Рішення

від 22.10.2024 по справі 213/1975/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1975/24

Номер провадження 2/213/1117/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Мазуренка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гусарової О.С.,

за відсутності учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності на 1/2 частину майна та поділ майна, придбаного під час шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , вказуючи, що пі час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ними 21.07.1986 року було придбано будинок АДРЕСА_1 , який оформлений на ім`я відповідача. Вона відповідно до норм Сімейного кодексу України має право на частку в спільному майні.

17.03.2004 року ними придбано будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який оформлений на обох сторін та належить їм на праві спільної часткової власності - по 1/ 2 частки кожному.

Приблизно у травні 2012 року шлюбні стосунки між ними припинені. За домовленістю вона проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , відповідач в будинку АДРЕСА_2 . 28 червня 2023 року шлюб між ними розірвано. Вона пропонувала відповідачу здійснити поділ спільного майна у нотаріуса, проте отримала відмову.

Будинки розташовані поруч та мають практично однакову кількість кімнат і вартість.

Вона бажає, щоб будинок АДРЕСА_1 , в якому вона проживає, перейшов цілковито у її власність, а будинок АДРЕСА_2 , в якому проживає відповідач цілковито у власність відповідача. Від права власності на 1/ 2 частку такого будинку вона відмовляється.

Просить суд визнати будинок АДРЕСА_1 спільним майном сторін, визнати за нею право власності на 1 /2 частину вказаного будинку; визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; визнати за відповідачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , від права власності на свою 1/ 2 частку вказаного будинку позивач відмовляється; здійснити розподіл понесених судових витрат: стягнути з відповідача сплачений судовий збір та вартість оцінки домоволодінь в розмірі 3000 грн.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином.

Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Від відповідача надходили до суду заяви від 21.08.2024 та від 14.10.2024, відповідно до яких просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає, просить поділити судовий збір навпіл між сторонами, оскільки він є інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до приписів ч.2 ст.49, ч.1ст. 206 ЦПК Українивідповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначив про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Від третьої особи надійшов лист про розгляд справи без участі представника підприємства.

У зв`язку із клопотаннями сторін і третьої особи, суд вважає можливим розглянути цивільну справу у їх відсутність, за наявними у справі доказами, відповідно до вимог ч.3ст. 211 ЦПК України.

Відповідно дост. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року витребувані докази з КП ДОР «Криворізьке БТІ» щодо власників спірних домоволодінь.

Дослідив письмові матеріали справи, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

04 січня 1986 року між сторонами укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис №1 (а.с. 18).

За рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.05.2022 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.15).

21 липня 1989 року ОСОБА_2 уклав договір відповідно до якого придбав житловий будинок, житловою площею 30,5 кв.м., з господарчими побудовами, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.12-15).

Як видно із договору купівлі-продажу домоволодіння з розстрочкою платежу від 17 березня 2004 року, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 купили у спільну власність по 1/ 2 частці кожному житловий будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 23,9 кв.м., загальною 44,8 кв.м., з подвірям, на якому розташовані господарські споруди. Домоволодіння зареєстроване в КП «Криворізьке БТІ» 06.05.2004 за сторонами на праві приватної власності по 1/ 2 частки (а.с.7,8).

Відповідно до звітів про оцінку майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 : ринкова вартість житлового будинку в цілому з господарчими побудовами, за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату оцінки 24.01.2024 становить 316556,00 грн; ринкова вартість житлового будинку в цілому з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату оцінки 24.01.2024 становить 313060,00 грн (а.с.19-27, 34-42).

За послуги з оцінки вказаних домоволодінь позивачем, яка мала на той час прізвище ОСОБА_5 , сплачено по 1500 грн (квитанції до прибуткового касового ордеру №25/03 від 25.03.2024 (а.с.16,17).

Із відповіді КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ДОР від 02.08.2024 №760 видно, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 ; право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по 1/ 2 частці кожному (а.с.67).

Викладеними обставинами відповідають правовідносини, які виникають із рівних прав чоловіка і жінки на майно, набуте за час шлюбу.

