТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

В обґрунтування позову посилався на те, що він з 21.03.2005 року по 31.03.2016 року та з 01.04.2016 року по 27.01.2023 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Кривбасзалізрудком», ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником яких є відповідач. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці та недосконалістю технологічних процесів, позивачем отримано наступні хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико - динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно - сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно - трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозому поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня); сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. За фактом вказаних отриманих професійних захворювань було проведено розслідування, про що складений відповідний акт. Довідкою МСЕК від 06.08.2024 року позивачу первинно безстроково встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65% та III групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком чого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 460000,00 гривень.

Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року при відкритті провадження у справі судом було вирішено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який наданий представником через підсистему «Електронний суд» разом із клопотанням про поновлення строку на його подання, та, не визнаючи заявлені позовні вимоги, вказувала, що робота на підприємстві відповідача обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин. При укладенні з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» трудового договору позивача було ознайомлено з умовами праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Відповідач не порушував законодавство про працю відносно позивача. Отже, у АТ «Криворізький залізорудний комбінат» немає вини в отримані позивачем профзахворювання. Також матеріали справи, натомість, не містять відомостей стосовно перенесення позивачем моральних страждань, тому посилання позивача на душевні страждання та переживання не підтверджуються доказами, тому сума позову є необґрунтованою, а розмір заявлених вимог є завищеним. На підставі наведеного просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Додатково зазначила, що відповідного до вимог чинного законодавства, при стягненні моральної шкоди, з цих сум мають бути утримані податки та збори відповідно до норм податкового законодавства, які є спеціальними.

Сторони не висловили заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Згідно вимог ч. 13ст. 7 ЦПК України,розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістомст. 279 ЦПК України,розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» (до перейменування ВАТ «Кривбасзалізрудком», ПАТ «Кривбасзалізрудком»), а саме: з 21.03.2005 року по 31.03.2016 року на шахті ім. Леніна (нині шахта «Тернівська»), з 01.04.2016 року по 27.01.2023 року на шахті «Гвардійська» (нині шахта «Козацька») прохідником з повним робочим днем на підземних роботах. 27.01.2023 року був звільнений за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію за віком згідно зі ст. 38 КЗпП України. Вказане підтверджується копією трудової книжки на ім`я позивача. (а. с. 22 - 24)

Відповідно до копії Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 09 травня 2024 року (далі Акт), затвердженого 10.05.2024 р. В. о. начальника Південно Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці і складеного відносно підприємства АТ «Кривбасзалізрудком», ОСОБА_2 були встановлені наступні хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико - динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно - сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно - трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом упоєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня); сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. (а. с. 7-11)

В пункту 17 Акта вказано, що хронічні професійні захворювання у позивача виникли за таких обставин: працюючи підземним прохідником на дільниці № 5 шахти «Козацька» («Гвардійська») АТ «Кривбасзалізрудком» у період з 01.04.2016 по 27.01.2023, ОСОБА_2 в підземних умовах шахти виконував весь комплекс робіт з проходки гірничих виробок різної конфігурації. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив аерозолів фіброгенної дії та рівнів вібрації локальної, що перевищували нормативні показники.

Згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії спеціалізованого профпаталогічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 11.04.2024 №619 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також є професійний маршрут:

- з 21.03.2005 по 31.03.2016 підземний прохідник шахти імені Леніна відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат».

У пункті 18 Акта зазначено, що причинами виникнення професійних захворювань послугували: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, перевищувала на 10 кг і складала 40 кг при нормі до 30 кг; періодичне перебування у вимушеній робочій позі 30% зміни при нормі до 25%, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014; вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 0,5-2,8 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 76,5-78,8 дБ при ГДР 76 дБ; та пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично - допустиму в 1,86 разів (3,71 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони».

У пункті 13 Акту зазначений висновок про наявність шкідливих умов праці, складений у відповідності до даних інформаційної довідки про умови праці від 17.05.2023 № ПС/3.1/11824-23 Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а. с. 18-21) та з урахуванням Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року за № 248, за яким умови праці підземного прохідника дільниці № 5 шахти «Козацька» («Гвардійська») ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».

Згідно з довідками Обласної Медико соціальної експертної комісії № 2 серії 12 ААА № 130141 та серії 12 ААГ № 573784 від 06 серпня 2024 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % (30 % - по радикулопатії, 25 % - по вібраційній хворобі, 10% - по сидеросилікозу) з 08 липня 2024 року до 01 серпня 2026 року та третю групу інвалідності з 08 липня 2024 року до 01 серпня 2026 року з переоглядом 10 липня 2026 року. Відповідно до рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно - курортного лікування. Протипоказана важка фізична праця, в умовах вібрації, тривала хода, вимушена поза, в умовах виробничого пилу, переохолодження. Рекомендовано спостереження сімейного лікаря і невролога. (а. с. 12)

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач звертався та проходив лікування у медичних закладах, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою із медичної карти стаціонарного хворого та виписками - епікризами із медичної карти стаціонарного хворого. (а. с. 13, 15-16, 20-21)

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача.

Отже, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що у відповідача відсутня відповідальність за спричинення позивачу профзахворювання, оскільки на підприємстві відповідача не було організовано безпечні умови праці позивача що стало наслідком розвитку у нього професійного захворювання.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи саме на підприємстві відповідача, що підтверджується копією Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09 травня 2024 року (форми П-4), що міститься в матеріалах справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Так, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Отриманим професійним захворюванням позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він постійно відчуває стійкий біль та інші негативні наслідки.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу моральної шкоди в результаті ушкодження здоров`я. Тому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що позивачем не було доведено завдання йому моральних страждань через спричинене йому професійне захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 65% та третьої групи інвалідності, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 190000,00 гривень без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Доводи сторони відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

В даному випадку предметом стягнення є сума відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Окрім того, з урахуванням результату розгляду справи, яким позовні вимоги задоволені частково, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 141 ЦПК України,суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 1900,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, 190000,00 гривень (сто дев`яносто тисяч гривень 00 копійок) без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 1900,00 гривень (одна тисяча дев`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симбірцева, 1-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24 жовтня 2024 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак