Рішення

від 17.10.2024 по справі 394/360/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100смт.Новоархангельськ Кіровоградськоїобласті,вул.Слави 26

17.10.24 394/360/24

2/394/240/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Надлацької сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачазвернулась до судуз позовом,зазначивши,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колгоспу «Україна» Кальниболотської сільської ради, розміром 5,47 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки на місцевості, яка на теперішній час розташована на території Надлацької сільської ради, за межами с. Кальниболота Голованівського району Кіровоградської області, право на яке посвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР №0086124 від 09.06.1997 року, який зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колгоспу «Україна». Оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) було втрачено за життя спадкодавця.

Постановою державногонотаріуса Катеринопільської державноїнотаріальної конториМіністерства юстиції(м.Київ)№168/02-31від 08.03.2024року,позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу «Україна» Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, через відсутність правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на вищезазначену земельну ділянку (пай) та рекомендовано звернутися до суду. Не маючи іншого способу захисту своїх прав ніж в судовому порядку, позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В судовомузасіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Надлацька сільська рада, в судове засідання не з`явилась, подала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Відзив відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його у даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Заслухавши представника позивача та дослідивши докази в сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є правовідносини щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.05.2018 року (а.с. 7).

Після його смерті була заведена спадкова справа №134/2018 року, з огляду на яку позивач, в установлені законом строки, подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с. 35-77). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , успадкувала після смерті свого батька право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3523681200:02:000:1416, площею 5,1246 га, зареєстрованої відділом у Новоархангельському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 07.02.2020 року, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка належала померлому на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2013 року, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 13.02.2020 року, за №35462957, реєстраційний номер нерухомого майна 2029675435236, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 58-59, 66-68).

Згідно Постанови державного нотаріуса Катеринопільської державної нотаріальної контори Міністерства юстиції (м. Київ) №168/02-31 від 08.03.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), після смерті ОСОБА_2 , через відсутність правовстановлюючого документу на підтвердження права власності на земельну ділянку (пай) (а.с. 12-13).

Згідно Інформації №276/290/24 від 05.02.2024 року Відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомив, що згідно Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колгоспу «Україна» Кальниболотської сільської ради, за ОСОБА_2 , був зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) КР №0086124 від 09.06.1997 року №123 та був отриманий, про що свідчить підпис в книзі реєстрацій. Крім того в цій книзі проти вказаного спадкодавця була зроблена відмітка про перехід права,на підставідоговору купівлі-продажуземельної ділянкиу 2000році. Крім того, відповідно до Книги записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» до 01.01.2013 року не зареєстровано за ОСОБА_2 державних актів на право власності на землю (а.с. 71).

Відповідно до Довідки №757/02-16 від 09.10.2018 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52).

Факт родиннихвідносин позивачкизі спадкодавцемвстановлено: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , виданого Надлацькою сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 23.06.1993 року, згідно якого в графі батько зазначено « ОСОБА_2 », в графі мати « ОСОБА_4 » (а.с. 5); копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 20.04.2013 року, укладеного між « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_3 », виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області. Після державної реєстрації шлюбу обрано спільне прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 6).

Дослідивши та проаналізувавши всі докази зібрані по справі, в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.ст. 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

У відповідності до ч. 3 ст. 1224 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стосовно сертифікату, позивач стверджує, що Сертифікат серії КР №0086124 від 09 061997 року було отримано спадкодавцем за його життя. Про його отримання свідчить підпис спадкодавця в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колгоспу «Україна» Кальниболотської сільської ради (а.с. 71).

Водночас слід зазначити що сам Сертифікат на земельну частку (пай) не являється правовстановлюючим документом на земельну ділянку, а засвідчує лише право власника сертифікату отримати земельну ділянку та містить інформацію про вартість та площу в умовних кадастрових гектарах, тобто сам по собі сертифікат не підтверджує право власності на саму ділянку та не визначає її межі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка успадковує саме право на земельну частку (пай) і може його реалізувати у порядку встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Нормою ч. 1 ст.2 Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.Згідно із ч.2 ст. 2 Закону, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 3 Закону визначено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), а саме: підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради; особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК Українисертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Сертифікату на право на земельну ділянку ( пай); реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» повноваження видачі громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай), покладені на відповідні районні державні адміністрації.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.02.1996 р. № 11 сертифікати на право на земельну частку (пай) підписуються головою районної державної адміністрації та реєструються у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай), яка ведеться відповідним районним відділом земельних ресурсів. Відновлення втрачених сертифікатів на право на земельну частку (пай) провадиться тими районними державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад), які здійснювали їх видачу.