На підставі ст. ст. 12, 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 51 Конституції Українизакріплено, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

На момент виникнення у сторін права власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 (1989 рік) правовідносини щодо права власності регулювались ЦК України 1963 року, Законом України «Про власність», Кодексом про шлюб та сім?ю України.

Приписами ст. 16 Закону України «Про власність», який діяв станом на час придбання спірного нерухомого майна, передбачалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Аналогічне положення містилось і в ст. 22 Кодексу про шлюб та сім?ю України, а також зазначалось, що кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядженням цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з?ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, який набрав чинність з 01.01.2004 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. Отже, на правовідносини, які виникли між сторонами з приводу набуття спільного майна й продовжили існувати після 01 січня 2004 року, поширюється дія СК України.

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як передбачено ст. 70 СК України разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення щодо режиму спільної власності подружжя закріплені в ст. 368 ЦК України.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач у справі відзив не надав, не заперечив проти належності спірних домоволодінь йому та позивачу, як таких, що придбані в період шлюбу.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).

Згідно з ч. 1ст. 68 СК Українирозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно доРішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Пунктами 23, 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"(далі-Пленум)визначено,що суд,вирішуючи спориміж подружжямпро майно,повинен встановлюватиобсяг спільнонажитого майна,наявного начас припиненняспільного веденнягосподарства,з`ясовуватиджерело ічас йогопридбання.Спільною сумісною власністю подружжя, щопідлягає поділуможуть бутибудь-яківиди майна, завинятком тих, якізгідно із законом неможуть їмналежати (виключеніз цивільногообороту),незалежно відтого, наім`якого з подружжя вони були придбані чи внесенігрошовими коштами, якщоінше невстановлено шлюбнимдоговором чизаконом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути квартири. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п. 22 Пленуму поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СК Українитаст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідач не оскаржив вартість домоволодінь, оцінка яких проведена суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 .

Частиною першою статті 69СК України передбачено,що дружинаі чоловікмають правона поділмайна,що належитьїм направі спільноїсумісної власності,незалежно відрозірвання шлюбу. При цьому, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70 СК України).

Частиною 2 ст. 372 ЦК України також передбачено, що у разі поділу май на, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у правіспільної сумісної власностіє рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з ч. 1ст. 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.

Як видно із позову, сторони не могли досягти згоди щодо поділу спільного майна, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Також встановлено судом, що спірне нерухоме майно домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 були придбані в період шлюбу між позивачем і відповідачем. Відповідач визнає позивні вимоги та не заперечує щодо порядку поділу спірного нерухомого майна.

Згідно з ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши всідокази усправі вїх сукупності,виходячи ізконкретних обставинданої справи, враховуючивизнання позовувідповідачем,суд дійшоввисновку, щопозовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності сторін знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Згідно зч. 1 ст.142ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи наведенепідлягає поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 3148,08 грн. З відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3148,08 грн, а також понесені нею витрати на оплату вартості оцінки спірних домоволодінь у розмірі 3000 грн. Підстав для покладення вказаних витрат порівну на обидві сторони суд не вбачає.

Керуючись ст. ст.15,16,368, 372 ЦК України, ст. ст.60,63,69-71 СК України, ст. ст.4, 12,13,49, 76-81,89, 141,142, 206, 223, 263-265, 268, 280-282, 352,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Комунальне підприємство"Криворізькебюро технічноїінвентаризації",про визнанняправа на1/2частину майната поділмайна,придбаного підчас шлюбу, задовольнити.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , спільною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , визначивши за кожним із них по 1/2 частці вказаного домоволодіння.

В порядку поділу спільного майна сторін:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/ 2 частку вказаного домоволодіння;

- визнати за ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/ 2 частку вказаного домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн 08 коп. та витрати на оплату вартості оцінки спірних домоволодінь у розмірі 3000 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн 08 коп.

Виконання рішення в частині повернення судового збору покласти на органи Державної казначейської служби України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", місцезнаходження: вул. Героїв АТО, буд.34, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код 03341799.

Дата складення повного тексту судового рішення 22 жовтня 2024 року.

Суддя В.В. Мазуренко