Ухвала

від 23.10.2024 по справі 450/4963/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/4963/24 Провадження № 2/450/2179/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву Адвокатського об`єднання «Моріс Ґруп» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Адвокатського об`єднання «Моріс Ґруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги,-

встановив:

до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Адвокатського об`єднання «Моріс Ґруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги.

Разом з позовною заявою, надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться (обліковуються) на її банківських рахунках, вкладах чи на збереженні в банківських або інших фінансових установах на території України та за її межами, а також банківських рахунках, які будуть відкриті в майбутньому після вжиття заходів забезпечення позову, в межах суми позовних вимог Адвокатського об`єднання «Моріс Ґруп» у розмірі 2752277, 76 грн.

Заява мотивована тим, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання правничої допомоги № 040/24-МҐ від 07.05.2024 у загальному розмірі 2 752 277,76 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що, уклавши договір на надання правничої допомоги, надаючи професійну правничу допомогу відповідачці протягом періоду з травня по серпень 2024 року включно, Адвокатським об`єднанням було здійснено представництво інтересів відповідачки перед іншими особами, зокрема в переговорах з її чоловіком ОСОБА_2 та його представниками. З цією метою також було проведено ряд зустрічей, обговорень та нарад за участі відповідачки, взято фахову участь у підготовці проектів договорів про поділ майна подружжя та про вирішення питань виховання та забезпечення дітей, шлюбного договору. Також було надано відповідачці вичерпні юридичні консультації щодо аспектів цивільного, сімейного та податкового права, ризиків тих чи інших умов договору. При цьому позивач не отримав від відповідачки визначеної оплати за договором, оскільки відповідачка фактично відмовилась від взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданої правничої допомоги, перестала виходити на зв`язок, не відповідає на повідомлення електронної пошти і текстові повідомлення в месенджерах чи по телефону. Позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідачки, які знаходяться (обліковуються) на її банківських рахунках або в інших фінансових установах на території України та за її межами, а також на майно відповідачки в межах суми основних позовних вимог у розмірі 2 752 277,76 грн. з посиланням на те, що без вжиття цих заходів виконання рішення суду може стати неможливим, адже відповідачка зловживає своїми правами і умисно вчиняє дії, спрямовані на унеможливлення виконання взятих на себе зобов`язань, розуміючи, що тимчасово проживає в Королівстві Іспанія, яке не має договірних відносин із Україною з приводу виконання судових рішень у цивільних справах. Позивач, вважає, що разом із позовною заявою надано належні та достатні докази на підтвердження того, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову щодо стягнення грошових коштів, внаслідок ухвалення якого позивач буде мати можливість задовольнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на грошові кошти, що належать відповідачці та знаходяться чи будуть знаходитись на її рахунках на території України та за її межами, а також на майно відповідачки в межах заявленої суми позовних вимог. У даному випадку між учасниками справи виник майновий спір, а у відповідача як власника майна, про арешт якого просить позивач, існує реальна можливість вільно розпорядитися ним на власний розсуд, чим може нівелюватися функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду за захистом. Такі заходи забезпечення позову, про які просить позивач, є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідачці на час вирішення спору розпорядитися частиною грошових коштів та іншим майном, за рахунок яких Позивач може задовольнити свої вимоги у разі ухвалення рішення про задоволення позову, а також допоможе зберегти у незмінному стані як сам об`єкт обтяження, так і коло осіб, що можуть претендувати на нього у межах даного судового розгляду. Крім того, наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і породження нових спорів, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу На підставі наведеного, просить заяву задоволити.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.10.2024 року, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

За змістом ст. 152 ЦПК України заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено таке: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 3-4, 10-11 постанови від 02 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Суди апеляційної інстанції при розгляді цивільних справ мають перевіряти дотримання судами процесуального законодавства щодо забезпечення позову.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Заявником не наведено належного обґрунтовання підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не наведено достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також належного мотивування необхідності застосувати заходи забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Більше того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, одна лише значна сума заборгованості та вказівка на можливе невиконання рішення суду відповідачем не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Лише наявність між сторонами спору за договором про надання правничої допомоги та покликання сторони позивача, що відповідач перебуває в Королівстві Іспанія, не є підставою для забезпечення позову.

Подана заява про забезпечення позову не містить у собі будь якого обґрунтування доцільності вжиття відповідних заходів, до неї не додані належні та допустимі докази на підтвердження викладених у ній обставин.

Враховуючи викладене суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, а доводи заяви не містять обґрунтування необхідності застосування такого заходу.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Тому з врахуванням наведеного, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 153, 154, 247, 260, 261, 263 ЦПК України, суд,-

постановив :

в задоволенні заяви Адвокатського об`єднання «Моріс Ґруп» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Адвокатського об`єднання «Моріс Ґруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги,- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

СуддяН. Б. Добош