Однак, перш за все, в разі втрати оригіналу сертифікату необхідно опублікувати в пресі інформаційне повідомлення про його втрату.

Додатково, в разі відсутності даних про сертифікат на право на відповідну земельну частку (пай) потрібно звернутися до відповідного управління Держгеокадастру своєї місцевості з письмовим запитом про надання вичерпної інформації по своєму сертифікату, який видавався громадянину.Для отримання дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), необхідно звернутися письмово до районної державної адміністрації, яка його видала (або до центру надання адміністративних послуг, з необхідними документами).

У разі отримання письмової відповіді від районної державної адміністрації про неможливість видати відповідний дублікат сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай), громадянин повинен звернутися за вирішенням зазначеного питання до суду першої інстанції - міського, районного суду за місцем знаходженням відповідача з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай).

Ані оригіналу,ані копіїчи тодублікату Сертифікатана правона земельнучастку (пай)серії КР №0086124,яка перебуваєу колективнійвласності колгоспу «Україна» Кальниболотськоїсільської ради,розміром 5,47в умовнихкадастрових гектарахбез визначенняцієї частки намісцевості,яка натеперішній часрозташована натериторії Надлацької сільської радиза межамис.Кальниболота Голованівськогорайону Кіровоградськоїобласті,виданого 09.06.1997року, ніданих провтрату оригіналусертифікату,підтверджуючих данихпро публікацію відповідногооголошення, дотриманнявідповідної процедури щодоотримання дублікатасертифікату, будь-якихданих проте,що позивачзвертався письмоводо районноїдержавної адміністраціїіз заявоюпро видачудубліката,позивачем судуне булонадано. Разомз тим,позивач стверджує,що спірнийСертифікат на право на земельну частку (пай) було за життя втрачено спадкодавцем. Проте виходячи зі змісту Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колгоспу «Україна» Кальниболотської сільської ради, проти прізвища спадкодавця ОСОБА_2 була зроблена відмітка про перехід права, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 2000 році (а.с. 71).

Також судом встановлено, що у порушення вимог процесуального законодавства, позивачем не визначено необхідне коло осіб, які мають брати участь у розгляді справи. Так, позивач не залучила до участі в справі всіх належних відповідачів. Відповідно до п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Для оформлення права власності на земельну ділянку, особі необхідно здійснити наступні дії: 1) звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки питання щодо затвердження розміру земельної частки (паю) та видачі сертифікату належить до компетенції відповідної районної державної адміністрації то районна державна адміністрація, на території якої знаходиться земельна ділянка, повинна була бути залучена до участі в справі в якості співвідповідача. Однак позивач не скористався правом щодо залучення всіх належниху цій справі відповідачів.

Про необхідність участі районної державної адміністрації у цих спорах також підтвердив Касаційний цивільний суд у постанові Верховного Суду у постанові від 03.02.2021 у справі № 132/3210/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Отже, встановивши, що позивачем пред`явлено позов не до всіх належних відповідачів, що також є підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки висновки суду по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Аналізуючи вказані положення суд зауважує, що предметом спору в даній справі є підтвердження права на земельну частку (пай).

Всі надані представником позивача аргументи зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи та норм матеріального права, які не стосуються заявлених позовних вимог, виходять за межі предмета спору та не містять правових підстав для задоволення позову.

Гарантоване ст. 55 Конституції Україний конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому, необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Ч. 1 ст. 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу, дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, що свідчать про наявність достатніх правових підстав для визнання за позивачем права приватної власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Зважаючи на те, що на підставі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено суд відносить судові витрати на рахунок позивача, тобто вони є фактично понесеними.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1216-1219, 1224, 1268 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Надлацької сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію даного рішеннянаправити учасникамсправи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянки України серії № НОМЕР_4 , виданий Новомиргородським РС УДМС України в Кіровоградській області від 24.05.2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована та фактично проживає: АДРЕСА_2 .

Надлацька сільська рада, ЄДРПО НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Дата складення повного тексту рішення 25 жовтня 2024 року.

Суддя: