Рішення

від 14.10.2024 по справі 499/234/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/234/24

Провадження № 2/499/203/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2024 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука Олександра Олександровича, з участю: секретаря судового засідання Кирилової Світлани Федорівни, представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Савко Ольги Валентинівни, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальних збитків,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача такий.

05 березня 2024 року ОСОБА_3 в інтересах служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (далі також позивач) подав позовну заяву до ОСОБА_2 (далі також відповідач 1), публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі також відповідач 2), в якій просить стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 49148 гривень 40 копійок та судові витрати (далі також позовна заява).

У позовній заяві представник позивача зазначає таке: 13 квітня 2023 року о 05 годині 50 хвилинна автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 391+430 (розподільча смуга), сталася дорожньою транспортна пригода (далі також ДТП) за участю транспортного засобу марки та моделі DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі також автомобіль), під керуванням відповідача 1; внаслідок ДТП пошкоджено 46 метрів бар`єрного огородження (далі також майно); ділянка дороги де сталася ДТП знаходиться на балансі позивача; відповідач 1 заподіяв матеріальну шкоду (збитки), розмір якої складає 49148 гривень 40 копійок; за договором внутрішнього обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачі оформили на автомобіль страховий поліс № 209995354; Канівський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 20 квітня 2023 року визнав відповідача 1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 124 КУпАП; 01 червня 2023 року позивач направив відповідачу 2 лист з додатками про відшкодування страхових збитків; 13 листопада 2023 року позивач направляв відповідачу 2 претензію про відшкодування шкоди, яка залишилася без відповіді.

29 квітня 2024 року представник відповідача 2 адвокат Савко Ольга Валентинівна (далі також представник відповідача 2) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила таке: цивільно-правова відповідальність відповідача 2 як водія автомобіля застрахована за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 липня 2022 року № 209995354; відповідач 2, з огляду на звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку завданого власнику майна, не заперечує проти стягнення з нього збитків у розмірі 39114 гривень (за виключенням розміру франшизи 1500 гривень та суми податку на додану вартість (далі також ПДВ) 8122 гривні 40 копійок).

21 травня 2024 року надійшла відповідь на відзив від 03 травня 2024 року, в якій представник позивача зазначає таке: відповідач 2 зменшує розмір страхових виплат на суму ПДВ, через те, що сума сплачується на рахунок позивача, а не на рахунки підрядної організації, яка є платником ПДВ.

13 травня 2024 року надійшло заперечення на відповідь на відзив від 09 травня 2024 року в якій представник відповідача 2 зазначає таке: у разі здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого, страхова компанія зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ; якби відповідач 2 виплачував страхову суму підрядній організації, яка проводила ремонт бар`єрного огородження, що має статус платника ПДВ, то страхова сума мала б виплачуватися з урахуванням ПДВ.

Відповідач 1 не подав до суду відзив на позовну заяву.

2. Суд щодо неприбуття в судове засідання учасників справи зазначає таке.

Відповідач 1 до судового засідання не з`явився, про причини свого неприбуття суд не повідомив, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

3. Учасники судового провадження висловили таке.

Представник позивача підтвердили обставини зазначені в позовній заяві, відповіді на відзив, просила її задовольнити та додатково показала таке: позивач не є платником ПДВ; натепер бар`єрне огородження відремонтоване підрядною організацією, проте доказів здійснення такого ремонту не має й подати до суду докази фактичних витрат не може.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтвердила обставини зазначені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

4. Процесуальні рішення та дії у справі такі.

08 березня 2024 року суддя Іванівського районногосуду Одеськоїобласті постановив ухвалу про відкриття провадженняу справів порядкузагального позовногопровадження, й визначив дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання для розгляду справи.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 15 квітня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи за клопотанням представника відповідача 2 та надав час для підготовки відзиву (а.с. 97).

06 травня 2024 року представник відповідача 2 подала до суду заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву (далі також заява від 06 травня 2024 року, заява а.с.128-129).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 13 травня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, надав сторонам час для подачі додаткових доказів (а.с.130).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 27 травня 2024 року визнав неприбуття представника відповідача 2 до суду неповажним та відклав розгляд справи (а.с.197-198).

06 червня 2024 року розгляд справи відкладено, через відсутність електроенергії.

