Ухвала

від 24.10.2024 по справі 635/1415/23

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.10.24

Справа № 635/1415/23

Провадження№ 1-кп/635/388/2024

У Х В А Л А

24 жовтня 2024 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4

секретар судових засідань ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021222020000012 від 12 квітня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Міндерла Красноярського краю РФ, громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239, ч.1 ст. 254 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 в період з 20 квітня 2019 року по 16 червня 2021 року (більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою розміщення відходів, вчинила забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 6325183000:03:002:0264 загальною площею 2,00 га, розташованої біля с. Логачівка Харківського району Харківської області відходами та речовинами, що створило небезпеку для довкілля за наступних обставин.

На замовлення ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області (на теперішній час Роганська територіальна громада Харківського району Харківської області).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10 травня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі рілля площею 2,00 га (кадастровий номер 6325183000:03:002:0264) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області. ОСОБА_3 зобов?язана використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст.ст. 91, 103 ЗК України, Закону України «Про особисте селянське господарство» та інших нормативно-правових документів, здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені ст. 37 Закону України «Про охорону земель».

За п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), повинні надаватися насамперед для таких цілей: ведення сільського господарства, ведення лісового господарства, створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з п.п. «а», «б», «ґ» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Відповідно до ст. 168 ЗК України ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За ст. 45 Закону України «Про охорону земель» господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

В період з 20 квітня 2019 року по 16 червня 2021 року (більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6325183000:03:002:0264 для ведення особистого селянського господарства, діючи умисно, з метою розміщення відходів, з корисливих мотивів, всупереч вимогам ст.ст. 23, 91, 96, 168 ЗК України, ст.ст. 37, 45 Закону України «Про охорону земель», без зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, використала належну їй земельну ділянку не за цільовим призначенням, вчинивши забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 6325183000:03:002:0264 площею 2,00 га поблизу с.Логачівка в Харківському районі Харківської області, розмістивши на ній відходи та речовини, шкідливі для довкілля, що призвело до перевищення гранично допустимої концентрації в ґрунті по наступним забруднюючим речовинам: амоній (обмінний), у перерахунку на амоній, нітратами у перерахунку на нітрати, фосфору рухомі форми у перерахунку на п?ятиоксид фосфору Р2О5, що створило небезпеку для довкілля та завданню шкоди державі в особі Роганської об?єднаної територіальної громади в сумі 128800,00 грн.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 239 КК України, тобто забруднення земель речовинами, відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.

Крім того, ОСОБА_3 в період з 20 квітня 2019 року по 16 червня 2021 року (більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено) діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою розміщення відходів, вчинила безгосподарське використання земельної ділянки, а саме: використання земельної ділянки з кадастровим номером 6325183000:03:002:0264 загальною площею 2,00 га, розташованої біля с. Логачівка в Харківському районі Харківської області, не за цільовим призначенням, що спричинило тривале зниження їх родючості та порушення структури ґрунту за наступних обставин.

ОСОБА_3 з 10 травня 2017 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325183000:03:002:0264 площею 2,00 га поблизу с. Логачівка в Харківському районі Харківської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10 травня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі рілля площею 2,00 га (кадастровий номер 6325183000:03:002:0264) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області. ОСОБА_3 використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст.ст. 91, 103 ЗК України, Закону України «Про особисте селянське господарство» та інших нормативно-правових документів, здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені ст. 37 Закону України «Про охорону земель».

За п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), повинні надаватися насамперед для таких цілей: ведення сільського господарства, ведення лісового господарства, створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з п.п. «а», «б», «ґ» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов?язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов?язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

В період з 20 квітня 2019 року по 16 червня 2021 року (більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6325183000:03:002:0264 для ведення особистого селянського господарства, діючи умисно, з метою розміщення відходів, з корисливих мотивів, всупереч вимогам ст.ст. 23, 91, 96, 168 ЗК України, ст.ст. 37, 45 Закону України «Про охорону земель», без зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, використала належну їй земельну ділянку не за цільовим призначенням, вчинивши забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 6325183000:03:002:0264 площею 2,00 га поблизу с.Логачівка в Харківському районі Харківської області, розмістивши на ній відходи та речовини, шкідливі для довкілля, що призвело до перевищення гранично допустимої концентрації в ґрунті по наступним забруднюючим речовинам: амоній (обмінний), у перерахунку на амоній, нітратами у перерахунку на нітрати, фосфору рухомі форми у перерахунку на п?ятиоксид фосфору Р2О5, що спричинило тривале зниження родючості земель зазначеної земельної ділянки та порушення структури ґрунту.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфікованіза ч.1ст.254 КК України, тобто як безгосподарське використання земельної ділянки, що спричинило тривале зниження родючості її земель.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання захисника, просила звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Згідно обвинувального акту обвинуваченій ОСОБА_3 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239, ч.1 ст. 254 КК України, в період з 20 квітня 2019 року по 16 червня 2021 року.

Відповідно до ч.4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 239 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

За положеннями ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.254 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Санкція ч.1 ст. 239 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Санкція ч.1 ст. 254 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Враховуючи,що здня вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, ускоєнні якихвона обвинувачується,минуло більшеніж трироки,перебіг давностіне переривавсята незупинявся, обвинуваченапросить прозвільнення їївід кримінальноївідповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, остання підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

При цьому обвинуваченій суд роз`яснив, що застосування ст.49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності та не звільняє обвинувачену від обов`язку відшкодування в порядку цивільного судочинства завданої внаслідок злочину шкоди.

При вирішенні питання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується, а також рішенням у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що позовна давністьце законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, термін позовної давності забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

У разі закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. В такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи № СЕ-19/121-21/18510-ЕК від 20 жовтня 2021 року в розмірі 2745 грн.92 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави відповідно до ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 203, 284 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за обвинуваченням за ч.1 ст.239, ч.1 ст. 254 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222020000012 від 12 квітня 2021, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239, ч.1 ст. 254 КК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи в розмірі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п`ять) гривень 92 копійки стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.

Цивільний позов Харківської окружної прокуратури Харківської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1