Рішення

від 22.10.2024 по справі 127/16462/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16462/24

Провадження № 2-о/127/355/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вінницька міська рада про встановлення фактів постійного проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини та належності правовстановлюючого документу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про встановлення фактів постійного проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини та належності правовстановлюючого документу. Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Згідно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.08.1989 - ОСОБА_1 - заявник, є донькою ОСОБА_3 , а остання є донькою ОСОБА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серп НОМЕР_3 від 30.08.1958, яка у зв`язку із укладанням шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується витягом № 00041693598 від 04.10.2023. Вказані обставини підтверджують Факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_2 , являється бабусею ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно. яке складається зцілого житловогобудинку згосподарськими будівлями,що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належавпомерлій напідставі свідоцтвапро правовласності №1-2585від 03.09.1993,свідоцтвом проправо наспадщину зазаконом №1-2587від 03.09.1993та технічнимпаспортом від10.02.1988.Натомість спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась, а відповідновсі спадкоємціпершої,другої,третьої чергиза закономчи зазаповітом неподавали заявипро прийняттяспадщини. Єдиною спадкоємицею,яка бажаєприйняти спадщину та на час відкриття спадщинипроживала постійнозі спадкодавцемє онука померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка маєправо наспадкування за законом, як особа, яка проживалазі спадкодавцемоднією сім`єюбільше якп`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга), що підтверджуєтьсядовідкою №3/01-16 від 24.01.2024, виданою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Стеблюк Наталією Володимирівною. Тобто спадковасправа щодомайна померлоїне заводилася,адже спадкоємцівдругої татретьої чергинемає,а матизаявниці,яка відноситьсядо спадкоємцівпершої черги,не претендуєна спадковемайно. Таким чиномєдиною спадкоємицею,яка бажаєприйняти спадщинує заявниця. Тому щодонаявності унеї правана спадкуванняза законом,як вособи,яка проживалазі спадкодавцемоднією сім`єюбільше якп`ять роківдо часувідкриття спадщини(четвертачерга),слід зазначити,що заявницяз 26січня 2007року постійнопроживала разоміз своєюбабусею доїї смерті(29.12.2016),здійснювала постійнийдогляд занею,разом велиспільне господарствоі побут,мали взаємніправа таобов`язки щододогляду зажитловим будинком,його ремонтом,регулярною сплатоюкомунальних платежів,тобто булипов`язаніспільним побутом. Вищевказані факти спільного проживання, здійснення догляду. ведення спільногогосподарства танаявність взаємнихправ таобов`язків реалізованихза адресою: АДРЕСА_2 засвідчені тапідтверджуються: актом № 48 та № 49 про встановлення факту здійснення догляду від 30.01.2024, довідкою № 50 від 30.01.2024, рахунком про оплату № ВН 000007113 від 23.11.2020, видатковою накладною № ДР-0000038 від 16.12.2020. квитанціями про оплату комунальних послуг, розрахунковими книгами з оплати за природній газ, абонентською книжкою з оплати за електроенергію, розрахунковою книгою за послуги зі збору та ввезення побутових відходів. Крім того факт постійногопроживання заявниказа вищевказаноюадресою з 26.01.2007 до цього часу підтверджується: довідкою № 51 від 30.01.2024 та витягом з реєстру територіальної громади № 2024/001058707 від 31.01.2024. Так,з вищезазначеногослідує,що заявницяз своєюбабусею з 26.01.2007до дня її смерті 29.12.2016проживали разом,вели спільнегосподарство тамали взаємні права та обовязки,тобто заявницяпостійно проживаларазом зіспадкодавцем на момент їїсмерті. Встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини має для заявниці суттєве юридичне значення і необхідне для подальшого оформлення спадкових прав після смерті бабусі, у відповідності до ст. 1268ЦК України.В іншийспосіб,як черезвстановлений даногофакту судовимрішенням,заявниця документальноне можепідтвердити фактупроживання однієюсім`єюз спадкодавцем. Таким чиномфакт постійногопроживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зі спадкодавцем ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини, як того вимагає положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України, знаходить своєпідтвердження.Тому ОСОБА_1 ,вважається такою, яка прийняла спадщину, що фактично усуває перешкоди для отримання заявником свідоцтвапро правона спадщинуза законом.З оглядуна викладене,виходячи зінтересів осібщодо захистуїх правана спадкування, зважаючи на те, що заявник не має іншої можливості, окрім як в судовому порядкувстановити фактїї постійногопроживання разомзі спадкодавцем ОСОБА_2 начас відкриттяспадщини.Тому вважаємо,що цявимога підлягає задоволенню, оскільки є законна, обґрунтована та підтверджується письмовими доказами,які всвою чергує послідовнимита логічними,а тому не викликають сумнівув їхправдивості.Таким чиномвстановлення Фактупостійного проживання ОСОБА_1 зіспадкодавцем ОСОБА_2 на часвідкриття спадщини після смертіостанньої,надасть змогузаявнику реалізуватисвоє правона оформлення спадщини післясмерті бабусіу встановленомузаконом порядку.Крім того, зажиття бабусіпри оформленні правовстановлюючих документів, а саме свідоцтва про право власності № 1-2585 від 03.09.1993 та свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2587 від 03.09.1993, було допущено помилку в написанні прізвища бабусі заявниці та було вказано не « ОСОБА_4 », як вказано у свідоцтві про смерть, а « ОСОБА_4 », що не збігається із її паспортом та іншими документами (свідоцтвом про смерть) тощо. У зв`язку із вказаними розбіжностями в прізвищі бабусі в правовстановлюючих документах, та її прізвищем, зазначеним в свідоцтві про смерть та інших документах, вказане заявнику перешкоджає у реалізації прав на спадкування. Просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини,а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 ,за адресою: АДРЕСА_2 з 26.01.2007 до 29.12.2016. В встановити фактналежності померлій« ОСОБА_2 »,актовий запис про смерть № 3582, складений 29 грудня 2016 року. Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, правовстановлюючих документів - свідоцтва проправо власності № НОМЕР_4 від 03.09.1993та свідоцтвапро правона спадщинуза законом№ I- 2587 від 03.09.1993 на житловий будинокз господарськимибудівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,виданого наім`я « ОСОБА_2 ».