27 червня 2024 року розгляд справи відкладено, через перебування головуючого судді на лікарняному.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 04 липня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, за клопотанням представника відповідача 2 відклав розгляд справи, через її хворобу.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 22 серпня 2024 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 19 вересня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву в розгляді справи для з`ясування обставин щодо платників ПДВ.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 30 вересня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та надав сторонам час для подачі відомостей щодо платників ПДВ.

5. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин такі.

Канівський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 20 квітня 2023 року, яка набрала законної сили 02 травня 2023 року, визнав відповідача 1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КупАП (том 1, а.с. 9-12).

Бухгалтерська довідка від 27 лютого 2024 року №01-669/09 свідчить, що станом на 01 лютого 2024 року автомобільна дорога М-05 Київ-Одеса знаходиться на балансі позивача (том 1, а.с. 19).

Кошторис збитків станом на 17 квітня 2023 року свідчить, що загальний розмір заподіяної шкоди становить 49148 гривень 40 копійок та складається з суми збитку 40957 гривень та ПДВ 8191 гривня 40 копійок (далі кошторис збитків, том 1, а.с. 20-21).

Дефектний акт на виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса на ділянці км 274+435-км 466+355 свідчить, що для забезпечення безпеки дорожнього руху пошкоджене бар`єрне огородження підлягає відновленню за рахунок експлуатаційного утримання та в подальшому вживання заходів щодо відшкодування збитків з винного особи в порядку передбаченому законом (том 1, а.с. 22-23).

Цивільно-правова відповідальність відповідача 2 як водія автомобіля застрахована за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 липня 2022 року № 209995354. Розмір франшизи 1500 гривень (том 1, а.с. 109).

Рішенням начальника Одеського відділу податків і зборів правління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Одеській області № 23155246000034 від 17 травня 2023 року позивачу присвоєно ознаку неприбутковості.

Матеріали справи не містять документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту бар`єрного огородження підрядною організацією, яка є платником ПДВ.

6. Норми права, які застосував суд в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин такі.

6.1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 ЦК).

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 ЦК).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК).

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (частина 1 статті 1192 ЦК).

6.2.У цьомуЗаконі термінивживаються втакому значенні: страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортнийзасіб -транспортний засіб,зазначений учинному договоріобов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності,за умовийого експлуатаціїособами,відповідальність якихзастрахована (пункт 1.1, 1.3, 1.4, 1.7 частини 1 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Розмір франшизипри відшкодуваннішкоди,заподіяної майнупотерпілих,встановлюється приукладанні договоруобов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності іне можеперевищувати 2відсотки відстрахової суми,в межахякого відшкодовуєтьсязбиток,заподіяний майнупотерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (стаття 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (частина 1 статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи ( пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цьогоЗакону,повідомлення продорожньо-транспортнупригоду,але непізніш якчерез 90днів здня отриманнязаяви прострахове відшкодуваннязобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

6.3. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (частина 2 статті 9 Закону України «Про страхування»).

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (частина 18 статті 9 Закону України «Про страхування»).

6.4. Складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів (частина 1 статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Власники доріг, органи, що здійснюють управління автомобільними дорогами, та користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом (частина 1 статті 49 Закону України «Про автомобільні дороги»).

6.5. Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3, 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, далі ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК).

Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 1, 5, 6 статті 81 ЦПК).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 82 ЦПК).

7. Мотиви застосування норм права такі.

7.1 Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. Зокрема такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Водночас такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

7.2. Системний аналіз норм зазначених у пункті 6 мотивувальної частини цього рішення свідчить, що майнова шкода завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд зазначає, що під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, обов`язкове для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тож вина відповідача 1 в ДТП доказуванню не підлягає.

Тому суд не обговорює вину відповідача 1, а вирішує лише питання про розмір відшкодування.

7.3. Суд зауважує, що відповідач 2 на момент вчинення ДТП мав чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209995354.

Суд зазначає, що пунктом 22.1 статті 22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або безпосередньо водієм, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відносини між відповідачем 1 та відповідачем 2, яким застрахований автомобіль, регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким, зокрема, передбачено, що у зв`язку з пошкодженням майна страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонті розмірі до 160000 гривень та встановленою франшизою в розмірі 1500 гривень.

Суд констатує, що відповідач 2, як страховик не виплатив страхове відшкодування позивачу, проте представник відповідача 2 не заперечувала проти стягнення на користь позивача розміру шкоди, за виключенням розміру франшизи гривень та суми ПДВ.

За кошторисом збитків розмір відшкодування становить 49148 гривень 40 копійок до якої включена сума ПДВ у розмірі 8122 гривні 40 копійок та франшиза в розмірі 1500 гривень.

7.4. Суд зазначає, що франшиза це частина збитків, попередньо прописаних в договорі, які не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування в разі виникнення страхового випадку.

Суд зауважує, що франшиза є частиною можливої шкоди, що може бути заподіяна майновим інтересам страхувальника, яка залишається на відповідальності самого страхувальника і не підлягає відшкодуванню страховиком. Через те, що розмір франшизи означає частину збитку, який не відшкодовується страховиком, її конкретне значення визначається в договорі страхування на підставі згоди сторін. Франшиза звичайно встановлюється в абсолютній величині або у відсотках від страхової суми. Безумовна франшиза означає, що страховий збиток за будь-яких умов завжди відшкодовується за відрахуванням встановленого відсотка франшизи. Якщо розмір збитку менше безумовної франшизи, страхова виплата не здійснюється.

Поняття «франшиза» міститься у статті 9Закону України«Про страхування» і його необхідно розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Тобто, франшиза це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку.

Оскільки розмір франшизи під час відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого, встановлюється укладеним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка відшкодовується саме потерпілому, у разі, якщо франшиза була передбачена договором страхування, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 1 суму в розмірі 1500 гривень.

7.5. Суд зауважує, що вартість відновлення майна з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про кошторис таких витрати та з`ясуванням обставин чи є надавач послуг з ремонту майна платником ПДВ.

Тобто, в разі проведення ремонтних робіт особою (підрядною організацією тощо), яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку та фактичного ремонту майна буде підтверджено відповідними доказами.

Суд констатує, що представник позивача не подала до суду документального підтвердження факту оплати позивачем робіт з відновлення майна, які проведені підрядною організацією, що є платником ПДВ.

Натоміть матеріали справи містять відомості, що позивач не є платником ПДВ, тому позивач не має право включати в кошторис збитків суму ПДВ.

Тож відсутні підстави для стягнення з відповідача 2 на користь позивача суми ПДВ у розмірі 8191 гривня 40 копійок.

7.6. Відтак, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 2 на користь позивача матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 39457 гривень з огляду на такий розрахунок: 49148 гривень 40 копійок (загальна сума відшкодування) 1500 гривень (розмір франшизи) 8191,40 гривень (розмір ПДВ) = 39457 гривень.

8. Суд застосовує таку практику Верховного Суду.

Такі висновки, узгоджуються з правовими позиціями, які виклав Верховний Суд у постановах від: 12 липня 2023 року в справі № 591/1861/22; 07 квітня 2021 року в справі № 826/7454/17.

9. Висновок суду такий.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

10. Розподіл між сторонами судових витрат такий.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК).

Позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028 гривень.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то розмір сплаченого судового збору під час звернення до суду за позовом підлягає стягненню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам:

- з відповідача 1 в розмірі 92 гривні 41 копійка, з огляду на такий розрахунок: 3028 гривень (сума сплаченого судового збору) х 1500 гривень (розмір вимог, що підлягає задоволенню): 49148 гривень (розмір заявлених вимог);

- з відповідача 2 в розмірі 2430 гривень 92 копійки, з огляду на такий розрахунок: 3028 гривень (сума сплаченого судового збору) х 39457 (розмір вимог, що підлягають задоволенню): 49148 гривень (розмір заявлених вимог).

Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 273 ЦПК, суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовну заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (місцезнаходження: будинок 49, на вулиці М. Грушевського, міста Одеса, ЄДРПОУ 225829550) до ОСОБА_2 (зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (місцезнаходження: будинок 7Д, корпусу Г, на вулиці Здолбунівська, міста Київ, ЄДРПОУ 00034186) про відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 39457 (тридцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 8191 (вісім тисяч сто дев`яносто одна) гривня 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області сплачену суму судового збору в розмірі 92 гривні 41 копійка.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області сплачену суму судового збору в розмірі 2430 гривень 92 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене способом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

Повне судове рішення складене 24 жовтня 2024 року.

СуддяОлександр КРАВЧУК