Ухвалою суду від 22.05.2024 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заяву не визнала, заперечувала щодо її задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ; копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00041693598.

Згідно свідоцтва про право власності № 1-2585 від 03.09.1993року ОСОБА_2 належить на праві власності цілий житловогобудинку згосподарськими будівлями,що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно довідки приватного нотаріуса ВМНО Вінницької області Стеблюк Н.В. № 3/01-16 від 24.01.2024р., після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкова справа не заводилась, а відповідно всі спадкоємці першої, другої, третьої черг за законом чи за заповітом не подавали заяви про прийняття спадщини. Єдиною спадкоємицею, яка бажає прийняти спадщину та на час відкриття спадщини проживала постійно із спадкодавцем є онука померлої ОСОБА_2 ОСОБА_1 , яка має право на спадкування за законом як, особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга).

Актом № 49 від 30.01.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з онучкою ОСОБА_1 , даний акт підписаний головою квартального комітету «Лівобережний» та скріплений печаткою.

Згідно довідки КК «Лівобережний» № 50 від 30.01.2024 року ОСОБА_1 проживала постійно разом на день смерті зі своєю бабусею та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки КК «Лівобережний» № 51 від 30.01.2021року ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року по теперішній час.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК Українивстановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадщину у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставістатті 1264ЦК Українинеобхідне встановлення двох юридичних фактів: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21.

Стаття 3Сімейного кодексуУкраїни визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21 зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

За правилами частини третьої статті12, частини першої статті81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази надані заявником, а саме: копії квитанцій про оплату комунальних платежів у період з 2022 по 2023 року; копія рахунку про оплату ІЧ«000007113 від 23.11.2020; копія видаткової накладної №ДР-0000038 від 16.12.2020, не підтверджують факту, що вони дійсно разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками, оскільки спадкодавець, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частин першої та другоїстатті 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявниця стверджує, що оскільки проживала постійно зі спадкодавцю, то вважається такою, що прийняла спадщину, що на думку заявниці фактично усуває перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Разом з тим, із поданої заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцею вбачається, що встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, що полягає у визначенні кола спадкоємців за законом, які можуть претендувати на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Водночас, звертаючись до суду із заявою про встановлення даного факту, заявниця не додає до заяви доказів звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , відмови нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії, або відповідних відомостей зі Спадкового реєстру.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач- це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Статтею 50 ЦПК Українивизначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Отже визначення заінтересованих осіб є правом заявника.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З наведеного слідує, що на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Отже пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2023 року у справі № 352/371/21 (провадження № 61-8494св22) зроблено висновок, що: «лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть».

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) указано, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 175/891/19 (провадження № 61-7081св20) зроблено висновок, що: «належним відповідачем за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

Із роз`яснень, викладених у п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», слідує, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. А у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Проте в матеріалах справи не міститься жодних документів, які свідчили б про відмову ОСОБА_3 - мати заявниці - від прийняття спадщини як спадкоємця першої черги.

Окрім того, Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

За встановлених обставин, та те, що мати заявниці - ОСОБА_3 - є спадкоємицею першої черги, суд приходить до висновку що заявником не вірно визначено коло заінтересованих осіб, які мають брати участь у справі, рішення у справі щодо яких може вплинути на їх права та обов`язки шляхом його реалізації.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки не показали суду що заявник та ОСОБА_2 вели спільне господарство чи мали спільний бюджет та витрати, а тому їх покази суд не бере до уваги.

Дослідивши матеріали по справі, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю. Додані до матеріалів справи як докази довідка №50 від 30.01.2024, № 51 від 30.01.2024, акт № 48 від 30.01.2024 та акт № 49 від 30.01.2024 не доводить факту проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до ст. 1264ЦПК України, а саме з 2007 року. Доказів на підтвердження того, що вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет та витрати відсутні, а тому заява в частині встановлення факту спільного постійного проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини задоволенню не підлягає.

Заява в частині встановлення факту належності правовстановлюючих документів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року № 5 «Про практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти, що породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або виникнення особистих чи майнових прав громадян.

Встановлення факту, що має юридичне значення необхідно заявнику для можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ст. 315 ч. 1 п. 6 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 прізвище померлої вказано « ОСОБА_4 ».

В свідоцтві про право власності № НОМЕР_4 від 03.09.1993року та в свідоцтві про право спадщини за законом № І-2587 від 03.09.1993 року на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , видані на ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 прізвище бабусі заявника вказано « ОСОБА_4 ».

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що заява в цій частині обґрунтована і підлягає задоволенню.

Частиною 7статті 294 ЦПК Українивстановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 89, 259, 263-265, 315-316, 319, 200 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт належності померлій ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 03.09.1993р. та свідоцтва про право на спадщину за законом № 2587 від 03.09.1993р. на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , виданий на ім`я « ОСОБА_2 ».

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.10.2024року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_8 .

Вінницька міська рада, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617.

Суддя: